Продовження 4 частини. Початок дивіться, будь ласка, 3 частина

Право на отримання інвалідами субсидій. Глуха громадянка, інвалід ІІІ групи проживає разом з глухим чоловіком і сином – інвалідом І групи. Звернулись до Спілки юристів із питанням, чи мають вони право на отримання субсидії на оплату житлово-комунальних послуг. 
Відповідно до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі – субсидія) поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках) державного та громадського житлового фонду, в тому числі у гуртожитках, – на оплату користування житлом; приватного житлового фонду та фонду житлово-будівельних (житлових) кооперативів – на оплату утримання житла; житлового фонду незалежно від форм власності – на оплату комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива. 
Субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги, скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо у межах норм споживання з урахуванням пільг, які надаються відповідно до чинного законодавства і обсягом визначеного Кабінетом Міністрів України обов’язкового відсотка платежу. При цьому норма володіння чи користування загальною площею житла та нормативи користування комунальними послугами встановлюються виходячи з 21 кв. метра на наймача і кожного зареєстрованого у житловому приміщенні (будинку) та додатково 10,5 кв. метра на всіх тут зареєстрованих, а для громадян, які проживають в однокімнатній квартирі, – на загальну площу незалежно від розміру квартири. 
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011, №728 підвищено соціальні гарантії в оплаті житлово-комунальних послуг для сімей з дітьми або інвалідами. З 1 січня 2012 року у разі призначення житлової субсидії сім’ї, до складу яких входять діти або інваліди І, ІІ груп, і дохід яких на одну особу не досягає прожиткового мінімуму, сплачуватимуть за житлово-комунальні послуги 10 відсотків середньомісячного сукупного доходу (за існуючих умов такі сім’ї сплачують 10 відсотків, якщо дохід на одну особу не перевищує 50 відсотків прожиткового мінімуму). 
Субсидії не призначаються, якщо: 
1) в житловому приміщенні зареєстровані працездатні особи, які не працюють, не навчаються і не зареєстровані в службі зайнятості на протязі 3-х місяців перед зверненням за субсидією (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги; 
2) власник здає житло в оренду; 
3) власник або хтось з членів сім’ї мають у власності більше одного житлового приміщення, площа яких перевищує норму (21кв.м на людину + 10,5 на сім’ю); 
4) власник або хтось із проживаючих з ним членів сім’ї мають у власності 2 і більше транспортні засоби вітчизняного виробництва строком експлуатації 10 років і інших транспортних засобів строком експлуатації більше 15 років; 
5) власник або хтось з ним проживаючих членів сім’ї на протязі 12 місяців перед зверненням придбав товар чи оплатив послугу, яка перевищує 10 кратний розмір прожиткового мінімуму для сім’ї на момент звернення; 
6) при перевірці інформації виявлено, що сім’я має не задеклароване майно; 
7) субсидія не призначається протягом одного року з моменту придбання житла; 
8) cубсидія не призначається на площу, яка перевищує норму. 

Здійснення догляду за інвалідом 1-ї групи підгрупи А. Глухий громадянин звернувся до Спілки юристів за консультацією щодо того, хто може здійснювати догляд за інвалідом, якщо у нього немає працездатних дітей. 
Постановою Кабiнету Мiнiстрiв вiд 26.07.1996, №832 “Про пiдвищення розмiрiв державної, допомоги окремим категорiям громадян” передбачено, що громадянам працездатного вiку, якi доглядають за iнвалiдом, а також за престарiлою особою, яка досягла 80-рiчного вiку, призначається компенсацiйна виплата. Відповідно до Закону “Про соцiальнi послуги” непрацюючим фiзичним особам, якi постiйно надають соцiальнi послуги громадянам похилого вiку, iнвалiдам, дiтям-iнвалiдам, хворим, якi не здатнi до самообслуговування i потребують постiйної сторонньої допомоги (крiм осiб, що обслуговуються соцiальними службами), призначається щомiсячна компенсацiйна виплата. Фiзична особа, яка надає соцiальнi послуги, має право одержувати тiльки одну компенсацiю незалежно вiд кiлькостi осiб, яких вона обслуговує, видiв та обсягу послуг. Загальнообов’язковому державному пенсiйному страхуванню пiдлягають один з непрацюючих працездатних батькiв, усиновителiв, опiкун, пiклувальник, якi фактично здiйснюють догляд за дитиною-iнвалiдом, а також непрацюючi працездатнi особи, якi здiйснюють догляд за iнвалiдом I групи або за престарiлим, який за висновком медичного закладу потребує постiйного стороннього догляду або досяг 80-рiчного вiку, якщо такi непрацюючi працездатнi особи отримують допомогу або компенсацiю вiдповiдно до законодавства. Непрацюючi працездатнi особи, якi здiйснюють догляд за iнвалiдом I групи або престарiлим, який досяг 80-рiчного вiку, можуть отримувати, за їхнiм вибором, щомiсячну компенсацiю. 
Перiод догляду за iнвалiдом I групи або престарiлим, який досяг 80-рiчного вiку, непрацюючими працездатними особами зараховується до страхового стажу. 

