Продовження 2 частини. Початок дивіться, будь ласка, 1 частина

Догляд за інвалідом. Після проходження медико-соціальної комісії, жінці була встановлена І група інвалідності, підгрупа А. Жінка на візку, не може самостійно себе обслуговувати, живе з мамою, пенсіонеркою, яка не може забезпечити необхідний догляд. Громадяни звернулись до Спілки юристів із питаннями чи може держава забезпечити догляд за особою із інвалідністю. 
Малозабезпеченим інвалідам першої групи, які одержують пенсію по інвалідності, призначається державна соціальна допомога на догляд відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам”. 
Непрацездатні громадяни – особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника (Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003, № 1058-IV). 
Крім цього, відповідно до Закону України “Про соціальні послуги” вiд 19.06.2003 особа може звернутись з письмовою заявою до місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування для отримання соціальних послуг, що надаються державними та комунальними суб’єктами. Громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв’язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу, користуються правом безоплатного одержання соціальних послуг. 
У разі якщо особа, яка потребує соціальних послуг, за віком або станом здоров’я неспроможна самостійно прийняти рішення про необхідність їх надання, таке рішення може прийняти опікун чи піклувальник, органи опіки та піклування відповідно до законодавства. 
Відповідно до статті 5 цього закону, основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування. Матеріальна допомога надається особам, що знаходяться у складній життєвій ситуації, у вигляді грошової або натуральної допомоги: продуктів харчування, засобів санітарії і особистої гігієни, засобів догляду за дітьми, одягу, взуття та інших предметів першої необхідності, палива, а також технічних і допоміжних засобів реабілітації. Соціальне обслуговування у нашому випадку здійснюється шляхом надання соціальних послуг за місцем проживання особи. 
Надання соціальних послуг здійснюють соціальні працівники та інші фізичні особи, які мають відповідну освіту і схильні за особистими якостями до надання соціальних послуг. 

Забезпечення інваліда кріслом для пересування. До Спілки юристів звернулась сім’я щодо правових питань порядку забезпечення інваліда засобом пересування, якщо травма була отримана внаслідок трудового каліцтва. 
Умови і порядок забезпечення інвалідів засобами реабілітації затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2006, №1652 “Порядок забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації і формування відповідного державного замовлення, перелік таких засобів”. Потребу в забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів визначають медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) з оформленням індивідуальної програми реабілітації. 
Особи, інвалідність яких пов’язана з трудовим каліцтвом, що настало внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а ті з них, що не підлягають забезпеченню технічними та іншими засобами реабілітації за рахунок коштів Фонду, забезпечуються такими засобами згідно з цим Порядком на підставі довідки територіального відділення Фонду про відмову у забезпеченні зазначеними засобами. 
Інваліди, діти-інваліди та діти віком до 18 років забезпечуються технічними засобами реабілітації без права їх продажу, дарування і передачі протягом строку, на який видається такий засіб. 
Для взяття на облік до місцевого органу праці та соціального захисту населення подається заява, заповнена інвалідом та іншою особою або їх законним представником за формою, що затверджується Мінпраці. 
Разом із заявою про взяття на облік пред’являються такі документи інваліда чи іншої особи: паспорт або свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років); висновок МСЕК про встановлення інвалідності для інвалідів (для дітей-інвалідів – висновок ЛКК) у разі, коли особа вперше звертається до місцевих органів праці та соціального захисту населення або змінюється група і причина інвалідності; індивідуальна програма реабілітації (для інваліда та дитини-інваліда) або висновок ЛКК щодо забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (для інших осіб, інвалідів, група інвалідності яких встановлена до 1 січня 2007 р. як безстрокова або строк дії якої не закінчився); посвідчення про взяття на облік (для бездомних громадян); довідка про присвоєння ідентифікаційного номера для осіб, які досягли 18-річного віку (за наявності номера, особам, які через релігійні переконання відмовилися від присвоєння ідентифікаційного номера, необхідно пред’явити паспорт з позначкою про наявність права здійснювати платежі без нього); довідка про реєстрацію місця проживання для дітей-інвалідів, дітей віком до 16 років та осіб, паспорти яких не містять відомостей про реєстрацію місця проживання (крім бездомних громадян); посвідчення, яке підтверджує статус особи, що має право на пільги відповідно до законодавства (для ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і ветеранів державної пожежної охорони). 
Законний представник інваліда чи іншої особи подає документи, що підтверджують його особу та повноваження законного представника. Заява про взяття на облік реєструється місцевим органом праці та соціального захисту населення у журналі, що ведеться за формою, затвердженою Мінпраці. Для заміни технічного засобу реабілітації після закінчення строку його експлуатації або дострокової заміни інвалід, дитина-інвалід, дитина віком до 18 років чи їх законний представник подає місцевому органові праці та соціального захисту населення заяву про його заміну за формою, затвердженою Мінпраці. 
Строк, на який видаються вироби, передбачено Переліком технічних та інших засобів реабілітації, якими забезпечуються окремі категорії населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2006, №1652.
У разі смерті інваліда та іншої особи виданий безоплатно технічний або інший засіб реабілітації, строк експлуатації якого не закінчився, повертається місцевому органові праці та соціального захисту населення членами сім’ї померлого інваліда чи іншої особи. 

