Указ Президента України
№119/2021 від 24.03.2021
Про Національну стратегію у сфері прав людини

З метою подальшого удосконалення діяльності щодо утвердження та забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні, відповідно до частини другої статті 102 Конституції України постановляю:
1. Затвердити Національну стратегію у сфері прав людини (додається).
2. Кабінету Міністрів України:
1) розробити із залученням представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства, провідних вітчизняних учених і міжнародних експертів та затвердити у тримісячний строк План дій щодо реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на 2021 – 2023 роки та затверджувати відповідні плани дій в подальшому на кожні три роки;
2) забезпечувати щороку:
- інформування Президента України про стан виконання Плану дій щодо реалізації Національної стратегії у сфері прав людини за результатами першого півріччя – до 20 липня поточного року та за результатами року – до 20 лютого року, наступного за звітним;
- проведення до 1 квітня публічного обговорення результатів реалізації за попередній рік положень Національної стратегії у сфері прав людини та виконання Плану дій щодо її реалізації за участю представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, інститутів громадянського суспільства, наукових установ, міжнародних організацій та інших заінтересованих сторін.
3. Визнати такими, що втратили чинність:
Указ Президента України від 15 жовтня 2014 року № 811 “Про розроблення Національної стратегії у сфері прав людини”;
Указ Президента України від 25 серпня 2015 року № 501 “Про затвердження Національної стратегії у сфері прав людини”.
4. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України  В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ

ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом Президента України
від 24 березня 2021 року № 119/2021

НАЦІОНАЛЬНА СТРАТЕГІЯ У СФЕРІ ПРАВ ЛЮДИНИ

1. Загальна частина
Затвердження Національної стратегії у сфері прав людини (далі – Стратегія) зумовлено необхідністю вдосконалення діяльності держави щодо утвердження та забезпечення прав і свобод людини, створення дієвих механізмів їх реалізації та захисту, розв’язання системних проблем у зазначеній сфері.
Події Революції Гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року) засвідчили незворотне прагнення Українського народу до побудови правової та демократичної держави, в якій гарантуються та забезпечуються права і свободи людини.
В умовах збройної агресії Російської Федерації проти України, тимчасової окупації Російською Федерацією частини територій у Донецькій та Луганській областях, території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (далі – тимчасова окупація частини території України) проблема захисту прав і свобод людини є особливо гострою.
Поряд із першочерговими завданнями щодо зміцнення національної безпеки, подолання економічної та екологічної кризи, реформування державного управління забезпечення прав і свобод людини залишається головним обов’язком держави та має визначати зміст і спрямованість діяльності держави в усіх її зусиллях. У кризових ситуаціях ризики непропорційного обмеження прав і свобод людини зростають, що потребує особливого контролю з боку суспільства.
Стратегія спрямована на об’єднання суспільства з питань щодо розуміння цінностей прав і свобод людини, що забезпечуються та захищаються на основі принципів рівності та недискримінації.
Стратегія зосереджена на розв’язанні основних системних проблем у сфері забезпечення, реалізації та захисту прав і свобод людини в умовах нових викликів, що постали перед суспільством, але не вичерпує повністю проблематики у зазначеній сфері.
Удосконалення системи забезпечення та захисту прав і свобод людини здійснюватиметься з урахуванням як вітчизняного досвіду, так і напрацьованих та апробованих міжнародною спільнотою принципів та підходів. У зв’язку з цим буде взято до уваги та активно використано досвід Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського Союзу, Організації Об’єднаних Націй (далі – ООН), Ради Європи, Організації з безпеки і співробітництва в Європі, інших міжнародних організацій, практику Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд), досвід правозахисних організацій України.
У співпраці з іншими державами Україна застосовує підхід, заснований на правах і свободах людини, розвиває багатосторонні відносини з урахуванням міжнародних зобов’язань у зазначеній сфері.

2. Мета і результати реалізації Стратегії
Метою Стратегії є забезпечення пріоритетності прав і свобод людини як визначального чинника у процесі формування та реалізації державної політики, здійснення повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, ведення господарської діяльності.
Результатом реалізації Стратегії має стати запровадження системного підходу до забезпечення прав і свобод людини, узгодженості дій органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства, суб’єктів господарювання, створення в Україні ефективного механізму реалізації та захисту прав і свобод людини, усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі порушень, виявлених Європейським судом.
Ефективна реалізація Стратегії сприятиме, зокрема, прогресу у виконанні міжнародних договорів України у сфері прав людини, у тому числі Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, реалізації Цілей сталого розвитку України на період до 2030 року, а також поліпшенню позицій України в міжнародних рейтингах з прав людини.

3. Принципи Стратегії
Стратегія базується на таких принципах:
- верховенство права, законність і справедливість;
- рівність та недискримінація у забезпеченні прав і свобод людини;
- об’єктивність та обґрунтованість визначення проблем у сфері прав людини, оцінка їх масштабу, пошук оптимальних варіантів їх розв’язання;
- конкретність, досяжність цілей та вимірюваність очікуваних результатів реалізації Стратегії;
- відкритість процесу реалізації положень Стратегії;
- інклюзивність і широке залучення до моніторингу та оцінки прогресу реалізації Стратегії усіх заінтересованих сторін;
- забезпечення своєчасного реагування на нові виклики, що існують у сфері прав людини.

