I. Правова допомога особам з інвалідністю зі слуху та питання організації медико-соціальної експертизи

Огляд кейсів щодо правової допомоги особам із інвалідністю зі слуху щодо реалізації та захисту прав, пов’язаних із медико-соціальною експертизою

В рамках проекту “Спеціалізована правова допомога особам з інвалідністю зі слуху  при вирішенні конфліктів, які виникають під час проходження медико-соціальної експертизи” громадською організацією “Спілка нечуючих юристів”, яка спеціалізується на наданні допомоги в забезпеченні доступу осіб з інвалідністю зі слуху до правосуддя, для яких жестова мова є основним засобом міжособистісного спілкування, аналогів якій немає в системі Міністерства юстиції України, спільно з Адвокатом Тимошенком Володимиром надавалась правова допомога щодо реалізації та захисту прав, пов’язаних із медико-соціальною експертизою, а також особам з інвалідністю зі слуху у захисті інших прав. 
Певні справи, в яких здійснювалось консультування, мали системний, типовий характер, повторюваність, що свідчить про часто наявні проблеми реалізації чи захисту тих чи інших прав. 
Пропонуємо підбірку кейсів, прикладів надання правової допомоги у питаннях реалізації та захисту прав особам зі інвалідністю зі слуху, пов’язаних із медико-соціальними питаннями. 

Проведення медико-соціальної експертизи. Глухий громадянин отримав професійне захворювання, внаслідок якої йому було призначено проходження медико-соціальної експертної комісії для встановлення групи інвалідності. До Спілки юристів звернувся із питанням та за наданням витягів із законодавства, запитував, в який термін проводиться експертиза, яку групу інвалідності буде встановлено, де особа проходить медико-соціальну експертизу. 
Порядок проведення громадянам медико-соціальної експертизи встановлено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року. Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. 
Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я після пред’явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу. 
Комісія складається з представників МОЗ, Мінпраці, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, органів державної служби зайнятості і у разі потреби – працівники науково-педагогічної та соціальної сфери. 
Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінпраці та Радою Федерації незалежних профспілок України. 
Лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров’я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ. 
Комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для встановлення інвалідності, протягом семи днів з дня надходження документів що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи. 

Надання статусу одинокої особи. Жінка, віком 55 років, інвалід другої групи, проживала одна. Вона мала дітей, що проживали в Молдові. До Спілки юристів звернулась із питанням чи вважається вона одинокою, адже інших родичів, які за нею можуть доглядати, немає, а також чи має вона право на допомогу як одинока особа. 
Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам”, державна соціальна допомога щодо догляду призначається одиноким малозабезпеченим особам, які за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду і одержують пенсію за віком або за вислугу років чи по інвалідності. 
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд”, від 2.04.2005, № 261, до одиноких осіб, що мають право на державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державну соціальну допомогу на догляд, належать громадяни, що не мають працездатних родичів, зобов’язаних за законом їх утримувати. Підтвердженням належності до цієї категорії є: інформація про відсутність працездатних родичів (незалежно від місця їх проживання), зобов’язаних за законом їх утримувати (зазначається у поданій заяві про призначення допомоги на догляд); довідка про склад сім’ї, видана уповноваженим органом за місцем проживання, у тому числі органом місцевого самоврядування. 
Одиноким малозабезпеченим особам, які за висновком ЛКК потребують постійного стороннього догляду і одержують пенсію за віком або за вислугу років чи по інвалідності (крім інвалідів I групи), допомога на догляд призначається у розмірі 15% від прожиткового мінімуму. Соціальна допомога призначається управліннями праці та соціального захисту населення, за заявою особи після подання необхідних документів, з дня звернення за допомогою. Днем звернення за призначенням допомоги на догляд вважається день прийняття органом, що призначає допомогу, заяви з усіма необхідними документами. 