Отримання субсидії на комунальні послуги. Слабочуюча громадянка, зареєстрована в будинку одна, будинок належить чоловікові який давно помер, але право власності не було переоформлене. До цього часу жінка виробляла субсидію на оплату комунальних послуг, а цього року їй було відмовлено, так як вона не є власником будинку. Чи може призначатись субсидія, якщо право власності після смерті чоловіка не було переоформлене.
Відповідно до пункту 6 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, субсидія призначається уповноваженому власнику (співвласнику) житла, наймачу державного та громадського житлового фонду, членові житлово-будівельного (житлового) кооперативу, власнику (співвласнику) житлового приміщення, на якого відкрито особовий рахунок за місцем реєстрації. В окремих випадках на підставі рішень районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій та виконавчих органів міських і районних рад або утворених ними комісій та актів обстеження матеріально-побутових умов сім’ї субсидія може призначатися іншій особі, зареєстрованій у житловому приміщенні (будинку), а також індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію, але вони сплачують вартість одержуваних житлово-комунальних послуг. У разі набуття права власності на житло (житлове приміщення) іншою особою попередній власник (співвласник) такого житла (житлового приміщення), якому призначена субсидія, зобов’язаний повідомити про це у десятиденний строк органи праці та соціального захисту населення. 
У разі смерті особи, зазначеної в абзаці першому цього пункту, на яку відкрито особовий рахунок, надання субсидії не припиняється за умови, що у житловому приміщенні (будинку) зареєстровані інші особи, яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги. 
До встановлення права власності на житло у разі смерті уповноваженого власника (співвласника) житла, власника (співвласника) житлового приміщення, на якого було відкрито особовий рахунок, субсидія призначається одній із дієздатних осіб, яка на момент смерті власника житлового приміщення (будинку) була в ньому зареєстрована, а у разі, коли зареєстровані тільки недієздатні особи – одному з їх опікунів. Проте якщо протягом восьми місяців від дня відкриття спадщини не визначено в установленому порядку уповноваженого власника (співвласника) житла, власника (співвласника) житлового приміщення, надання субсидії припиняється. 

Перебування на обліку у центрі зайнятості осіб з інвалідністю. Глухий громадянин звернувся до Спілки юристів за консультацією, з приводу того, чи може вона як інвалід 3 групи стати на облік в центр зайнятості для пошуку роботи. 
Відповідно до статті 18-1 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрована у державній службі зайнятості як “безробітний”. 
Рішення про визнання особи з інвалідністю “безробітним” і взяття його на облік для працевлаштування приймається Центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. 
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. 
Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для людей з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії громадян у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 

Відрахування з пенсії інваліда. Громадянин отримує пенсію як інвалід 3 групи. З його пенсії за рішенням суду проводяться відрахування в розмірі 50% на відшкодування аліментів внаслідок ДТП, де загинув чоловік, в якого є двоє неповнолітніх дітей. Звернувся до Спілки юристів із питанням, чи можна стягувати кошти з пенсії інваліда. 
У статті 50 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” зазначається, що відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. 
Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. 
З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім’ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також у зв’язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. У цьому випадку відрахування проводяться цілком правомірно. 

Відпустки по догляду за дитиною. Сину слабочуючої громадянки М. 10 років, він хворий на цукровий діабет, жінка працює вихователькою у школу-інтернату. Чоловік постійно у спортивних відрядженнях. Чи може жінка взяти на роботі відпустку, щоб доглядати за дитиною. 
Відповідно до Закону України “Про відпустки”, згідно статті 25 може надаватись відпустка без збереження заробітної плати матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 цього Закону, в разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, – тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), – не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку. 
Отже, громадянка може взяти відпустку до досягнення сином 16 років. 

