Сурдоперекладач (він же перекладач-дактилолог, перекладач жестової мови) – це фахівець із сурдоперекладу. Спосіб сурдоперекладу застосовується для передачі нечуючим (глухим, німим, глухонімим, слабочуючим, пізнооглухлим) усної мови на жестову мову (мову жестів глухих) й навпаки.

Стаття 55 Цивільного процесуального кодексу України. Перекладач.
Перекладачем може бути особа,яка вільно володіє мовою, якою здійснюється цивільне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.
Перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Перекладач має право задавати питання з метою уточнення перекладу, відмовитися від участі у цивільному процесі, якщо він не володіє достатніми знаннями мови, необхідними для перекладу, а також на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.
Перекладач зобов'язаний з'являтися за викликом суду, здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом в процесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладі на їх рідну мову або мову, якою вони володіють.
За завідомо неправильний переклад або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків перекладач несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків - відповідальність, встановлену законом.

Перекладач - це учасник процесу, який залучається судом для надання допомоги особі, яка не володіє державною мовою, на якій ведеться цивільне cудочинство.
Участь перекладача обов'язкова в усіх випадках, коли особа не володіє українською мовою. Слід враховувати, що володіти мовою і розуміти мову - не тотожні явища. Значна частина населення України не володіє національною мовою, але її розуміє. Чи потрібний у таких випадках перекладач? На наш погляд, безумовно, потрібний. Таким чином, якщо одна із осіб, які беруть участь у справі (не тільки сторона), не володіє українською мовою, але розуміє її, а володіє, наприклад, російською, то до справи потрібно залучати перекладача.
Верховний Суд України висловив думку, якщо сторони не володіють мовою судочинства, вести судовий процес на іншій мові, прийнятній для всіх учасників процесу, постановивши про це відповідну ухвалу (п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції” №9 від 21.12.90р.).
Іншу думку висловив Конституційний Суд України у справі про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України (справа про застосування української мови) від 14.12.99р.: "українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом”.
З урахуванням такого тлумачення, суд не вправі вести процес на іноземній мові в жодному випадку. Участь перекладача істотно ускладнює розгляд справи.
По-перше, перекладача потрібно знайти. Зі змісту ст.7 ЦПК України не вбачається, хто саме це повинен робити - суд чи особа, яка потребує перекладача? З урахуванням ч.2 ст.55 ЦПК, за якою перекладач допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі, можна дійти висновку, що ініціатива в залученні до справи перекладача має надходити від особи, яка потребує перекладача. Від неї має надійти заява. Однак час, який дається для пошуку перекладача, законом не встановлено. Як має діяти суд у випадку, коли сторона не подає заяви про допуск до справи перекладача, не відомо. Як би суд не вчинив, його дії можна оскаржити з тих причин, що порушено право особи користуватися рідною мовою.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді прав у суді першої інстанції” вказує, що за змістом статті 55 ЦПК запрошення перекладача до участі у справі є обов’язком особи, яка бере участь у справі, а не суду.