Допомога особі, яка здійснює догляд за інвалідом. Громадянка, мати інваліда з дитинства, постійно здійснює догляд за ним. Вона не має змоги влаштуватись на роботу, оскільки дитині потрібний постійний сторонній догляд. Жінка звернулась до Спілки юристів за консультацією щодо виплат, які передбачені законодавством для непрацюючих осіб, які здійснюють догляд за інвалідом першої групи. 
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996, №832 “Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян”, визначено, що непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом I групи, а також за престарілим, який досяг 80-річного віку, встановлюється щомісячна компенсаційна виплата. Згідно цієї постанови призначається щомісячна компенсація, що надається непрацюючим працездатним особам у розмірі 4 грн.80 коп., які доглядають за інвалідом І групи, а також за престарілим, який досяг 80-річного віку, за заявою особи, яка буде здійснювати догляд. 
Таким громадянам надається статус працюючих, час догляду за інвалідом І групи зараховується до трудового стажу без сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, що є обов`язковими для працюючих громадян. 
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2004, №558 “Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги” непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами), призначається щомісячна компенсаційна виплата. Компенсація призначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у таких розмірах: 
-15 відсотків – фізичним особам, які надають соціальні послуги інвалідам I групи; 
-10 відсотків – фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам II групи та дітям-інвалідам; 
-7 відсотків – фізичним особам, які надають соціальні послуги інвалідам III групи та хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги. 
Компенсація фізичним особам пенсійного віку, які надають соціальні послуги,призначається у зазначених розмірах виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Компенсація призначається на час встановлення групи інвалідності або на час, протягом якого особа, що подала заяву про необхідність отримання соціальних послуг, потребуватиме постійного стороннього догляду. 

