За дорученням ГО “Спілка нечуючих юристів” адвокат Тимошенко В.А., який вільно володіє жестовою мовою і спеціалізується на наданні вторинної правничої допомоги людям з інвалідністю зі слуху для яких жестова мова є основним засобом спілкування, брав участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення, як захисник глухого правопорушника в Сумському апеляційному суді.

Справа № 586/341/21
Номер провадження №33/816/377/21
Категорія 204-1 КУпАП
Головуючий у суді 1-й інстанції – Теміров Ч.М.
Суддя-доповідач Рунов В.Ю.

ПОСТАНОВА
Іменем України

07 жовтня 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В.Ю., з участю секретаря судового засідання Чуприни В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Суми справу про адміністративне правопорушення № 586/341/21 за апеляційною скаргою захисника Тимошенка В.А. на постанову судді Середино-Будського районного суду Сумської області від 29.04.2021 року, якою
ОСОБА, ІНФОРМАЦІЯ-1 року народження, мешканець ІНФОРМАЦІЯ-2, визнаний винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, 
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення: 
- особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА, 
- захисника - адвоката Тимошенка В.А., 
- перекладача - сурдоперекладача Ковтун О.В.,
УСТАНОВИВ:
В поданій апеляційній скарзі захисник Тимошенко В.А. просить скасувати постанову судді, а провадження в справі закрити у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА складу правопорушення, оскільки останній має фізичні вади слуху з дитинства, жодних правопорушень не вчинював. Суддя безпідставно під час судового розгляду не залучив захисника та сурдоперекладача, ОСОБА належним чином не роз’яснили його права під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Постановою судді Середино-Будського районного суду Сумської області від 29.04.2021 ОСОБА визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. Стягнуто на користь держави 454 грн судового збору.
Згідно постанови, 24.04.2021 о 01:10 на території Середино-Будської об’єднаної територіальної громади на напрямку н/п «Середина Буда» (Україна) - н/п «Зернове» (Російська Федерація), в обхід пункту пропуску в 2 м від державного кордону в межах установленої прикордонної смуги Шосткинського контрольованого прикордонного району Сумської області, в районі інформаційно-попереджувальної таблички № 2111 прикордонним нарядом «Чатовий» затримано громадянина України ОСОБА, який намагався незаконно перетнути державний кордон з України до РФ поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, в пішому порядку, чим порушив вимоги ст.9 ЗУ «Про державний кордон України».
Відповідно ч.1 ст.285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом 3-х днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно ч.2 ст.294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом 10-ти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, та з боку держави не повинно чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У п.30-32 рішення від 28.01.2021 в справі «Кушнір проти України» ЄСПЛ, констатуючи порушення п.1 ст.1 Конвенції, зазначив, «...що право на доступу до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк. Заявник не був присутній у судовому засіданні суду першої інстанції, оскільки засідання проводилося на підставі письмових доводів сторін і, таким чином, без їхнього виклику; отже, заявник не знав зміст постанови, прийнятої за результатами розгляду його позову, у тому числі наведене судом обґрунтування. Це означає, що він не зміг би оскаржити постанову своєчасно, не маючи її паперової копії...».
Враховуючи, що ОСОБА та його захисник Тимошенко В.А. не були присутні під час прийняття суддею рішення, копію постанови захисником було отримано 20.07.2021, а апеляційну скаргу подано 29.07.2021, то строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, оскільки він пропущений стороною захисту з поважних (об'єктивних) причин.
Вислухавши доводи ОСОБА та його захисника Тимошенка В.А., які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити через відсутність складу правопорушення, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно ч.1 ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст.9 Конституції України, ст.19 ЗУ «Про міжнародні договори» та ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст.1), а завданнями провадження є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч.1-3 ст.7 КУпАП).
Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, гласність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а відповідно ст.10 цього Кодексу, правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.204-1 КУпАП настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях з апексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, т/з, вантажів та іншого майна. Порушенням державного кордону України є перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи з порушенням встановленого порядку (ч.1-3, 8 ст.9 ЗУ «Про державний кордон України»),
Суб’єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують психічне ставлення особи до вчиненого нею діяння і його негативних наслідків, зокрема вина, мотиви, мета правопорушення. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є вина, що виражається у формах умислу (прямого і непрямого) чи необережності (самовпевненості і недбалості). Правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст.11 КУпАП).