Від "почесного обов'язку” пошуку перекладача взагалі можна відмовитися. Тоді перекладача може відшукати протилежна сторона, зацікавлена у вирішенні справи. Вона ж йому і заплатить. Якщо і протилежна сторона відмовляється шукати перекладача або йому платити, тоді це має зробити суд. Суд, як правило, звертається з клопотанням в державні органи, які мають штатних перекладачів, наприклад, в районну державну адміністрацію, з проханням забезпечити участь перекладача в процесі. Керівник відповідного державного органу таке клопотання задовольняє і скеровує перекладача в розпорядження суду.
По-друге, сурдоперекладачем може бути особа, яка вільно володіє жестовою мовою, якою здійснюється цивільне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.
Факт вільного володіння іноземною мовою потребує доведення в суді. Єдиним допустимим доказом вільного володіння іноземною мовою є документ про відповідну освіту та кваліфікацію перекладача. Допуск до справи як перекладачів інших осіб, які відповідної кваліфікації не мають може призвести до неправильного перекладу і порушення прав особи, яка не володіє мовою.
До матеріалів справи потрібно долучити диплом. В іншому випадку, при оскарженні рішення можна буде покликатися на недостовірний переклад та некомпетентність перекладача.
По-третє, перекладач повинен погодитися на запропоновану оплату праці. Його послуги оплачуються з коштів суду за встановленими тарифами. Відповідно до п.6 Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.96р. №710, перекладачам залежно від їх кваліфікації та складності роботи встановлюються такі розміри винагороди:
-за письмові переклади - від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за один авторський аркуш (40 тис. друкованих (рукописних) знаків);
-за усні переклади - від 3 до 5 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за годину роботи.
З урахуванням діючого неоподатковуваного мінімум доходів громадян 17,00 гривень, за 1 годину роботи перекладача суд може заплатити максимум 85 копійок. Добровільно на це ніхто із перекладачів не погодиться. Саме тому, у більшості випадків, перекладачі в суді - це особи, які не можуть відмовитися від виконання своїх обов'язків, оскільки направ¬лені в розпорядження суду з основного місця роботи.
По-п‘яте, перекладач повинен бути присутній в кожному засіданні. Без нього суд не може розглядати справу по суті. Неявка перекладача є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
По-шосте, законодавець не регламентує часу, протягом якого перекладач повинен зробити письмовий переклад документів. Якщо у нього є можливість заробити більші гроші, судові документи будуть перекладатися в останню чергу.
Наведене свідчить, що проста, на перший погляд, формальність, залучення перекладача, може істотно вплинути на розгляд справи.
Якщо особі не забезпечено перекладача, буде порушено конституційний принцип судочинства, що є підставою для скасування рішення.
Приклад: Позивачка у скарзі посилалася на те, що судочинство велося українською мовою, але оскільки вона не володіє нею досконало, то не зовсім розуміла зміст пояснень відповідача та свідків. За таких обставин, коли суд не виконав покладеного на нього обов'язку, забезпечити ведення судового процесу відповідно до побажань позивачки, і не з'ясував питання про мову судочинства і про необхідність участі у справі перекладача, постановлене рішення підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.
Особа може мати кілька перекладачів одночасно, а також замінювати перекладача.
Не може бути перекладачем особа, яка не володіє українською мовою. Тому не допускається так званий подвійний переклад, наприклад з арабської на англійську, а потім з англійської на українську. З цих причин судовий розгляд в місцевостях, де немає перекладачів із рідкісних мов, може стати загалі неможливим.