Пільги для інвалідів. Громадянин звернувся до Спілки юристів за консультацією щодо переліку пільг які надаються інвалідам першої групи. 
Відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” інваліди І групи мають право на: 
- безплатне придбання лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування, за умови, що вони отримують пенсію, що не перевищує мінімального розміру пенсії, або державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії; 
- придбання лікарських засобів за рецептами лікарів з оплатою 50 відсотків їх вартості при амбулаторному лікуванні; 
- безплатне або на пільгових умовах за наявності відповідного медичного висновку надання послуг з соціально-побутового і медичного обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами (протезно-ортопедичними виробами, ортопедичним взуттям, засобами пересування, у тому числі крісла-колясками з електроприводом, автомобілями, індивідуальними пристроями, протезами очей, зубів, щелеп, окулярами, слуховими і голосоутворювальними апаратами, сурдотехнічними засобами, ендопротезами, сечо- та калоприймачами тощо); 
- безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками за наявності медичних показань; 
- пільгове та позачергове встановлення квартирного телефону; 
- встановлення оплати послуг електрозв’язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів за почасовим (похвилинним, посекундним) обліком їх тривалості тільки за їх згодою; 
- 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня (дана пільга також поширюється на особу, яка супроводжує інваліда першої групи, але не більше одного супроводжуючого); 
- безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метрополітену і таксі), а також всіма видами приміського транспорту (дана пільга також поширюється на особу, яка супроводжує інваліда першої групи, але не більше одного супроводжуючого). 
Інваліди першої групи по зору і з ураженням опорно-рухового апарату та особи, які супроводжують інвалідів першої групи зазначених категорій (не більше одного супроводжуючого), мають право на безплатний проїзд також у метро. 
Інвалідам першої групи по зору надається право безплатного користування радіотрансляційною точкою. 
Інваліди та сім’ї, в яких є діти-інваліди, мають переважне право на поліпшення житлових умов в порядку, передбаченому чинним законодавством. 
Крім того, згідно з Законами України “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про місцеві державні адміністрації” місцеві органи виконавчої влади та місцевого самоврядування можуть надавати додаткові пільги малозабезпеченим верствам населення за рахунок коштів місцевих бюджетів. 

Зарахування періоду інвалідності до трудового стажу при виході на пенсію за віком. До Спілки юристів звернувся громадянин із питаннями про зарахування періоду інвалідності до трудового стажу при виході на пенсію. Відповідно до пункту 15 статті 11 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” вiд 09.07.2003 р., загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності. 
У випадку, якщо особа досягла пенсійного віку, в період отримання пенсії по інвалідності, то у відповідності до статті 10 цього Закону, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. 
Заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Таке право особи передбачено також Законом України “Про пенсійне забезпечення” вiд 05.11.1991 року. 
Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов’язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов’язку (стаття 6 Закону). 

Забезпечення автомобілем дитини-інваліда. Глухий громадянин виховує сина (7 років), який є інвалідом (дитячий церебральний параліч). Громадянин звернувся до Спілки юристів за консультацією щодо права на отримання автомобіля. 
Забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006, №999 “Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями”. 
Огляд інвалідів з метою встановлення медичних показань для забезпечення автомобілями і протипоказань до керування ними проводиться обласний МСЕК (ЦМСЕК, КрМСЕК) шляхом вивчення медичних документів лікувально-профілактичного закладу, медико-експертних справ інвалідів. Інваліди з діагнозом, який ускладнює прийняття рішення медико-соціальною експертною комісією, направляються до лікувально-профілактичних закладів або клінік науково-дослідних інститутів МОЗ чи Академії медичних наук для додаткового медичного огляду. 
Відповідно до цього положення, діти-інваліди беруться на облік після досягнення ними п’ятирічного віку. Взяття на облік інваліда (крім інваліда внаслідок трудового каліцтва) здійснюється головним управлінням соціального захисту. 
Для взяття на облік інвалід, законний представник недієздатного інваліда, дитини-інваліда подає до районного управління соціального захисту за місцем проживання і реєстрації заяву, форма якої затверджується Мінпраці. 
Не береться на облік інвалід, який має відповідні медичні показання для забезпечення автомобілем з ручним керуванням та проти показання до керування автомобілем, у разі відсутності члена сім’ї, який проживає і зареєстрований за місцем проживання та реєстрації інваліда і якому інвалід міг би передати право користування автомобілем. 
Реєстраційні документи на автомобіль оформлюються на інвалідів, а недієздатним інвалідам і дітям-інвалідам – на їх законних представників. 
За 30 відсотків вартості отримують автомобілі законні представники (за відсутності в них протипоказань до керування автомобілем та наявності посвідчення на право керування автомобілем) недієздатних інвалідів з дитинства, дітей-інвалідів та інваліди з дитинства (з передачею права користування автомобілем члену сім’ї, який проживає і зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда) внаслідок дитячого церебрального паралічу, прогресуючої дистрофії (міотрофії, аміотрофії), з вираженими наслідками перенесених органічних захворювань, травмами головного або спинного мозку (тетрапарез, геміпарез), які не можуть самостійно пересуватися, за наявності у таких інвалідів, дітей-інвалідів медичних показань для забезпечення автомобілем з ручним керуванням. 
Строк, на який передається право користування автомобілем члену сім’ї інваліда, встановлюється у реєстраційних документах на автомобіль з дозволу головного управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції, виходячи з обставин конкретної сім’ї інваліда, дитини-інваліда. 

