Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Турбота про дітей, які втратили свого годувальника (батька чи мати або обох батьків), та потребують матеріальної допомоги у вигляді відшкодування грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, - є обов’язком держави.
Отже, 07 лютого 2017 року Верховна Рада ухвалила в другому читанні і в цілому законопроект № 4668 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання допомоги на дітей померлого годувальника.

По суті: Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, необхідного для призначення пенсії по ІІІ групі інвалідності, - від 1 року стажу (у разі смерті у віці до 23 років) до 15 років стажу (у разі смерті після досягнення 60 років), тобто в залежності від віку на день смерті.
Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. З урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. N265 “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян” щомісячний розмір пенсійної виплати у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї доведено до 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму для непрацездатних, тобто, з 1 травня 2016 року - 1130 грн., 1356 грн. та 1695 грн. відповідно на одного, двох чи трьох і більше утриманців.
Водночас, за нинішнього рівня тінізації економіки та зайнятості населення, багато осіб з числа дітей померлих не набувають права на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, оскільки годувальник на день смерті не мав необхідного страхового стажу в залежності від віку на цей день.
Відтак, на цих дітей призначається передбачена Законом України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” допомога на дітей одиноким матерям та матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.
Така допомога на дітей віком до 18 років (тих, хто навчається – 23 років) у разі смерті одного з батьків надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Для прикладу: жінка, чоловік якої помер у молодому віці, залишилася одна з дитиною 5 років. Її заробітна плата становить 2500 грн. на місяць.
Враховуючи, що чоловік за життя не набув страхового стажу, сім’я не може отримати пенсію по втраті годувальника, а тому звернеться за допомогою на дітей одиноким матерям (батькам).
Однак, виходячи з порядку розрахунку розміру допомоги з урахуванням її доходу, права на отримання допомоги вона не матиме.
2500 грн. / 2 особи = 1250 грн. - середньоміс. дохід сім'ї на одну особу
1228 грн. (ПМ для дитини до 6 років) - 1250 грн. =  право відсутнє.
Тому, нагальним питанням постає зміна порядку надання права на допомогу на дітей таким особам.

Таким чином, внесено зміни до Закону України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам” якими передбачено:
- розширити коло осіб, що мають право на державну соціальну допомогу, дітьми віком до 18 років (тих, хто навчається – 23 років) у разі смерті одного з батьків, що не набув права на пенсію, та надати право на одержання у зв’язку цим лише одного виду державної допомоги (за вибором);
- визначити умови та період на який призначається допомога;
- встановити розмір такої допомоги на кожну дитину на рівні  прожиткового мінімуму для непрацездатних незалежно від доходу сім’ї.
Крім того, також внесено зміни до статті 1 Закону України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” для надання можливості одержання на дитину-інваліда одночасно допомоги у зв’язку з інвалідністю та допомоги у зв’язку з втратою годувальника.