Продовження 3 частини. Початок дивіться, будь ласка, 2 частина

Забезпечення інвалідів путівками на санаторно-курортне лікування. Громадянка звернулась до Спілки юристів за консультацією з питання отримання нею путівки до санаторію. Жінка – інвалід другої групи з дитинства по слуху. Останній раз забезпечувалась путівкою у 2010 році. Потребує постійного лікування. При зверненнях в управління соціального захисту отримує відповідь, що ще не настала її черга. Звернулась до юристів із питанням, який визначений законодавством період забезпечення інвалідів другої групи путівками, та що означає компенсація за путівку, в якому розмірі вона виплачується. 
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян органами праці та соціального захисту населення” від 22.02.2006, №187, інваліди загального захворювання та інваліди з дитинства забезпечуються путівками в порядку черговості в міру надходження путівок. Періодичності забезпечення інвалідів з дитинства путівками законодавство не передбачає. Відповідно до п.19 цієї Постанови грошова компенсація замість санаторно-курортної путівки та вартість самостійного санаторно-курортного лікування деяким категоріям інвалідів відповідно до статті 29 Закону України “Про реабілітацію інвалідів в Україні” виплачується в порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7.02.2007, №150 “Про затвердження Порядку виплати деяким категоріям інвалідів грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування”. 
Відповідно до п.2 Постанови №150 виплата грошової компенсації за путівку та за самостійне лікування проводиться на підставі медичних рекомендацій відповідно до законодавства, що визначає право інвалідів на безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням, у розмірах, визначених відповідно до пункту 4 цього Порядку, управлінням праці та соціального захисту населення за місцем перебування на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням: 
-особам, інвалідність яких пов’язана з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, що потребують лікування супутніх захворювань відповідно до медичних рекомендацій, якщо протягом трьох календарних років такі особи не одержували безоплатної путівки до санаторно-курортного закладу і не виплачувалася за це грошова компенсація за путівку та за самостійне лікування у зазначений період Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; 
-іншим інвалідам, якщо вони протягом трьох календарних років не одержували безоплатної путівки до санаторно-курортного закладу. 
Відповідно до пункту 4, грошова компенсація за путівку та за самостійне лікування нараховується і виплачується в таких розмірах: 
- інвалідам I і II групи – 75 відсотків, 
- III групи – 50 відсотків розміру середньої вартості санаторно-курортної путівки, що визначається Мінпраці за поданням Фонду соціального захисту інвалідів, погодженим з Мінфіном, щороку до 15 березня в межах обсягу бюджетних коштів, виділених відповідно до Закону про Державний бюджет України на поточний рік. 
У 2011 році, Наказом Міністерства праці і соціальної політики України “Про встановлення середньої вартості санаторно-курортної путівки для виплати грошової компенсації замість санаторнокурортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування” від 16.02.2011, №55 встановлено середню вартість санаторно-курортної путівки для виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторнокурортного лікування в межах обсягу бюджетних коштів, виділених відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” у сумі 300 гривень. 

Перебування в черзі щодо отримання автомобіля. Глухий мешканець міста Житомир знаходиться на черзі за отриманням автомобіля під номером 2779. Загальний час перебування на обліку – 3 роки. Звернувся до Спілки юристів із питанням, в якому порядку інвалідів забезпечують автомобілями, та чи можливо реалізувати його права на отримання автомобіля. 
Відповідно до частини 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2006, №999 “Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями”, розподіл автомобілів, придбаних для інвалідів за рахунок коштів, зазначених у пунктах 2 і 18 цього Порядку, здійснюється відповідно головними управліннями соціального захисту і управліннями виконавчої дирекції у такому співвідношенні: 
-50 відсотків – особам, що мають право на першочергове забезпечення автомобілями; 
- 30 відсотків – особам, що мають право на позачергове забезпечення автомобілями; 
-20 відсотків – особам усіх інших категорій, що забезпечуються автомобілями у порядку загальної черги. 
У разі відсутності на обліку для забезпечення автомобілями інвалідів, зазначених у підпункті 1, автомобілі розподіляються серед інвалідів, зазначених у підпунктах 2 і 3, у співвідношенні відповідно 60 і 40 відсотків. 
Рішення про розподіл автомобілів та забезпечення ними інвалідів затверджуються наказами головних управлінь соціального захисту, а у разі придбання автомобілів за рахунок коштів Фонду соціального страхування – наказами управлінь виконавчої дирекції. 