Отримання ортопедичного взуття. Глухий громадянин у травні 2012 році подала заяву про отримання ортопедичного взуття. До кінця квітня 2013 року взуття вона не отримувала. Який порядок забезпечення ортопедичним взуттям, і хто здійснює фінансування. 
Відповідно до Порядку забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації і формування відповідного державного замовлення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2006, №1652, інвалід чи інша особа звертається до підприємства із заявою про забезпечення протезно-ортопедичним виробом, ортопедичним взуттям, допоміжними засобами для особистого догляду та захисту за формою, затвердженою Мінсоцполітики, та направленням (у разі коли особа звертається вперше). Підприємство незалежно від реєстрації місця проживання інваліда чи іншої особи на підставі електронного направлення та заяви про забезпечення реєструє замовлення, оформляє та заносить до бази даних інформацію щодо забезпечення протезними виробами. Замовлення затверджується керівником підприємства. 
Підприємство за зверненням інваліда, іншої особи або їх законного представника на підставі електронного направлення може приймати замовлення на виготовлення протезних виробів на півтора – два місяці раніше закінчення строку їх експлуатації. Максимальний строк виготовлення протезних виробів становить: протезів, апаратів рук і ніг, корсетів та ортопедичного взуття – 20 робочих днів. 
Оплата виготовлених та поставлених підприємствами технічних та інших засобів реабілітації проводиться Фондом соціального захисту інвалідів відповідно до укладених із зазначеними підприємствами договорів. Фонд соціального захисту інвалідів має право проводити попередню оплату підприємствам, якщо це передбачено договором, на строк, визначений законодавством. Розмір попередньої оплати не може перевищувати 20 відсотків річного обсягу державного замовлення на виготовлення і постачання протезноортопедичних виробів, ортопедичного взуття, технічних засобів реабілітації інвалідів та інших осіб. Ортопедичним взуттям особи забезпечуються двома парами один раз на рік. 

Пільговий проїзд дітей-інвалідів. Глуха громадянка, мати дитини-інваліда, звернулась до Спілки юристів за консультацією стосовно прав дитини, зокрема пільг встановлених законодавством, а також чи має вона право безкоштовного проїзду у громадському транспорті, як супроводжуючий дитину інваліда. 
Для дітей-інвалідів відповідно до норм законодавства передбачено такі пільги: 
- безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метрополітену і таксі), а також усіма видами приміського транспорту, а для дітей-інвалідів по зору або з ураженням опорно-рухового апарату – І в метрополітені; 
- 50%-ва знижка вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня до 15 травня (ця пільга поширюється на осіб, які супроводжують дітей-інвалідів під час поїздки, але не більш ніж на одного супроводжувача); 
- безплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням за чергою в міру надходження путівок відповідно до медичного висновку (через органи Міністерства охорони здоров’я або інші регіональні органи, визначені місцевими органами влади, при закупівлі путівок за кошти місцевих бюджетів); 
- безплатне або пільгове надання послуг із соціально-побутового і медичного обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами (протезно-ортопедичними виробами, ортопедичним взуттям, засобами пересування тощо) за на явності відповідного медичного висновку; 
- безплатне придбання лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування. 
Під час роботи матір дитини-інваліда без її згоди не можна залучати до надурочних робіт або направляти у відрядження, також забороняється тимчасово переводити її на іншу роботу. 
На підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дитину-інваліда, може встановлюватись за рахунок власних коштів скорочена тривалість робочого часу. На прохання жінки, яка має дитину-інваліда, у тому числі таку, що перебуває під її опікою, власник або уповноважений ним орган (під час прийняття на роботу і згодом) зобов’язаний установлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цьому разі проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. 
Мати дитини-інваліда має право на щорічне надання додаткової оплачуваної відпустки тривалістю сім календарних днів без урахування святкових та неробочих. Щорічна відпустка надається їй за бажанням у зручний для неї час. Крім того, вона має право за бажанням (надається обов’язково) на відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 14 календарних днів щороку. 
Також мати, яка народила та виховала до шестирічного віку інваліда з дитинства, матиме право на достроковий вихід на пенсію, але не раніше ніж за п’ять років до досягнення пенсійного віку, за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. Час догляду за дитиною-інвалідом зараховується до стажу роботи. 
Допомога по тимчасовій непрацездатності в разі захворювання матері або іншої особи, яка доглядає за дитиною-інвалідом, надається застрахованій особі, яка доглядає за дитиною, з першого дня на весь період захворювання в порядку та розмірах, установлених Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”. 
Допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі, яка виховує дитину-інваліда, надається на весь період санаторнокурортного лікування дитини-інваліда (з урахуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу і назад) за наявності медичного висновку про потребу стороннього догляду за нею. 
Пільг з оплати за користування житлом та комунальними послугами дітям-інвалідам, а також їхнім батькам чинним законодавством не передбачено, але органи місцевого самоврядування можуть надавати додаткові пільги малозабезпеченим верствам населення за рахунок коштів місцевих бюджетів. 

