Спілка нечуючих юристів / Union of the Deaf Lawyers
Ми раді вітати Вас на інформаційно-правовому сайті "Спілка нечуючих юристів / Union of the Deaf Lawyers" (Kyiv, Ukraine). Цей сайт для всіх, хто цікавиться питаннями права людей з інвалідністю зі слуху в Україні. (Сайт створено 19.I.2007 та поновлено сторінку 30.03.2013)
ЛАСКАВО ПРОСИМО НА САЙТ !
Неділя, 19.11.2017, 07:58
Меню сайту
Категорії розділу
Спілка [38]
Правові новини [124]
Правознавство [117]
Адвокатура [88]
Кримінал [51]
Консультація [35]
Країна глухих [76]
Адміністратор [12]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

free web counter
Довідник
 
Посилання
Події
Календар
Опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 44
Головна » 2013 » Квітень » 18 » Правова абетка для інвалідів (1 частина)
21:04
Правова абетка для інвалідів (1 частина)

Правова абетка для інвалідів (1 частина)

1. Які органи держави вирішують соціальні питання людей з інвалідністю?
2. Який термін розгляду звернень громадян?
3. Якщо права людини з інвалідністю порушені, куди можна звернутися?
4. Які пільги мають люди з інвалідністю при зверненні до суду?
5. Чи має право людина з інвалідністю на участь в політичному житті, вільне волевиявлення?
6. Які види соціального забезпечення з боку держави можуть отримувати особи з інвалідністю? Де з цього приводу можна отримати вичерпну інформацію?
7. Чи є в Україні спеціальні служби, що надають послуги для одиноких громадян з інвалідністю?
8. Хто може бути оформлений “помічником” для осіб, які внаслідок вад здоров’я не можуть самостійно реалізувати свої права та виконувати обов’язки?
9. Чи мають особи з інвалідністю пільги при вступі до ВУЗів?
10. Чи можуть особи з інвалідністю працювати?
11. Чи може особа з інвалідністю мати статус “безробітного” та користуватися допомогою та іншими соціальними послугами?
12. Чи зменшується розмір пенсії людини з інвалідністю, якщо вона влаштовується на роботу?
13. Чи можуть робітники з інвалідністю працювати в нічний час та на надурочних роботах?
14. Який строк відпустки працівника з інвалідністю?
15. Чи можуть звільнити / скоротити працівника з інвалідністю?
16. Як і над ким встановлюється опікунство?
17. Хто має право на пенсію з втрати годувальника?
18. Які умови призначення та розмір пенсії з втрати годувальника?
19. Який орган встановлює статус дитини-інваліда?
20. Який розмір надбавки на догляд за інвалідом I групи? Дитиною-інвалідом?
21. Якщо батьки працюють, чи отримують вони надбавку на догляд за дитиною-інвалідом?
22. Які пільги мають батьки дитини-інваліда?
23. Батьки доглядають дитину-інваліда/дорослого з інвалідністю, чи нараховується їм трудовий стаж?
24. Якими пільгами користуються особи з інвалідністю загального захворювання?
25. Які пільги мають інваліди війни?
26. Які пільги мають особи з інвалідністю у забезпеченні житлом?
27. Які умови встановлення статусу “ветеран праці” для людей з інвалідністю?
28. Які пільги у “ветеранів праці”?
29. Яке значення має індивідуальна програма реабілітації для особи з інвалідністю? Чи обов’язкове оформлення індивідуальної програми реабілітації для кожної людини з інвалідністю?
30. Як оскаржити рішення МСЕК?
31. Які органи забезпечують інвалідів та дітей-інвалідів технічними засобами реабілітації та виробами медичного призначення?
32. Куди слід звертатися для оформлення путівки на санаторно-курортне лікування для дитини-інваліда/дорослого з інвалідністю?
33. Чи має право на водіння автомобілем людина з інвалідністю?
34. Де і як особа з інвалідністю може пройти навчання та здати іспити на право водіння автомобілем?
35. Чи може особа з інвалідністю встановити гараж поблизу місця проживання?
36. Що таке “пандус” і які документи потрібні для дозволу на його будівництво?
37. На який термін видаються інвалідні візки?
38. Як пасажир з інвалідністю, що пересувається на візку може замовити спеціальний вагон для подорожі залізницею?
39. Якщо під час подорожі людина з інвалідністю потребує допомоги під час посадки/висадки на транспорті – до кого вона може звертатись?
40. Якими нормативно-правовими документами гарантується забезпечення права людей з інвалідністю на доступ до інформації?

