При зустрічі з людиною, яка має обмежені можливості, ми часто не знаємо як себе повести, ніяковіємо та навіть можемо образити її необережним висловом. Проте перебуваючи в громадських місцях, ці люди часто потребують допомоги, яку ми, знову ж таки через незнання, не можемо їм сповна надати.
І тут самі інваліди приходять на допомогу, даючи поради, як правильно себе з ними поводити.
Цей матеріал ґрунтується на рекомендаціях, прийнятих Міжнародним рухом за права інвалідів. Знати це потрібно кожній сучасній людині, адже люди з обмеженими можливостями - частина суспільства, і ми повинні зробити їх непросте життя легшим.


Загальні правила етикету при спілкуванні з інвалідами
Під час розмови з інвалідом, звертайтеся безпосередньо до нього, а не до супроводжуючого або сурдоперекладача, які присутні при розмові.
Якщо ви знайомитесь з інвалідом, цілком природно потиснути йому руку: навіть тим, кому важко рухати рукою або хто користується протезом.
Коли ви зустрічаєтеся з людиною, яка погано або не бачить зовсім, обов’язково називайте себе і тих людей, які прийшли з вами. Якщо у вас відбувається спільна розмова в групі, не забувайте пояснити, до кого в даний момент ви звертаєтеся, і назвати себе.
Якщо ви пропонуєте допомогу, чекайте, поки її приймуть, а потім запитайте, що і як робити.
При розмові з людиною, яка має труднощі в спілкуванні, слухайте її уважно. Будьте терплячі, чекайте, коли людина сама закінчить фразу. Не поправляйте її і не закінчуйте думки замість неї. Ніколи не вдавайте, що ви розумієте, якщо насправді це не так. Повторіть, що саме ви зрозуміли, це допоможе людині зорієнтуватися, а вам - зрозуміти її.
Коли ви розмовляєте з людиною, яка користується інвалідним візком або милицями, розташуйтеся так, щоб ваші очі були на одному рівні, тоді вам буде легше розмовляти.
Щоб привернути увагу людини, яка погано чує, помахайте їй рукою , або поплескайте по плечу. Дивіться їй прямо в очі і говоріть чітко . Пам’ятайте, що не всі люди, які погано чують, можуть читати по губах.


Люди, які мають труднощі у пересуванні
Пам’ятайте, що інвалідний візок –це недоторканий простір людини. Не спирайтеся на нього, не штовхайте, не кладіть на нього ноги без дозволу. Починати котити візок без згоди інваліда - те ж саме, що схопити і понести людину без її згоди.
Завжди запитуйте, чи потрібна допомога, перш ніж надати її. Запропонуйте допомогу, якщо треба відкрити важкі двері або пройти по килиму з довгим ворсом.
Якщо ваша пропозиція про допомогу прийнята, запитайте, що потрібно робити, і чітко дотримуйтесь інструкцій.
Якщо вам дозволили пересувати візок, котіть його повільно. Візок швидко набирає швидкість, і несподіваний поштовх може призвести до втрати рівноваги.
Завжди особисто переконуйтесь в доступності місць, де заплановані заходи. Заздалегідь поцікавтеся, які можуть виникнути проблеми або бар’єри і як їх можна усунути.
Не треба плескати людину, що знаходиться в інвалідному візку, по спині чи по плечу.
Якщо можливо, розташуєтеся так, щоб ваші обличчя були на одному рівні. Уникайте положення, при якому вашому співрозмовникові потрібно закидати голову.
При плануванні заходів у приміщеннях, де існують архітектурні бар’єри, попередьте про них, щоб людина з обмеженими можливостями мала можливість приймати рішення заздалегідь.
Пам’ятайте, що, у людей, які мають труднощі в пересуванні, як правило, немає проблем із зором, слухом і розумінням.
Не думайте, що необхідність користуватися інвалідним візком - це трагедія. Це спосіб вільного (якщо немає архітектурних бар’єрів) пересування. Є люди, що користуються інвалідним візком, але не втратили здатності ходити і можуть пересуватися за допомогою милиць, тростини і т.п. Візки ж використовують для того, щоб економити сили і швидше пересуватися.