З огляду на викладене, правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП. яке полягає у спробі перетинання державного кордону України поза пунктом пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів, характеризується умисною формою вини, тобто фізична особа, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння (дій чи бездіяльності), передбачаючи шкідливі наслідки своїх дій, бажала настання цих наслідків.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії СхРУ № 118424 від 24.04.2021, суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА здійснив спробу перетину державного кордону України поза пунктом пропуску через державний кордон України, чим порушив ст.9 ЗУ «Про державний кордон України».
ОСОБА свою вину у вчиненні правопорушення категорично заперечив та вказав, що йому потрібно було у власних справах до РФ. По карті він знайшов пункт пропуску у н/п Середина Буда, куди дістався на потягу, а потім пішов пішки. Про те, що пункт пропуску не працює і не здійснює пропуск осіб він не знав і через свої фізичні вади (є глухонімою особою) не зміг цього дізнатися у місцевих мешканців. Коли він намагався пройти через пункт пропуску, то був затриманий працівниками прикордонної служби. Вчинити будь-які неправомірні дії умислу не мав і те, що сталося є непорозумінням.
Суддя суду першої інстанції в обґрунтування висновків свого рішення поклав такі докази вини останнього як: протокол про адміністративне правопорушення, протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів, схему виявлення порушника, фото таблицю місця порушення державного кордону, письмові пояснення ОСОБА та свідків Ащаулова В.П. та Лисенка Є.М. При цьому свідки Ащаулов В.П. та Лисенко Є. М. є працівниками прикордонної служби і напряму заінтересовані у наслідках розгляду справи в силу своїх посадових обов’язків.
Свідок Ащаулов В.П. апеляційному суду пояснив, що дійсно вказаний пункт пропуску працював до карантинних обмежень у звичайному режимі, тобто здійснював пропуск всіх бажаючих осіб та автомобілів місцевих мешканців, а після запровадження карантинних обмежень пропуск було припинено. ОСОБА підійшов до пункту пропуску покрутився і повернувся, а потім через деякий час знову підійшов та обійшовши пункт попрямував дорогою. Його затримали, а потім з’ясували, що він має певні вади здоров’я, однак за розпорядженням керівництва був складений відповідний протокол про адміністративне правопорушення. Фото фіксація правопорушення відбувалася поряд із пунктом пропуску.
Згідно посвідчення (а.с.23-26) ОСОБА має посвідчення інваліда з дитинства, оскільки має вади слуху.
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч.1 ст.251 КУпАП), а обов’язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч.2 ст.251, ст.255 КУпАП).
Суддя оцінює докази засвоїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Таким чином, зазначені висновки судді суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1, за обставин, викладених у постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, належним чином не умотивовані та не ґрунтуються на законі.
Так, жоден з перерахованих у постанові судді доказів не підтверджує факту вчинення ОСОБА правопорушення, наявності у нього умислу на перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів. При цьому вказані документи не містять спростувань причин і обставин, на які вказував ОСОБА, а лише констатують певний факт, який ніким не оспорюється.
Відповідно ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст.62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Доказ;:, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Конституційний Суд України (далі - КСУ) зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo». згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачяться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов’язок доведення вини особи покладається на державу (абз.1-3 п.4 рішення ВП КСУ у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України конституційності) ст.368-2 КК від 26.02.2019 № 1-р/2019).
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ. згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (КоЬеts v.Uкгаіпе), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Аvsar v. Тurkey).
Згідно вказаної позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який грунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним \ його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить переконання про відсутність в діях ОСОБА складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винним у порушенні правил перетину державного кордону України в судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє дійти висновку про законність, обґрунтованість та умотивованість судового рішення з наведених вище підстав, у зв’язку з чим постанова судді суду першої інстанції підлягає скасуванню через неправильне застосування норми матеріального права, а провадження у справі - закриттю на підставі п.1 ст.247 і п.З ч.1 ст.284 КУпАП.
Керуючись ст.294 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
Поновити захиснику Тимошенку В.А. строк на апеляційне оскарження постанови судді Середино-Будського районного суду Сумської області від 29.04.2021.
Апеляційну скаргу захисника Тимошенка В.А. задовольнити.
Постанову судді Середино-Будського районного суду Сумської області від 29.04.2021 відносно ОСОБА скасувати через неправильне застосування суддею суду першої інстанції норми матеріального права, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ю.Рунов