1. Які органи держави вирішують соціальні питання людей з інвалідністю?
Державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров’я України та органами місцевого самоврядування. Представники республіканських громадських організацій інвалідів є членами колегій центрального органу виконавчої влади з питань праці та соціальної політики та Міністерства охорони здоров’я України. Центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики спільно з іншими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів здійснює розробку й координацію довгострокових і короткострокових програм по реалізації державної політики щодо інвалідів та контролює їх виконання. Фінансування заходів щодо соціальної захищеності інвалідів і дітей-інвалідів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі Фондом соціального захисту інвалідів, місцевих бюджетів, а також органами місцевого самоврядування за місцевими програмами соціального захисту окремих категорій населення за рахунок коштів місцевих бюджетів.
(Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, статті 8-10)

До відома
“Інвалід – особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідком) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності, викликає в особи потребу в соціальній допомозі і посиленому соціальному захисті, а також виконання з боку держави відповідних заходів для забезпечення її законодавчо визначених прав”.
“Інвалідність – міра втрати здоров`я та обмеження життєдіяльності, що перешкоджає або позбавляє конкретну особу здатності чи можливості здійснювати діяльність у спосіб та в межах, що вважаються для особи нормальними залежно від вікових, статевих, соціальних і культурних факторів”.
(Закон України “Про реабілітацію інвалідів України”).
“Інвалідність - це поняття яке еволюціонує … і є результатом взаємодії, яка відбувається між людьми з інвалідністю та перешкодами у стосунках і середовищі, і яка заважає їхній повноцінній і дієвій участі у житті суспільства на рівні з іншими”.
(Конвенція ООН про права інвалідів).
Конвенція – угода між країнами з будь-якого юридичного питання, і є обов’язковою для виконання всіма державами, які її ратифікували. Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію ООН про права інвалідів 16 грудня 2009 року. Конвенція є документом прямої дії. Права – це те, чим наділена кожна людина, внаслідок того, що вона людина. Всі люди мають рівні права, включаючи людей з інвалідністю. Права людини – це права індивіда та обов`язки держави. Кожна держава несе відповідальність за забезпечення однакового ставлення до всіх людей незалежно від кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших поглядів, на ціональності та соціального походження, майнового статусу, народження та інших ознак. Влада також відповідальна за надання соціального захисту, навчання, роботи, медичних послуг, а також доступу до науки і культури, свободи слова, свободи віросповідання, свободи асоціацій та права на участь у керуванні країною. Людська гідність і рівність - це ключові цінності прав людини.
Стаття 57 Конституції України гарантує кожному право знати свої права і обов’язки. При цьому, “закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом”.

2. Який термін розгляду звернень громадян?
До вищестоящого органу можна звертатись із заявою коли вона вже була розглянута нижчестоящим органом, з наданням відповіді, яка не задовольняє заявника. Заяви та звернення повинні бути подані обов`язково в письмовій формі, особисто або надіслані поштою рекомендованим листом і зареєстровані в органах, куди подається заява, з присвоєнням вхідного номеру (копія з реєстраційним номером залишається у заявника). Заява на рішення, що оскаржується, може бути подана до органу або посадової особи вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення з прийнятим рішенням. Звернення розглядаються і вирішуються у місячний термін, а ті, які не потребують додаткового вивчення — невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів з дня отримання.
Загальний термін вирішення питань не може перевищувати сорока п`яти днів. (Закон України “Про звернення громадян”, статті 17, 20). У разі коли відповідь на вашу заяву не надійшла вчасно потрібно звернутись з письмовою заявою до керівника цього ж органу та крім викладених вимог наголосити на порушенні терміну розгляду заяв, або ж до органів Прокуратури з аналогічною вимогою.
Відповідно до статті 40 Конституції України “Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк”.