Люди з поганим зором і незрячі
Порушення зору має багато ступенів. Повністю незрячих людей усього близько 10%, інші мають залишковий зір, можуть розрізняти світло і тінь, іноді колір, обриси предметів. В одних слабкий периферичний зір, в інших - слабкий прямий при гарному периферичному. Все це треба з’ясувати і враховувати при спілкуванні.
Пропонуючи свою допомогу, направляйте людину, не стискайте її руку, йдіть так, як ви зазвичай ходите. Не треба хапати сліпу людину і тягнути за собою.
Опишіть коротко, де ви знаходитесь. Попереджайте про перешкоди: сходи, бордюри, калюжі, ями, та вибоїни на дорозі, низькі одвірки, труби тощо.
Використовуйте, якщо це доречно, терміни, що характеризуються як звук, запах, відстань. Діліться побаченим.
З собаками-поводирями не поводьтеся так, як із звичайними домашніми тваринами. Не віддавайте їм команд, не чіпайте їх і не грайтеся з ними.
Якщо ви збираєтеся читати незрячій людині, спочатку попередьте її про це. Говоріть звичним для вас голосом. Не пропускайте текст, якщо вас про це не просять.
Якщо це важливий лист або документ, не потрібно для переконливості давати відчути його на дотик. При цьому не замінюйте читання переказом. Коли незрячий чоловік повинен підписати документ, прочитайте його обов’язково повністю. Інвалідність не звільняє сліпу людину від відповідальності, зумовленої документом. Завжди звертайтеся безпосередньо до людини, навіть якщо вона вас не бачить, а не до її зрячого компаньйона.
Не забувайте називати себе та співрозмовників, а також представляйте інших присутніх. Якщо ви хочете потиснути руку, скажіть про це.
Коли ви пропонуєте незрячій людині сісти, не садіть її, а направте руку на спинку стільця або підлокітник. Не водіть рукою незрячого по поверхні предмету, а дайте йому можливість самому вільно до нього доторкнутися. Якщо вас попросили допомогти взяти якийсь предмет, не слід тягнути руку сліпого до предмета і брати його рукою цей предмет.
Коли ви спілкуєтеся з групою незрячих людей, не забувайте щоразу називати того, до кого ви звертаєтеся.
Не змушуйте вашого співрозмовника говорити в порожнечу: якщо ви переміщуєтесь, попередьте його про це.
Цілком нормально вживати слово "дивитися”. Для незрячої людини це означає "бачити руками”, відчувати.
Уникайте розпливчастих визначень та інструкцій, які зазвичай супроводжуються жестами, подібних виразів "склянка знаходиться там, на столі”. Намагайтеся бути точними: "Склянка посередині столу”.
Якщо ви помітили, що незряча людина збилася з маршруту, не керуйте її рухом на відстані, а підійдіть і допоможіть вибратися на потрібний шлях.
Під час спуску або при підйомі сходами догори ведіть незрячого перпендикулярно до них. Пересуваючись, не робіть ривків, різких рухів.


Люди з вадами слуху
Існує кілька типів і ступенів глухоти. Відповідно, існує багато способів спілкування з людьми, які погано чують. Якщо ви не знаєте, якому віддати перевагу, запитайте у них. Деякі люди можуть чути, але сприймають окремі звуки неправильно. У цьому випадку говоріть голосно й чітко. Деколи знадобиться лише знизити висоту голосу, тому що людина втратила здатність сприймати високі частоти.
Розмовляючи з людиною, у якої поганий слух, дивіться прямо на неї. Не ставайте так, щоб обличчя опинялося у тіні, не загороджуйте його руками, волоссям, шапкою з козирком. Ваш співрозмовник повинен мати можливість стежити за губами та виразом вашого обличчя.
Щоб привернути увагу людини, яка погано чує, назвіть її по імені. Якщо відповіді немає, можна злегка торкнутися людини або ж помахати рукою.
Говоріть виразно і рівно. Не потрібно надмірно підкреслювати щось. Кричати, особливо в вухо, теж не варто.
Якщо вас просять повторити щось, спробуйте перефразувати свою пропозицію. Використовуйте жести.
Переконайтеся, що вас зрозуміли. Не соромтеся запитати, чи зрозумів вас співрозмовник.
Якщо ви повідомляєте інформацію, яка включає в себе номер, технічний або інший складний термін, адресу, напишіть її, повідомте факсом, електронною поштою, sms, або будь-яким іншим способом, так, щоб інформація була зрозумілою.
При труднощах в усному спілкуванні, запитайте, чи не буде простіше листуватися.
Не забувайте про середовище, яке вас оточує. Важко спілкуватися з людьми, які погано чують у великих або багатолюдних приміщеннях. Яскраве сонце або тінь теж можуть бути на перешкоді. Дуже часто глухі люди використовують мову жестів. Якщо ви спілкуєтеся через сурдоперекладача, не забувайте, що звертатися потрібно безпосередньо до співрозмовника, а не до перекладача.
Не всі люди, які погано чують, можуть читати по губах. Вам найкраще запитати про це при першій зустрічі. Якщо ваш співрозмовник володіє цією навичкою, потрібно дотримуватися кількох важливих правил:
Пам’ятайте, що тільки три з десяти слів добре прочитуються.
Потрібно дивитися в обличчя співрозмовнику, говорити виразно і повільно, використовувати прості фрази і уникати несуттєвих слів.
Якщо хочете пояснити або підкреслити зміст сказаного потрібно використовувати вираз обличчя, жести, рухи тіла.


