Пропонуємо до уваги правників статтю щодо особливості участі перекладача жестової мови під час судових засідань у цивільному судочинстві. Матеріал підготовлено з урахуванням останніх змін до процесуального законодавства. Автор публікацій має 10-річний досвід роботи заступником голови Спілки нечуючих юристів. Основною метою статутної діяльності Спілки нечуючих юристів є соціальний захист та надання особам з інвалідністю зі слуху першої та вторинної правової допомоги. 

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не  суперечить загальним засадам цивільного законодавства. 
Відповідно до ч.1 ст.5 Цивільного процесуального кодексу України2 (у редакції від 15.12.17р.) здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та  інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. 
Статтею 6 ЦПК закріплюється обов’язок суду поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу та здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак. 
Ці принципи закріплюють у національному законодавстві положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50р., відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. 
Конституція України у ст.24 передбачає, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. 
Отже, особі яка має вади слуху, гарантуються доступ до правосуддя без жодних обмежень. А для цього така особа має бути забезпечена перекладачем жестової мови. 
Так, ч.2-4 ст.9 ЦПК встановлює, що Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, у порядку, встановленому цим Кодексом. 
Згідно зі ст.65 ЦПК перекладач є учасником судового процесу. 
За  змістом вказаних статей перекладачі грають ключову роль у встановленні мовних контактів і відносин між учасниками цивільного судочинства. Перекладач зобов’язаний здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом в процесуальних документах. До цього його зобов’язує закон і відповідальність за завідомо неправдивий переклад. 
У ст.75 ЦПК надається чітке визначення хто є перекладачем стосовно глухих та німих осіб. Так, перекладачем може бути особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється цивільне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими. 
Перекладач допускається ухвалою суду за заявою учасника справи або призначається з ініціативи суду. 
Участь перекладача, який володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими, є обов’язковою при розгляді справи, одним із учасників якої є особа з порушенням слуху. Кваліфікація такого перекладача підтверджується відповідним документом, виданим у порядку, встановленому законодавством. 
Перекладач зобов’язаний з’являтися до суду за його викликом, здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом на процесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладі на їхню рідну мову або мову, якою вони володіють. За відсутності заперечень учасників справи перекладач може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Перекладач має право задавати питання з метою уточнення перекладу, відмовитися від участі у цивільному процесі, якщо він не володіє достатніми знаннями мови, необхідними для перекладу, а також на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов’язаних із викликом до суду. 
Слід зазначити, що йдеться саме про фахівця (спеціаліста) з лінгвістичних знань, оскільки не будь-яка особа, яка володіє іноземною мовою або технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими, може бути перекладачем у цивільному процесі. Як правильно наголошується в науковій юридичній літературі, перекладач повинен знати юридичну термінологію (як українську, так й іноземну), повинен брати на себе обов’язок не розголошувати відомості, які стали йому відомі при розгляді справ, у яких він брав участь як перекладач. Переклад, який здійснюється під час судового провадження, відрізняється від звичайного. 
Хоча перекладач є фахівцем у галузі лінгвістичних знань, його участь і знання використовуються для забезпечення принципів рівності й змагальності сторін. Процесуальні функції перекладача полягають у встановленні фактичних даних за допомогою правильного і повного перекладу, у сприянні учасникам процесу щодо отримання інформації про обставини справи. Його участь у процесі зумовлена принципом здійснення судочинства державною мовою і гарантією рівності прав всіх учасників процесу. 
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.09р. “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” суд має забезпечити при розгляді справи здійснення цивільного судочинства державною мовою, складання судових документів лише державною мовою, незалежно від клопотання учасників процесу. ЦПК не зобов’язує суд перекласти складені ним судові документи чи посвідчувати їх в разі здійснення перекладу іншими особами. Водночас із урахуванням ст.9 ЦПК особи, які беруть участь у справі і не володіють або недостатньо володіють державною мовою, вправі робити заяви, давати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача (в тому числі перекладача жестової мови).
Як вже зазначалося, перекладач має право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов’язаних із викликом до суду. 
Згідно п.2 ч.3 ст.133 ЦПК до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати, пов’язані із залученням, зокрема, перекладачів. 
За новими правилами, які передбачені ст.134 ЦПК, відтепер разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. 
Відповідно до ч.3-9 ст.139 ЦПК перекладач отримує винагороду за виконану роботу, пов’язану зі справою, якщо це не входить до їх службових обов’язків. Суми, що підлягають виплаті залученому судом перекладачу на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов’язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат. У випадках коли сума витрат на оплату послуг перекладача повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь перекладача зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, установлених цим Кодексом. Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно такої сторони в межах сум, присуджених до стягнення, у порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову. 