3. Якщо права людини з інвалідністю порушені, куди можна звернутися?
Якщо права людини з інвалідністю порушені можна звернутися із заявою до органів Прокуратури або до суду. Інваліди 1 та 2 груп звільняються від сплати судового збору та державного мита, крім підприємців-інвалідів, що звертаються до господарських судів.
(Декрет КМУ “Про державне мито”, стаття 4)
Загальні гарантії доступу до суду в Україні закріплені у Конституції. Відповідно до частини першої статті 55 “права і свободи людини і громадянина захищаються судом”. При цьому Конституція України базується на якнайширшому тлумаченні прав і свобод людини, гарантуючи у статті 22, що вони “не є вичерпними” і “не можуть бути скасовані”. Окрім цього частина друга статті 3 Конституції України наголошує, що “права і свободи людини визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність”. Співвідношення усіх цих положень дає підстави стверджувати, що Конституція України гарантує судовий захист невичерпного обсягу прав і свобод людини і громадянина. Зрештою частина четверта статті 55 Конституції гарантує кожному після використання всіх національних засобів правового захисту можливість “звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна”.
В Україні правосуддя здійснюється виключно судами. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Громадяни можуть звертатися до Конституційного Суду лише з питань офіційного тлумачення Конституції та законів України “з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи”.
(Закон України “Про Конституційний суд України”, стаття 42)

До відома
Частина перша статті 13 Конвенції ООН про права інвалідів зобов’язує держави-учасниці забезпечити “людям з інвалідністю нарівні з іншими ефективний доступ до правосуддя, зокрема передбачаючи процесуальні та відповідні вікові корективи, які полегшують виконання ними своєї ефективної ролі прямих і опосередкованих учасників, у тому числі свідків, на всіх стадіях юридичного процесу, зокрема на стадії розслідування та інших стадіях попереднього провадження”.

4. Які пільги мають люди з інвалідністю при зверненні до суду?
При зверненні до суду особа, яка звертається, повинна сплатити судовий збір. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать:
1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення;
2) витрати на правову допомогу;
3) витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду;
4) витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;
5) витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи. До витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відносяться витрати, пов’язані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, а також витрати, пов’язані з виготовленням та видачею копій судових рішень. Розмір та порядок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи залежно від категорії справ встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про:
1) поновлення на роботі;
2) стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати;
3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи;
4) стягнення аліментів;
5) визнання батьківства або материнства.
Не підлягають оплаті витрати на інформаційнотехнічне забезпечення у справах про:
1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
3) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
4) обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;
5) відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду;
6) оголошення фізичної особи померлою внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах, в яких, у випадках, встановлених законом, представництво інтересів громадянина або держави в суді здійснює прокурор.
Не підлягають оплаті витрати на інформаційнотехнічне забезпечення у справах про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб у випадках, якщо представництво їх інтересів у суді відповідно до закону або міжнародного договору, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, здійснюють Міністерство юстиції України та/чи органи опіки та піклування або служби у справах дітей.
Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть оплачені, заява відповідно до статті 207 ЦПКУ залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли оплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.
З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
Витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Витрати фізичних осіб, пов’язані з оплатою правової допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.

5. Чи має право людина з інвалідністю на участь в політичному житті, вільне волевиявлення?
Конституція України гарантує усім громадянам право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. (Конституція України, стаття 38). Таким чином, відповідно до Конституції України особи з інвалідністю повині мати можливість вільно обирати та бути обраними.
Виборцю, який внесений до списку виборців на виборчій дільниці, але за віком, у зв’язку з інвалідністю чи за станом здоров’я не здатний пересуватися самостійно, дільнична виборча комісія надає можливість голосувати за місцем перебування цього виборця (Частина 1 Статті 77 Закону України “Про вибори Президента України”, частина 1 статті 84 Закону України “Про вибори народних депутатів України”, частина 1 статті 67 Закону України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”). Особлива процедура голосування – це поки що в Україні єдиний гарантований та відпрацьований механізм, яким особи з інвалідністю можуть скористатися для голосування. Виборці, стосовно яких у списку виборців є відмітка про постійну нездатність пересуватися самостійно, разом із повідомленням про включення до списку виборців повідомляється про те, що їм буде надана можливість проголосувати за місцем перебування. Окрім цього, законодавство докладно регулює порядок організації голосування за межами приміщення для голосування.

