Згідно зі статтею 10 Конвенції і частинами другою та третьою статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. 
Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб. 
Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. 
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. 
Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації. 

Глуха особа звернулась до суду з позовом проти глухого блогера про захист честі й гідності

СУДОВА ПРАКТИКА

УХВАЛА
Іменем України

20.05.2016 року,  cуддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С. розглянувши матеріали (справа № 369/4105/16-ц) позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі й гідності, -
встановив:
У травні 2016 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі й гідності.
Суддя, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає поверненню позивачеві з наступних підстав.
Згідно із ст.107 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.
Відповідно до ст.109 ЦПК України, яка визначає підсудність за місцезнаходженням відповідача, позови до фізичної особи предявляються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
Відповідно до відомостей адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України в Київській області від 20 травня 2016 року, у Києво-Святошинському районі Київської області Київської області, відповідач ОСОБА_2 зареєстрованим не значиться.
Доказів зареєстрованого у встановленому порядку місця проживання або зареєстрованого у встановленому порядку місця перебування ОСОБА_2 на території Києво-Святошинського району суду не надано.
Підстав для звернення із вказаним позовом у ОСОБА_1 відповідно до правил виключної підсудності чи підсудності за вибором позивача суддею не виявлено.  
Згідно зі ст.115 ЦПК України, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала. Ухвала суду разом із заявою та всіма додатками до неї надсилаються позивачеві.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.121 ЦПК України заява повертається суддею заявникові у випадку, коли справа не підсудна цьому суду.
Зважаючи на вищенаведене, відповідно до ст.ст.109, 110, 114, п.4 ч.3 ст.121 ЦПК України, суддя, -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі й гідності - повернути позивачу.
Рекомендувати звернутися до суду за правилами підсудності, визначеними главою 1, розділу ІІІ Цивільного процесуального кодексу.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня отримання ухвали.
Суддя Н.С.Пінкевич

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2020 року, Ірпінський міський суд Київської області в складі судді Карабаза Н.Ф., за участю секретаря Стародубець О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу 367/4327/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності
встановив:
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності. В позовній заяві позивач вказує, що являється інвалідом дитинства зі слуху, 02.12.1998 року йому була встановлена третя група інвалідності. З метою спілкування з таким ж людьми, які мають вади слуху, ним у соціальних мережах інтернет ресурсу було створено сайт для людей з вадами слуху, через який вони могли спілкуватися між собою на даному сайті. Відповідач також має в соціальних мережах інтернет ресурсу сайт для спілкування людей з вадами слуху. На цьому сайті відповідач розповсюджує про нього інформацію, яка не відповідає дійсності, а саме що він являється шахраєм, що він розповсюджує інформацію, яка не відповідає дійсності та закликає людей, які користуються його сайтом, не користуватися ним. 
Вважає, що відповідач повинен спростувати інформацію, яку він розмітив стосовно нього на своєму сайті в інтернет ресурсі. Крім того, неправомірними діями відповідача щодо порушення його права на повагу, честі та гідності, йому була завдана моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, які він зазнає в результаті спілкування з особами, які мають вади слуху, коли йому доводиться виправдовуватися та спростовувати інформацію, яку відносно нього поширює відповідач та принижує його честь та гідність. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди становить 60000 грн, такий розмір компенсації за завдану моральну шкоду визначає залежно від глибини його душевних страждань, ступеня вини відповідача та приниження його честі та гідності серед інших осіб. Просить зобов`язати відповідача вибачитись у нього на своєму сайті в соціальних мережах за приниження його честі та гідності та розповсюдження відомостей, які не відповідають дійсності, стягнути з відповідача на його користь 60000 у відшкодуванні моральної шкоди, стягнути з відповідача судові витрати.
В судове засідання позивач не з`явився, його представник ОСОБА_3 просила задовольнити позов у повному обсязі.
В судове засідання відповідач не з`явився, його представник ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
У відповідності до ч.5 ст.55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно із статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань кореспондує обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.
Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
Відповідно до статей 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
У відповідності до норм ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно зі статтею 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або)моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Наведені у частині першій статті 277 та 280 ЦК України, способи захисту є самостійними способами правового захисту, закон не передбачає похідного характеру вимоги щодо відшкодування моральної шкоди та не обумовлює стягнення моральної шкоди вирішенням судом питання щодо спростування недостовірної інформації.
Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з приниженням честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно зі статтями 94, 277 ЦК України, частиною четвертою статті 32 Конституції України, статтею 10 Конвенції кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно зі статтею 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Главою 22 Цивільного кодексу України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканість ділової репутації (стаття 299 ЦК України).
Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Відповідно до ст.23, 280 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її особистого немайнового права, зокрема, у разі приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації.
Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" 27.02.2009 року №1, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Однак, позивачем не надано суду доказів порушення його особистих немайнових прав відповідачем, не конкретизовано на якому сайті розповсюджувались відомості, які не відповідають дійсності, які саме недостовірні відомості щодо нього розповсюджувались.
Отже, позовна вимога про стягнення моральної шкоди теж задоволенню не підлягає, оскільки відсутні підстави для застосування положень ст.280 ЦК України.
У відповідності до положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених кодексом.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Як визначено в ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1-5 ст.100 ЦПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу .
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Таким чином, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог і з зазначених позивачем підстав, та виходячи з наданих доказів і встановлених на їх підставі конкретних обставин та правовідносин, враховуючи, що позивачем не надано оригіналу електронного доказу, суд вважає позов необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.1-13, 76-81, 95, 100, 141, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.16, 22, 23, 94, 201, 277, 280, 297, 1167 ЦК України, суд
вирішив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності - відмовити.
Повний текст судового рішення буде складено протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення  до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням.
Суддя Н.Ф.Карабаза