Встановлення груп інвалідності. Глухий громадянин, який хворіє на шизофренію, звернувся до Спілки юристів за консультацією щодо можливості встановлення групи інвалідності особі з таким діагнозом. Хворіє вже довгий час, але лікується неофіційно, жодного разу не лежав в стаціонарі в лікарні. Громадянин не хоче, щоб сторонні особи дізнались про його хворобу. 
Громадянину було роз’яснено зміст правових норм, які стосуються встановлення групи інвалідності. Для встановлення групи інвалідності потрібно звертатись в медико-соціальну комісію за місцем проживання. Медико-соціальна експертиза проводиться за направленням лікувально-профілактичного закладу. Потрібно вирішувати це питання з лікуючим лікарем. Лікар на підставі даних про період лікування, стан хвороби і багатьох інших медичних факторів дасть висновок про можливість направлення на комісію, для встановлення групи інвалідності. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 3.12.2009, №1317 медико-соціальна експертна комісія проводиться особі після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (ч.3 Положення про медико-соціальну експертизу). Медична таємниця охороняється законом, в тому числі переслідується Кримінальним кодексом. 

Надання дитині-інваліду статусу інвалід з дитинства. Cин громадянина С. – дитина інвалід. Після досягнення 18 років він мав пройти МСЕК для надання дитині статусу інвалід з дитинства по слуху. В призначений день не змогли з’явитись на перекомісію і пройшли її на тиждень пізніше. При призначенні соціальної допомоги у відділі соціального захисту громадянину С. повідомили, що допомога буде призначена з дня, вказаного на поштовому штемпелі на пакеті документів, які надійшли від МСЕК. Глухий громадянин звернувся до Спілки юристів із питанням, чи є правомірними такі дії, та з якого дня призначається допомога по інвалідності. Сину визначено І групу інвалідності, підгрупу А. Громадянин не погоджується з таким висновком, вважає такі дії неправомірними.
Відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам”, статті 8, заява про призначення державної соціальної допомоги інваліду I чи II групи, який визнаний недієздатним, а також на дитину-інваліда подається одним із батьків, усиновителем, опікуном або піклувальником за місцем свого проживання. Днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги вважається день прийому заяви з усіма необхідними документами. Якщо заява про призначення державної соціальної допомоги надсилається поштою і при цьому подаються також всі необхідні документи, то днем звернення за державною соціальною допомогою вважається дата, вказана в поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Відповідно до статті 9 цього Закону, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства або на дітей-інвалідів віком до 18 років призначається органами праці та соціального захисту населення. 
Заява про призначення державної соціальної допомоги розглядається органами праці та соціального захисту населення не пізніше 10 днів після надходження заяви з усіма необхідними документами. Державна соціальна допомога призначається з дня звернення за її призначенням. 
Відповідно до пункту 2 статті 6 Закону, якщо дитина-інвалід, на яку виплачувалася державна соціальна допомога, по досягненні 18-річного віку визнана інвалідом з дитинства, виплата допомоги продовжується у новому розмірі за її заявою (недієздатним – за заявою опікуна) з дня встановлення групи інвалідності в разі збільшення розміру допомоги, але з місяця, наступного за тим, в якому дитині-інваліду встановлена група інвалідності, при зменшенні розміру допомоги. 
Такі ж вимоги щодо дня, з якого призначається державна соціальна допомога передбачені у пункті 3 частини 2.7 Наказу Міністерства праці України, Міністерства фінансів України, МОЗ України “Про затвердження Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам”. Відповідно до цих актів державна соціальна допомога інваліду з дитинства повинна виплачуватись з дня встановлення групи інвалідності, а не з дня відправлення документів. 