До відома
Гарантування особам з інвалідністю можливості проголосувати у світлі статті 29 Конвенції ООН про права інвалідів означає: забезпечення особливої процедури голосування, належних приміщень для голосування, доступних та легких для розуміння й використання матеріалів для голосування, а також задоволення, коли це необхідно, прохань про надання їм якою-небудь особою за їхнім вибором допомоги в голосуванні.

6. Які види соціального забезпечення з боку держави можуть отримувати особи з інвалідністю? Де з цього приводу можна отримати вичерпну інформацію?
З боку держави громадяни можуть отримувати соціальне забезпечення у вигляді пенсій та державних соціальних допомог. В залежності від віку, стану здоров’я, соціального стану, державою гарантується громадянам соціальний захист.
Цей соціальний захист регулюється законами України. Головним джерелом для отримання інформації про ті, чи інші нормативно-правові акти є друковані або електронні джерела інформації.
До офіційних друкованих джерел інформації належать такі газети як “Голос України”, “Урядовий кур’єр”, “Офіційний вісник України”. В електронному вигляді інформацію про нормативно-правові акти можна отримати на офіційному сайті Верховної Ради України: www.rada.gov.ua

7. Чи є в Україні спеціальні служби, що надають послуги для одиноких громадян з інвалідністю?
Суб’єкти, що надають соціальні послуги - державні та комунальні спеціалізовані підприємства, установи та заклади соціального обслуговування, підпорядковані центральним, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі — державні та комунальні суб’єкти), юридичні особи, створені відповідно до законодавства, які не мають на меті отримання прибутку (далі - недержавні суб’єкти), фізичні особи. Звернутись потрібно до територіального центру управління праці та соціального захисту за місцем проживання. (Закон України “Про соціальні послуги”, стаття 1)

До відома
Держави – учасниці забезпечують, щоб:
b) люди з інвалідністю мали доступ до різного виду послуг, що надаються вдома, за місцем проживання чи іншим допоміжним послугам в рамках спільноти, включаючи персональну допомогу, необхідну для підтримки життя в спільноті та включення до неї, а також для недопущення ізоляції чи сегрегації від спільноти.
(Конвенція ООН про права інвалідів, стаття 19).

8. Хто може буди оформлений “помічником” для осіб, які внаслідок вад здоров’я не можуть самостійно реалізовувати свої права та виконувати обов’язки?
Для того, щоб надавати допомогу людині з інвалідністю, не обов’язково бути його опікуном. Опікунство призначається у випадку визнання особи недієздатною. Наприклад, внаслідок психічного захворювання, після відповідного рішення суду.Для допомоги дієздатній фізичній особі у реалізації її прав та виконанні обов’язків може бути наданий “помічник”, як це передбачається Цивільним кодексом України.
Дієздатна фізична особа, яка за станом здоров’я не може самостійно реалізовувати свої права та виконувати обов’язки, має право обрати собі “помічника”. “Помічником” повина бути дієздатна фізична особа.
За заявою особи, яка потребує допомоги, ім’я її “помічника” реєструється органом опіки та піклування, що підтверджується відповідним документом. “Помічник” має право на одержання пенсії, аліментів, заробітної плати, поштової кореспонденції, що належать фізичній особі, яка потребує допомоги.
“Помічник” має право вчиняти дрібні побутові правочини в інтересах особи, яка потребує допомоги, відповідно до наданих йому повноважень.
“Помічник” представляє особу в органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та організаціях, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення.
“Помічник” може представляти фізичну особу в суді лише на підставі окремої довіреності. Послуги “помічника” є оплатними, якщо інше не визначено за домовленістю сторін.
“Помічник” може бути у будь-який час відкликаний особою, яка потребувала допомоги. У цьому разі повноваження “помічника” припиняються.