4. Стратегічні напрями
Реалізація Стратегії здійснюється за такими стратегічними напрямами:

§ 1. Забезпечення права на життя
Стратегічна ціль – життя кожної людини в Україні перебуває під ефективною охороною та правовим захистом держави; функціонують ефективні механізми відшкодування шкоди та притягнення до юридичної відповідальності за порушення права на життя.
Проблеми, на вирішення яких спрямований стратегічний напрям:
- неефективне розслідування кримінальних правопорушень, що спричинили смерть людини, відсутність компенсаційних механізмів за неефективне розслідування таких кримінальних правопорушень;
- порушення права на життя внаслідок збройної агресії Російської Федерації, дій збройних формувань Російської Федерації та створених, підпорядкованих, керованих і фінансованих нею незаконних збройних формувань, а також дій окупаційної адміністрації Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях;
- непропорційне використання сили та спеціальних засобів працівниками правоохоронних органів;
- збільшення незаконного обігу зброї.
Завдання, спрямовані на досягнення цілі:
- створити ефективну систему запобігання та протидії кримінальним правопорушенням проти життя людини;
- посилити спроможність органів досудового розслідування, органів прокуратури щодо розслідування випадків смерті, зокрема тих, що сталися внаслідок збройної агресії Російської Федерації, дій збройних формувань Російської Федерації та створених, підпорядкованих, керованих і фінансованих нею незаконних збройних формувань, а також окупаційної адміністрації Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях;
- запровадити компенсаційні механізми за неефективне розслідування кримінальних правопорушень проти життя людини;
- ужити заходів для захисту цивільного населення в умовах збройного конфлікту, спричиненого збройною агресією Російської Федерації та тимчасовою окупацією частини території України (далі – збройний конфлікт), відповідно до положень міжнародного права.
Очікувані результати:
- забезпечено належні гарантії охорони та захисту права на життя;
- функціонує ефективна система запобігання та протидії кримінальним правопорушенням проти життя людини;
- функціонують ефективні засоби юридичного захисту та компенсаційні механізми за порушення права на життя;
- забезпечено ефективне розслідування кримінальних правопорушень проти життя людини та можливість відшкодування шкоди, завданої внаслідок неефективного розслідування таких кримінальних правопорушень;
- забезпечено імплементацію положень Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни щодо захисту цивільного населення в умовах збройного конфлікту.
Основні показники:
- співвідношення кількості зареєстрованих, облікованих кримінальних правопорушень проти життя особи до кількості кримінальних проваджень, за якими повідомлено про підозру та які направлено до суду з обвинувальним актом;
- кількість кримінальних проваджень щодо кримінальних правопорушень проти життя особи, які розглянуто з постановленням вироку;
- значення показника “4.2. Право на життя та безпеку” Індексу верховенства права (The Rule of Law Index).