Надання соціальних послуг. Громадянин звернувся до Спілки юристів за консультацією з питанням щодо роботи соціальних працівників, яким громадянам призначаються соціальні працівники; хто встановлює вартість соціальних послуг; чи можуть соціальні послуги надаватись безоплатно. До того чоловік із інвалідністю звернувся в місцеву раду з заявою про призначення йому соціального працівника, де йому було відмовлено у наданні безкоштовних послуг; і роз’яснено можливість користуватись платними послугами соціальних працівників. 
Умови, порядок, критерії соціальних послуг передбачені Законом України “Про соціальні послуги” вiд 19.06.2003 року. Відповідно до положень цього закону, соціальний працівник – професійно підготовлений фахівець, що має необхідну кваліфікацію у сфері соціальної роботи і надає соціальні послуги. 
Право на отримання соціальних послуг мають громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, у тому числі біженці, які проживають в Україні на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах. Соціальні послуги можуть надаватися як за плату, так і безоплатно. 
Безоплатні соціальні послуги державними та комунальними суб’єктами в обсягах, визначених державними стандартами соціального обслуговування, надаються: громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв’язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу; громадянам, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв’язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійними лихами, катастрофами, які є біженцями внаслідок збройних та міжетнічних конфліктів, якщо середньомісячний сукупний дохід цих осіб нижче встановленого прожиткового мінімуму; дітям та молоді, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв’язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю, малозабезпеченістю, конфліктами і жорстоким ставленням у сім’ї. 
Вичерпний перелік соціальних послуг, умови їх надання та порядок регулювання тарифів їх оплати встановлюються Кабінетом Міністрів України. 
Фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються і виплачуються компенсаційні виплати в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. 
Для отримання соціальних послуг, що надаються державними та комунальними суб’єктами, особа, яка їх потребує, має звернутися з письмовою заявою до місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. 
Для отримання соціальних послуг, що надаються недержавними суб’єктами, особа, яка їх потребує, звертається до відповідного суб’єкта, що їх надає. 
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 9.04.2005, №268 “Про затвердження Порядку регулювання тарифів на платні соціальні послуги”, тариф на платну соціальну послугу обчислюється з урахуванням собівартості послуги, адміністративних витрат і податку на додану вартість. 

Заміна автомобіля інваліду. Слабочуючий громадянин користується автомобілем який був отриманий ним як інвалідом в порядку загальної черги. Чоловік звернувся до Спілки юристів за консультацією щодо часу, на який видається автомобіль та чи передбачено законодавством заміна автомобіля, якщо закінчився термін його використання. 
Відповідно до пункту 6 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, інвалід, законний представник недієздатного інваліда, дитини-інваліда отримує автомобіль на десятирічний строк без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі. Після закінчення зазначеного строку інвалід може користуватися таким автомобілем до отримання нового або повернути його головному управлінню соціального захисту чи управлінню виконавчої дирекції на умовах згідно з пунктом 14 цього Порядку. 
Датою забезпечення автомобілем вважається день отримання його інвалідом, законним представником недієздатного інваліда, дитини-інваліда на підставі акта приймання-передачі, виданого дилером підприємства – постачальника автомобілів для інвалідів.
Відповідно до пункту 14 заміна автомобілів, отриманих інвалідами, законними представниками недієздатних інвалідів, дітей-інвалідів через головні управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції, яким групу інвалідності встановлено безстроково, провадиться на підставі заяви інваліда, законного представника недієздатного інваліда, дитини-інваліда після закінчення десятирічного строку експлуатації на підставі раніше виданого висновку обласний МСЕК (ЦМСЕК, КрМСЕК) про наявність медичних показань для забезпечення автомобілем без повторного медичного огляду з обов’язковим урахуванням висновку лікувально-профілактичного закладу про спроможність інваліда керувати автомобілем на момент прийняття рішення про забезпечення автомобілем. 
Для вирішення питання про заміну автомобіля інваліди (крім тих, кому групу інвалідності встановлено безстроково) проходять повторний огляд в обласний МСЕК (ЦМСЕК, КрМСЕК) після закінчення встановленого строку експлуатації автомобіля. 

