В Одесі суд виніс вирок одеситу з інвалідністю зі слуху, обвинуваченому у вбивстві товариша по чарці

В И Р О К
Іменем України

22 листопада 2017 року,  колегія суддів Суворовського районного суду м.Одеси в складі: головуючого судді Шкорупеєва Д.А., суддів Боднар С.М., Позняка В.С., при секретарі Луженко В.П., за участю прокурорів Лисака О.І., Сагідова А. Чебанова А.В., захисника Сокол Т.В., перекладача Новак Н.М., в присутності обвинуваченого ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі кримінальне провадження №1-кп/523/308/17 (справа №523/240/17) відносно:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Одеси, громадянина України, українця, інваліда з дитинства по слуху, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, по звинуваченню у скоєнні злочинів передбачених ст.ст.125 ч.2, 115 ч.1 КК України
ВСТАНОВИЛА:
Під час судового розгляду встановлено, що 08.09.2016 року приблизно о 21 годині 30 хвилин, ОСОБА_3 знаходячись в сквері за адресою: м.Одеса, вул.Островського діючи умисно, з мотивів явної неповаги до охоронюваних законом цінностей життя та здоров'я людини, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 наніс йому не менше п'яти коло-різаних ран в область: грудної клітки зліва, правої поперекової області, лівого плеча та лівої сідниці, які згідно висновку експерта № 3379 відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я потерпілого. Після чого, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до охоронюваних законом цінностей життя та здоров'я людини, з метою позбавлення життя ОСОБА_5 наніс йому не менше 21 удару лезом ножа в область його тулуба та верхніх кінцівок від яких настала його смерть.
Обвинувачений в судовому засіданні свою вину в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за викладених в обвинувальному акті обставин визнав частково, та пояснив, що визнає свою провину лише в тому, що вони дійсно разом з потерпілими розпивали алкогольні напої та ОСОБА_4 перший почав з ним конфліктувати. Причин конфлікту він не знає. Однак під час першого конфлікту, він пішов додому, вийшов на балкон та побачив (оскільки потерпілі спілкувалися жестами), що потерпілі говорять на нього образливі слова. Він взяв ніж на кухні (з титанового металу, коричневою пластмасовою ручкою), пізніше той ніж був вилучений працівниками поліції, поклав його до карману та пішов до батька ОСОБА_4, щоб поскаржитися на поведінку його сина, ніж взяв з собою про всяк випадок, оскільки на вулиці вже було темно. По дорозі він наздогнав ОСОБА_4 та ОСОБА_5, однак потерпілі знову перші на нього накинулися та почали бійку. Спочатку ОСОБА_4 вдарив його декілька разів, після чого він дістав ніж та вдарив останнього у відповідь теж декілька разів, після чого ОСОБА_4втік, а ОСОБА_5 пішов на нього, та ОСОБА_3 в свою чергу почав наносити удари ножем ОСОБА_5, скільки разів він ударив його ножем він не пам'ятає. ОСОБА_3 перестав бити ОСОБА_5 ножем, коли той перестав подавати ознаки життя. Після чого ОСОБА_3 пішов додому, помився, вимив ніж, а потім до нього прийшли працівники поліції разом з батьком ОСОБА_4 та затримали його. ОСОБА_3 додав суду, що у всьому винен ОСОБА_4, а ОСОБА_5 був добрим чоловіком і йому жаль, що так сталося. Також ОСОБА_3 додав, що він діяв, як у часи Наполеону, бив ножем як шаблею, однак у потерпілих зброї не було. Щодо свого стану ОСОБА_3, пояснив, що був не сильно п'яний, та не падав.