Компенсація витрат на бензин. Громадянин (інвалід другої групи), користується автомобілем, який був наданий йому в порядку черги управлінням соціального захисту. Щорічно громадянин два рази в рік отримував компенсацію за бензин. Звернувшись в вересні за компенсацією, отримав відмову, відсутні пояснення зі сторони працівників управління соціального захисту. До Спілки юристів звернувся щодо права на компенсацію, та питанням чому відмовлено у виплаті компенсації. 
Відповідно до пункту 19 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями» ремонт і технічне обслуговування отриманих інвалідами, законними представниками недієздатних інвалідів, дітей-інвалідів автомобілів здійснюється за рахунок їх власних коштів з подальшою компенсацією витрат відповідно до законодавства.
Порядок виплати компенсації затверджено Постановою Кабінету Міністрів України “Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування” від 14.02.2007, №228. Відповідно до Постанови грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів виплачуються, починаючи з 1 січня 2007 р. інвалідам, законним представникам дітей-інвалідів, що мають автомобілі та мотоколяски, – у розмірі відповідно 142 та 94 гривні, на транспортне обслуговування – у розмірі 192 гривні. Компенсації виплачуються інвалідам (інвалідам внаслідок трудового каліцтва) районними управліннями соціального захисту незалежно від органу, де інвалід перебуває на обліку як одержувач пенсії, рівними частинами двічі на рік – у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення. 
Для одержання компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів подаються: 
1) заява; 
2) технічний паспорт про реєстрацію автомобіля на ім’я інваліда, законного представника дитини-інваліда з відповідними позначками органу Державтоінспекції про придатність автомобіля для експлуатації; 
3) копія посвідчення водія, завірена в установленому законодавством порядку; 
4) висновок медико-соціальної експертної комісії про наявність медичних показань для забезпечення автомобілем. 
Компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, одержаного безоплатно чи на пільгових умовах на десятирічний строк його експлуатації, призначаються на підставі заяви та усіх необхідних документів, що додаються до неї. 
Виплата компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів інвалідам, законним представникам недієздатних інвалідів, дітей-інвалідів, яким головні управління соціального захисту видали автомобілі, що надійшли як гуманітарна допомога, провадиться на загальних підставах у межах коштів, що виділяються на цю мету. 
Підставами для відмови у наданні адміністративної послуги є: 
1) надання неповного пакету документів; 
2) інвалідам та дітям – інвалідам, які перебувають в установах соціального обслуговування на повному державному утриманні, у місцях позбавлення волі компенсації не виплачуються; 
3) після закінчення десятирічного строку компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів виплачуються за умови придатності автомобіля для подальшої експлуатації, про що орган Державтоінспекції робить позначку в технічному паспорті. 
Як було роз’яснено в управлінні соціального захисту, у зв’язку з відміною техогляду автомобілів, особа не може подати повний пакет документів, необхідний для виплати компенсації на бензин, тому певний час такі виплати не проводяться. 