Пропуск строку переогляду на МСЕК. Син громадянки К. визнаний інвалідом з дитинства по слуху другої групи, не зміг з’явитись на повторну перекомісію, і не отримав, відповідно, інвалідності. З часу припинення соціальних виплат вже пройшло більше одного року. Звернувся до Спілки юристів за правовою консультацією, чи може він пройти комісію за таких обставин вдруге, та що для цього потрібно відповідно до вимог чинного законодавства. 
Відповідно до пункту 1.15 Наказу МОЗ “Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності” від 05.09.2011 р. №561, якщо строк переогляду особи пропущено з поважних причин, інвалідність поновлюється МСЕК з дня її зупинення, але не більше ніж за три роки. 
Згідно статті 6 Закону України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” від 16.11.2000, № 2109-III, виплата державної соціальної допомоги зупиняється у випадку пропуску строку переогляду інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом, а в разі визнання знову інвалідом або дитиноюінвалідом виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення, але не більш як за один місяць. 
Якщо строк переогляду пропущено з поважної причини, виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення виплати, але не більш як за 3 роки, за умови, що за цей період його визнано інвалідом або дитиною-інвалідом. При цьому, якщо при переогляді інваліда з дитинства переведено до іншої групи інвалідності (вищої або нижчої), то державна соціальна допомога за зазначений період виплачується за попередньою групою. 
У разі припинення виплати державної соціальної допомоги внаслідок нез’явлення на переогляд без поважних причин, при наступному визнанні інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом, виплата цієї допомоги поновлюється з дня встановлення інвалідності або визнання дитиною-інвалідом. 

Надання пільг на житлово-комунальні послуги. Слабочуючий громадянин з Львова звернувся до Спілки юристів за консультацією з питанням, про можливість отримання нею субсидії чи пільг на оплату житлово-комунальних послуг. Чоловік пенсіонер, інвалід третьої групи, його жінка інвалід першої групи, проживають в квартирі разом з сином і його дружиною. Він ставив питання, чи передбачені законодавством України пільги для таких категорій громадян. 
Обласною комплексною програмою соціальної підтримки та реабілітації інвалідів на 2011-2014 роки, затвердженою рішенням Львівської облради від 24.05.2011, №134, у розділі другому, пункту 2.1 передбачено, що при затвердженні місцевих бюджетів кошти для надання пільг з оплати житла, послуг з водопостачання та водовідведення, теплопостачання та підігріву води, за користування природним газом, електроенергією, на придбання твердого палива та скрапленого газу таким малозабезпеченим категоріям громадян: 
- сім’ям, в яких проживає двоє та більше інвалідів (ураховуючи дітей-інвалідів до 18-ти років), –100% знижки на кожну особу інваліда в межах норм користування; 
- одиноким інвалідам – 100% знижки в межах норм користування; 
- інвалідам зору І та ІІ груп, відповідно 50% та 40% знижки на особу інваліда в межах норм користування; 
- самотнім інвалідам I групи з дитинства – 100 % знижки в межах норм користування. 
Пільги надаються в межах норм користування житлово-комунальними послугами, встановлених чинним законодавством для громадян, які мають пільги щодо їх оплати – з розрахунку 21 м кв. на особу інваліда-пільговика, без урахування 10,5 м кв. на сім’ю. Пільги на придбання твердого палива і скрапленого газу надаються (у відповідних відсотках) в межах мінімальних норм та граничних показників їх вартості забезпечення населення цими видами палива для надання пільг згідно чинного законодавства. Місцеві органи влади можуть здійснювати заміну пільг адресною грошовою допомогою або муніципальною субсидією на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг та на придбання твердого палива і скрапленого газу в межах комплексної програми. Громадянці було надано консультацію та витяги із законодавства, допомогу у складенні відповідних заяв та клопотань. 