9. Чи мають особи з інвалідністю пільги при вступі до ВУЗів?
У разі складання вступних іспитів (вступних випробувань) з позитивним результатом до вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації зараховуються поза конкурсом діти-інваліди та інваліди першої і другої груп, яким не протипоказане навчання за обраною спеціальністю; до професійно-технічних навчальних закладів - діти-інваліди та інваліди, яким не протипоказане навчання за обраною професією (спеціальністю) та спеціалізацією. За інших рівних умов переважне право на зарахування до вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів мають інваліди та діти з малозабезпечених сімей, у яких:
-обидва батьки є інвалідами;
-один з батьків - інвалід, а інший помер;
-одинока матір з числа інвалідів;
-батько - інвалід, який виховує дитину без матері.
Під час навчання зазначеним категоріям громадян стипендія та пенсія (державна соціальна допомога інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам) виплачуються в повному розмірі.
(Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, стаття 22)
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1312 “Про заснування академічної стипендії Кабінету Міністрів України обдарованим студентам з числа інвалідів” передбачено заснування з 1 січня 2010 р. 100 академічних стипендій Кабінету Міністрів України обдарованим студентам вищих навчальних закладів
III-IV рівня акредитації з числа інвалідів. Академічна стипендія виплачується обдарованим студентам вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації з числа інвалідів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем “бакалавр”, “спеціаліст” або “магістр”, у розмірі 850 гривень на місяць.
Студентам зазначеної категорії з числа інвалідів I групи академічна стипендія збільшується на 50 відсотків.

До відома
“Дитина-інвалід, особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності та викликає необхідність надання їй соціальної допомоги та захисту”.
(Закон України “Про реабілітацію інвалідів в Україні”, стаття 1)
“…1. Держави учасниці забезпечують інклюзивну освіту на всіх рівнях та освіту впродовж всього життя.
2… Держави учасниці забезпечують, щоб:
а) люди з інвалідністю не виключались на підставі інвалідності із системи загальної освіти, а діти з інвалідністю-із системи безкоштовної і обов`язкової початкової освіти або середньої освіти;
с) забезпечувалось розумне пристосування, що враховує індивідуальні потреби”.
(Конвенція ООН про права інвалідів, стаття 24).

10. Чи можуть особи з інвалідністю працювати?
З метою реалізації творчих і виробничих здібностей людей з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медикосоціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я інвалідів.
Забезпечення прав людей з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань людини з інвалідністю, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування людей з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома. Люди з інвалідністю можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою.
(Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, стаття 18)

До відома
“Робоче місце інваліда – місце, або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях; Спеціальне робоче місце інваліда – окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо”.
(Закон України “Про реабілітацію інвалідів в Україні”, стаття 1)
“Держави–учасниці забезпечують та заохочують право на працю… шляхом ухвалення належних заходів, спрямованих, зокрема, на:
а) заборону дискримінації на підставі інвалідності відносно всіх питань, що стосуються всіх форм зайнятості, включаючи умови прийняття на роботу, найму і зайнятості, збереження роботи, просування по службі і безпечних, здорових умов праці;
б) захист прав людей з інвалідністю нарівні з іншими на справедливі і сприятливі умови праці, включаючи рівні можливості і рівну винагороду за працю рівної цінності, безпечні і здорові умови праці, включаючи захист від домагань, і задоволення скарг…”.
(Конвенція ООН про права інвалідів, стаття 27)

11. Чи може особа з інвалідністю мати статус “безробітного” та користуватися допомогою та іншими соціальними послугами?
Особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрована у державній службі зайнятості як “безробітний”.
Рішення про визнання особи з інвалідністю “безробітним” і взяття його на облік для працевлаштування приймається Центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для людей з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії громадян у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
(Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, стаття18-1)

12. Чи зменшується розмір пенсії людини з інвалідністю, якщо вона влаштовується на роботу?
Ні. Більше того, працююча особа з інвалідністю має право кожні два роки на перерахунок пенсії у відповідності до розміру заробітної плати та страхового стажу.
(Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, стаття 42)

13. Чи можуть робітники з інвалідністю працювати в нічний час та на надурочних роботах?
Робота осіб з інвалідністю у нічний час та залучення їх до надурочних робіт допускається лише за згодою працівника-інваліда.
(КЗпП, статті 55, 63)

14. Який строк відпустки працівника з інвалідністю?
Тривалість щорічної оплачуваної відпустки для інвалідів 1 та 2 груп-30 календарних днів, для інвалідів 3 групи-28 календарних днів; тривалість щорічної неоплачуваної відпустки для інвалідів 1 та 2 груп до 60 календарних днів, а інвалідів 3 групи до 30 календарних днів.
(Закон України “Про відпустки”, статті 6, 25)