§ 2. Запобігання та протидія катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню
Стратегічна ціль – функціонує ефективна, така, що відповідає міжнародним, у тому числі європейським, стандартам прав людини, система запобігання та протидії катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.
Проблеми, на вирішення яких спрямований стратегічний напрям:
- недостатня ефективність наявної системи запобігання та протидії катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню;
- неналежні умови тримання осіб, які перебувають у місцях попереднього ув’язнення або в установах виконання покарань, ненадання таким особам належної медичної допомоги, а також відсутність ефективного юридичного захисту;
- відсутність подвійної системи регулярних пенітенціарних інспекцій;
- відсутність ефективних механізмів документування фактів катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання;
- неефективне розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із катуванням, жорстоким, нелюдським або таким, що принижує гідність, поводженням чи покаранням;
- відсутність компенсаційних засобів потерпілим від кримінальних правопорушень, пов’язаних із катуванням, жорстоким, нелюдським або таким, що принижує гідність, поводженням чи покаранням.
Завдання, спрямовані на досягнення цілі:
- створити ефективну систему запобігання та протидії катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню;
- створити подвійну систему регулярних пенітенціарних інспекцій;
- привести положення законодавства України щодо запобігання та протидії катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню у відповідність із Конвенцією проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та з урахуванням практики Європейського суду;
- привести умови тримання осіб під вартою у відповідність із міжнародними стандартами (Мінімальні стандартні правила щодо поводження із в’язнями, схвалені Резолюціями Економічної і Соціальної Ради ООН № 663 СІ (XXIV) від 31 липня 1957 року та № 2076 (LXII) від 13 травня 1977 року; Правила ООН стосовно поводження з ув’язненими жінками і засобів покарання для жінок-правопорушниць без позбавлення їх свободи (Бангкокські правила), прийняті Генеральною Асамблеєю ООН 21 грудня 2010 року);
- імплементувати положення Мінімальних стандартних правил щодо поводження із в’язнями та Правил ООН стосовно поводження з ув’язненими жінками і засобів покарання для жінок-правопорушниць без позбавлення їх свободи (Бангкокські правила);
- створити дієвий механізм інформування правоохоронних органів про можливі ознаки катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання та забезпечити ефективний захист від переслідувань осіб, що повідомляють про такі випадки;
- імплементувати положення Керівництва з ефективного розслідування та документування катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання (Стамбульський протокол);
- забезпечити ефективне розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із катуванням, жорстоким, нелюдським або таким, що принижує гідність, поводженням чи покаранням;
- створити з урахуванням міжнародних стандартів та практики Європейського суду дієву систему реабілітації, правового захисту потерпілих від кримінальних правопорушень, пов’язаних із катуванням, жорстоким, нелюдським або таким, що принижує гідність, поводженням чи покаранням, у тому числі запровадити дієвий механізм відшкодування завданої таким особам шкоди.
Очікувані результати:
- законодавство України відповідає Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
- функціонує подвійна система регулярних пенітенціарних інспекцій;
- умови тримання під вартою та поводження з особами в місцях, де утримуються чи можуть утримуватися особи, позбавлені волі, відповідають міжнародним стандартам (Мінімальні стандартні правила щодо поводження із в’язнями; Правила ООН стосовно поводження з ув’язненими жінками і засобів покарання для жінок-правопорушниць без позбавлення їх свободи (Бангкокські правила);
- особи, що перебувають у місцях несвободи, мають доступ до вчасної та якісної медичної допомоги;
- зменшено кількість випадків катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання;
- вирішено системну проблему неефективного розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із катуванням, жорстоким, нелюдським або таким, що принижує гідність, поводженням чи покаранням;
- потерпілі від кримінальних правопорушень, пов’язаних із катуванням, жорстоким, нелюдським або таким, що принижує гідність, поводженням чи покаранням, мають доступ до дієвих механізмів реабілітації, правового захисту та відшкодування шкоди.
Основні показники:
- кількість звернень до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо випадків катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання, щодо ненадання або неналежного надання медичної допомоги, неналежних умов тримання в місцях несвободи та кількість порушень, виявлених Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини;
- співвідношення кількості зареєстрованих, облікованих кримінальних правопорушень, пов’язаних із катуванням, до кількості кримінальних проваджень, за якими повідомлено про підозру та які направлено до суду з обвинувальним актом;
- кількість кримінальних проваджень щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних із катуванням, які розглянуто з постановленням вироку.

§ 3. Забезпечення права на свободу та особисту недоторканність
Стратегічна ціль – право кожного в Україні на свободу та особисту недоторканність забезпечується та захищається державою відповідно до міжнародних, у тому числі європейських, стандартів прав людини.
Проблеми, на вирішення яких спрямований стратегічний напрям:
- наявні випадки свавільного позбавлення свободи (зокрема, насильницьке зникнення, незаконні затримання та тримання особи під вартою);
- функціонування місць несвободи, не передбачених законом, та утримання осіб у цих місцях;
- поширення випадків насильницьких зникнень і незаконних затримань та тримання осіб під вартою на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі – тимчасово окупована територія України), а також у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях;
- неефективне розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із насильницьким зникненням, незаконними затриманнями та триманням під вартою осіб на тимчасово окупованій території України, у районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях;
- практика недотримання процесуального законодавства працівниками правоохоронних органів та суддями;
- порушення прав осіб під час госпіталізації до закладів з надання психіатричної допомоги.
Завдання, спрямовані на досягнення цілі:
- запровадити механізми, які унеможливлюють незаконне затримання, незаконне та надмірно тривале тримання осіб під вартою;
- на законодавчому рівні унеможливити створення та існування місць несвободи, не передбачених законом, зокрема приватних;
- запровадити процедуру судового контролю за підставами позбавлення свободи, зокрема під час застосування примусової госпіталізації до закладів з надання психіатричної допомоги;
- створити дієву систему реабілітації, правового захисту та відшкодування шкоди потерпілим від кримінальних правопорушень, пов’язаних із насильницьким зникненням, незаконними затриманнями та триманням під вартою, а також членам їх сімей;
- забезпечити ефективне розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із насильницьким зникненням, незаконними затриманнями та триманням під вартою.
Очікувані результати:
- затримання, тримання осіб під вартою здійснюється з дотриманням визначених Конституцією України гарантій, а також з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду;
- унеможливлено випадки створення, функціонування місць несвободи, не передбачених законом, та тримання осіб у таких місцях;
- функціонує ефективний механізм судового контролю за дотриманням законності затримання, підстав позбавлення свободи, зокрема під час застосування примусової госпіталізації до закладів з надання психіатричної допомоги;
- особи, затримані за вчинення адміністративного правопорушення, мають рівень захисту не нижчий, ніж передбачений кримінальним процесуальним законодавством;
- потерпілі від кримінальних правопорушень, пов’язаних із насильницьким зникненням, незаконним затриманням, триманням під вартою, та члени їх сімей мають доступ до дієвої системи реабілітації, правового захисту та відшкодування шкоди.
Основні показники:
- кількість кримінальних проваджень щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтями 146, 146-1, 151, 371 Кримінального кодексу України, які розглянуто з постановленням вироку;
- загальна кількість нерозглянутих матеріалів кримінальних проваджень, за якими особи тримаються під вартою понад 6 місяців;
- кількість осіб, визнаних в установленому порядку винними в насильницькому зникненні, незаконному затриманні та триманні під вартою на тимчасово окупованій території України, у районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