Отримання статусу багатодітної сім’ї із дитиною-інвалідом. Жінка народила четверо дітей, один з яких є інвалідом. Чи має право така сім’я на пільги, чи може бути визнана така сім’я багатодітною і користуватись пільгами. 
Багатодітна сім’я – сім’я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує. До складу багатодітної сім’ї включаються також діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, – до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років. 
Багатодітним сім’ям надаються такі пільги: 
1) 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожного члена сім’ї, який постійно проживає в жилому приміщенні (будинку), та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю); 
2) 50-відсоткова знижка плати за користування комунальними послугами (газопостачання, електропостачання та інші послуги) та вартості скрапленого балонного газу для побутових потреб у межах норм, визначених законодавством. Площа житла, на яку надається знижка при розрахунках плати за опалення, становить 21 кв. метр опалюваної площі на кожного члена сім’ї, який постійно проживає в жилому приміщенні (будинку), та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю; 
3) 50-відсоткова знижка вартості палива, у тому числі рідкого, в межах норм, визначених законодавством, у разі якщо відповідні будинки не мають центрального опалення; 
4) позачергове встановлення квартирних телефонів; абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів. 
Пільги щодо плати за користування житлом (квартирної плати), комунальними послугами та вартості палива надаються багатодітним сім’ям незалежно від виду житла та форми власності на нього. 
Дітям з багатодітних сімей надаються такі пільги: 
1) безоплатне одержання ліків за рецептами лікарів; 
2) щорічне медичне обстеження і диспансеризація в державних та комунальних закладах охорони здоров’я із залученням необхідних спеціалістів, а також компенсація витрат на зубопротезування; 
3) першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація; 
4) безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання; 
5) безоплатне одержання послуг з оздоровлення та відпочинку відповідно до Закону України “Про оздоровлення та відпочинок дітей”. 
Батькам і дітям з багатодітних сімей видаються відповідні посвідчення. Зразок посвідчення, порядок виготовлення і видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України. 
Держава забезпечує пільгові умови для вступу до державних та комунальних професійно-технічних, вищих навчальних закладів дітям-інвалідам, дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та іншим категоріям дітей, які потребують соціального захисту, у тому числі дітям з багатодітних сімей, у складі яких є п’ятеро і більше дітей, за умови наявності у них достатнього рівня підготовки (ст.19 Закону України “Про охорону дитинства”).
Діти з багатодітних сімей, у складі яких є п’ятеро і більше дітей, а також особи віком від 18 до 23 років із таких сімей звільняються від плати за навчання у вищих навчальних закладах державної та комунальної форми власності усіх рівнів акредитації за умови, що певний освітньо-кваліфікаційний рівень вони здобувають вперше. 