Пільги на житлово-комунальні послуги інвалідам. Слабочуючий громадянин звернувся до Спілки юристів за консультацією щодо того, чи передбачені законодавством України пільги для інвалідів на житлово-комунальні послуги. 
Відповідно до законодавства України, пільги на оплату житлово-комунальних послуг передбачені таким категоріям громадян: Закон України від 28.02.1991, №796–ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”: 
Громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, ІІ категорії, квартирна плата та комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги). Вартість палива придбаного в межах норм для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення. 50% в межах норм. Дружина (чоловік), неповнолітні діти, непрацездатні батьки, особа, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою – І групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним. ІІІ категорія, вартість палива, придбаного в межах норм, особам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у будинках, що не мають центрального опалення. Дружина (чоловік), неповнолітні діти, непрацездатні батьки, особа, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою – І групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним. 
Дітям, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, яким встановлено інвалідність, пов’язану з цією катастрофою, надається пільга щодо квартирної плати та комунальних послуг (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги). Вартість палива придбаного в межах норм для сімей, що мають дітей-інвалідів, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення. Сім’я, що має дитину-інваліда, за умови проживання дитини разом із сім’єю. 
Неповнолітня дитина померлого громадянина – учасника ЧАЕС. Квартирна плата та комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги). 
Вартість палива придбаного в межах норм для сімей, що мають дітей-інвалідів, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення. Поширюються на неповнолітніх дітей померлих громадян, віднесених до категорії І, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, а також, надаються дружині (чоловіку) померлого громадянина або опікуну (на час опікунства) дітей померлого. 
Вдова (вдовець) ліквідатора ЧАЕС І та ІІ категорії, опікун, вдова (вдовець) ліквідатора ЧАЕС ІІІ категорії, опікун. Квартирна плата та комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги). Дружина (чоловік) померлого громадянина, смерть якого пов’язана з аварією на ЧАЕС або опікун (на час опікунства) дітей померлого. 
Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993, №3551-ХІІ передбачає, що учасники бойових дій, користуються 75% в межах норм, інваліди ВВВ, інваліди Радянської Армії та особи прирівняні до них, 100% в межах норм, учасники війни, інші особи, на яких поширюється чинність цього закону, сім’ї загиблих (вдова; вдовець) учасника бойових дій, інваліда ВВВ, 50% в межах норм за квартирну плата та комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична,теплова енергія та інші послуги), а для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, за користування газом знижка – у подвійному розмірі норм споживання на займану площу чи садибу відповідно. Вартість палива, в тому числі рідкого, придбаного в межах норм, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення. Також цим користуються члени сімей пільговиків, які проживають разом з ними. Особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (Герої Радянського Союзу, повні кавалери ордена Слави, особи, нагороджені чотирма і більше медалями “За відвагу”, Герої Соціалістичної Праці, удостоєнні цього звання за працю в період ВВВ, 100%- квартирна плата та комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична,теплова енергія та інші послуги). Вартість палива, придбаного в межах норм, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення. Члени сімей пільговиків, які проживають разом з ними. Вдови (вдівці) та батьки загиблого Героя Радянського Союзу, повних кавалерів ордена Слави, осіб, нагороджених чотирма і більше медалями “За відвагу”, Героїв Соціалістичної Праці, удостоєних цього звання за працю в період ВВВ – 100%, квартирна плата та комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги). Вартість палива, придбаного в межах норм, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення. Зазначенні пільги зберігаються за дружиною (чоловіком), батьками померлих Героїв Радянського Союзу, повних кавалерів ордена Слави, осіб, нагороджених чотирма і більше медалями “За відвагу”, а також Героїв Соціалістичної Праці незалежно від часу їх смерті. 
Закон України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку” від 16.12.1993, №3721-ХІІ у статті 9 передбачає, що особи, що мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною (Герої Соціалістичної праці та повні кавалери ордена Трудової Слави, Герої України) мають пільги у виді 100%, квартирної плати та комунальних послуг (водопостачання, газ, електрична,теплова енергія та інші послуги). Вартість палива, придбаного в межах норм, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення. Члени сімей пільговиків, які проживають разом з ними. Зазначені пільги зберігаються за одним з подружжя, що пережило, і його батьками. Вдови (вдівці) померлих осіб з особливими трудовими заслугами, Героя Соціалістичної Праці та повного кавалера ордена Трудової Слави, Героя України – 100% квартирна плата та комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична,теплова енергія та інші послуги). Вартість палива, придбаного в межах норм, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення. Такими ж пільгами користуються члени сімей пільговиків, які проживають разом з ними. Зазначені пільги зберігаються за одним з подружжя, що пережило, і його батьками. 
Закон України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” від 17.04.1991, №962-ХІІ у статті 6 передбачає, що реабілітовані особи користуються пільгою у розмірі 50% квартирної плати та комунальних послуг (водопостачання, газ, електрична,теплова енергія та інші послуги), а також реабілітована особа, яка стала інвалідом внаслідок репресій або є пенсіонером. 
Закон України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004, №2195-IV у статті 5 передбачає пільгу дітям війни – 25% у межах середніх норм користування комунальними послугами (газом, електроенергією тощо). Дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. 
Закон України “Про пожежну охорону” від 17.12.1993, № 3745-ХІІ у статті 23 передбачає, що непрацездатні особи працівника, який загинув, користуються пільгою 50% у межах норм плати за жилу площу, комунальних послуг, а також палива. Такими ж пільгами користуються діти працівника, який загинув до досягнення ними повноліття (18 років), а також непрацездатні члени сім’ї, які перебували на його утриманні. Пенсіонер пожежної охорони користується 50% у межах норм плати за жилу площу, комунальні послуги, а також на паливо. Такі ж пільги належать особам рядового та начальницького складу державної пожежної охорони, звільнені зі служби за віком, через хворобу або за вислугою років та члени їх сімей. 
Закон України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991, №2011-ХІІ, у статтях 12, 18 передбачає, що вдова (вдівець), діти, батьки загиблого військовослужбовця, інваліди військової служби користуються пільгою 50% у межах норм квартирної плати та комунальних послуг (водопостачання, газ, електрична,теплова енергія та інші послуги). Такими ж користуються: вдова (вдівець) загиблого військовослужбовця, а також дружина (чоловік) військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження служби, в разі, якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб,та її (його) неповнолітні діти; батьки та члени сімей військовослужбовців, які загинули, померли,пропали безвісті, або стали інвалідами при проходженні військової служби. 
Закон України “Про охорону дитинства” від 26.04.2001, № 2402-ІІІ передбачає, що багатодітні сім’ї користуються пільгою 50% у межах норм квартирної плати та комунальних послуг (водопостачання, газ, електрична,теплова енергія та послуги зв’язку). Такими ж користуються: багатодітна сім’я, що складається з батьків (або одного з батьків) і трьох та більше дітей; прийомна сім’я, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання, дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, яка створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітейсиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. 
Пільги передбачені також для: ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ (ЗУ “Про службу безпеки України” від 25.03.1992, № 2229-XII), пенсіонерів з числа прокурорів та слідчих прокуратури (ЗУ “Про прокуратуру” від 05.11.1991, №1789-ХІІ), суддів у відставці або на пенсії (ЗУ “Про статус суддів” від 15.12.1992, №2862-ХІ), осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту (ЗУ “Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України” від 23.02.2006 № 3475-IV), педагогічних працівників, які працюють в сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них. працівники бібліотек, які працюють у селах і селищах, а також пенсіонерам, які раніше працювали у бібліотеках у цих населених пунктах і проживають у них (ЗУ “Про освіту” від 23.05.1991, №1060-XII). 
Для інвалідів загального захворювання, які не належать до перелічених категорій громадян, пільги на оплату житлово-комунальних послуг не передбачені. 