§ 4. Забезпечення права на справедливий суд
Стратегічна ціль – кожен в Україні має доступ до справедливого та ефективного судового розгляду незалежним і безстороннім судом, ефективних механізмів виконання судових рішень.
Проблеми, на вирішення яких спрямований стратегічний напрям:
- надмірна тривалість проваджень в адміністративних, цивільних та кримінальних справах;
- недостатня інклюзивність та доступність судового процесу;
- випадки порушення права на захист, права зберігати мовчання та не свідчити проти себе;
- тривале невиконання судових рішень.
Завдання, спрямовані на досягнення цілі:
- забезпечити інклюзивність та доступність судового процесу;
- забезпечити незалежність та безсторонність суду відповідно до міжнародних, у тому числі європейських, стандартів, практики Європейського суду;
- забезпечити здійснення ефективного судочинства у розумні строки, з урахуванням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду;
- забезпечити підтримання належного професійного рівня суддів через систему їх добору та підвищення кваліфікації;
- підвищити доступність безоплатної правової допомоги;
- забезпечити виконання судових рішень у розумні строки;
- запровадити доступну та ефективну систему позасудових засобів захисту прав людини, альтернативних способів вирішення спорів, зокрема медіації.
Очікувані результати:
- забезпечено здійснення ефективного судочинства у розумні строки відповідно до конституційних гарантій, з урахуванням положень міжнародних, у тому числі європейських, стандартів, практики Європейського суду;
- забезпечено гарантії незалежності суддів як конституційної вимоги неухильного забезпечення незалежності правосуддя;
- підвищено доступність системи правосуддя.
Основні показники:
- показники ефективності роботи суду з розгляду справ: частка розглянутих справ; загальна тривалість перебування справ та матеріалів у судах; частка справ, розглянутих із порушенням строків, передбачених процесуальним законодавством (у розрізі інстанції та спеціалізації); частка судів, доступних для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення;
- рівень інформаційної доступності суду, у тому числі частка судів, у яких забезпечена інформаційна доступність для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення;
- рівень довіри громадян до суду;
- рівень обізнаності громадян щодо права на безоплатну правову допомогу;
- частка центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, в яких забезпечена архітектурна доступність для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення;
- частка центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, в яких забезпечена інформаційна доступність для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення;
- значення показників “7. Цивільне правосуддя”, “8. Кримінальна юстиція” Індексу верховенства права (The Rule of Law Index).

§ 5. Забезпечення свободи думки і слова, вираження поглядів і переконань, доступу до інформації
Стратегічна ціль – функціонують ефективні механізми для реалізації кожною людиною в Україні права на свободу думки і слова, вираження поглядів і переконань, доступу до інформації.
Проблеми, на вирішення яких спрямований стратегічний напрям:
- забезпечення права громадян на отримання об’єктивної інформації;
- неналежний рівень захисту журналістів та правозахисників, неефективне розслідування кримінальних правопорушень, вчинених проти таких осіб;
- недоступність інформаційного простору для осіб з інвалідністю;
- недосконалість механізмів доступу до публічної інформації;
- низький рівень обізнаності громадян щодо права на доступ до інформації та механізмів його реалізації.
Завдання, спрямовані на досягнення цілі:
- забезпечити свободу діяльності засобів масової інформації, що включає, зокрема, свободу редакційної політики, прозорість інформації стосовно власності та джерел фінансування засобів масової інформації;
- забезпечити захист професійної діяльності журналістів та правозахисників;
- забезпечити ефективне розслідування кримінальних правопорушень, вчинених проти журналістів та правозахисників;
- забезпечити доступність інформації для осіб з інвалідністю;
- удосконалити законодавчі механізми юридичної відповідальності за порушення права на інформацію;
- удосконалити механізми реалізації права на доступ до публічної інформації.
Очікувані результати:
- забезпечено належне функціонування та незалежність суспільного мовлення;
- журналісти та правозахисники мають доступ до дієвих механізмів охорони і захисту професійних прав та свободи професійної діяльності;
- створено інклюзивне та доступне для кожного, зокрема для осіб з інвалідністю, інформаційне середовище;
- створено умови для рівного доступу кожного до інформації, зокрема публічної.
Основні показники:
- рівень відкритості відповідно до Світового індексу зі свободи преси (World Press Freedom Index);
- значення показника «Свобода думки та релігії» відповідно до рейтингу “Свобода у світі” (Freedom in the World);
- стан розслідування кримінальних правопорушень проти журналістів та правозахисників;
- частка телевізійного продукту, адаптованого перекладом на жестову мову для сприйняття особами з порушенням слуху;
- частка телевізійного ефірного часу, адаптованого субтитрами для сприйняття особами з порушенням слуху;
- частка вебсайтів центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, що відповідають положенням ДСТУ ISO/IEC 40500:2015 “Інформаційні технології. Настанова з доступності вебконтенту W3C (WCAG) 2.0” не нижче рівня АА;
- частка державних електронних реєстрів, електронних сервісів, мобільних застосунків (у тому числі Єдиного державного вебпорталу електронних послуг “Портал Дія”) відповідають положенням ДСТУ ISO/IEC 40500:2015 “Інформаційні технології. Настанова з доступності вебконтенту W3C (WCAG) 2.0” не нижче рівня АА;
- затверджено стандарт спрощеного мовлення;
- кількість звернень до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо порушення права на інформацію та кількість порушень, виявлених Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини.