Люди з затримкою в розвитку і проблемами спілкування
Використовуйте доступну мову, висловлюйтесь точно і по справі.
Уникайте словесних штампів та образних виразів, якщо ви не впевнені в тому, що ваш співрозмовник з ними знайомий.
Не розмовляйте зверхньо. Не думайте, що вас не зрозуміють.
Обговорюючи завдання або проект, розповідайте все "по кроках”. Дайте вашому співрозмовнику можливість зрозуміти кожен крок після того, як ви пояснили йому.
Якщо необхідно, використовуйте ілюстрації або фотографії. Будьте готові повторити інформацію кілька разів. Не здавайтеся, якщо вас з першого разу не зрозуміли.
Поводьтеся з людиною, яка має проблеми в розвитку так само, як би ви поводились з будь-ким іншим. У бесіді обговорюйте ті ж теми, які ви обговорюєте з іншими людьми. Наприклад, плани на вихідні, відпустку, погоду, останні події.
Звертайтесь безпосередньо до людини.
Пам’ятайте, що люди з затримкою в розвитку дієздатні й можуть підписувати документи, контракти, голосувати, давати згоду на медичну допомогу і т.д.


Люди з порушеннями психіки
Психічні порушення - не те ж саме, що проблеми в розвитку. Люди з психічними проблемами можуть відчувати емоційні розлади або збентеження, що ускладнюють їхнє життя. У них свій особливий і мінливий погляд на світ.
Не треба думати, що люди з психічними порушеннями обов’язково потребують додаткової допомоги та спеціального поводження.
Поводьтеся з людьми що мають психічні порушення як з особистостями. Не потрібно робити передчасних висновків на підставі досвіду спілкування з іншими людьми, що мають таку ж форму інвалідності.
Не слід думати, що люди з психічними порушеннями більше за інших схильні до насильства. Це міф. Якщо ви доброзичливі, вони будуть почувати себе спокійно.
Невірно думати, що люди з психічними порушеннями мають проблеми з розумінням або нижчі за рівнем інтелекту, ніж більшість людей.
Якщо людина, що має психічні порушення, засмучена, запитайте її спокійно, що ви можете зробити, щоб допомогти їй.
Не розмовляйте різко з людиною, яка має психічні порушення, навіть якщо у вас є для цього підстави.