Пільги на житлово-комунальні послуги для дружин чоловіків, які були учасниками бойових дій. Чуюча громадянка, яка вільно володіє жестовою мовою, дружина померлого чоловіка (рік тому), який був учасником бойових дій. За час життя чоловіка їм надавались пільги по оплаті житла і комунальних послуг. Вона звернулась до Спілки юристів із питанням, чи має право дружина померлого учасника бойових дій на збереження цих пільг.
Перелік пільг, які надаються для учасників бойових дій, передбачено статтею 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993, №3551-XII. Зокрема пунктами 4,5,6 передбачені пільги на оплату житловокомунальних послуг: 
-75-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю); 
-75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю. 
Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 75-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім’ю); 
-75-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення. 
Пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються учасникам бойових та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього. 
Площа житла, на яку нараховується 75-процентна знижка плати, передбачена пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності складі сім’ї осіб, які не мають права на знижку плати. Якщо в складі сім’ї є особи, які мають право на знижку плати в розмірі, меншому ніж 75 процентів, спочатку обчислюється в максимально можливому розмірі 75-процентна відповідна знижка плати. 
Відповідно до статті 10 цього Закону його чинність, а відповідно, і наявність пільг поширюється на дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. 
На дружин (чоловіків) померлих інвалідів війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя інвалідами, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті інваліда; дружин (чоловіків), які не одружилися вдруге, батьків, неповнолітніх дітей померлих учасників бойових дій, партизанів, підпільників, військовослужбовців та учасників війни, які проходили службу у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років та війни 1938, 1939, 1945 років з імперіалістичною Японією, нагороджених за бойові дії державними нагородами та орденами і медалями колишнього Союзу РСР (крім ювілейних); дітей померлих учасників бойових дій, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, до закінчення цих навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років. 
Громадянці А. було надано консультацію і підготовлено витяг з законодавства. 

Допомога у зв’язку із втратою годувальника. Слабочуючий громадянин звернувся до Спілки юристів за консультацією, про умови отримання сином (дитина – інвалід) пенсії у зв’язку з втратою годувальника. 
Умови призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника передбачені у розділі 5 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003, №1058-IV. Відповідно до положень цього розділу, пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності. При цьому дітям пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. 
Непрацездатними членами сім’ї вважаються: 
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах, – до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше, ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти – до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності – один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років. 
Члени сім’ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв’язку з втратою годувальника. Усиновлені діти мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми. Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення. 
Пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». 
Пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім’ї – 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім’ї – 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. 
Пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім’ї померлого годувальника вважається непрацездатним. Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім’ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії. На всіх членів сім’ї, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, призначається одна спільна пенсія. На вимогу члена сім’ї із загальної суми пенсії виділяється його частка, яка виплачується окремо. 

Призначення пенсії по інвалідності. Громадянка віком 60 років отримує пенсію за віком з 55 років. Трудовий стаж – 49 років. У віці 60 років жінку було визнано інвалідом першої групи. Громадянка звернулась в пенсійний фонд, щоб їй виплачували пенсію не за віком, а по інвалідності. Жінці було відмовлено. Чи може вона в такій ситуації отримувати пенсію не за віком, а по інвалідності. 
Відповідно до частини 1 статті 32. Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, особи визнані інвалідами після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону. А відповідно до частини 1 статті 26, трудовий стаж повинен становити не менше 15 років. 
Відповідно до статті 6 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. 
Отже, громадянка має право обрати собі будь-який вид пенсії, за віком чи по інвалідності. 