§ 6. Забезпечення права на приватність
Стратегічна ціль – право на приватність кожної людини в Україні захищено відповідно до міжнародних, у тому числі європейських, стандартів.
Проблеми, на вирішення яких спрямований стратегічний напрям:
- неузгодженість законодавства України про захист персональних даних з європейськими стандартами;
- відсутність ефективних засобів захисту права на приватність, запобігання і протидії порушенням законодавства про захист персональних даних під час обробки персональних даних;
- відсутність дієвого інституційного механізму незалежного контролю за додержанням права на захист персональних даних;
- існування надмірних баз персональних даних, володільцями або розпорядниками яких є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства державної або комунальної форми власності, що належать до сфери управління таких органів;
- існування практики порушення права на невтручання в особисте і сімейне життя осіб, які перебувають у місцях несвободи.
Завдання, спрямовані на досягнення цілі:
- привести законодавство України щодо забезпечення права на приватність у відповідність із міжнародними зобов’язаннями України та стандартами ООН, Ради Європи, Європейського Союзу;
- забезпечити імплементацію Регламенту Європейського парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 про захист фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних;
- запровадити систему, яка унеможливлює створення надмірних баз персональних даних та виключає можливість протиправного втручання у приватність;
- створити механізми, які мінімізують зловживання під час проведення оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих дій;
- забезпечити дотримання права на приватність у медичній сфері та сфері соціального захисту;
- забезпечити гарантії дотримання права на приватність осіб, які перебувають у місцях несвободи.
Очікувані результати:
- створено дієвий механізм контролю за додержанням права на приватність, захисту персональних даних відповідно до міжнародних зобов’язань України та стандартів ООН, Ради Європи, Європейського Союзу;
- створено механізм забезпечення права на приватність осіб, які перебувають у місцях несвободи;
- кожен має доступ до дієвих механізмів захисту права на приватність в усіх сферах життєдіяльності, зокрема медичній сфері, сфері соціального захисту, під час проведення оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих дій;
- запроваджено систему, яка унеможливлює створення надмірних баз персональних даних та виключає можливість протиправного втручання у приватність.
Основні показники:
- кількість звернень до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про порушення у сфері захисту персональних даних та кількість порушень, які виявлено Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини;
- кількість кримінальних проваджень щодо порушення права на приватність, які розглянуто з постановленням вироку;
- значення показника “4.6. Право на приватність” Індексу верховенства права (The Rule of Law Index).

§ 7. Забезпечення свободи мирних зібрань та об’єднань, права на участь в управлінні державними справами
Стратегічна ціль – забезпечено з урахуванням міжнародних, у тому числі європейських, стандартів право громадян на свободу мирних зібрань та право на свободу об’єднань, право брати участь в управлінні державними справами, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Проблеми, на вирішення яких спрямований стратегічний напрям:
- відсутність якісного законодавства з питань мирних зібрань;
- неефективне розслідування нападів на учасників мирних зібрань;
- недостатня забезпеченість безперешкодної участі у виборчому процесі осіб з інвалідністю.
Завдання, спрямовані на досягнення цілі:
- забезпечити виконання обов’язків держави щодо реалізації права на свободу мирних зібрань відповідно до міжнародних, у тому числі європейських, стандартів;
- забезпечити безперешкодну участь у виборчому процесі осіб з інвалідністю;
- створити умови для запровадження електронної демократії;
- удосконалити механізми взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
Очікувані результати:
- забезпечено безпеку учасників мирних зібрань відповідно до міжнародних, у тому числі європейських, стандартів;
- унеможливлено безпідставне та непропорційне обмеження права на мирні зібрання;
- забезпечено проведення ефективного розслідування випадків незаконного втручання у право на свободу мирних зібрань, зокрема щодо нападів на учасників таких зібрань;
- виборчий процес є доступним та інклюзивним.
Основні показники:
- кількість адміністративних справ про заборону проводити мирні зібрання або встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань, у яких було прийнято рішення про такі заборони та обмеження;
- частка виборчих дільниць, доступних для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення;
- частка виборчих дільниць, в яких забезпечена інформаційна доступність для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення;
- частка політичної реклами, адаптована для сприйняття особами з порушенням слуху, субтитрами та/або перекладом на жестову мову;
- значення показника “4.7. Свобода зібрань та об’єднань ефективно гарантована” Індексу верховенства права (The Rule of Law Index);
- значення показника “3.3. Громадська участь” Індексу верховенства права (The Rule of Law Index);
- значення показника “Політичні права” відповідно до рейтингу Freedom in the world.