Одержання путівки на санаторно-курортне лікування інваліду другої групи. Відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” інваліди за наявності медичних показань мають право на безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками. Порядок та умови забезпечення інвалідів санаторно-курортними путівками визначає Кабінет Міністрів України. 
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006, №187 затверджено Порядок забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян органами праці та соціального захисту населення, яким передбачено, що органи праці та соціального захисту населення забезпечують за рахунок коштів державного бюджету безплатними путівками до санаторно-курортних закладів: інвалідів усіх категорій за рахунок коштів, передбачених Міністерству соціальної політики; ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”, за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам; ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) і “Про жертви нацистських переслідувань”, та інвалідів у санаторіях, що належать до сфери управління Міністерства соціальної політики. 
Особи, які відповідно до медичних рекомендацій мають право на отримання путівки, повинні за зареєстрованим місцем проживання перебувати на обліку в органах праці та соціального захисту населення для санаторно-курортного лікування. 
Відповідно до п.5 Порядку, путівки видаються особам відповідно до медичних рекомендацій з урахуванням пільг, передбачених законодавством для конкретної категорії осіб, в порядку черговості у міру надходження путівок. Для одержання путівки подається заява та медична довідка лікувальної установи за формою №070/о. 
Інваліди загального захворювання та інваліди з дитинства забезпечуються путівками в порядку черговості в міру надходження путівок. 
Інваліди із захворюваннями нервової системи ( з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку) забезпечуються путівками: 
- I та II групи – до санаторіїв спінального профілю з лікуванням строком на 45 днів (відповідно до медичних рекомендацій) у порядку черговості в міру надходження путівок; 
- III групи – до санаторіїв неврологічного профілю строком на 18-21 день (відповідно до медичних рекомендацій) у порядку черговості в міру надходження путівок. 
Особам, які супроводжують інвалідів I та II групи до санаторіїв спінального профілю, путівки не видаються, лише оплачується проїзд (двічі до санаторію і двічі в зворотньому напрямку) у транспорті загального користування (залізничному та автомобільному) згідно з поданими проїзними квитками. У випадку проїзду залізничним транспортом відшкодовують вартість квитка у плацкартному вагоні. 
Особа, що перебуває на обліку для забезпечення путівки в органах праці та соціального захисту населення, але в поточному році одержала безплатну путівку в іншій організації, знімається з обліку. 
Повторне взяття на облік здійснюється на загальних підставах. 

Порядок оскарження рішення районної медико-соціальної експертної комісії. Глухий громадянин звернувся до Спілки юристів із запитом про консультацію щодо оскарження рішення районної медико-соціальної експертної комісії. Юристами Спілки надано відповідну консультацію. 
Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 встановлений, порядок оскарження рішень медико-соціальних експертних комісій. Так, у разі незгоди оглянутого з рішенням районної, міжрайонної, міської медико-соціальної експертної комісії він має право подати про це письмову заяву до республіканської, Кримської, обласної, центральної міської медико-соціальної експертної комісії або до медико-соціальної експертної комісії, в якій він проходив огляд, або до відповідного відділу (управління) охорони здоров’я. Комісія, що проводила огляд, або відділ (управління) охорони здоров’я в триденний строк з дня одержання заяви надсилають усі наявні документи разом із заявою на розгляд республіканської, Кримської, обласної, центральної міської медико-соціальної експертної комісії, яка не пізніше ніж через місяць з дня подання заяви проводить переогляд хворого і приймає відповідне рішення. 
Подати таку заяву оглянутий може протягом місяця з дня винесення рішення. До Міністерства охорони здоров’я України може бути оскаржене рішення республіканської, Кримської, обласної, центральної міської медико-соціальної експертної комісії. 
Міністерство охорони здоров’я при виявленні фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає іншому складу обласної або республіканської медико-соціальної експертної комісії з урахуванням усіх наявних обставин повторно розглянути питання, рішення якого оскаржується, а також вживає інших заходів, що забезпечують дотримання чинного законодавства при проведенні медико-соціальної експертизи. 
Рішення медико-соціальної експертної комісії також може бути оскаржене до суду шляхом подання адміністративного позову про визнання рішення МСЕК незаконним. Для оскарження рішення МСЕК в судовому порядку необхідно звертатися до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцем проживання з позовною заявою про визнання рішення МСЕК незаконним. 