Оскарження рішення медико-соціальної комісії в адміністративному порядку. Громадянин, інвалід другої групи вже протягом десяти років. При черговому проходженні МСЕК йому було призначено третю групу інвалідності строком на 3 роки. Мотивів прийняття такого рішення йому не було роз’яснено. Громадянин не погоджується з таким рішенням, адже стан його здоров’я не покращується, а реабілітаційні заходи не дають позитивних результатів, і з незрозумілих причин йому призначають третю групу. 
Юристами Спілки було надано електронну письмову консультацію щодо порядку оскарження рішення МСЕК. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Питання медико-соціальної експертизи” від 03.12.2009, №1317 у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або інвалід має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров’я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров’я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення. Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ. 
МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи. 
В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медикосоціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м.Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м.Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер. Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку. 

Розмір соціальної допомоги дітям-інвалідам. Глуха громадянка, мати дитини-інваліда звернулась до Спілки юристів за консультацією, щодо порядку призначення і розміру державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів. Ставилось питання, яким нормативним актом визначається порядок призначення допомоги та яким він є. 
Питання призначення і розміру допомоги дітям-інвалідам регулюються Законом України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” від 16.11.2000, № 2109-III. 
Відповідно до цього закону право на державну соціальну допомогу мають інваліди з дитинства і діти-інваліди віком до 18 років. Відповідно до статті 2 Закону державна соціальна допомога призначається у таких розмірах: 
- інвалідам з дитинства I групи – 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; 
- інвалідам з дитинства II групи – 80 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; 
- інвалідам з дитинства III групи – 60 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; 
- на дітей-інвалідів віком до 18 років – 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. 
Прожитковий мінімум визначається відповідно до Закону України “Про прожитковий мінімум”. Розміри державної соціальної допомоги підвищуються у зв’язку із збільшенням прожиткового мінімуму. Державна соціальна допомога встановлюється в новому розмірі з дня набрання чинності законом про збільшення розміру прожиткового мінімуму. Відповідно до статті 3 Закону, інвалідам з дитинства I групи встановлюється надбавка на догляд за ними в розмірі: 
- інвалідам з дитинства, віднесеним до підгрупи А I групи, – 75 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; 
- інвалідам з дитинства, віднесеним до підгрупи Б I групи, – 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. 
Одиноким інвалідам з дитинства II і III груп, які за висновком лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу потребують постійного стороннього догляду, встановлюється надбавка на догляд за ними в розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом установлюється в розмірі: на дитину-інваліда віком до 6 років – 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, на дитину-інваліда віком від 6 до 18 років – 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років. 
Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які не працюють, не навчаються (крім заочної форми навчання), не проходять службу, не займають виборну посаду і фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом. Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років також призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, у відпустці без збереження заробітної плати, у разі якщо дитина-інвалід потребує домашнього догляду, і вони фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом. Одинокій матері (одинокому батьку) надбавка на догляд за дитиною-інвалідом призначається незалежно від факту роботи, навчання, служби. 
При визначенні розмірів надбавок на догляд за інвалідами з дитинства та дітьми-інвалідами з важкими формами інвалідності, які потребують постійного стороннього догляду або допомоги (прикуті до ліжка, сліпоглухонімі, з психічними вадами тощо) внаслідок захворювань за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, не може застосовуватися рівень забезпечення прожиткового мінімуму. 
Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи. На дітей-інвалідів державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку, який видається у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров’я України, але не більш як по місяць досягнення дитиноюінвалідом 18-річного віку. 
Отже, щоб визначити розмір державної соціальної допомоги і розмір надбавки на догляд потрібно керуватись даним Законом і Законом України "Про прожитковий мінімум" на відповідний період.
У 2013 році прожитковий мінімум встановлений на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з: дітей віком до 6 років: 1 січня – 972 ₴,1 грудня – 1032 ₴; дітей віком від 6 до 18 років: 1 січня – 1210 ₴, 1 грудня – 1286 ₴; працездатних осіб: 1 січня – 1147 ₴, 1 грудня – 1218 ₴. 

Наступна частина 4