З 11 листопада по 3 грудня 2020 року відбудеться Форум Інклюзивності від Доступно.UA. Подія, яка вже четвертий рік поспіль збирає представників влади, бізнесу та громадянського суспільства для створення простору, доступного кожному.
Цього року Форум Інклюзивності переноситься в онлайн-формат і тепер точно стане доступним кожному. Чиновники та урбаністи, реформатори та лідери думок, активісти та відповідальні власники бізнесу зберуться разом на дискусіях та лекціях. Для того, аби нагадати, що 3 грудня, Міжнародний день людей з інвалідністю, — це не свято, а день коли ще раз, ще голосніше, потрібно наголосити суспільству на правах людей з інвалідністю.
Дискусії з експертами на гарячі, важкі, але актуальні теми.
Ольга Руднєва, директорка Фонду “АнтиСНІД”, ведуча проєкту Stories: відвертих розмов про секс та стосунки поспілкується з телеведучою, громадською діячкою, програмною менеджеркою ГО Група активної реабілітації, координаторкою напрямку інклюзії у StarLightMedia Уляною Пчолкіною про секс людей з інвалідіністю.
“Кому належить місто?” — одна із центральних тем дискусій Форуму Інклюзивності. Керівник Офісу трансформації Максим Бахматов, транспортна планувальниця Ірина Бондаренко та засновниця Саміту мерів Ірина Озимок подискутують про міську мобільність.
Чи вигідно бізнесу бути інклюзивним? Дізнаємось на дискусії з представниками Планети Кіно, коворкінгів Перемога, магазинів Ашан та інших.
Також на Форумі з провідними експертами ми поговоримо про те, яким має бути соціальний захист людей з інвалідністю в Україні, про роль спорту у житті людей з інвалідністю та місце людини з інвалідністю в інклюзивних культурних та мистецьких проєктах.
Сім лекцій від експертів, які розбивають міфи про людей з інвалідністю, борються з дискримінаціями та знають, як зробити місто доступним для кожного.
- Ініціатор міських проєктів Влад Самойленко розкаже про ефективні способи урбан-адвокації та як достукатись до чиновників.
- Олександ Бойко, тренер з техніки їзди на кріслі колісному, інструктор пацієнтів з травмою спинного мозку, розкриє секрети того, як спілкуватись з людьми, які пересуваються на візках та які теми краще оминати у розмові з ними. - Перекладач української жестової мови та ведучий Ігор Шавро розіб’є ваші стереотипи щодо спілкування з людьми з порушенням слуху та розкаже, як зробити місто комфортним для глухих.
- Активний батько Олег Рівтін пояснить, чому пандуси важливі не тільки для людей з інвалідністю.
- Як працювати з дітьми з важкими порушеннями розвитку — не з чуток знає Олеся Яскевич, педагогиня та засновниця “Бачити серцем”.
- Як працює Музей у темряві та чому іноді варто заплющити очі, аби побачити більше.
- Дмитро Щебетюк, засновник Доступно.UA розкаже про те, чому локації та простори мають бути комфортними для всіх, а також презентує оновлену мапу доступності TosMap.
Поговоримо про глухих людей. Лекція Ігора Шавро
ТЕКСТ СУБТИТРУ:
Привіт! Мене звати Ігор Шавро. Я ведучий програми Суспільна студія на телеканалі UA:Перший. А також протягом 20 останніх років я працюю перекладачем жестової мови.
Сьогодні поговоримо про людей, яких, можливо, кожен з вас бачив у своєму житті. Можливо, навіть намагався спілкуватися, можливо, і спілкувався. А інколи дехто навіть і не знав, що бачив таку людину і стикався із нею. Будемо говорити про глухих людей.
Але спершу, як завжди прийнято і на телебаченні і в будь-які промові, звернемося до статистики, до сухих цифр. Всесвітня організація охорони здоров’я заявляє про те, що в світі існує близько 13 відсотків населення, у кого є ті чи інші порушення слуху. В половини з цих випадків втрата слуху має тяжкий характер. І 10 частина з цього числа – це діти. Більш як у половини випадків втрати слуху, саме тяжкої у дітей можна було б запобігти. Така статистика надається Всесвітньою організацією охорони здоров’я.
До того ж вони додають, що 1 мільярд молодих людей від 12 до 35 років можуть протягом свого життя втратити слух. Через негативний вплив шумних місць відпочинку або через використання підсилювальних засобів звуку. Таких як … їх навіть називають “поколінням навушників”. Але не всі люди, про кого я тільки що говорив, про кого говорить Всесвітня організація охорони здоров’я – це є глухі люди.