Індивідуальна програма реабілітації. До Спілки юристів звернувся глухий громадянин, донька якої пройшла повторну комісію на призначення інваліду з дитинства першої групи (дитячий церебральний параліч), підгрупи А чи В. За результатами МСЕК доньці було призначено підгрупу А. Громадянин, звернувся через деякий час до комісії, з проханням видати доньці програму реабілітації, в чому йому було відмовлено. До цього, на підставі попереднього висновку і програми реабілітації, донька змогла навчатись у реабілітаційному центрі і отримала диплом візажиста. Донька знову хоче проходити відповідне навчання і реабілітацію. Громадяни звернулись із питанням чи може комісія відмовляти інваліду у наданні програми реабілітації, куди слід звертатись, щоб оскаржити дії МСЕК. 
Відповідно до п.8 ст.7 Закону України “Про реабілітацію інвалідів в Україні” від 06.10.2005, №2961-IV, встановлення інвалідності і ступеня втрати здоров’я супроводжується складанням індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда, що визначає реабілітаційні заходи і терміни їх реалізації. 
Відповідно Наказу Міністерства охорони здоров’я “Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності”, в розділі 1 Інструкції зазначено, що реабілітація інвалідів – система медичних, психологічних, соціально-економічних, юридичних, професійних, освітніх педагогічних та інших заходів, спрямованих на усунення і компенсацію обмежень життєдіяльності та соціальну адаптацію інваліда. Реабілітація інвалідів включає в себе: медичну, професійну, соціальну реабілітацію. З метою об’єктивної оцінки стану здоров’я і ступеня обмеження життєдіяльності при огляді у МСЕК в кожному випадку проводиться комплексне обстеження хворого: опитування, вивчення необхідних документів, комісійний огляд усіма членами МСЕК та оцінка стану всіх систем організму, вивчення всіх необхідних даних лабораторних та функціональних методів дослідження. 
Відповідно до пункту 24 Положення про медико-соціальну експертизу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3.12.2009, №1317, комісія видає особі, яку визнано інвалідом або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому інвалід перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації – органові, що здійснює загальнообов’язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги. 
Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання інваліда. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності – витяг з акту огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
Відповідно до пункту 21 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3.12.2009, №1317, у разі встановлення інвалідності і ступеня втрати здоров’я комісія розробляє на підставі плану медичної реабілітації, що обов’язково надається лікарем, або за участю лікаря індивідуальну програму реабілітації інваліда, в якій визначаються обсяги та види реабілітаційних заходів, методи та строки їх здійснення, засоби реабілітації та відповідальні за виконання. Комісія відповідає за якість розроблення індивідуальної програми реабілітації інваліда та здійснює у межах своїх повноважень контроль за її виконанням. 
Після прийняття експертного рішення про групу інвалідності, визначення реабілітаційного потенціалу та реабілітаційного прогнозу складається індивідуальна програма реабілітації, де зазначаються конкретні заходи щодо реабілітації інваліда, передбачається їх послідовність, комплексність і терміни виконання, очікувані результати та критерії оцінки ефективності реабілітаційних заходів. Випадків, при яких програма реабілітації інваліду не видається, не передбачено. Очевидно такі дії комісії є неправомірними, і зустрічаються не одноразово на практиці. 
Громадянка отримала консультаційну допомогу, а також витяг із Закону України “Про реабілітацію інвалідів в Україні”, Положення про медико-соціальну експертизу, і ще раз звернулась до лікаря, який проводив огляд на комісії, і змогла отримати програму індивідуальної реабілітації для своєї доньки. 

Наступна частина 3