Стаття 68 Кодексу адміністративного судочинства України. Перекладач.
Перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.
Перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням особи, яка бере участь у справі, або призначається з ініціативи суду. Суд забезпечує особі перекладача, якщо дійде висновку, що особа внаслідок неспроможності оплатити послуги перекладача буде позбавлена судового захисту.
Перекладач має право відмовитися від участі в адміністративному судочинстві, якщо він не володіє мовою в обсязі, необхідному для перекладу, право задавати питання з метою уточнення перекладу, а також право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.
Перекладач зобов'язаний з'являтися за викликом до суду, здійснювати повний і правильний переклад, своїм підписом посвідчувати правильність перекладу в процесуальних документах, що вручаються особам, які беруть участь у справі, в перекладі мовою, якою вони володіють.
За завідомо неправильний переклад або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків перекладач несе кримінальну відповідальність.

Предмет регулювання та цілі статті
Стаття визначає статус перекладача в адміністративному процесі - встановлює вимоги, яким повинен відповідати перекладач в адміністративному процесі, права та обов'язки, а також відповідальність перекладача за невиконання або неналежне виконання покладених на нього обов'язків.
Перекладач, його роль в адміністративному процесі
Відповідно до частини першої коментованої статті перекладач повинен вільно володіти щонайменше двома мовами:
1) державною мовою, тобто мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство;
2) іншою мовою, знання якої необхідне для усного чи письмового перекладу заяв, клопотань, пояснень особи, яка бере участь у справі, показань свідка чи інших доказів. До такої мови прирівнюється техніка спілкування з глухими, німими чи глухонімими особами.
В Україні немає єдиного реєстру перекладачів, який існує, наприклад, для експертів. Відсутність реєстру перекладачів ускладнює процес пошуку відповідного перекладача, але не обмежує у виборі перекладача з осіб, які вільно володіють відповідними мовами.
Завдання перекладача в адміністративному процесі - допомогти суду та іншим особам, які беруть участь у справі, повноцінно спілкуватися з тим учасником адміністративного процесу, який не володіє або недостатньо володіє державною мовою. Для цього він здійснює послідовний або синхронний усний переклад того, що відбувається у судовому засіданні; усний чи письмовий переклад документів та інших матеріалів в обсязі, що необхідний для учасника адміністративного процесу, який не володіє або недостатньо володіє державною мовою; письмовий переклад документів та письмових доказів у справі, що викладені мовою, якою не володіє суд та особи, які беруть участь у справі.
Перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням особи, яка бере участь у справі і якій потрібен перекладач особисто або для перекладу змісту доказів та інших матеріалів, які подаються цією особою. Суд може призначити перекладача з власної ініціативи, зокрема, якщо дійде висновку, що особа внаслідок неспроможності оплатити послуги перекладача буде позбавлена судового захисту. Адже неволодіння мовою судочинства і відсутність перекладача позбавляє особу можливості відстоювати свою позицію перед судом, розуміти все, що відбувається у судовому засіданні, внаслідок чого будуть порушені принципи змагальності і гласності.
Обов'язки перекладача
Відповідно до частини четвертої коментованої статті перекладач зобов'язаний:
1) з'являтися за викликом суду;
2) здійснювати повний і правильний переклад;
3) посвідчувати правильність перекладу своїм підписом у процесуальних документах, що вручаються стороні чи іншим особам, які беруть участь у справі, у перекладі на їх рідну мову або іншу мову, якою вони володіють. За здійснення перекладу таких процесуальних документів відповідає не суд, а перекладач. За аналогією, перекладач повинен посвідчувати правильність перекладу документів та інших матеріалів, які подаються до суду особою, яка не володіє або недостатньо володіє державною мовою.
Права перекладача
Відповідно до частини третьої коментованої статті перекладач має такі права:
1) відмовитися від участі у адміністративному процесі, якщо він не володіє достатнім знанням мови, необхідним для перекладу;
2) задавати питання з метою уточнення перекладу;
3) право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту, найманням житла, та інших витрат, пов'язаних з викликом до суду (порядок забезпечення цього права визначено статтею 92 КАСУ).
Відповідальність перекладача
За завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем, або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків у суді перекладач несе кримінальну відповідальність.
Згідно зі статтею 384 ККУ, завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у суді, карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. Якщо ж перекладач зробив завідомо неправильний переклад, що було поєднано з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, або було зроблено з корисливих мотивів, тоді його можуть покарати виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
Згідно зі статтею 385 ККУ, відмова перекладача без поважної причини від виконання покладених на нього обов'язків у суді карається штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 5100 грн.) або арештом на строк до шести місяців. Поважною можна вважати таку причину, як недостатнє знання мови, необхідної для перекладу.
За невиконання чи неналежне виконання покладених на перекладача обов'язків він може притягатись і до адміністративної відповідальності. Перекладач несе адміністративну відповідальність за злісне ухилення від прибуття до суду, яке не мало на меті ухилення від виконання обов'язків перекладача. Частина друга статті 185-3 КУпАП передбачає за таке діяння накладення штрафу від шести до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 102 до 204 грн.). Таке саме покарання, а також адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб передбачено для перекладача, як і для будь-яких інших фізичних осіб, що перебувають у залі судового засідання, за непідкорення розпорядженню головуючого чи порушення порядку під час судового засідання, а так само за вчинення дій, які свідчать про очевидну зневагу до суду або встановлених у суді правил (частина перша статті 1853 КУпАП).
Пов'язані статті
Порядок використання мов в адміністративному судочинстві визначено статтею 15 КАСУ. Процедура роз'яснення прав та обов'язків перекладача і приведення його до присяги врегульована статтею 125 КАСУ. Порядок відводу перекладача визначено статтями 29-31 КАСУ.
Неприбуття перекладача у судове засідання може потягнути за собою наслідки, визначені статтею 128 КАСУ, - таке неприбуття з будь-яких причин доцільно прирівнювати за наслідками до неприбуття з поважних причин особи, яка бере участь у справі і якій потрібен перекладач.
Порядок здійснення витрат, пов'язаних із залученням перекладача, визначено статтею 92 КАСУ.