Позачергове забезпечення путівкою. Жінка, інвалід другої групи загального захворювання, потребує постійного лікування. Останній раз отримувала путівку на санаторно-курортне лікування в червні 2012 року. Неодноразово зверталась в управління соціального захисту з проханням надати їй чергову путівку, адже стан здоров’я постійно погіршується, але путівки більше з 2011 року не отримувала. Звернулась до Спілки юристів щодо консультації та складення документів щодо черговості забезпечення інвалідів другої групи путівками, а також можливості отримати компенсацію за не отриману путівку? 
Постановою Кабінетом Міністрів України від 22.02.2006, №187 затверджено Порядок забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян органами праці та соціального захисту населення. Постанова передбачає, що інваліди загального захворювання та інваліди з дитинства забезпечуються путівками в порядку черговості в міру надходження путівок (відповідно до змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2011, №252). 
Грошова компенсація замість санаторно-курортної путівки та вартість самостійного санаторно-курортного лікування деяким категоріям інвалідів виплачується в порядку і розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 7.02.2007, №150 “Про затвердження Порядку виплати деяким категоріям інвалідів грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування”. Виплата грошової компенсації за путівку та за самостійне лікування проводиться на підставі медичних рекомендацій, інвалідам, якщо вони протягом трьох календарних років не одержували безоплатної путівки до санаторно-курортного закладу.
Грошова компенсація за путівку виплачується інваліду, якщо він протягом попередніх трьох календарних років не одержував безоплатної санаторно-курортної путівки (не рахуючи рік, коли інвалід звернувся за нею). Після виплати інвалідові зазначеної грошової компенсації період повторного перебування його на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням обчислюється з дня подання ним необхідних документів. Грошова компенсація за самостійне лікування інваліда виплачується один раз на три календарних роки, якщо інвалід не одержував безоплатної путівки до санаторнокурортного закладу, у розмірі, обчисленому відповідно до пункту 4 цього Порядку, на час проведення оздоровлення. 
Підставою для виплати грошової компенсації за путівку та за самостійне лікування є такі документи: заява інваліда про виплату грошової компенсації; медична довідка за формою 070-О щодо необхідності забезпечення санаторно-курортним лікуванням; документ про сплату повної вартості санаторно-курортної путівки, що засвідчує проходження інвалідом санаторно-курортного лікування (тільки для виплати грошової компенсації за самостійне лікування); посвідчення інваліда. 
Грошова компенсація за путівку та за самостійне лікування нараховується і виплачується в таких розмірах: інвалідам I і II групи – 75 відсотків, III групи – 50 відсотків розміру середньої вартості санаторно-курортної путівки, що визначається Мінпраці за поданням Фонду соціального захисту інвалідів, погодженим з Мінфіном, щороку до 15 березня в межах обсягу бюджетних коштів, виділених відповідно до Закону про Державний бюджет України на поточний рік. Окрім того, після виплати зазначеної грошової компенсації інвалід знімається з обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням. Для повторного взяття на облік для забезпечення санаторно-курортним лікуванням необхідно подати нову медичну довідку за формою 070-О, заяву за встановленою формою. 