Надання безоплатних соціальних послуг. У глухої жінки два сини. Один – інвалід І групи, інший інвалід – ІІІ групи, працюючий. Жінка пенсіонерка. Громадянка звернулась до Спілки юристів із запитом, чи має її син, який є інвалідом І групи, право на отримання безоплатних соціальних послуг. 
Безоплатні соціальні послуги надаються державними та комунальними суб’єктами в обсягах, визначених державними стандартами соціального обслуговування: громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв’язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу; громадянам, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв’язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійними лихами, катастрофами, які є біженцями внаслідок збройних та міжетнічних конфліктів, якщо середньомісячний сукупний дохід цих осіб нижче встановленого прожиткового мінімуму; дітям та молоді, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв’язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю, малозабезпеченістю, конфліктами і жорстоким ставленням у сім’ї. 
Вичерпний перелік соціальних послуг, умови їх надання та порядок регулювання тарифів їх оплати встановлюються Кабінетом Міністрів України. 
Для отримання соціальних послуг, що надаються державними та комунальними суб’єктами, особа, яка їх потребує, має звернутися з письмовою заявою до місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Для отримання соціальних послуг, що надаються недержавними суб’єктами, особа, яка їх потребує, звертається до відповідного суб’єкта, що їх надає. 
У разі якщо особа, яка потребує соціальних послуг, за віком або станом здоров’я неспроможна самостійно прийняти рішення про необхідність їх надання, таке рішення може прийняти опікун чи піклувальник, органи опіки та піклування відповідно до законодавства.
Державні та комунальні соціальні служби надають безоплатні соціальні послуги таким трьом групам осіб: одиноким громадянам, тобто громадянам, які не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу і не здатним до самообслуговування у зв’язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю, громадянам, чий середньомісячний сукупний дохід нижче встановленого прожиткового мінімуму і які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв’язку зі стихійними лихами, катастрофами, які є біженцями внаслідок збройних та міжетнічних конфліктів, безробіттям та перебувають на обліку в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу; дітям та молоді, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв’язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю, малозабезпеченістю, конфліктами і жорстоким ставленням у сім’ї. 

Залишення на роботі інваліда при скороченні штату працівників. Глуха жінка – інвалід ІІІ групи – працює на підприємстві УТОГ. Працівників попереджено про те, що на підприємстві передбачається скорочення відділу. Чи передбачено законодавством України пільги для залишення на роботі при скороченні штату для осіб з інвалідністю. Чи мають такі особи переважне право на залишення на роботі. 
Порядок скорочення штату працівників і перелік осіб, на яких поширюється право переважного залишення на роботі, регулюється Кодексом законів про працю. Зокрема статтею 21 передбачено, що: при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. 
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 
1) сімейним – при наявності двох і більше утриманців; 
2) особам, в сім’ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 
3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 
4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 
5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”; 
6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 
7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 
8) особам з числа депортованих з України, протягом п’яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 
9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, – протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. 
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України. 

Допомога дітям-інвалідам. Одинока глуха матір виховує сина – інваліда першої групи, якому десять років. Звернулась до Спілки юристів за консультацією щодо розміру державної соціальної допомоги і порядку її отримання. 
Право на такий вид допомоги гарантується Законом “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам”. 
Розмір допомоги для дитини-інваліда не залежить від групи інвалідності та становить 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. 
До того ж, одинока матір має право на надбавку на догляд за дитиною-інвалідом, що становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років. 
Для оформлення державної допомоги та надбавки на догляд необхідно звернутися до управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання з такими документами:
- заявою про призначення допомоги; 
- власним паспортом та свідоцтвом про народження дитини; 
- документом, що підтверджує прописку дитини; 
- медичним висновком про встановлення інвалідності. 
Заява про призначення державної соціальної допомоги розглядається управлінням протягом 10 днів з моменту надходження усіх необхідних документів. У разі позитивного рішення допомога призначається з дня звернення за її призначенням та виплачується щомісячно аж до досягнення дитиною 18-річного віку. 

Проїзд у транспорті міжміського сполучення дітей-інвалідів. Глуха громадянка, яка є матір’ю дитини інваліда, звернулась до Спілки юристів за консультацією щодо права на пільговий проїзд її доньки у транспорті міжміського сполучення. Вже неодноразово вони стикаються з ситуацією, коли їм відмовляють у пільговому проїзді.
Відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для дітей-інвалідів передбачено наступні пільги. Інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда або дитину-інваліда), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метрополітену і таксі), а також всіма видами приміського транспорту (стаття 38-1). Також надається 50%-ва знижка вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня до 15 травня (ця пільга поширюється на осіб, які супроводжують дітей-інвалідів під час поїздки, але не більш ніж на одного супроводжувача). Пільгове перевезення інвалідів здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до Закону України “Про транспорт”. Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається (стаття 38-1). Отож, відмова у пільговому перевезенні є неправомірною. 
Таким чином, аналіз діяльності громадської право-захисної приймальні демонструє, що існує попит на надання правової допомоги у сфері взаємовідносин із органами медико-соціальної експертизи, а також пов’язаних із цим питань реалізації різних прав.

Наступна 5 частина