Люди, які відчувають труднощі в мові
Не ігноруйте людей, яким важко говорити, тому що зрозуміти їх - у ваших інтересах.
Не перебивайте і не виправляйте людину, що зазнає труднощів у мові.
Починайте говорити тільки тоді, коли переконаєтеся, що ваш співрозмовник закінчив свою думку.
Не намагайтеся прискорити розмову. Будьте готові до того, що розмова з людиною, що має проблеми з мовою, займе у вас більше часу. Якщо ви поспішаєте, краще перепросіть і домовтеся про спілкування в інший час.
Дивіться в обличчя співрозмовнику, підтримуйте візуальний контакт. Віддайте цій бесіді всю вашу увагу.
Не думайте, що утруднення в мові - показник низького рівня інтелекту людини.
Намагайтеся ставити запитання, які вимагають коротких відповідей або кивка головою.
Не вдавайте, що зрозуміли, якщо чогось не дочули. Не соромтеся перепитати. Якщо вам знову не вдалося зрозуміти, попросіть вимовити слово у більш повільному темпі, можливо, по буквах.
Не забувайте, що людині з порушеною мовою теж потрібно висловитися. Не перебивайте її і не квапте.
При проблемах у спілкуванні, запитайте, чи не хоче ваш співрозмовник використовувати інший спосіб - написати, надрукувати.
Не дивуйтеся, що список того, що правильно, а що не правильно, занадто великий. Якщо сумніваєтеся, не хвилюйтесь, а сміливо розраховуйте на свій здоровий глузд, спирайтесь на розуміння, співчуття та повагу до ближнього.

Конвенція ООН про права інвалідів
Декларація ООН про права інвалідів
Стандартні правила ООН забезпечення рівних можливостей для інвалідів
Європейська соціальна хартія
 

ПОРАДИ ЮРИСТА: спілкування з людьми, які мають інвалідність

Загальні правила
•  Якщо не знаєте як спілкуватися з людиною, яка має інвалідність, запитайте у неї, як їй буде зручніше;
•  Будьте собою;
•  Пам’ятайте, що незалежно від того, має людина інвалідність чи ні, усі люди різні, тому загальні правила не є однозначними, потрібно шукати окремий підхід до кожної особи;
•  У спілкуванні з людиною з інвалідністю необхідно враховувати не лише її індивідуальні особливості, стан здоров’я, але також умови зовнішнього середовища;
•  Намагайтеся розмовляти з такою людиною зрозумілою їй мовою;
•  Спілкування має бути збалансованим, тобто для встановлення дружніх та довірливих стосунків потрібно спілкуватись на різні теми, не обмежуючись лише робочими справами, поділяти спільні інтереси. Якщо планується спільне дозвілля, запрошуйте усіх та потурбуйтесь про те, щоб усі могли гарно відпочити та не мали проблем у спілкуванні;
•  Зважаючи на індивідуальні особливості людини та умови, у яких вона перебуває під час розмови, використовуйте різні форми спілкування з нею: усне та письмове. Таким чином, обидві сторони зможуть висловити свою думку та зрозуміти один одного;
•  Уникайте вживання ярликів на кшталт  "інвалід", "жертва", "неповноцінна" людина, "каліка", "відсталий", "хворий", "даун". Використовуйте нейтральні слова та вислови, на кшталт: "людина, яка перенесла…", "людина, яка має…";
•  Під час розмови з людиною, яка має інвалідність, звертайтесь безпосередньо до неї, а не до супроводжуючого або сурдоперекладача, які присутні при розмові;
•  Якщо Ви знайомитесь з людиною, яка має інвалідність, цілком природно потиснути їй руку: навіть тим, кому важко рухати рукою або хто користується протезом;
•  Будьте терплячими, гнучкими та готовими підтримати людину;
•  Будьте уважними у спілкуванні, поважайте співрозмовника;
•  Якщо людині потрібно більше часу для виконання якогось завдання, не підганяйте її, будьте терплячими. Перед початком роботи важливо чітко пояснити яким має бути результат, запитати чи зрозуміло як треба виконувати роботу. Якщо ж ні, тоді людині необхідно у зрозумілій для неї формі пояснити як саме виконувати завдання;
•  Не варто нав’язувати свою допомогу, краще від самого початку дізнатись у людини якої саме допомоги вона потребує;
•  Якщо Ви пропонуєте допомогу, чекайте поки її приймуть, а потім запитайтещо і як робити;
•  Якщо ж людина відмовилась від Вашої допомоги, поважайте її вибір, пам’ятайте, що особиста свобода важлива для кожного;
•  З першого робочого дня варто сказати людині, що вона може звернутись за допомогою і не потрібно цього соромитись. Якщо є можливість, знайдіть наставника або колегу, який допоможе адаптуватись до нового колективу.
•  Варто організовувати щотижневі зустрічі колективу, на яких буде заохочуватись робота працівників та надаватиметься зворотній зв’язок для підтримання безпечних та комфортних умов, що відповідають індивідуальним потребам людини та забезпечують ефективне виконання робочих обов’язків;
•  Пам’ятайте, що інвалідний візок – це частина недоторканого простору людини з інвалідністю, тому не опирайтеся на нього.
•  Фокусуйтеся не на інвалідності людини, а на її особистості, або на проблемі, яку Ви з нею обговорюєте;
•  Якщо Ви не знаєте що робити, запитайте!
•  Якщо це можливо, розташуйтеся так, щоб Ваше обличчя було на одному рівні з обличчям співрозмовника;
 
