Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2011 року адміністративна справа №2а-9537/11/70.
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Особи1 до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві Державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві Бабенко Ольги Олександрівни про визнання дій неправомірними та скасування постанови,- встановив:
Особа1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом про визнання дій державного виконавця неправомірними, зобов'язання відповідача залучити у встановленому порядку сурдоперекладача, скасування постанови відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві від 31.05.2011 року ВП№26738629, а також постанову про арешт майна боржника від 09.06.2011 року.
Позивач надіслав додаткові пояснення та клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, надіслали письмові заперечення проти позову.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, справу №2а-9537/11/2670 розглянуто судом у письмовому провадженні на підставі наявних документів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 31 травня 2011 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову ВП №26738629 про відкриття виконавчого провадження.
08 червня 2011 року позивача було викликано на особистий прийом до виконавчої служби, але в зв'язку з тим, що державний виконавець не залучив сурдоперекладача, а оскільки Особа1 має вади слуху, бесіди по суті справи проведено не було.
09.06.2011 року відповідачем винесена постанова в цьому ж виконавчому провадженні про арешт майна боржника та заборону на відчуження.
Не погоджуючись із зазначеними діями державного виконавця і постановами позивачем оскаржено їх у судовому порядку.
Відповідно до змісту статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як вбачається із постанови Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві від 31.05.2011 ВП №26738629, підставою для її прийняття став виконавчий лист Господарського суду м.Києва по справі 11/298-А від 23.10.2007 року.
Відповідно до зазначеного виконавчого листа, він дійсний для пред'явлення до виконання до 21.07.2010 року.
Аналізуючи доводи сторін та наявні в матеріалах справи документи, суд звертає увагу на наступному.
Відповідно до ч.1 ст.14 Закону у разі необхідності під час провадження виконавчих дій державний виконавець або сторони (їх представники) можуть запросити перекладача. Перекладачем може бути будь-яка дієздатна особа, яка володіє мовами, знання яких є необхідним для перекладу. Особі, яка потребує послуг перекладача, державний виконавець надає строк для його запрошення, але не більш як десять днів. У разі якщо зазначена особа не забезпечить участі перекладача у визначений строк, його може призначити своєю постановою державний виконавець.
Відповідно до безстрокової довідки №021216 позивач є інвалідом з дитинства за діагнозом вроджені вади слуху та мови.
Судом встановлено та не заперечене відповідачами, що під час вчинення виконавчих дій та проведення особистого прийому, відповідачем не було надано час Особа1 для залучення сурдоперекладача, а також не вчинено самостійних дій для такого залучення. Чим порушено права позивача визначені в ст.1 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та вимоги ст.14 Закону.
Щодо постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.05.2011 ВП №26738629 суд зазначає, що провадження було відкрито на підставі виконавчого листа Господарського суду м.Києва по справі 11/298-А від 23.10.2007 року.
Відповідно до вимог ст.21 Закону (редакція, що діяла на момент видачі виконавчого листа) виконавчі документи, а саме виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.
В виконавчому листі про примусове виконання постанови господарського суду м.Києва, яка набрала законної сили 21.07.2007 року, зазначено, що строк для пред'явлення до виконання до 21.07.2010 року.
Згідно ст.23 Закону державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого минув, про що виносить відповідну постанову.
Судом встановлено, що документ було пред‘явлено з пропущенням строку, державним виконавцем в порушення вимог ст.23 Закону відкрито виконавче провадження, а пізніше накладено арешт на майно боржника.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Позивачем не вказано у позовній заяві та не надано суду жодних пояснень з приводу того, в чому полягає моральна шкода, яка, на думку позивача, нанесена йому діями відповідачів, а також не додано жодних доказів в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди.
З огляду на викладене, вимога позивача сплатити йому моральну шкоду відхиляється судом як необгрунтована та безпідставна.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві по незалученню сурдоперекладача під час проведення дій по виконавчому провадженню протиправними.
Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві від 31.05.2011 року ВП №26738629 про відкриття виконавчого провадження.
Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві від 09.06.2011 року ВП №26738629 про арешт майна боржника.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вєкуа Н.Г.