Всесвітня федерація глухих – це глобальна організація, яка об’єднує понад 70 мільйонів глухих людей, що в своєму житті користуються жестовою мовою.
Говорить про те, що одна десята відсотка населення – це глухі люди, для яких пріоритетним засобом спілкування є жестова мова. Якщо ви помітили, я у своєму мовленні, у своєму виступі використовую поняття “глухі”, “жестомовні особи”. Натомість я жодного разу ще не сказав поширені у вжитку “нечуючі”, “слабкочуючі”.
Це все тому, що вживати такі слова по відношенню до глухих та напівглухих людей – це некоректно і безграмотно. Чому безграмотно?
Тому що відповідно до правил української літературної мови, активні дієприкметники, які закінчується на – чий, просто невластиві українській мові і вони є маловживаними.
До того ж, існує такий документ як меморандум Всесвітньої федерації глухих і Міжнародної федерації напівглухих людей, який рекомендує по відношенню до людей, що мають втрату слуху використовувати терміни глухий та напівглухий. Або глуха людина і напівглуха людина.
Цим документом, меморандумом між Всесвітньою федерацією глухих та Міжнародною федерацією напівглухих людей, рекомендується, якщо мова йде узагальнено про глухих та напівглухих людей, говорити “людей з порушенням слуху” або “люди з втратою слуху”. Натомість жодним чином не вживати терміни “нечуючі”, “слабкочуючі”, “глухонімі”, “люди з проблемами по слуху”, “люди з вадами слуху”.
До речі, саме такі терміни часто вживаються ще й досі в українських нормативно-правових актах та й, в принципі, у суспільному вжитку. Ви помітили, що я вже використав у своєму виступі словосполучення “жестомовні особи” або “жестомовні люди”. Хто вони такі?
Насправді, це є глухі люди, для яких мовою спілкування є жестова мова. цей термін “жестомовні люди” використовується аби позначити таких людей як конкретну мовну групу. Наприклад, в штибі як говорять про англомовних людей, українськомовних людей, білоруськомовних людей тощо. Глухі люди є жестомовними людьми.
З цього виходить, що ми говоримо про жестову мову, а не мову жестів або мову знаків, мову глухонімих, як часто говорять. Тому що є жестова мова. так, хтось говорить іще “мова жестів”, хоча мова жестів – це про мову тіла. Наприклад, зараз я стою перед вами, у мене руки в кишенях. Якщо я буду ось так стояти перед вами – це теж мова жестів, це мова мого тіла. Жестова мова – це зовсім про інше, жестова мова – це засіб спілкування.
Виходячи з того, що ми говоримо “жестова мова”, ми говоримо і про людей, які є фахівцями в перекладі цієї мови – перекладач жестової мови або перекладачка жестової мови. Натомість не сурдоперекладач-сурдоперекладачка, не перекладач/ка мови жестів. Не перекладач мови глухих, а перекладач жестової мови.
За двадцять років своєї професійної діяльності як перекладача жестової мови я зрозумів, що більшість стереотипів щодо глухих людей з’являються через банальну необізнаність. Наприклад, ви всі знаєте, що глухих людей здебільшого називають глухонімими. Але так говорити про глухих людей – це просто абсурд! Чому?
Тому, що переважна більшість глухих людей вміють говорити або можуть говорити, але це не говорять з різних причин. В ці деталі ми не будемо вдаватися. Але в жодного з них, практично, в жодного з них не має порушень мовленнєвого апарату. Людей, які мають порушення мовленнєвого апарату, ще й до того є мають порушення слуху називають безгортанними глухими. Це ті, кому була проведена операція з видалення гортані, тому вони не можуть говорити, але з голосовим зв’язками у переважної більшості глухих людей все нормально і проблем з мовленням не виникає. До того ж, глухі люди не є жестомовними, у них є своя мова для спілкування, тому, в принципі, називати їх глухонімими, як такими, що не чують і не можуть говорити – це просто виглядає абсурдно.
Існує ще один стереотип щодо глухих людей – що вони всі вміють читати по губах. Розвінчуємо цей міф тому, що не всі, це, по-перше, а навіть, якщо хтось і вміє читати по губах і добре володіє цими практиками, цими навичками – то така людина сприймає від 30-ти до 60% інформації, і то лише за певних для цього умов.
Наприклад, коли така людина добре бачить губи свого співрозмовника. Черговий стереотип, який стосується глухих людей стосується сімейних стосунків. Багато хто не хоче заводити сім’ї з людьми, що мають порушення слуху через те, що бояться елементарно, що в них народяться діти з порушеннями слуху.