15. Чи можуть звільнити/скоротити працівника з інвалідністю?
Звільнення працівника з інвалідністю за ініціативою адміністрації, переведення на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком МСЕК стан його здоров`я перешкоджає виконанню ним професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб або коли продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню стану здоров`я особи.
(Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, стаття 17)
Однак, законодавство не забороняє звільняти з роботи працівників з інвалідністю з причин не пов`язаних з інвалідністю – прогул, порушення трудової дисципліни тощо. Працівники, які отримали на підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання, мають переважне право на залишення на роботі при скороченні штату або чисельності працівників, якщо за кваліфікацією та продуктивністю праці вони не поступаються іншим працівникам.
(КЗпП, стаття 42)

16. Як і над ким встановлюється опікунство?
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки.
Опіка встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними. Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. Опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 Цивільного Кодексу.
Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.
Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного.
Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Опікуном або піклувальником не може бути фізична особа:
1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.
До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.
Якщо над фізичною особою, яка перебуває у навчальному закладі, закладі охорони здоров’я або закладі соціального захисту населення, не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад.
Опікун зобов’язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун малолітньої особи зобов’язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток.
Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави.
Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного. Опікун зобов’язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
Опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички.
Опікун не може здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов’язуватися від його імені порукою.

17. Хто має право на пенсію з втрати годувальника?
На підставі статті 36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається:
1. Непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” — незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
2. Непрацездатними членами сім’ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійнотехнічних, вищих навчальних закладах, – до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти – до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
3. До членів сім’ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім’ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв’язку з втратою годувальника.
4. Усиновлені діти мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми.
5. Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.
6. Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.
7. Положення цього Закону, що стосуються сім’ї померлого, відповідно поширюються і на сім’ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.
8. Пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

18. Які умови призначення та розмір пенсії з втрати годувальника?
Пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім’ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім’ї 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Дітям-сиротам пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається в розмірах, визначених частиною першою цієї статті, виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.
Пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім’ї померлого годувальника вважається непрацездатним, а членам сім’ї, які досягли пенсійного віку - довічно.
Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім’ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.
На всіх членів сім’ї, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, призначається одна спільна пенсія. На вимогу члена сім’ї із загальної суми пенсії виділяється його частка, яка виплачується окремо.
Виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла заява про виділення частки пенсії.
(Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, статті 26, 36-39)

19. Який орган встановлює статус дитини-інваліда?
Особам у віці до 18 років лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів встановлюється категорія “дитина-інвалід”. Звернутись потрібно до поліклініки за місцем проживання. Встановлення інвалідності і ступеня втрати здоров`я супроводжується складанням індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда, що визначає реабілітаційні заходи і терміни їх реалізації.
(Закон України “Про реабілітацію інвалідів в Україні”, стаття 7)

20. Який розмір надбавки на догляд за інвалідом I групи? Дитиною-інвалідом?
Інвалідам з дитинства I групи встановлюється надбавка на догляд за ними в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Одиноким інвалідам з дитинства II і III груп, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують постійного стороннього догляду, встановлюється надбавка на догляд за ними в розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом установлюється в розмірі: на дитину-інваліда віком до 6 років — 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, на дитину-інваліда віком від 6 до 18 років — 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.
При визначенні розмірів надбавок на догляд за інвалідами з дитинства та дітьми-інвалідами з важкими формами інвалідності, які потребують постійного стороннього догляду або допомоги (прикуті до ліжка, сліпоглухонімі, з психічними вадами тощо) внаслідок захворювань за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, не може застосовуватися рівень забезпечення прожиткового мінімуму.
(Закон України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам”, стаття 3).

21. Якщо батьки працюють, чи отримують вони надбавку на догляд за дитиною-інвалідом?
Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які не працюють і фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом. Одинокій матері (одинокому батьку) надбавка на догляд за дитиною-інвалідом призначається незалежно від факту роботи.

22. Які пільги мають батьки дитини-інваліда?
Окремо, така категорія громадян як “батьки дітей – інвалідів” в якості категорії громадян, на яких поширюються пільги чинним законодавством не відокремлена. У відповідях на питання, що містяться у данному виданні вказується на ті окремі пільги, якими можуть користуватися батьки дітей-інвалідів. Зокрема, це право на отримання допомоги на догляд, право на пільговий проїзд при супроводженні дитини-інваліда, право на вихід на пенсію на пільгових умовах, тобто на 5 років раніше віку, що дає право на оформлення пенсії за віком. Інші пільги можуть бути передбачені нормативно-правовими актами, які приймають органи місцевого самоврядування.