Незважаючи на часткове визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3 в скоєнні  інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.125 ч.2, 115 ч.1 КК України його вина у скоєнні інкримінованого йому кримінальних правопорушень об'єктивно доведена та повністю підтверджується:
-Показами потерпілого ОСОБА_4, який суду пояснив, що 08.09.2016 року приблизно о 20-21 годині вечора він зустрівся з ОСОБА_5, вони купили віскі та почали випивати. Потім вони зустріли ОСОБА_3, та запросили його випити з ними. Вони разом випили десь по 50 грамів та ОСОБА_5 запропонував випити ще, та вони пішли до магазину, де купили ще 0,5 л віскі, та потім сиділи за гаражами та випивали. Йому стало погано, але все було нормально - ніхто не сварився. Через деякий час ОСОБА_3 з ОСОБА_5почали сваритися та битися, ОСОБА_4 почав їх розтягувати та тримав ОСОБА_3, щоб той відпустив ОСОБА_5, та ОСОБА_5 в цей час побив і його. Тоді вийшли сусіди та розняли бійку. Коли ОСОБА_4 з ОСОБА_5 йшли додому, ззаду на низ напав ОСОБА_3 та почав бити їх ножем. ОСОБА_4 захищався та встиг відійти від удару, а ОСОБА_5 загинув. ОСОБА_4 намагався врятувати ОСОБА_5, тягнув його додому, родичі викликали швидку, однак той вже був мертвий.
Також, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінальних правопорушень, повністю підтверджується наступними оголошеними і дослідженими в судовому засіданні доказами по матеріалам кримінального провадження, наданими стороною звинувачення:
-висновком експерта № 545 від 12.09.2016 року, згідно якої множинні колото-різані пошкодження на тілі та одягу потерпілого ОСОБА_5 1966 р.н., могли бути нанесені кухонним ножем, наданим на дослідження;
-висновком судово-медичної експертизи № 729-2773/16 від 03.11.2016 року смерть ОСОБА_5 перебуває в прямому причинному зв'язку з виявленим у нього проникаючими колото-різаним пораненням грудної клітки (рани №4, №12, №14, №15) з ушкодженням нижніх часток обох легенів та лівого шлуночка серця. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_5 з'явилась гостра крововтрата;
-висновком експерта № 3379 від 07.11.2017 року, на підставі даних судово-медичної експертизи ОСОБА_4, 1997 року народження, даних медичної документації, у потерпілого виявлені наступні тілесні ушкодження: колото різані рани грудної клітки зліва, правої поперекової області, лівого плеча та лівої сідниці.
Вказані ушкодження утворилися від ударної дії колюче-ріжучого предмета, індивідуальні особливості якого у властивостях ушкоджень не відобразилися. Таким колюче-ріжучим предметом міг бути ніж.
Враховуючі дані медичної документації, слід вважати, що ушкодження виникли незадовго до звернення за медичною допомогою, тобто могли бути спричинені 08.09.2016 року.
Колото-різані рани грудної клітки зліва, правої поперекової області, лівого плеча та лівої сідниці як кожна окремо, так і в сукупності спричинили короткочасний розлад здоров'я строком понад 6-ть, але не більше як 21 день і за цим критерієм згідно п.п.2.3.3 та 4.6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості скоєних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995р., відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Враховуючи локалізацію ушкоджень слід вважати, що травмуюча сила була прикладена до грудної клітки зліва, правої поперекової області, лівого плеча та лівої сідниці.
Враховуючи характер та локалізацію ушкоджень слід вважати, що вони не характерні для власноручного спричинення.
-висновком експерта № 640 від 12.09.2016 року, згідно висновків якої кров потерпілого ОСОБА_5 за ізосерологічної системою АВО відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н.
Кров підозрюваного ОСОБА_3 за ізосерологічної системою АВО відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В.
На кухонному ножі в об'єктах №№1-3 - (тут та далі нумерації відділення судово-медичної цитології), вилученому в квартирі АДРЕСА_1, знайдена кров та виявлений білок людини, ядровмісність клітини не знайдені. Встановити статеву належність крові (об'єкти №№1-3) не має можливим у зв'язку з відсутністю в препаратах ядер клітин крові, придатних для статевоспецифічної диференціації.