§ 8. Запобігання та протидія дискримінації
Стратегічна ціль – функціонує ефективна система запобігання та протидії дискримінації в Україні.
Проблеми, на вирішення яких спрямований стратегічний напрям:
- недосконалість законодавства України у сфері запобігання та протидії дискримінації;
- недостатня узгодженість діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування у сфері запобігання та протидії дискримінації;
- недосконалість державної політики щодо запобігання та протидії кримінальним правопорушенням, вчиненим з мотивів нетерпимості;
- неефективність наявних правових механізмів запобігання та протидії дискримінації, притягнення до відповідальності за дискримінацію;
- неефективність інформаційно-просвітницької роботи для подолання упередженості та нетерпимості в суспільстві.
Завдання, спрямовані на досягнення цілі:
- забезпечити комплексність та узгодженість законодавства України у сфері запобігання та протидії дискримінації, враховуючи найкращий міжнародний, у тому числі європейський, досвід, реальні виклики у сфері прав і свобод людини в Україні;
- запровадити відповідні та своєчасні позитивні дії на державному, регіональному та місцевому рівнях у сфері запобігання та протидії дискримінації;
- забезпечити дотримання і впровадження органами державної влади та органами місцевого самоврядування принципу недискримінації в усіх сферах життя суспільства та культури поваги до різноманітності;
- забезпечити ефективну реалізацію механізмів моніторингу та контролю за дотриманням принципу недискримінації в процесі формування державної політики, а також проведення оцінки її реалізації, враховуючи антидискримінаційний та заснований на правах людини підходи;
- забезпечити безперешкодний доступ кожного до ефективних засобів правового захисту від дискримінації, зокрема шляхом безпосереднього звернення до суду;
- запровадити комплексну систему збору даних про порушення законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації та притягнення до відповідальності винних осіб;
- створити та забезпечити ефективне функціонування системи запобігання, протидії, документування, розслідування кримінальних правопорушень, вчинених з мотивів нетерпимості, та притягнення винних осіб до відповідальності;
- забезпечити безперешкодний доступ осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до об’єктів фізичного оточення, транспорту, інформації та зв’язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів – до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту.
Очікувані результати:
- кожен має доступ до дієвих засобів попередження та захисту від дискримінації;
- законодавство України у сфері запобігання та протидії дискримінації є узгодженим, ефективним, відповідає міжнародним, у тому числі європейським, стандартам та враховує найкращий світовий досвід і реальні виклики щодо забезпечення прав і свобод людини в Україні;
- органи державної влади та органи місцевого самоврядування дотримуються і впроваджують принцип недискримінації та культури поваги до різноманітності;
- зменшено кількість випадків стигматизації та дискримінації;
- створено та забезпечено ефективне функціонування системи запобігання, протидії та розслідування кримінальних правопорушень, вчинених з мотивів нетерпимості;
- функціонує комплексна система збору даних про порушення законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації;
- упроваджено відповідні та своєчасні позитивні дії на державному, регіональному та місцевому рівнях у сфері запобігання та протидії дискримінації, забезпечено ефективне та своєчасне реагування держави на нові виклики у зазначеній сфері;
- підвищено доступність об’єктів фізичного оточення, товарів, робіт та послуг для осіб з інвалідністю, маломобільних груп населення.
Основні показники:
- кількість кримінальних проваджень щодо кримінальних правопорушень, вчинених з мотивів нетерпимості, які розглянуто з постановленням вироку;
- частка приміщень центрів надання адміністративних послуг, доступних для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення;
- частка приміщень центрів надання адміністративних послуг, в яких забезпечена інформаційна доступність для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення;
- частка осіб, які зазначили, що стикалися із проявами дискримінації;
- кількість звернень до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо дискримінації (у розрізі ознак, за якими здійснюється дискримінація);
- унормовано механізм притягнення до відповідальності за відмову в розумному пристосуванні об’єктів фізичного оточення, товарів, робіт та послуг для доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення;
- значення показника “4.1. Відсутність дискримінації” Індексу верховенства права (The Rule of Law Index).

