1.Необхідність встановлення соціального статусу інваліда зі слуху
У 1984 році прийнято рішення ЮНЕСКО, у відповідності з яким глухих почали сприймати як людей, котрі мають право на самобутність. Змінився суспільний менталітет - зросла і самосвідомість нечуючих.
Пропонується бачити в глухому не людину, яка щось “не може”, а таку, яка просто інакша. Глухота - це просто відмінність осіб з порушеннями слуху від чуючих. Це особливий стан людини, яка веде нормальний спосіб життя, має свою власну мову, свою специфічну культуру.
Нечуюча людина самоідентифікує себе, як члена мікросоціуму глухих.
Соціальна політика держави зорієнтована на реалізацію конституційних вимог щодо соціального захисту інвалідів, забезпечення для них умов їх повноцінного життя, отримання освіти, працевлаштування, лікування, соціально-побутового обслуговування, культурного дозвілля та відпочинку, заняття фізкультурою та спортом, можливості бути корисним для своєї країни.
Протягом життя людина з обмеженими можливостями долає перешкоди та проблеми у вирішенні питань різного характеру.

2.Визначення статусу інваліда зі слуху
Згідно зі статтею 2 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.
У відповідності з пп.3.4.4 пункту 3.4 розділу 3 “Інструкції про встановлення груп інвалідності”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.11р. №561, третя група інвалідності зі слуху встановлюється людині при двобічній глухоті, незалежно від наявності у неї інших захворювань.
Отже, інвалід зі слуху - це особа з наявним ураженням органів слуху, зумовленим захворюванням, наслідком травм або уродженими дефектами.
У залежності від ступеня втрати слуху інваліди зі слуху поділяються на дві категорії: глухі та слабочуючі.

3.Особливості соціального статусу інваліда зі слуху
До категорії глухих відносяться інваліди зі стійкою втратою слуху, при якій неможливе самостійне оволодіння мовленням і відсутнє її розбірливе сприйняття навіть на найближчій відстані від вуха.
При аудіометрії у глухих виявляється втрата слуху від 80 до 85 дБ.
Залежно від часу настання порушення слуху, виділяють такі групи глухих:
-глухі без мовлення - ранньооглухлі (глухонімі);
-глухі, що зберегли мовлення - пізньооглухлі.
До категорії слабочуючих відносяться особи, у яких знижений слух, але на його основі можливий хоча б у мінімальному ступені самостійний розвиток мовлення.
Серед слабочуючих виділяють дві групи:
-слабочуючі, що володіють розвинутим мовленням з невеликими недоліками (деякі відхилення в граматичній побудові мовлення, окремі помилки у вимові);
-слабочуючі із глибоким мовним недорозвиненням (вживають окремі перекручені слова, короткі фрази з неправильною їхньою побудовою).
За даними аудіометрії у них визначається зниження слуху від 20 до 80 дБ.

4.Проблеми, що виникають у інвалідів зі слуху у повсякденному житті
Наявні ураження та стійкі розлади функцій органів слуху призводять до обмеження життєдіяльності інвалідів зі слуху та до необхідності отримання допомоги у вирішенні їх життєво важливих питань: спілкуванні, навчанні, профорієнтації, працевлаштуванні, медичному обслуговуванні, соціальній реабілітації, отриманні юридичної допомоги, вирішенні соціально-побутових питань, забезпеченні сурдотехнічними засобами, отриманні послуг перекладача жестової мови, організації культурного дозвілля і відпочинку, отриманні максимуму інформації, яка сприяє розширенню їхнього кругозору і духовного світу.

5.Шляхи вирішення проблем інвалідів зі слуху
Інваліди зі слуху, що проживають на території України, за власним бажанням приєднуються до громадської організації глухих, яке взяло на себе вирішення всіх наявних у них проблем.
Громадська організація глухих, яке ставить своєю ціллю організаційне об`єднання громадян з порушеннями слуху і мови та надання їм допомоги в професійній, трудовій і соціальній реабілітації, захисті їх законних прав та інтересів, утвердженні статусу рівноправних громадян, всебічно інтегрованих у суспільство.

6.Гарантії держави для інвалідів зі слуху
6.1. Мова інвалідів зі слуху
Згідно зі ст.23 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, жестова мова як мова осіб з вадами слуху є засобом спілкування та навчання і захищається державою.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування:
-сприяють поширенню  жестової мови та заохоченню мовної самобутності осіб з вадами слуху;
-гарантують збереження, вивчення і всебічний розвиток жестової мови,  її використання як засобу виховання, навчання, викладання, спілкування і творчості;
-забезпечують можливість  комунікації інвалідів з вадами слуху в органах, установах та закладах соціального захисту населення, правоохоронних органах, органах пожежної безпеки,
аварійно-рятувальних службах, закладах охорони здоров'я, навчальних закладах тощо;
-сприяють наданню послуг перекладачів жестової мови громадянам України з вадами слуху, які користуються жестовою мовою;
-створюють умови для наукового вивчення жестової мови;
-сприяють використанню жестової мови в офіційних відносинах.

6.2.Інформаційне забезпечення
Інвалідам зі слуху забезпечується телерадіоорганізацією (незалежно від форми власності та відомчого підпорядкування) доступ до засобів масової інформації шляхом субтитрування або переклад на жестову мову офіційних повідомлень,  кіно-, відеофільмів, передач і програм у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України (Закон України”Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ч.3 ст.23).