При встановленні групової належності крові, знайденої в об'єктах №№1- 3, виявлені антигени А та Н ізосерологічної системи АВО, які властиві особі (особам) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н даної системи, що не виключає можливості походження крові в об'єктах №№1-3 від особи (осіб) з вищевказаною групою крові системи АВО, у тому числі і від потерпілого ОСОБА_5, та виключає від підозрюваного ОСОБА_3 (за груповою ознакою).
-висновком судово-психіатричних експертів № 174 від 22.12.2016 року, згідно висновків якого ОСОБА_3, на час коли були скоєні правопорушення, у яких він підозрюється, на будь-який хронічний психічний розлад (хворобу), уроджену розумову відсталість або придбане недоумство (деменцію), розлад особистості (у рамках психопатії) не страждав, у тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності не перебував. Виявляв ознаки психічних розладів, не психотичного рівня, у вигляді "Органічного розладу особистості" (що відповідало клінічним проявам рубрики F07,0 за діагностичними критеріями "Міжнародної класифікації хвороб" 10-го перегляду). При цьому ступень визначеності чого особистісних рис, психоорганічних розладів, емоційної нестійкості та їх вплив ні його вольові, когнітивні і критичні функції, на той час, була не настільки виражена, та не позбавляла його здатності у повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Як свідчать дані з матеріалів кримінального провадження та пояснення самого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на час, коли правопорушення, у яких він підозрюється, останній перебував у стані простого непатологічного) алкогольного сп'яніння. При цьому дії його не були обумовлені будь-якими хвилюваннями психотичного рівня (маячення, обмани відчуття), якісно та кількісно порушеною свідомістю, будь-якими суттєвими для дійсної кримінальної справи афективними розладами, декомпенсацією його особистісних рис, тому він міг усвідомлювати фактичний характер та суспільну небезпеку своїх дій, керувати ними.
На теперішній час ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, також не страждає на будь-який хронічний психічний розлад (хворобу), уроджену розумову відсталість або придбане недоумство (деменцію), розлад особистості (у рамках психопатії). Виявляє ознаки, непсихотичного рівня, психічних розладів у вигляді "Органічного розладу особистості" (що відповідає клінічним проявам рубрики F07,0 за діагностичними критеріями "Міжнародної класифікації хвороб" 10-го перегляду), який є компенсований, та по ступеню своєї визначеності, впливу на його вольові, критичні, когнітивні функції не досягає рівня хворобливого стану, не позбавляє та не обмежує його можливості усвідомлювати свої дії, здатності керувати ними, правильно сприймати обставини, які мають значення для дійсного провадження, та надавати про них пояснення. За своїм психічним станом може приймати участь у судово-слідчому розгляді справи.
Призначення примусових заходів медичного характеру не потребує.
-протоколом проведення слідчого експерименту від 09.09.2016 року за участю ОСОБА_3, який показав свої дії, вчинені 08.09.2016 року, що було зафіксовано на відеокамеру марки "JVC";
-протоколом проведення слідчого експерименту від 19.09.2016 року за участю потерпілого ОСОБА_4., який показав дії, які мали місце 08.09.2016 року, що було зафіксовано на відеокамеру марки "JVC".
Недостовірними і об'єктивно нічим не підтвердженими є доводи обвинуваченого ОСОБА_3, дані ним в ході судового розгляду стосовно того, що навмисного вбивства не скоював та не хотів вбивати потерпілого ОСОБА_5.
Часткове визнання своєї провини обвинуваченим ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.125 ч.2, 115 ч.1 КК України, та його доводи стосовно відсутності в його діях злочинних діянь, а саме, те що у нього не було умислу на вбивство ОСОБА_5, є нічим необґрунтованими та такими, що спростовуються наведеними і дослідженими в ході судового слідства доказами. До показань обвинуваченого суд відноситься критично та розцінює їх, як спробу обвинуваченого ОСОБА_3 ввести колегію суддів в оману, та уникнути кримінальної відповідальності за скоєні ним особливо тяжкі кримінальні правопорушення.