Правила спілкування з людьми, які мають вади зору
•  Зустрічаючись з людиною, яка має вади зору, обов’язково  назвіть себе та тих людей, які прийшли з Вами;
•  Запропонуйте людині свою руку;
•  Коротко опишіть де Ви знаходитесь;
•  При описі місця знаходження використовуйте фрази, які описують запах, слух, відстань;
•  Завжди звертайтеся напряму до людини з вадими зору, а не до супроводжуючого її;
•  Завжди називайте себе на ім’я;
•  Якщо Ви читайте для людини, яка погано бачить, спочатку розкажіть їй про те, що Ви збираєтеся читати. Не пропускайте інформацію, якщо Вас про це не попросять.
 
Правила спілкування з людьми, які мають вади слуху
•  Розмовляючи з людиною, яка має поганий слух, дивіться прямо на неї;
•  Щоб привернути увагу людини, яка погано чує, назвіть її на ім’я, помахайте їй рукою або легенько похлопайте по плечу. Намагайтеся встановити з нею зоровий контакт, висловлюйте свою думку чітко і лаконічно;
•  Говоріть рівно, не варто надмірно підкреслювати що-небудь;
•  Якщо Вас просять кількаразово повторити щось, спробуйте перефразувати сказане;
•  Не загороджуйте своє обличчя руками, волоссям чи якими-небудь предметами;
•  Не змінюйте тему розмови без попередження. Використовуйте фрази-містки до інших тем на кшталт: "Добре, тепер ми можемо обговорити…";
•  Якщо в усній взаємодії існують труднощі, запитайте, чи не буде простіше підтримувати зв’язок у переписці. Повідомлення мають бути простими і лаконічними;
•  Якщо Ви повідомляєте інформацію, яка містить число чи адресу, напишіть її, передайте по факсу чи електронною поштою так, щоб людина змогла їх точно зрозуміти.
 
Правила спілкування з людьми, які мають труднощі у спілкуванні
•  Не ігноруйте людей, яким важко говорити, бо зрозуміти їх – у Ваших цілях;
•  Не перебувайте людину. Починайте говорити лише тоді, коли переконаєтесь, що вона договорила;
•  Уважно вислухайте людину. Будьте терплячими, зачекайте поки людина сама закінчить фразу;
•  Не виправляйте людину і не закінчуйте думку за неї;
•  Не намагайтеся пришвидшити розмову. Будьте готові до того, що розмова з людиною, яка має труднощі у спілкуванні, займе у Вас більше часу;
•  Підтримуйте візуальний контакт зі співрозмовником;
•  Не робіть вигляд, що Ви зрозуміли співрозмовника, якщо насправді Ви не зрозуміли, що Вам сказали.
 
Правила спілкування з людьми, які мають психічні розлади
•  Не треба думати, що люди, які мають психічні розлади, обов’язково потребують додатковоїдопомогита спеціального поводження;
•  Спілкуйтеся з людьми, які мають психічні розлади, як з особистостями. Не варто робити передчасних висновків на основі досвіду спілкування з іншими людьми з такою ж формою інвалідності;
•  Міфом є думка, що люди, які мають психічні розлади, більше за інших схильні до насильства.
 
Правила спілкування з людьми, які мають затримки розвитку
•  Звертайтеся напряму до людини;
•  Якщо це необхідно, використовуйте ілюстрації та фотографії для підтримання Вашої думки;
•  Висловлюйтеся чітко і по справі;
•  Намагайтеся не використовувати кліше та ідіом, якщо Ви не впевнені, що людина їх знає та зможе зрозуміти;
•  Спілкуючись з людьми із затримкою розвитку, порушуйте ті ж самі теми, які Ви обговорюєте з іншими людьми.