Це науковцями розвінчений міф, тому що діти з порушеннями слуху, глухі та напівглухі народжуються в 90-95% переважно в сім’ях батьків, які добре чують.
Помічено, я думаю, що кожен з вас стикався з такою ситуацією, а може, навіть кожен з вас і робив це. Коли в намаганні, щоб вас почула глуха людина ви починаєте переходити на крик. Моє вам прохання: будь ласка, не робіть цього. Пояснюю чому.
По-перше, коли ви починаєте голосно говорити міміка вашого обличчя спотворюється. Так само спотворюється і те, що ви говорите губами. Для людини, навіть яка вміє зчитувати з губ це буде неприпустимо, тому що в результаті нічого не зрозуміє, це по-перше.
По-друге, повністю глухі люди все одно нічого не почують чи ви буде кричати, або ви будете голосно говорити, або ви будете говорити просто тихо. Вони просто не зможуть вас почути.
Ну і по-третє, напівглухі люди, які користуються слуховими апаратами. Є такі девайси, які носять за вухами або у вусі, зараз модні. Вони виставляють певний рівень підсилення звуку в налаштуваннях, і тоді ваше голосне мовлення буде реально звучати як крик. А ви самі розумієте, що коли вам кричать у вухо – ви нічого не розумієте.
Тож моє вам прохання: будь ласка, не переходьте на підвищення голосу, коли ви намагаєтеся поспілкуватися з глухими або напівглухими людьми. Насправді це спрацьовує тільки тоді, коли ви хочете поговорити зі своєю літньою бабусею або з літнім дідусем.
Інколи люди звертають увагу на те, що глухі та напівглухі люди можуть говорити не так, наче іноземець з акцентом або пишуть якось не так. Речення складають не в тому порядку, або роблять помилки в словах, або говорять без звичних для нас закінчень відповідно до відмін граматики української мови. Але це не означає, що глухі та напівглухі люди несповна розуму. Хоча так дуже багато хто і думає.
Це те ж саме, що вважати дурною англомовну людину, яка тільки почала вивчати українську мову, або дуже погано її знає. Людина не може говорити саме так, бо мислить геть іншою мовою. Так і глухі люди мислять жестовою мовою. Через те, порядок слів у реченнях може не відповідати стандартам української літературної мови.
Це не означає, що люди так роблять, тому що вони глухі. Насправді глухота зовсім ніяким чином не впливає на інтелектуальні здібності людини. Серед глухих людей є багато науковців, є багато викладачів. Дуже багато розумних людей: і культурні митці, і спортсмени, і керівники.
Це означає, що вони теж можуть бути такими як і ми. І насправді глухі люди є такими самими людьми, як і ми. Глухота зовсім не впливає на інтелектуальний розвиток людини.
В деяких випадках насправді можна покращити слух. Зараз проводяться операції, і в принципі, давно вони проводились. Зі встановлення кохлеарного імпланту. Але це лише вичерпний перелік людей, які мають показання до встановлення кохлеарного імпланту. Тоді людина може чути цифровий звук, але в більшості, у переважній більшості випадків, вилікувати глухоту неможливо.
Система освіти глухих та напівглухих людей, особливо та, що дісталась нам у спадок від Радянського Союзу, ще й досі подекуди використовується в Україні. Вона була націлена на основне – не навчити дитину чомусь, а заборонити їй спілкуватись жестовою мовою та навчити її говорити. Хоча, наприклад, для тотально глухих дітей такий метод навчання просто був незрозумілим, тому що вони навіть не знали як це зробити. Як результат, багато хто з тих, хто навчався в радянських школах, ще й досі не навчилися говорити голосом.
Те саме відбувалося і відбувається дотепер в сім’ях, де ростуть глухі діти, а батьки чують. Батьки замість того, щоб вивчити жестову мову та спілкуватись зі своїми глухими дітьми жестовою мовою примушують дітей говорити голосом. І самі говорять до них голосом, аби діти читали по губах. В результаті таких дій, такого процесу, виховання порушується, і це доведено науковцями. Порушується інтелектуальний розвиток дитини і може негативно впливати на її психоемоційний стан. А все це робиться, і робилося, через те, що багато хто вважає, що жестової мови бідні і ними не можна чомусь навчити. Але це міф, тому що жестової мови, і жестова мова взагалі – це повноцінна мовна система з притаманною тільки їй граматичною структурою, своєрідною морфологією, синтаксисом та семантикою.
У світі існує близько 300 жестових мов, і саме цей факт спростовує міф про універсальну жестову мову. У мене як у перекладача, коли дізнаються, ким я працюю, часто запитують “А чому жестова мова не універсальна? Чому вона не одна для всього світу?”.
