 Щодо надання роз‘яснень та консультацій інвалідам з правових питань на проханням відвідувачів веб-сайту
Пільги дітям-інвалідам
Для дітей-інвалідів передбачено пільги, якими вони мають право користуватися відповідно до діючого законодавства України:
1. Для дітей-інвалідів відповідно до норм законодавства передбачено такі пільги: безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метрополітену і таксі), а також усіма видами приміського транспорту, а для дітей-інвалідів по зору або з ураженням опорно-рухового апарату - І в метрополітені;
2. 50%-ва знижка вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня до 15 травня (ця пільга поширюється на осіб, які супроводжують дітей-інвалідів під час поїздки, але не більш ніж на одного супроводжувача);
3. Безплатне забезпечення санаторно-курорт ним лікуванням за чергою в міру надходження путівок відповідно до медичного висновку (через органи Міністерства охорони здоров'я або інші регіональні органи, визначені місцевими органами влади, при закупівлі путівок за кошти місцевих бюджетів);
4. Безплатне або пільгове надання послуг із соціально-побутового і медичного обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами (протезно-ортопедичними виробами, ортопедичним взуттям, засобами пересування тощо) за на явності відповідного медичного висновку;
5. Безплатне придбання лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування.
Обдаровані діти-інваліди мають право на безплатне навчання музики, образотворчого, художньо-прикладного мистецтва в загальних навчальних закладах або спеціальних позашкільних навчальних закладах.
Сім'ям, які виховують дитину-інваліда, за потреби поліпшити житлові умови надається житлове приміщення.
Одному з батьків дитини-інваліда може бути надано один додатковий вихідний День на місяць за рахунок власних коштів підприємства на підставі ст.9-10 КЗпП України.
Розміри державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам
Державна соціальна допомога призначається у таких розмірах:
-інвалідам з дитинства I групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
-інвалідам з дитинства II групи - 80 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
-інвалідам з дитинства III групи - 60 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
-на дітей-інвалідів віком до 18 років - 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Прожитковий мінімум визначається відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" та щорічно затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України і періодично переглядається відповідно до зростання індексу споживчих цін разом з уточненням показників Державного бюджету України.
Розміри державної соціальної допомоги підвищуються у зв'язку із збільшенням прожиткового мінімуму. Державна соціальна допомога встановлюється в новому розмірі з дня набрання чинності законом про збільшення розміру прожиткового мінімуму.
Пільги батькам дітей-інвалідів
Сім'ям, які виховують дитину-інваліда, за потреби поліпшити житлові умови надається житлове приміщення. Одному з батьків дитини-інваліда може бути надано один додатковий вихідний День на місяць за рахунок власних коштів підприємства на підставі ст.9-10 КЗпП України.
Одному з працюючих батьків передбачено пільгу щодо сплати прибуткового податку. Під час роботи матір дитини-інваліда без її згоди не можна залучати до надурочних робіт або направляти у відрядження, також забороняється тимчасово переводити її на іншу роботу.
На підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дитину-інваліда, може встановлюватись за рахунок власних коштів скорочена тривалість робочого часу.
На прохання жінки, яка має дитину-інваліда, у тому числі таку, що перебуває під її опікою, власник або уповноважений ним орган (під час прийняття на роботу і згодом) зобов'язаний установлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цьому разі проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота в умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Мати дитини-інваліда має право на щорічне надання додаткової оплачуваної відпустки тривалістю сім календарних днів без урахування святкових та неробочих. Щорічна відпустка надається їй за бажанням у зручний для неї час.
Крім того, вона має право за бажанням (надається обов'язково) на відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 14 календарних днів щороку.
Також слід зауважити, що мати, яка народила та виховала до шестирічного віку інваліда з дитинства, матиме право на достроковий вихід на пенсію, але не раніше ніж за п'ять років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. Час догляду за дитиною-інвалідом зараховується до стажу роботи, що може вплинути на розмір пенсії.
Допомога по тимчасовій непрацездатності в разі захворювання матері або іншої особи, яка доглядає за дитиною-інвалідом, надається застрахованій особі, яка доглядає за дитиною, з першого дня на весь період захворювання в порядку та розмірах, установлених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.
Допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі, яка виховує дитину-інваліда, надається на весь період санаторно-курортного лікування дитини-інваліда (з урахуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу і назад) за наявності медичного висновку про потребу стороннього догляду за нею.
Пільг з оплати за користування житлом та комунальними послугами дітям-інвалідам, а також їхнім батькам чинним законодавством не передбачено, але органи місцевого самоврядування можуть надавати додаткові пільги малозабезпеченим верствам населення за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Розмір надбавки на догляд за інвалідом з дитинства, дитиною – інвалідом
Згідно статті 3 Закон України Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам. Інвалідам з дитинства I групи встановлюється надбавка на догляд за ними в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Одиноким інвалідам з дитинства II і III груп, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують постійного стороннього догляду, встановлюється надбавка на догляд за ними в розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом установлюється в розмірі: на дитину-інваліда віком до 6 років - 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, на дитину-інваліда віком від 6 до 18 років - 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.
Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які не працюють і фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом.
Одинокій матері (одинокому батьку) надбавка на догляд за дитиною-інвалідом призначається незалежно від факту роботи.
При визначенні розмірів надбавок на догляд за інвалідами з дитинства та дітьми-інвалідами з важкими формами інвалідності, які потребують постійного стороннього догляду або допомоги (прикуті до ліжка, сліпоглухонімі, з психічними вадами тощо) внаслідок захворювань за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, не може застосовуватися рівень забезпечення прожиткового мінімуму.