У суду немає підстав ставити під сумнів істинність фактів, повідомлених потерпілим, як у процесі досудового, так і вході проведення судового провадження. Їх свідчення відповідають і не суперечать обставинам кримінального провадження, відомості про які містяться в інших зібраних у справі доказах.
Аналіз всіх даних, покладених в обґрунтування обвинувального акту, дозволяє колегії суддів дійти висновку про винність обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованих злочинних діянь, і зазначені докази колегія вважає належними, допустимими, достовірними і достатніми для постановлення вироку.
Давши оцінку і проаналізувавши всі дані, здобуті в ході судового слідства, колегія суддів приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3  у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень і кваліфікує його дії: за ч.2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я; за ч.1 ст.115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіянні смерті іншій людині.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 колегія суддів, у відповідності зі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх суспільну небезпеку, особу обвинуваченого, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
Обставин, які згідно ст.66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 колегією суддів не встановлено.
До обставин, які згідно ст.67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 колегія суддів відносить скоєння кримінальних правопорушень в стані алкогольного сп'яніння.
При призначенні покарання колегія суддів враховує роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 року "Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи", які констатують, що відповідно до    статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід'ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Однією з важливих гарантій здійснення проголошеного  статтями 3 і 27 Конституції права людини на життя і здоров'я є беззастережне виконання судами вимог кримінально-процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від зазначених злочинів.
Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Відповідно до ст.21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Стаття ст.28 Головного Закону України передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ст.1 КК України - Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам. Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
Враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини цього кримінального провадження, беручи до уваги особу обвинуваченого, те що ОСОБА_3 раніше не судимий, є інвалідом дитинства по слуху, на його утриманні знаходяться дружина, неповнолітня дитина та мати пенсійного віку, шкода завдана кримінальним правопорушенням - відсутня, керуючись вимогами кримінального закону і передбачених цим законом санкцій, з метою виправлення обвинуваченого ОСОБА_3, а також попередження вчинення ним нових злочинів, суд вважає, що цілі покарання обвинуваченого, будуть досягнуті з такою мірою покарання, як позбавлення волі.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07 лютого 2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи", ст.64 КК України та керуючись ст.ст.100, 369-371, 373-374 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
ОСОБА_3, визнати винним у скоєнні злочинів передбачених ст.ст.125 ч.2, 115 ч.1 КК України та призначити йому наступне покарання:
-за ст.125 ч.2 КК України, у вигляді 2 (двох) років обмеження волі;
-за ст.115 ч.1 КК України, у вигляді 9 (дев'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до ст.70 ч.1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, передбачених ст.ст.125 ч.2, 115 ч.1 КК України, визначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років позбавлення волі.
Речові докази, а саме: змиви бурого кольору, джинси синього кольору, ремінь тканевий синього кольору, футболка синьо-сірого кольору, тапочки синього кольору, тапочки білого кольору, шорти синьо-голубо-зеленого кольору у смужку, футболку білого кольору, полімерний пакет зеленого кольору, дві з половиною булочки з кунжутом, - зберігати в камері речових доказів Суворовського ВП ГУНП України в Одеській області; ніж кухонний з коричневою рукояткою, - знищити.
Міру запобіжного заходу відносно засудженого ОСОБА_3 залишити без змін, у вигляді тримання під вартою.
Строк відбування покарання обчислювати з моменту затримання ОСОБА_3, тобто з 09.09.2016 року.
На підставі ст.72 КК України зарахувати засудженому ОСОБА_3 в строк відбутого основного покарання, час його попереднього ув'язнення в період з 09.09.2016 року по 22.11.2017 року включно, у співвідношенні відповідності одного дня попереднього ув'язнення двом дням позбавлення волі.
Строк оскарження вироку 30 (тридцяти) діб до апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд м.Одеси з дня його проголошення усіма учасниками судового розгляду.
Головуючий суддя Д.А.Шкорупеєв
Судді С.М.Боднар, В.С.Позняк