Під час надзвичайних ситуацій у галузі охорони здоров'я, таких як пандемії, екстремальні погодні явища та конфлікти, люди з обмеженими можливостями стикаються з додатковими проблемами. Це стосується і глухих людей в Україні в умовах війни, що триває. Тридцять шість тисяч мешканців країни не можуть почути сирену повітряної тривоги та змушені покладатися на сповіщення через текстові повідомлення. В умовах нестабільно працюючого мобільного зв'язку такі оповіщення не завжди доходять до одержувачів, і часто ці люди не отримують попереджень про ракетно-бомбові удари. 
За оцінками Всесвітньої федерації глухих, до червня 2022 р. країну залишили понад 5000 глухих людей. Тетяна Кривко та її колеги з Українського товариства глухих – одні з тих, хто поки що залишається в країні. 
Тетяна народилася у сім'ї глухих людей у Західній Україні. Незважаючи на всі спроби зберегти їй слух, вона припинила чути, коли їй було п'ять років. Читати та писати Тетяну навчила бабуся. Вона вважає, що своїм багатим словниковим запасом вона завдячує довгим годинникам, проведеним за читанням улюблених книг у дитинстві. 
За допомогою української мови жестів та слухового апарату Тетяна може спілкуватися як із слухняними, так і з глухими людьми. Як перший заступник голови Українського товариства глухих, вона виступає в ролі посередника між цими двома світами. Суспільство займається підвищенням якості життя глухих і людей з вадами слуху по всій країні і надає широкий спектр послуг, від сурдоперекладу до допомоги у працевлаштуванні. "Легше сказати, чим Суспільство не займається, – каже Тетяна. – Наша політика полягає в тому, що всі глухі люди мають отримувати необхідну допомогу." 

Війна у тиші 
Війна в Україні призвела до катастрофічних наслідків для благополуччя глухих людей та їхніх прав людини. Отримувати достовірну інформацію стало ще важче, і, як каже Тетяна, практично всі досягнення минулих років було зведено нанівець. "Глухі люди опинилися у жахливому становищі, – згадує вона перші дні після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну 24 лютого 2022 р. – Вони не знали, що їм робити. По телевізору показували кадри вибухів, виступав президент. Але зрозуміти, що саме відбувається , було важко." 
Суспільство перекладає звернення президента Володимира Зеленського на мову жестів і підтримує роботу "гарячої лінії" для відеоконсультацій, надаючи глухим і слабким людям необхідну інформацію. В умовах нестачі коштів та персоналу команди співробітників працюють на межі своїх можливостей. "Наші перекладачі так само потрапляли під обстріли, але в перші тижні війни вони все одно працювали вдень і вночі", – каже Тетяна. 
Наразі, через рік після початку війни, протоколів щодо безпечної евакуації глухих людей у надзвичайних ситуаціях досі відсутні. 14 січня 2023 р. ракета потрапила до багатоквартирного будинку у місті Дніпро на сході України. Наступного дня рятувальники дістали з-під уламків молоду глуху жінку. Вона не могла покликати на допомогу, проте зуміла зв'язатися з матір'ю за допомогою свого "розумного годинника" і повідомити, що жива. 
"Необхідно інформувати глухих людей про те, як їм діяти у надзвичайних ситуаціях, – каже Тетяна. – Навіть коли хтось намагається допомогти, часом буває важко зрозуміти, чи можна довіряти цій людині." Глуха жінка провела під завалами 20 годин та отримала сильне переохолодження. Її доправили до лікарні, де їй надали необхідну допомогу. На жаль, її чоловік та однорічний син загинули. 

Інклюзивна інтеграція
 "Інклюзивна інтеграція глухих людей – це повільний та часто дуже непростий процес", – каже Тетяна. Завдяки невпинним зусиллям Українського товариства глухих та таких видатних осіб, як активістка руху за права людей з інвалідністю Тетяна Баранцова, Офіс Президента України розпочав у рамках національної стратегії зі створення безбар'єрного середовища роботу над ініціативою, яка передбачає, що медичні установи зобов'язані будуть надавати послуги сурдоперекладу всім, хто потребує, і глухим людям більше не доведеться шукати перекладачів самостійно. 
Тетяна пояснює, що вимога українського законодавства, згідно з яким люди з інвалідністю по слуху не мають права керувати автомобілем, є, на її думку, застарілим і дискримінаційним. "Глухі люди в змозі керувати автомобілем. В інших країнах їм не тільки дозволено сідати за кермо, а й працювати водієм – наприклад, водієм вантажівки. То чому ж в Україні нам не можна водити?" Через це правило багато глухих людей мають додаткові труднощі при евакуації. 
"Глухі люди повинні мати можливість самостійно користуватися своїми правами без сторонньої допомоги, – повторює Тетяна. – Часто ми просто не бачимо людину за спиною перекладача чи помічника. Ми не знаємо про потреби людей і сприймаємо їх лише через третіх осіб."

Те, що стосується нас, не можна вирішувати без нашої участі 
Забезпечення інклюзивності для людей з інвалідністю – найважливіший принцип Європейської рамкової основи ВООЗ для дій щодо забезпечення найвищого рівня здоров'я для людей з інвалідністю на 2022–2030 роки. Цей документ закликає держави-члени регулярно надавати інформацію у доступному форматі через заклади охорони здоров'я та передачі, присвячені громадській охороні здоров'я, а також забезпечувати людям з обмеженими можливостями повноцінний захист за надзвичайних ситуацій у галузі охорони здоров'я. 
Найбільше Тетяні хочеться, щоб глухі люди брали участь у прийнятті рішень з будь-яких ініціатив, що їх стосуються, особливо коли йдеться про доступ до якісних та своєчасних послуг медичної допомоги за прийнятною ціною. За даними Українського товариства глухих, нині глухі люди не отримують усієї необхідної інформації для прийняття важливих рішень щодо їхнього здоров'я. 
Активісти також закликають зробити доступними послуги реабілітації. Коли Тетяна вперше почала використовувати слуховий апарат, він посилював все - стукіт, звуки будівництва, шум мотоциклів. Згодом вона звикла до цього. Тетяна стверджує, що глухі люди та їхні сім'ї мають усвідомлювати важливість реабілітації та асистивних технологій. 
"Наприклад, для дитини зі втратою слуху неналежна реабілітація може стати причиною травми, – каже Тетяна. – Звичайно, мають бути доступні кохлеарні імплантати та слухові апарати. Але ще важливіше те, що кожна глуха людина має сама вирішувати, які медичні послуги їй необхідні. А для цього потрібна надійна та доступна інформація."

Джерело: ВООЗ