Спілка нечуючих юристів / Union of the Deaf Lawyers
Ми раді вітати Вас на інформаційно-правовому сайті "Спілка нечуючих юристів / Union of the Deaf Lawyers" (Kyiv, Ukraine). Цей сайт для всіх, хто цікавиться питаннями права людей з інвалідністю зі слуху в Україні. (Сайт створено 19.I.2007 та поновлено сторінку 30.03.2013)
ЛАСКАВО ПРОСИМО НА САЙТ !
Вівторок, 26.09.2017, 17:26
Меню сайту
Категорії розділу
Спілка [38]
Правові новини [119]
Правознавство [115]
Адвокатура [88]
Кримінал [49]
Консультація [35]
Країна глухих [70]
Адміністратор [12]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

free web counter
Довідник
 
Посилання
Події
Календар
«  Листопад 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 41
Головна » 2014 » Листопад » 3 » Довідник СНЮ: 4.Мене підозрюють, звинувачують або засуджують у вчиненні злочину (частина 2)
20:19
Довідник СНЮ: 4.Мене підозрюють, звинувачують або засуджують у вчиненні злочину (частина 2)

Продовження частини 2. Початок дивіться, будь-ласка, №1, 2, 3, 4-1

25. Що являє собою застава?
Застава полягає у внесенні підозрюваним, обвинуваченим коштів на спеціальний рахунок в якості гарантії виконання покладених на нього обов’язків під умовою звернення внесених грошей у дохід держави в разі їх невиконання (ст.182 КПК України).
Застава може застосовуватись і до особи, стосовно якої здійснюється запобіжний захід у виді тримання під вартою. Це означає звільнення цієї особи судом під заставу у разі внесення нею відповідних коштів. Таке звільнення може не відбутися, з урахуванням судом підстав та обставин, визначених устаттях 177 і 178 КПК України, лише у випадках, зазначених у ч.4 ст.183 КПК України, а саме щодо:
-злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
-злочину, який спричинив загибель людини;
-особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом із урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Розмір застави встановлено у ч.5 ст.182 КПК України і залежить від ступеня тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється або обвинувачується особа:
-щодо злочину невеликої або середньої тяжкості – від 1 до 20 розмірів мінімальної заробітної плати;
-щодо тяжкого злочину – від 20 до 80 розмірів мінімальної заробітної плати;
-щодо особливо тяжкого злочину – від 80 до 300 розмірів мінімальної заробітної плати. Щодо розміру мінімальної заробітної плати – див. питання "Які можуть бути наслідки нез’явлення за викликом слідчого, прокурора або судовим викликом?".
Підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, повинен не пізніше 5 днів з дня обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави внести кошти на спеціальний рахунок та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.
Якщо винесено ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то підозрюваний, обвинувачений має право у будь-який момент внести заставу у розмірі, зазначеному в цій ухвалі.

26. Які обов’язки має підозрюваний, обвинувачений у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою?
Обов’язки підозрюваного, обвинуваченого, до якого застосовано запобіжний захід, залежать від виду останнього. Наприклад, при домашньому арешті особа зобов’язана не залишати житло у певний період доби або цілодобово (ч.1 ст.181 КПК України); при заставі підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, зобов’язаний не пізніше 5 днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем (ч.6 ст.182 КПК України).
Незалежно від виду запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений зобов’язаний:
-прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк – заздалегідь повідомити про це (ч.7 ст.42, ч.5 ст.194 КПК України);
-виконувати обов’язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження (наприклад, обов’язок сплатити грошове стягнення відповідно до ч.2 ст.179 КПК України);
-підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді (ч.7 ст.42 КПК України);
-виконувати один або кілька обов’язків, передбачених ч.5 ст.179 КПК України, необхідність покладення яких має бути доведена прокурором (йдеться про обов’язки: без відповідного дозволу не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває; утримуватися від спілкування з певними особами; не відвідувати певні місця; пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; носити електронний засіб контролю тощо).

27. Які обов’язки несе слідчий суддя щодо захисту прав людини, яку тримають під вартою?
Слідчий суддя може зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав особи, яка тримається під вартою (ч.1 ст.206 КПК України).
Відповідно до частин 2 – 7, 9 ст.206 КПК України слідчий суддя зобов’язаний:
-якщо він отримує з будь-яких джерел відомості про те, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності відповідного судового рішення або не звільнена з-під варти після внесення застави, – зобов’язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з’ясування підстав позбавлення свободи;
-звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи;
-звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; неперевищення граничного строку тримання під вартою; відсутність зволікання у доставленні особи до суду;
-якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в органі державної влади, державній установі, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб, – зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву, а також: забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством; В такому самому порядку слідчий повинен діяти і в разі, якщо, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри про порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі – незалежно від наявності заяви особи;
-вжити необхідних заходів для забезпечення особи, яка позбавлена свободи, захисником і відкласти будь-який розгляд, у якому бере участь така особа, на час, необхідний для забезпечення захисником, якщо особа бажає залучити захисника або якщо слідчий суддя вирішить, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, вимагають участі захисника.