Правомірність дій медико-соціальної експертної комісії. До Спілки юристів звернулась мати інваліда з дитинства І групи, який пройшов переогляд. Було продовжено термін інвалідності, віднесено діагноз до підгрупи А. Комісія не надсилала документів про підтвердження інвалідності в управління соціального захисту тривалий час, а на телефонні звернення громадянки надавалась відповідь, що ще не підготовлено всі документи щодо інших осіб, яким встановлено інвалідність, та документи будуть передані в управління разом із іншими. Громадянка звернулась за консультацією, чи може вона оскаржити такі дії МСЕК, чи втратить право на надбавку на догляд у розмірі 75% від прожиткового мінімуму. Зараз на догляд вона отримує 50% прожиткового мінімуму. 
Порушення комісією прав громадян може спричинити втрату соціальних виплат за певний період. У даній ситуації медико-соціальною експертною комісією були порушені права громадянки і її сина, хоча і на виплату допомоги у більшому розмірі це не вплинуло. 
Відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, частини 24, комісія видає особі, яку визнано інвалідом, довідку та індивідуальну програму реабілітації, і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому інвалід перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації – органові, що здійснює загальнообов’язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги. 
Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання інваліда. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності – витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги. 
Форма документів, що використовується у роботі комісій, затверджується МОЗ. Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам”, інвалідам з дитинства I групи встановлюється надбавка на догляд за ними в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. 
Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям та інвалідам” вiд 15.03.2011 № 3133-VI, у пп.1 п.2 збільшено розмір надбавки на догляд. Інвалідам з дитинства I групи встановлюється надбавка на догляд за ними в розмірі: інвалідам з дитинства, віднесеним до підгрупи А I групи, – 75 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, інвалідам з дитинства, віднесеним до підгрупи Б I групи, – 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність Набрання чинності цим законом – з 01.01.2012 року. 

Наступна частина 2