Встановлення інвалідності
Відповідно до закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" для встановлення інвалідності медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.
Огляд повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров'я, інвалідів (за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу), дітей з порушеннями стану здоров'я та дітей-інвалідів проводиться після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності даних, що підтверджують стійкий розлад функцій організму у зв'язку з фізичними, психічними, інтелектуальними та сенсорними порушеннями, зумовленими захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами.
Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров'я особі, визнаній інвалідом, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
Перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від міри втрати здоров'я інваліда та обсягів потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді.
До підгрупи А першої групи інвалідності належать особи з виключно високою мірою втрати здоров'я, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування.
До підгрупи Б першої групи інвалідності належать особи з високою мірою втрати здоров'я, значною залежністю від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій і які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.
Особам у віці до 18 років лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів встановлюється категорія "дитина-інвалід", а особам у віці до 18 років з виключно високою мірою втрати здоров'я та з надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування, категорія "дитина-інвалід" підгрупи А.
Оскарження рішення МСЕК
У разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або інвалід має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров’я.
Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров’я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення. Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до Міністерства охорони здоров`я України (МОЗ).
МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.
Рішення комісії також може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.
Страховий стаж, необхідний для призначення пенсії по інвалідності
Відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:
Для інвалідів I групи:
до досягнення особою 25 років включно - 1 рік;
від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки;
від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 3 роки;
від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки;
від 35 років до досягнення особою 37 років включно - 5 років;
від 38 років до досягнення особою 40 років включно - 6 років;
від 41 року до досягнення особою 43 років включно - 7 років;
від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років;
від 49 років до досягнення особою 53 років включно - 9 років;
від 54 років до досягнення особою 59 років включно - 10 років;
Для інвалідів II та III груп:
до досягнення особою 23 років включно - 1 рік;
від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки;
від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки;
від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;
від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років;
від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років;
від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років;
від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років;
від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років;
від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років;
від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років;
від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років;
від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років;
від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
Особи, визнані інвалідами після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону. Якщо інвалідність настала в період проходження строкової військової служби, то пенсія по інвалідності призначається особі незалежно від наявності страхового стажу.
Право інвалідів на працевлаштування
Згідно закону Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу,в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.
Інваліди можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою.
Реєстрація інвалідів в державній службі зайнятості
Згідно закону Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.
Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.
Ввезення та визнання автомобілів для інвалідів гуманітарною допомогою
Законодавством України з питань оподаткування не передбачено надання пільг при митному оформленні транспортних засобів, які ввозяться на адресу інвалідів І та ІІ груп. Разом з цим, від оподаткування звільняється гуманітарна допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг у грошовій або натуральній формі (крім підакцизних товарів), яка надається, ввозиться, пересилається в Україну у відповідності до Закону України від 22.10.1999 № 1192 "Про гуманітарну допомогу”.
Комісія з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України може визнати гуманітарною допомогою, із звільненням від оподаткування та перерахування обов'язкових платежів до бюджету, зокрема, легкові автомобілі, які на момент ввезення на митну територію України були виготовлені не більш як 8 років тому, з об'ємом двигуна не більше 1800 куб. см, що отримуються відповідними державними установами для подальшої передачі інвалідам, які перебувають в установленому порядку на обліку для отримання спеціального автотранспорту, на строк, визначений законодавством.
Відповідно до п.41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року №999 за бажанням інвалідів головні управління соціального захисту можуть забезпечувати їх автомобілями, ввезеними в Україну і визнаними в установленому порядку гуманітарною допомогою, без права продажу, дарування та передачі іншій особі.
Автомобіль, отриманий головним управлінням соціального захисту як гуманітарна допомога для конкретного інваліда, який перебуває на обліку , видається безоплатно такому інваліду (за його згодою або за згодою законного представника недієздатного інваліда, дитині-інваліду (за згодою її законного представника) незалежно від черговості на десятирічний строк, визначений з дати видачі, із зняттям з обліку.
Згідно зі ст.6 Закону України "Про гуманітарну допомогу” гуманітарними визнаються автомобілі, які на момент ввезення на митну територію України були виготовлені не більш як 8 років тому, з об’ємом двигуна не більш як 1800 куб. см. Зазначений автомобіль звільняється від оподаткування та обов’язкових платежів до бюджету.
На підставі заяви інваліда, який перебуває на транспортному обліку, Головне управління може видати довідку про те, що згідно зі ст.6 Закону України "Про гуманітарну допомогу” Головне управління не заперечує у ввезенні гуманітарного автомобіля із-за кордону. Така довідка є підставою для ввезення гуманітарного автомобіля.
Для визнання автомобіля гуманітарною допомогою за кордоном необхідно оформити наступні документи:
-дарчий лист, оформлений на офіційному нотаріальному бланку держави, в якій здійснюється дарування автомобіля. Дарчий лист оформлюється на Головне управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації з зазначенням прізвища інваліда, якому у подальшому повинен бути переданий автомобіль.
-технічний паспорт на автомобіль з нотаріально завіреним перекладом;
-купча (при наявності) з перекладом на українську мову;
-довідка про зняття автомобіля з обліку у державі, де його подарували.
На території України необхідно буде зробити оціночну експертизу автомобіля, сертифікат відповідності та перекласти всі документи на автомобіль на українську мову.
Після завершення процедури розмитнення автомобіля, в органах ДАІ видається технічний паспорт на автомобіль з поміткою "Без права продажу, дарування та передачі іншій особі”. Процедура визнання автомобіля гуманітарним триває від 2 до 4 місяців. |