Стаття 68 Кримінального процесуального кодексу України. Перекладач.
У разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача).
Перекладач має право:
-ставити запитання з метою уточнень для правильного перекладу;
-знайомитися з протоколами процесуальних дій, в яких він брав участь, і подавати до них зауваження;
-одержати винагороду за виконаний переклад та відшкодування витрат, пов'язаних із його залученням до кримінального провадження;
-заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом.
Перекладач зобов'язаний:
-прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;
-заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Кодексом;
-здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом;
-не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі перекладачу у зв'язку з виконанням його обов'язків.
Перед початком процесуальної дії сторона кримінального провадження, яка залучила перекладача, чи слідчий суддя або суд пересвідчуються в особі і компетентності перекладача, з'ясовують його стосунки з підозрюваним, обвинуваченим, потерпілим, свідком і роз'яснюють його права і обов'язки.
За завідомо неправильний переклад або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків перекладач несе відповідальність, встановлену законом.

Стаття 128 Кримінально-процесуального кодексу України (1961р., нечинність). Залучення перекладача
У випадках, передбачених статтею 19 цього Кодексу, слідчий при провадженні слідчих дій запрошує перекладача.
Перекладач повинен з’явитися за викликом слідчого і зробити повно і точно доручений йому переклад.
Слідчий роз’яснює перекладачеві його обов’язки і попереджає про кримінальну відповідальність за відмову виконати обов’язки перекладача, а також за завідомо неправильний переклад, про що відбирає від нього підписку.
Перекладач за наявності відповідних підстав має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законами України.
Правила цієї статті поширюються на особу, запрошену до участі в процесі для роз’яснення знаків німого або глухого.

Перекладачем до участі у кримінальному процесі може бути залучена будь-яка не заінтересована у результаті справи особа, що володіє мовою, якою ведеться судочинство, а також мовою, якою володіють та користуються будь-які учасники процесу.
Перекладач зобов'язаний:
-з'явитися за викликом слідчого, органу дізнання, прокурора або суду;
-здійснити повно і точно доручений йому переклад та засвідчити його правильність своїм підписом у відповідних процесуальних документах;
-заявити самовідвід за наявності відповідних обставин, вказують на його заінтересованість у справі чи залежність інших учасників процесу;
-не розголошувати без дозволу слідчого дані досудового слідства;
-додержуватися порядку судового розгляду.
Перекладач не має права втручатися в діяльність слідчого або суду, давати будь-яку оцінку сказаному окремими особами, чиї показання він перекладає.
Перекладач за наявності відповідних підстав має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законами України. Закон не визначає інших прав перекладача. Проте як учасник слідчої дії він мас ті самі права, що й усі при цьому присутні, зокрема поняті. За аналогією, перекладач під час участі в допиті, очній ставці та інших слідчих діях має право робити зауваження та заяви, що підлягають занесенню до протоколу. Він має право також оскаржити дії слідчого та органу дізнання.
Беручи участь у слідчій дії, перекладач засвідчує своїм підписом відповідність записів у протоколі тому, що мало місце в дійсності, може вносити до протоколу свої зауваження та поправки.
За ухилення від з'явлення перекладач може бути оштрафований відповідно до ст.185-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За відмову від виконання обов'язків перекладача, а також за заздалегідь неправильний переклад він несе відповідальність згідно зі ст.384 та 385 Кримінального кодексу України.
Слідчий, орган дізнання, прокурор або суд зобов'язані пояснити перекладачеві його обов'язки та попередити під розписку про кримінальну відповідальність за відмову від перекладу або за заздалегідь неправильний переклад.

Стаття 270 Кримінально-процесуального кодексу України (1961р., нечинність). Участь перекладача в судовому розгляді.
У випадках, передбачених статтею 19 цього Кодексу, в судове засідання запрошується перекладач.
При допиті німого або глухого запрошується особа, яка розуміє їх знаки. Щодо цієї особи діють правила, встановлені цим Кодексом для перекладача.