23. Батьки доглядають дитину-інваліда/дорослого з інвалідністю, чи нараховується їм трудовий стаж?
Загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню серед інших категорій громадян підлягають:
один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.

Далі буде.

Категорія: Консультація | Переглядів: 493 | Додав: Admin | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Посилання
Довідник
Кіно з субтитрами
Архів записів
АФОРИЗМИ: **Судиться - не богу молиться: поклоном не відбудеш. **На суд витрачають багато коштів. **Суди, суди, та поглядай сюди. **З багатим не судись, а з сильним не борись. **Суд і прямий, та суддя кривий. **Відсутній - завжди винен. **З суддею не спор, а з тюрмою не лайся. **Суддя в суді, що риба в воді. **Суддя - що кравець: як захоче, так і покрає. **У судді і брат в неправді буде винуватим. **Правдивий суддя, що цегляна стіна. **Коли карман сухий, то і суддя глухий. **Суддя, що подарунки бере, перед суддею (на лаві підсудних) буде. **Архирей не бог, а прокурор не правда. **Секретар суда з ділом, як душа з тілом. **В суді правди не шукають. **Перо в суді, що сокира в лісі. **Як в кишені сухо, то і в суді глухо. **Правда твоя, мужичок, але полізай у мішок. **У суд ногою, а в гаманець рукою. **У кого карман повніший, у того й суд правіший. **Набий віз людей, та повези у суд віз грошей, то й прав будеш. **Не йди в суд з одним носом а йди з приносом. З грішми. **Тому довго суд тягнеться, що винуватий нравиться. **Тоді виграю справу, як ляжу на лаву. **Тяганина в судах. **В своїй справі сам не суддя. **Сам собі ніхто не суддя. **Самому судить - не розсудить. **Самосуд - не суд. **Самосуд - сліпий суд. **Як судять громадою, то й невинному дістається. **Хто судиться, той нудиться. **Найгірше в світі, це судиться та лічиться. **Справу вести,- не постіл плести. **Як почнеться тяганина, то не раз упріє Україна. **Суд не яма - стій прямо. **Із суда, що з ставка, сухий не вийдеш. **Хто ходить по судах, то про того йде негарна слава. **На суді, що на воді, не втонеш, то замочишся. **Краще втопиться, чим судиться. **Тяжба - петля, а суд - шибениця. **Хоч і праве діло, а в кишені засвербіло. **Витрати грошей на судові справи. **З суда грошей не носять. **Тяжба - не гроші, а потрава - не хліб. **В копицях -не сіно, а в суді - не гроші. **В лісі -не дуги, а в суді - не гроші. **Суд та діло собака з’їла. **Судді - рибка, а прохачеві - луска. **Поли вріж (поступись своїм) та тікай, а суда не затівай. **Суд завів, став гол, як сокіл. **Не ходи до суду, бо хліба не буде. **Від злодія біда, від суда - нужда. **Дере коза лозу, а вовк козу, а вовка мужик, а мужика пан, а пана юриста, а юристу чортів триста. **Поганий мир, краще всякого суда. **Краще матер'яний мир, чим ремінний суд. **З казною судиться, то краще втопиться. **З казною не судись - своїм поступись. **Хто бореться з морозом, у того завжди вуха померзлі. **Коза з вовком тягалась, та тільки шкура зосталась. **Великий та багатий - рідко винуватий. **Захищається рак клешнею, а багач мошною. **У скотинки - рожки, а у багатого грошики. **У святих отців не знайдеш кінців. **Уміння приховувати свої вчинки. **На старців суда нема. **Голий голого не позива. **З голого, що з мертвого. **На нема і суда нема. **Не треба з тим дружиться, хто любить судиться. **Правди не судять. **Ідучи в суд хваляться обидва, а з суда - один. **До справи два, а по справі - один. **До суда два скачуть, а після суда один скаче, а другий плаче. **Справа - справою, а суд по формі. **Діло - ділом, пиво - пивом, а суд по формі. **Не спіши карати, спіши вислухати. **Суд скорий рідко бува справедливий. **Без розсуду не твори суду. **Краще десять винуватців простить, чим одного невинного наказати. **Винуватого кров - вода, а невинного - біда. **Неправий суд - гірше розбою.**