На це я завжди відповідаю питанням на питання: “А чому англійська мова не є універсальною для всього світу? Навіщо нам українська, чеська, болгарська, німецька тощо?” В деяких країнах жестова мова здебільшого одна. Є країни, де їх дві. У деяких країнах навіть можуть бути три національних жестових мови.
І їхні назви формуються не за мовною ознакою, а за територіальною. Наприклад, англійська мова є поширеною мовою у Сполучених Штатах Америки, у Великобританії, в Австралії.
Натомість жестової мови в цих країнах: американська жестова мова, британська жестова мова, австралійська жестова мова. Глухі люди в Україні використовують українську жестову мову.
Щодо жестових мов, то існує стереотип, що вони бідні. Хоча насправді – ні. Це черговий міф. Тому що є такі словники жестових мов і вони часто в кожній національній мові можуть налічувати від 50 до 100 тисяч жестолексем або як слів у звичайному словнику.
Якщо порівняти Оксфордський словник англійської мови, англійська мова вважається однією з найбагатших мов у світі за своїм словниковим запасом, цей словник налічує 600 тисяч англійських слів.
В українських словниках, якщо прибрати всі похідні від звичайних слів залишити лише конкретні слова чіткі, налічується 134 тисячі слів. У жестовій мові є такі самі частини мови: іменники, прийменники, прислівники, дієслова, прикметники або в жестовій мові їх називають відповідниками іменників, відповідники прикметників.
Тому що це впринципі терміни, які позначають частини словесної мови. У жестовій мові не відповідники. Хтось вважає, що у жестовій мові існують лише літери або дактильна абетка і всі слова проговорються по літері. Насправді – ні.
Тому що літера, або дактиль у жестовій мові використовується лише в тиз випадках, коли треба позначити власну назву або передати якийсь термін, до якого ще немає еквіваленту в жестові мові.
Ну що ж із міфами переважно щодо глухих людей та напівглухих ми розібралися, тепер давайте перейдемо до того, як спілкуватися з глухими людьми. І в мене є декілька лайфхаків для того, аби ви знали, як себе поводити в таких ситуаціях, коли ви зустрічаєтеся із глухою людиною.
Запам’ятайте один головний принцип. Він називається: “Дивись на мене, коли зі мною говориш”. У першу чергу, для того аби почати спілкуватися з глухою людиною, варто привернути її увагу до себе. Це можна зробити кількома способами, тут фантазії немає меж. Але я б рекомендував або помахати рукою глухій людині, аби вона на вас подивилася і встановила зоровий контакт. Або, якщо вона вас не бачить, доторкнутися, але не штовхати. Можна доторкнутися до плеча або до руки.
Наступна моя порада щодо спілкування з глухими людьми – це завжди залишайтеся в полі зору глухої людини. У першу чергу, варто визначитися як ви будете спілкуватися: стоячи або сидячи. Тому що, якщо хтось із вас буде сидіти, а інший буде стояти, тоді зоровий контакт буде трошки порушеним. Він буде незручним.
Тому, якщо глуха людина сидить, рекомендую вам теж сісти навпроти. Якщо глуха людина стоїть, рекомендую вам встати.
Ну або навпаки. І також обов’язково продумайте, де ви будете спілкуватися. Бажано, аби це було добре освітлене приміщення і бажано, аби воно було тихим. Але якщо ваше спілкування відбувається на вулиці за сонячної погоди, то краще, я би вам рекомендував, стати таким чином, аби на ваше обличчя потрапляло сонце, аби не було тіні.
Наступна порада: спілкуйтеся нормальним голосом та використовуйте підручні засоби. На початку виступу я говорив про те, що коли людина починає кричати то її міміка обличчя і артикуляція, тобто губи, починають спотворюватися. Це зашкодить розумінню вас глухою або напівглухою людиною.
До речі, якщо у вас є густа борода або пишні вуса, то це теж трошки завадити розумінню вас. Говоріть спокійно, нікуди не поспішайте, постійно намагайтеся переконатися, що вас розуміють. Нічого не кладіть до рота, нічого не намагайтеся жувати, в той час, коли ви спілкуєтеся з глухою людиною глухою. І не намагайтеся торкатися губ, закривати таким чином ваші губи, тому що глухій людині дуже важливо дивитися на те, що ви говорити, як ви говорите. Але в разі, коли ви розумієте, що глуха людина не розуміє вас, не може прочитати з губ те, що ви говорите.