Як перекладач (ст.128 КПК України) до участі у кримінальному процесі може бути залучена будь-яка не заінтересована у результаті справи особа, що володіє мовою, якою ведеться судочинство, а також мовою, якою володіють та користуються будь-які учасники процесу.
Перекладач зобов'язаний:
-з'явитися за викликом суду;
-здійснити повно і точно доручений йому переклад та засвідчити його правильність своїм підписом у відповідних процесуальних документах;
-заявити самовідвід за наявності відповідних обставин, що вказують на його заінтересованість у справі чи залежність від інших учасників процесу;
-не розголошувати без дозволу слідчого дані попереднього слідства;
-додержуватися порядку судового розгляду.
За ухилення від з'явлення перекладач може бути оштрафований відповідно до ст.185-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За відмову від виконання обов'язків перекладача, а також за свідомо неправильний переклад він несе відповідальність згідно із ст.178 та 179 Кримінального кодексу України.
Суд зобов'язаний пояснити перекладачеві його обов'язки та попередити під розписку про кримінальну відповідальність за відмову від перекладу або за свідомо неправильний переклад.
Перекладач не має права втручатися в діяльність слідчого або суду, давати будь-яку оцінку сказаному окремими особами, чиї показання він перекладає.
Перекладач за наявності відповідних підстав має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законами України. Пере.кладач під час участі в судовому розгляді справи має право робити зауваження та заяви, що підлягають занесенню до протоколу.

Стаття 274 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Перекладач.
Перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.
Перекладач зобов'язаний з'явитися на виклик органу (посадової особи) і зробити повно й точно доручений йому переклад.

У випадку, коли особа, яка притягається до відповідальності, потерпілий, свідок або інші особи, що беруть участь у справі, не володіють мовою, якою ведеться провадження, їм надається право користуватися послугами перекладача. Таке право забезпечує можливість у повному обсязі отримати відомості від зазначених осіб, робить зручнішим отримання необхідних даних, забезпечує їх об'єктивність.
Перекладачем може бути будь-яка дієздатна особа, що володіє мовами, знання яких необхідно для перекладу. Перекладач повинен бути незаінтересованим у результаті розгляду справи. Перекладача призначає орган, в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.
Перекладач має право на відшкодування у встановленому порядку витрат, що він їх зазнав у зв'язку з явкою в орган (до посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.
До обов'язків перекладача входить явка до органу, який його викликає, здійснення точного і повного перекладу. У разі завідомо неправильного перекладу, а також за відмову виконати обов'язки перекладача особа несе кримінальну відповідальність, про що вона має бути попереджена. Також ст.185-3 КпАП передбачена відповідальність перекладача за злісне ухилення від явки в суд, за ці дії можливе і застосування до перекладача заходів громадського впливу. Також перекладачем вважається особа, що володіє мовою німих та глухих, - сурдоперекладач. На нього поширюються встановлені цією статтею вимоги.

Стаття 14 Закону України "Про виконавче провадження”. Участь перекладача у виконавчому провадженні.
У разі необхідності під час провадження виконавчих дій державний виконавець або сторони (їх представники) можуть запросити перекладача. Перекладачем може бути будь-яка дієздатна особа, яка володіє мовами, знання яких є необхідним для перекладу. Особі, яка потребує послуг перекладача, державний виконавець надає строк для його запрошення, але не більш як десять днів. У разі якщо зазначена особа не забезпечить участі перекладача у визначений строк, його може призначити своєю постановою державний виконавець.
Перекладач має право на винагороду за виконану роботу, що належить до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Розмір такої винагороди визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі завідомо неправильного перекладу, а також за відмову виконати обов'язки перекладача особа несе кримінальну відповідальність, про що вона має бути попереджена державним виконавцем.

Стаття 503 Митного кодексу України. Перекладач
Перекладачем може бути особа, яка володiє мовою, знання якої необхiдне для здiйснення перекладу пiд час провадження у справi про порушення митних правил.
Перекладач зобов'язаний точно i в повному обсязi здiйснювати доручений йому переклад, у разi необхiдностi брати участь у проведеннi процесуальних дiй у справi про порушення митних правил.
Як перекладач може виступати посадова особа митного органу.
   
Стаття 9 Конвенції ООН про права інвалідів. Доступність.
Щоб надати інвалідам можливість вести незалежний спосіб життя й усебічно брати участь у всіх аспектах життя, держави-учасниці вживають належних заходів для забезпечення інвалідам  доступу нарівні з іншими до фізичного оточення, до транспорту, до інформації та зв'язку, зокрема інформаційно-комунікаційних технологій і систем, а також до інших об'єктів і послуг, відкритих або таких, що надаються населенню, як у міських, так і в сільських районах. Ці заходи, які включають виявлення й усунення перепон і бар'єрів, що перешкоджають доступності, повинні поширюватися, зокрема:
Держави-учасниці вживають також належних заходів для того, щоб (пункт "е”) надавати різні види послуг помічників і посередників, зокрема провідників, читців і професійних сурдоперекладачів, для полегшення доступності будинків та інших об'єктів, відкритих для населення.