6.3.Освіта
Держава гарантує інвалідам зі слуху дошкільне виховання, здобуття освіти в загальних або спеціальних дошкільних та шкільних навчальних закладах.
Інваліди зі слуху мають переважне право на зарахування до вищих навчальних закладів І-IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів (Закон України”Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ст.ст.21, 22).

6.4.Професійна підготовка
Держава гарантує інвалідам зі слуху право на безоплатне отримання професійної освіти і пов`язане з цим обслуговування відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда.
Професійна підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, здійснюється цією службою і підприємствами, установами, закладами, з якими нею укладені договори.

6.5.Працевлаштування
Згідно з Кодексом законів про працю інвалід зі слуху має право на:
-працевлаштування без випробувального терміну (при направленні МСЕК);
-неповний робочий день або тиждень (встановлюється за бажанням інваліда);
-інвалід зі слуху має право відмовитися працювати в нічний та позачерговий час.

6.6. Відпустка інвалід зі слуху має право на:
-надання щорічної відпустки в зручний для нього час;
-основну відпустку мінімальним строком 26 календарних днів;
-неоплачувану відпустку тривалістю 30 календарних днів.

6.7. Пільги
Інваліди зі слуху мають право на безоплатний проїзд у міському пасажирському транспорті (крім метрополітену і таксі) та у приміському транспорті всіх видів.
Для інвалідів зі слуху діє пільговий проїзд - 50-відсоткова знижка вартості проїзду на внутрішніх маршрутах повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня (закони України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ст.38-1; “Про транспорт”).

6.8. Житло для інвалідів
Інваліди та сім`ї, в яких є діти-інваліди, мають переважне право на поліпшення житлових умов в порядку, передбаченому чинним законодавством (Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ст.29. та ст.12 п.11 Закону України “Про житловий фонд соціального призначення”).

6.9. Безперешкодний доступ інвалідів зі слуху до соціальної інфраструктури
За Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (ст.ст.26, 27, 28) інвалідам зі слуху створюються умови для безперешкодного доступу до соціальної інфраструктури.
Підприємства та організації, що здійснюють транспортне обслуговування населення, зобов`язані забезпечити спеціальне обладнання транспортних засобів, вокзалів, аеропортів та інших об`єктів, яке б дало змогу інвалідам безперешкодно користуватися їх послугами (світлове табло), інформування про надання транспортних послуг інвалідам зі слуху.

6.10.Матеріальне та соціально-побутове забезпечення
Згідно ст.4 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, соціальний захист інвалідів з боку держави полягає у наданні грошової допомоги, протезуванні, орієнтації і сприйнятті інформації, пристосованого житла, у встановленні опіки або стороннього догляду, а також пристосуванні громадського транспорту, засобів комунікацій і зв`язку до особливостей інвалідів.

7.Реабілітація інвалідів зі слуху та її забезпечення
Закон України “Про реабілітацію інвалідів в Україні” визначає основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації обмежень життєдіяльності інвалідів та сприяє їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності.
Центральні органи виконавчої влади беруть участь у здійсненні реабілітації інвалідів зі слуху та в межах своїх повноважень забезпечують:
-створення умов для забезпечення інвалідів зі слуху технічними та іншими засобами і послугами реабілітації, виробами медичного призначення;
-сприяють роботі громадських організацій інвалідів, залучають їх до співпраці та партнерства у сфері реабілітації інвалідів.
Інваліди зі слуху забезпечуються засобами спілкування, послугами із сурдоперекладу, а також їм надаються сурдотехнічні засоби відповідно до Закону України “Про соціальні послуги” (ст.35).
7.1.Медична реабілітація включає всі види відповідного лікування у стаціонарних, амбулаторних і санаторно-курортних умовах, диспансерне спостереження, профілактичні заходи, а також реконструктивну хірургію та протезування (кохлеарна імплантація), відновлювальні медичні заходи, медикаментозне лікування, санаторно-курортне лікування.
Інвалідам зі слуху, які проходять реабілітацію в реабілітаційних установах державної і комунальної власності, надається безоплатне медичне обслуговування.
7.2.Соціальна реабілітація спрямована на оптимізацію і коригування ставлення самих інвалідів зі слуху до своїх вад, становища в сім`ї та суспільстві, виховання у них навичок самообслуговування, адаптацію в навколишньому середовищі.
Соціальна реабілітація передбачає забезпечення інвалідів зі слуху соціальним, медичним, юридичним супроводом, побутовими послугами, технічними та іншими засобами реабілітації.
7.3.Професійна реабілітація включає заходи із забезпечення зайнятості інвалідів зі слуху, професійної орієнтації, раціонального працевлаштування.
7.4.Трудова реабілітація інвалідів зі слуху спрямована на створення умов для отримання найвищої можливої професійної кваліфікації.
7.5.Фізкультурно-спортивна реабілітація спрямовується на підвищення рухової активності, оздоровлення в цілому і позитивної мотивації в інвалідів зі слуху до суспільної адаптації.
7.6.Засоби реабілітації для інвалідів зі слуху - це спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну інформацією (слухові апарати, мобільні телефони, факси та інші сурдотехнічні засоби).

Далі буде.