Розмір витрат на оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами. 
Розрахунок витрат перекладача здійснюється з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.96р. №710 “Про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів”. 
Оплата послуг перекладача жестової мови, що залучається для забезпечення надання безоплатної вторинної правової допомоги здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.16р. №401 “Деякі питання залучення перекладачів (сурдоперекладачів) для забезпечення надання безоплатної вторинної правової допомоги”. 
У зв’язку і цим можна порекомендувати адвокатам таке. Якщо відомо, що стороною або сторонами по справі є особа з інвалідністю зі слуху, необхідно звернутися до Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) для виклику перекладача та підготувати орієнтовний розрахунок витрат, пов'язаних з розглядом справи. Необхідно враховувати також можливість залучення перекладача під час проведення експертизи (ст.104-108 ЦПК). У такому разі якщо свідком є особа з інвалідністю зі слуху, треба завчасно попередити Суд про залучення перекладача та врахувати відповідні витрати. 
Стосовно виклику до суду перекладача, то згідно з ч.9 ст.128 ЦПК Суд викликає або повідомляє перекладача телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв’язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв’язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. 
У відповідному повідомлені має бути чітка вказівка, що особа викликається до суду саме як перекладач, що в подальшому може стати доказом для підтвердження витрат на перекладача під час розгляду справи в суді. 
Варто детально розглянути питання забезпечення судових витрат. У ч.2 ст.135 ЦПК передбачено забезпечення та попередня оплата судових витрат. Так, суд може зобов’язати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів за їх місцезнаходженням, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов’язані з відповідною процесуальною дією. 
Якщо клопотання заявили декілька учасників справи, необхідну грошову суму авансом у рівних частках сплачують відповідні учасники справи, а у випадках, коли відповідна процесуальна дія здійснюється з ініціативи суду, — сторони в рівних частках. 
Звертаємо увагу на таке. Згідно з ч.3. ст.135 ЦПК у разі невнесення у визначений судом строк коштів для забезпечення судових витрат або несплати у визначений судом строк відповідних сум авансом суд вправі відхилити клопотання про залучення, зокрема, й перекладача та ухвалити рішення на підставі інших поданих учасниками справи доказів або скасувати раніше постановлену ухвалу про залучення перекладача. 
Що ж стосується безпосередньо судового процесу за участю глухого, німого чи глухонімого учасника процесу, то потрібно враховувати особливості психічного та розумового сприймання навколишньої дійсності такою людиною. Зважаючи на це, треба ретельно ставитися до формулювання запитань до учасника справи, якщо він є особою з інвалідністю зі слуху, бажано разом з перекладачем. 
У зв’язку із цим треба пояснити, що жестова мова поділяється на кальковану та розмовну. 
Калькована жестова мова — це система спілкування, жести в якій супроводжують усну мову того, хто говорить. Жести при цьому виступають еквівалентом слів, а їх розташування відповідає будові речення в словесній мові. Цей вид жестової мови не має власної граматичної будови мови, а тільки калькує її. 
Означена мова є результатом взаємодії системи словесної мови і розмовної жестової мови. Значних успіхів в  оволодінні калькуючою жестовою мовою досягають лише ті глухі, які мають досить розвинену словесну мову. 
Розмовна жестова мова — самостійна кінетична система. У ній наявна така кількість жестів, яка необхідна для невимушеного, неофіційного міжособистісного спілкування глухих. За допомогою розмовної жестової мови ведеться розмова на побутові теми, про повсякденне життя. Ця мова безпосередньо пов’язана із ситуацією, на тлі якої відбувається розмова. 
Дослідження показали, що розмовна жестова мова не є примітивною, а досить складною і своєрідною системою спілкування. Вона має широкий набір специфічних засобів для вираження різних морфологічних значень і синтаксичних зв’язків. Нечуючі досить швидко оволодівають розмовною жестовою мовою. 
Жестова калькована мова не завжди зрозуміла нечуючому. У такому випадку необхідне додаткове пояснення перекладача жестової мови, а це може розцінитися судом як додаткове запитання, що виходить за межі кількості запитань згідно з ч.1ст.93 ЦПК. 
У практиці автора мав місце випадок, коли суддя зробив зауваження перекладачу, що він довго перекладає запитання судді нечуючому учаснику справи. Перекладач надав пояснення суду, що нечуючий не зрозумів значення запитання і перекладачу довелося роз'яснити розмовною жестовою мовою значення питання. 
Ці всі нюанси потрібно обов’язково враховувати як під час підготовки позовної заяви, так і під час судових засідань.

Оксана Метельська, заступник голови ГО "Спілка нечуючих юристів"