§ 9. Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків
Стратегічна ціль – жінки і чоловіки в Україні мають рівні права та можливості у всіх сферах життєдіяльності.
Проблеми, на вирішення яких спрямований стратегічний напрям:
- нерівність економічних можливостей жінок і чоловіків, розподілу сімейних обов’язків;
- існування розриву в оплаті праці жінок і чоловіків, у можливостях брати участь у політичному житті;
- існування гендерних стереотипів у суспільстві, випадків дискримінації за ознакою статі.
Завдання, спрямовані на досягнення цілі:
- забезпечити врахування потреб різних груп жінок і чоловіків під час розроблення проектів нормативно-правових актів, загальнодержавних стратегій розвитку, стратегій розвитку областей, міст, об’єднаних територіальних громад;
- забезпечити застосування комплексного гендерного підходу до формування, моніторингу та оцінки державної політики у всіх сферах життя суспільства;
- запровадити комплексні заходи щодо подолання дискримінації за ознакою статі, зокрема гендерних стереотипів;
- створити умови для розширення економічних можливостей жінок, запровадити комплексні заходи з протидії всім формам професійної сегрегації за ознакою статі, зменшити розрив в оплаті праці жінок і чоловіків, нерівність у розподілі сімейних обов’язків.
Очікувані результати:
- забезпечено застосування комплексного гендерного підходу до формування, реалізації, моніторингу та оцінки державної політики у всіх сферах життя суспільства;
- зменшено кількість випадків дискримінації за ознакою статі;
- жінки та чоловіки мають рівний доступ до участі в політиці та в процесах прийняття рішень на державному та місцевому рівнях;
- розширено економічні можливості жінок, зменшено розрив в оплаті праці жінок і чоловіків та нерівність у розподілі сімейних обов’язків;
- підвищено обізнаність населення щодо протидії дискримінації за ознакою статі та гендерним стереотипам.
Основні показники:
- співвідношення середньої заробітної плати жінок і чоловіків;
- рівень зайнятості жінок та чоловіків працездатного віку;
- частка жінок серед народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, сільських, селищних, міських, районних у містах рад, державних службовців, які займають посади державної служби категорії “А” (вищий корпус державної служби);
- місце України в Global Gender Gap;
- місце України в Gender Development Index.

§ 10. Запобігання та протидія насильству за ознакою статі, експлуатації, торгівлі людьми
Стратегічна ціль – функціонує ефективна система запобігання та протидії насильству за ознакою статі, експлуатації, торгівлі людьми; постраждалі від насильства за ознакою статі, торгівлі людьми, трудової та інших видів експлуатації мають доступ до ефективних засобів захисту, якісної та комплексної допомоги.
Проблеми, на вирішення яких спрямований стратегічний напрям:
- законодавство України з питань запобігання насильству за ознакою статі, торгівлі людьми, трудової та інших видів експлуатації потребує удосконалення і приведення у відповідність із міжнародними стандартами;
- поширеність і неефективність розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із насильством за ознакою статі, торгівлею людьми, трудовою та іншими видами експлуатації; недостатньо ефективна взаємодія правоохоронних органів України з відповідними органами інших держав щодо реагування на випадки торгівлі людьми;
- недостатньо ефективна система надання допомоги особам, постраждалим від насильства за ознакою статі, торгівлі людьми, трудової та інших видів експлуатації;
- низький рівень обізнаності населення щодо торгівлі людьми, трудової та інших видів експлуатації, стосовно можливості отримання захисту і допомоги.
Завдання, спрямовані на досягнення цілі:
- привести законодавство України з питань протидії насильству за ознакою статі, торгівлі людьми, трудовій та іншим видам експлуатації у відповідність із міжнародними стандартами;
- створити умови для запобігання та протидії всім формам насильства за ознакою статі, зокрема насильству та сексуальним домаганням на робочому місці, сексуальному насильству, пов’язаному зі збройним конфліктом, сексуальній експлуатації, насильству за ознакою статі з боку працівників правоохоронних органів;
- удосконалити систему надання допомоги особам, постраждалим від кримінальних правопорушень, пов’язаних із насильством за ознакою статі, торгівлею людьми, примусовою працею, трудовою та іншими видами експлуатації;
- посилити спроможність суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії торгівлі людьми;
- забезпечити ефективне розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із насильством за ознакою статі, експлуатацією та торгівлею людьми, зокрема вчинених на тимчасово окупованій території України, у районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях;
- підвищити обізнаність населення щодо ризиків торгівлі людьми та отримання відповідної допомоги.
Очікувані результати:
- законодавство України з питань протидії насильству за ознакою статі, торгівлі людьми, трудовій та іншим видам експлуатації відповідає міжнародним стандартам;
- функціонує доступна та ефективна система надання допомоги постраждалим від насильства за ознакою статі, торгівлі людьми, трудової та інших видів експлуатації відповідно до міжнародних стандартів;
- зменшено кількість випадків насильства за ознакою статі, торгівлі людьми, трудової та інших видів експлуатації.
Основні показники:
- кількість осіб, яким встановлено статус особи, що постраждала від торгівлі людьми;
- кількість служб підтримки постраждалих осіб, зокрема притулків для постраждалих від насильства за ознакою статі;
- кількість кримінальних проваджень щодо насильства за ознакою статі, експлуатації, торгівлі людьми, які розглянуто з постановленням вироку;
- рівень обізнаності населення щодо механізмів запобігання та протидії торгівлі людьми;
- кількість звернень до державної установи “Урядовий контактний центр” від осіб, які постраждали від торгівлі людьми, насильства за ознакою статі, або перебували під загрозою вчинення такого насильства.