В такому випадку, будь ласка, скористайтеся блокнотом або ручкою. Я думаю, що зараз у кожної людини є під рукою смартфон. Там дуже легко набирати текст і таким чином спілкуватися з глухою людиною. Коли ви хочете передати якусь інформацію глухій людині, то перш, ніж це зробити продумайте суть того, що ви будете говорити.
Тому що здебільшого глухі люди сприймають інформацію, навіть якщо вони читають вас з губ, вони сприймають інформацію здебільшого з контексту того, що ви говорите. Якщо ви будете стрибати з однієї теми в іншу, то в такому разі будуть виникати певні непорозуміння. Говоріть простими, але за суттю дуже влучними реченням. І якщо ви бачите, що вас не розуміють або хочете переконатися, що вас зрозуміли правильно – зупиняйтеся, не соромтеся, перепитуйте, чи зрозуміла вас глуха людина. Під час спілкування з глухою людиною не робіть кам’яне обличчя, використовуйте міміку, це те, що вам дано від природи.
Ну насправді, якщо ваше обличчя не натикане ботоксом, тоді вам буде набагато важче. Але це жарт. Насправді, міміка обличчя і губи людини, а також очі передають набагато більше інформації, ніж ви думаєте.
Тому, якщо ви говорите про щось веселе, то не соромтеся посміхатися. Але не посміхайтесь тоді, коли ви говорите про якусь сумну новину. Також використовуйте жести і візуальні підказки. Використовуйте просто свої руки.
Наприклад, коли ви говорите, що комусь щось писали. Якщо ви писали ручкою – ви можете показати жест малювання ручкою в повітрі. Якщо ви малювали якусь картину, можете малювати як завгодно, але передайте це руками для того, щоб глуха людина вас зрозуміла. Якщо ви писали комусь смс – просто покажіть це руками, що ви писали.
Показуйте це руками. Якщо ви говорите про якісь цифри: 1, 2, 3, 5, 10. Покажіть їх руками краще, вніж намагатись, щоб у вас їх зчитували з губ. Якщо ви бачите якийсь предмет, про який ви говорите, ви можете показати на нього пальцем. І також ви можете використовувати руки на позначення певних величин, наприклад, великий, високий, низенький або як вам дозволить фантазія це показати.
Обов’язково будьте ввічливими під час спілкування з глухою людиною. Якщо раптом вас відволік якийсь звук, ви повернулися, обов’язково після цього поясніть глухій людині, що саме вас відволікло. Або можливо це був звук мобільного телефону, або це був гуркіт у двері.
Намагайтеся не передавати свого роздратування, якщо вас не розуміє глуха людина. Повторіть кілька разів, якщо ви бачите, що вас не розуміють, якщо вас перепитали.
До того є пам’ятайте, що варто зупинятися і перепитувати, чи добре вас зрозуміли. Тільки тоді ваші комунікація буде на рівні і ви будете спілкуватися як з другом.
Один з найвідоміших правозахисників у світі Нельсон Мандела якось сказав: “Якщо ви говорите з людиною мовою, яку вона розуміє – ви влучаєте їй у голову. Але якщо ви говорите з людиною мовою, яка для неї є рідна – ви влучаєте їй у серце”.
Тому останній мій лайфхак щодо спілкування з глухими та напівглухими людьми буде про вчинення жестової мови. Я би вам радив вивчити хоча б декілька базових фраз. Кілька десят чисто лексем допоможуть вам покращити ваше спілкування.
Зараз у широкому доступі є різні курси, вони перейшли в онлайн режим зараз. Є жестові словники, які можна знайти в інтернеті.
Вивчайте жестову мову, адже саме таким чином ви можете покращити вашу комунікацію з глухими людьми.
Ну і на останок свого виступу я би хотів порадити всім, хто організовує заходи або знімає якісь відео для трансляцій на широкий загал. Або навіть якщо ви є власником кінотеатру чи режисером фільму.
Будь ласка, робіть субтитри для глухих людей або використовуйте в разі організації масового заходу або якщо хочете, щоб на захід звернули уваги всі люди, можете використовувати переклад жестовою мовою. Можете використовувати перекладача або знімати його на відео, як вам буде зручно. Можете використовувати і субтитри до своїх відеороликів, навіть якщо це музичний кліп, якщо це фільм, навіть якщо ви ведете якийсь відеоблог.
Субтитри, перекладач жестової мови – це те, що допоможе зрозуміти глухим людям кожного з вас.
Я сподіваюся, що мої поради, щодо того як спілкуватися з глухими людьми будуть вам в нагоді.
Бажаю вам всього найкращого!
Форум інклюзивності. Простір вільних розмов