Стаття 23 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Жестова мова як мова осіб з вадами слуху є засобом спілкування та навчання і захищається державою.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування:    
-сприяють поширенню жестової мови та заохоченню мовної самобутності осіб з вадами слуху;
-гарантують збереження, вивчення і всебічний розвиток жестової мови, її використання як засобу виховання, навчання, викладання, спілкування і творчості;
-забезпечують можливість комунікації інвалідів з вадами слуху в органах, установах та закладах соціального захисту населення, правоохоронних органах, органах пожежної безпеки,
аварійно-рятувальних службах, закладах охорони здоров'я, навчальних закладах тощо;
-сприяють наданню послуг перекладачів жестової мови громадянам України з вадами слуху, які користуються жестовою мовою;
-створюють умови для наукового вивчення жестової мови;    
-сприяють використанню жестової мови в офіційних відносинах.
Стаття 35. Інваліди забезпечуються засобами спілкування, що полегшують їх взаємодію між собою та з іншими категоріями населення. Порядок і умови такого забезпечення передбачаються місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування за участю громадських організацій інвалідів.


У "Класифікаторові посад робітників і службовців" ця спеціальність позначалася як перекладач-дактилолог (код класифікатора професій 2444.2, код загальносоюзного класифікатора професій, посад та тарифних розрядів 24319). (Дактилологія (від греч. daktylos - палець і logos - слово, мова) - мова спілкування на основі дактильно-жестової азбуки.)
Сурдоперекладач виступає посередником в спілкуванні між глухими людьми і рештою світу.
ТВ- і радіопередачі, телефонні розмови, загальнодержавні заходи, виробничі наради - усе це недоступне глухій людині, якщо йому не допоможе сурдоперекладач.
Сурдоперекладачі потрібні скрізь, де живуть, працюють і просто бувають люди, що не чують. Ці фахівці представляють інтереси глухих людей в держустановах, в лікарнях, допомагають в організації дозвілля людей з недоліками слуху, працюють в школах і реабілітаційних центрах.
Сьогодні ситуація із затребуваністю сурдоперекладачів в Україні виглядає парадоксально. З одного боку, таких фахівців гостро потребують, з іншої - робочих місць для них мало, зарплата в держустановах - невелика. Але з розвитком соціальної сфери в країні ця ситуація повинна змінитися. Зараз мова жестів в Україні вважається мовою міжособового спілкування, тоді як у багатьох країнах йому присвоєний статус державного. Якщо це станеться і в Україні, професія сурдоперекладача стане затребувана і престижна.
Справжній сурдоперекладач має бути дуже терплячою і доброю людиною, розуміти психологію своїх глухих підопічних і відноситися до них з повагою.
Сурдоперекладачу потрібне бездоганне знання мови, на якій він працює. Деякі фахівці, що володіють іноземними мовами, об'єднують в собі відразу дві професії: перекладач з іноземного і сурдоперекладач (сурдоперекладач з іноземної мови).
Сурдоперекладач - це, як правило, дипломований педагог, що пройшов навчання на факультеті дефектології або корекційної педагогіки за фахом сурдопедагогіка. Інший спосіб отримати цю спеціальність - пройти спеціальні курси сурдоперекладачів. Часто сурдоперекладачами стають люди, що виросли в сім'ях глухих людей.

Але, на практиці, на жаль, сурдоперекладачі часто розголошують відомості, що стосуються особистого життя учасників справи суду. М’яко кажучи, у сурдоперекладача немає таких правил професійної етики, це по-перше, а по-друге, - українське суспільство не готове до адаптації осіб вадами слуху, оскільки жоден український коледж чи вуз не займається підготовкою сурдоперекладачів для 100 000 глухих українців.

 
Лариса Тимошенко, член СНЮ

ADMIN: До уваги! Як не стати жертвою кровопивців, Спілка юристів рекомендує не довіряти самозваним людям (в "країні глухих" орудують авантюристи). Будь пильним!