§ 11. Запобігання та протидія домашньому насильству
Стратегічна ціль – функціонує ефективна система запобігання та протидії домашньому насильству; постраждалі від домашнього насильства мають доступ до ефективних засобів захисту, вчасної та комплексної допомоги.
Проблеми, на вирішення яких спрямований стратегічний напрям:
- недосконалість законодавства у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема відсутність комплексу підзаконних нормативно-правових актів, визначених Законом України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”, необхідних для ефективної реалізації заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
- неналежний рівень підготовки фахівців у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
- недостатня кількість місць у центрах соціально-психологічної допомоги для постраждалих від домашнього насильства або відсутність таких центрів;
- недостатньо ефективна взаємодія органів соціального захисту та охорони здоров’я щодо надання медичних послуг постраждалим від домашнього насильства;
- низький рівень обізнаності фахівців соціальної сфери у новостворених об’єднаних територіальних громадах щодо запобігання та протидії домашньому насильству;
- низький рівень обізнаності населення щодо механізмів отримання допомоги потерпілими від домашнього насильства;
- домашнє насильство має латентний характер, оскільки частина постраждалих не звертається за допомогою через можливий суспільний осуд, звинувачення у провокативній поведінці або загрозу помсти від кривдника.
Завдання, спрямовані на досягнення цілі:
- удосконалити законодавство України щодо запобігання та протидії домашньому насильству з урахуванням європейських стандартів;
- забезпечити ефективну співпрацю та взаємодію усіх суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері запобігання і протидії домашньому насильству;
- забезпечити надання всебічної допомоги постраждалим особам та доступ таких осіб до правосуддя, інших механізмів юридичного захисту, враховуючи вік, стан здоров’я, стать, релігійні переконання, етнічне походження, спеціальні потреби постраждалих осіб; забезпечити функціонування спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб;
- забезпечити підготовку фахівців, до компетенції яких належать питання запобігання та протидії домашньому насильству, та впровадити програми для осіб, які вчинили домашнє насильство;
- запровадити ефективні механізми роботи з постраждалими дітьми та дітьми-кривдниками у випадках вчинення домашнього насильства;
забезпечити інформування населення про форми, прояви і наслідки домашнього насильства та права, заходи й послуги, якими можуть скористатися постраждалі особи, на державному та місцевому рівнях.
Очікувані результати:
- функціонує ефективний механізм запобігання домашньому насильству як на законодавчому, так і на практичному рівнях;
- збільшується кількість звернень до уповноважених органів щодо домашнього насильства; жінки, чоловіки та діти розуміють і знають про факти порушення їхніх прав; рівень довіри до органів державної влади зростає;
- кожен випадок домашнього насильства має належне реагування з боку усіх суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
- забезпечується належним захистом більша кількість осіб, постраждалих від домашнього насильства; допомога, що надається таким особам, є доступною, вчасною, комплексною та якісною;
- між усіма суб’єктами, які здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, забезпечено ефективну співпрацю, що сприяє підвищенню якості надання допомоги постраждалим особам;
- підвищено рівень обізнаності населення щодо форм, проявів і наслідків домашнього насильства та прав, заходів і послуг, якими можуть скористатися постраждалі особи, на державному та місцевому рівнях.
Основні показники:
- кількість кримінальних проваджень щодо домашнього насильства, які розглянуто з постановленням вироку;
- кількість осіб, постраждалих від домашнього насильства, які звернулися за допомогою, та кількість осіб, які отримали таку допомогу;
- кількість служб підтримки для постраждалих осіб;
- рівень обізнаності населення щодо запобігання та протидії домашньому насильству;
- кількість звернень до державної установи “Урядовий контактний центр” від осіб, які постраждали від домашнього насильства або перебували під загрозою вчинення такого насильства.

§ 12. Забезпечення прав корінних народів і національних меншин
Стратегічна ціль – права корінних народів і національних меншин в Україні забезпечуються і захищаються відповідно до міжнародних, у тому числі європейських, стандартів прав людини.
Проблеми, на вирішення яких спрямований стратегічний напрям:
- законодавство з питань захисту прав національних меншин потребує удосконалення та приведення у відповідність із міжнародними стандартами;
- збереження та розвиток національної ідентичності національних меншин і корінних народів.
Завдання, спрямовані на досягнення цілі:
- визначити статус корінних народів України;
- привести законодавство України, яке регулює питання національних меншин, у відповідність із міжнародними стандартами (Декларація про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин; Рамкова конвенція Ради Європи про захист національних меншин);
- забезпечити умови для розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин, міжкультурного діалогу;
- забезпечити реалізацію ініціатив із захисту прав і свобод корінних народів на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим та міста Севастополя з використанням міжнародно-правових механізмів та утримання цього питання на міжнародному порядку денному.
Очікувані результати:
- законодавство України, яке регулює питання прав корінних народів, національних меншин, відповідає міжнародним, у тому числі європейським, стандартам;
- забезпечено умови для рівноправної участі представників корінних народів та національних меншин України в суспільному житті.
Основні показники:
- рівень толерантності, ставлення до національних меншин;
- кількість звернень до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо випадків дискримінації за ознакою національної чи етнічної приналежності та кількість виявлених порушень у цій сфері.

Наступна частина 2