28. Що треба знати підозрюваному, обвинуваченому про допит?
Допит не може продовжуватися без перерви понад 2 години, а в цілому – понад 8 годин на день (ч.2 ст.224 КПК України).
Підозрюваний, обвинувачений може вимагати роз’яснення належних йому прав, а також порядку проведення допиту (п.2 ч.3 ст.42, ч.3 ст.224 КПК України).
Підозрюваний, обвинувачений має право не говорити нічого з приводу підозри проти нього або обвинувачення та право у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання (п.4 ч.3 ст.42 КПК України).
У разі відмови підозрюваного відповідати на запитання, давати показання особа, яка проводить допит, зобов’язана його зупинити одразу після отримання такої заяви (ч.4 ст.224 КПК України).
До першого допиту підозрюваний, обвинувачений має право на побачення із захисником з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування. Підозрюваний, обвинувачений має право на побачення із захисником до першого допиту і на участь захисника у проведенні першого і наступних допитів (п.3 ч.3 ст.42 КПК України).
Під час допиту можуть застосовуватися фотозйомка, аудіо- та/або відеозапис (ч.5 ст.224 КПК України).
Допитувана особа має право використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо її показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті (ч.6 ст.224 КПК України).
За бажанням допитуваної особи вона має право викласти свої показання власноручно. За письмовими показаннями особи їй можуть бути поставлені додаткові запитання (ч.7 ст.224 КПК України).
Особа має право не відповідати, зокрема, на запитання з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця тощо) або які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення (ч.8 ст.224 КПК України).
Слідчий, прокурор можуть проводити одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях. Викликані особи по черзі дають показання про ті обставини кримінального провадження, для з’ясування яких проводиться допит, після чого слідчим, прокурором можуть бути поставленні запитання. Особи, які беруть учать у допиті, їх захисники чи представники мають право ставити одна одній запитання, що стосуються предмета допиту (ч.9 ст.224 КПК України).

29. Які основні правила проведення пред’явлення особи для впізнання?
Відповідно до ст.228 КПК України перед тим, як пред’явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з’ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу.
Особа, яка підлягає впізнанню, пред’являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред’явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред’являються.
Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.
З метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, впізнання може проводитися в умовах, коли особа, яку пред’являють для впізнання, не бачить і не чує особи, яка впізнає (скажімо, через скло, прозоре лише з боку останньої). Про результати впізнання повідомляється особа, яка пред’являлася для впізнання.
За необхідності впізнання може здійснюватися за фотознімками, матеріалами відеозапису, але це виключає у подальшому можливість пред’явлення особи для впізнання.
Також може мати місце пред’явлення особи для впізнання за голосом або ходою, при цьому впізнання за голосом повинно здійснюватися поза візуальним контактом між особою, що впізнає, та особами, які пред’явлені для впізнання.

30. Чи має бути повідомлено підозрюваного, обвинуваченого про обмеження його конституційних прав під час проведення негласних слідчих дій?
Так, підозрюваного, обвинуваченого має бути обов’язково і письмово повідомлено про обмеження його конституційних прав під час проведення негласних слідчих дій. Проте таке повідомлення здійснюється вже після застосування негласних слідчих дій – протягом 12 місяців з дня припинення їх проведення, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.
Конкретний час повідомлення залежить від наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, життя або здоров’я осіб, причетних до проведення негласних слідчих дій, і вирішується прокурором (ст.253 КПК України).

31. Коли слідчий та прокурор зобов’язані закрити кримінальне провадження?
Відповідно до ч.1 ст.284 КПК України слідчий, прокурор повинні закрити кримінальне провадження в разі, якщо:
-встановлена відсутність події кримінального правопорушення (наприклад, надійшло повідомлення про виявлення трупа людини, але згодом з’ясувалося, що смерть людини настала внаслідок самогубства);
-встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення (наприклад, коли для визнання діяння злочином потрібно, щоб воно було вчинене умисно, а по факту має місце необережність);
-не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати;
-набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою;
-помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого;
-існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;
-потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення (перелік таких кримінальних проваджень наведено у ст.477 КПК України);
-стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу (див. про це частини 1 і 4 ст.576 КПК України).

32. Коли суд може, а коли – зобов’язаний закрити кримінальне провадження?
Суд зобов’язаний закрити кримінальне провадження, якщо під час судового розгляду:
-встановлено відсутність події кримінального правопорушення або відсутність у діянні складу кримінального правопорушення (ч.6 ст.284 КПК України). У цих випадках ухвалюється виправдувальний вирок;
-прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення (п.2 ч.2 ст.284 КПК України). Суд постановляє ухвалу про закриття провадження), за винятком випадку, коли сам потерпілий погоджується підтримувати обвинувачення в суді (частини 2-5 ст.340 КПК України);
-виявлено наступні обставини: помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого; існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню; потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення; не отримано згоди держави, яка видала особу (ч.6 ст.284 КПК України). У цих випадках суд також постановляє ухвалу про закриття провадження;
-будуть встановлені випадки, за яких суд відповідно до КК України зобов’язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності (зокрема, закінчення строків давності). Суд може закрити кримінальне провадження або ухвалити вирок у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності лише за умови, що підозрюваний, обвинувачений проти цього не заперечує.
Суд має право, але не зобов’язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності і закрити кримінальне провадження у зв’язку, наприклад, з дійовим каяттям, передачею особи на поруки чи із зміною обстановки (статті 45, 47, 48 КК України).

33. Які умови треба виконати для звільнення від кримінальної відповідальності?
Умови, виконання яких покладається на підозрюваного, обвинуваченого:
відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди (статті 45, 46 КК України);
залежно від конкретної підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності: щире каяття і сприяння розкриттю злочину (ст.45 КК України); примирення з потерпілим (ст.46 КК України); щире каяття, виправдання довіри колективу протягом року з дня передачі особи на поруки тощо (ст.47 КК України), а також умови, передбачені відповідними статтями Особливої частини КК, що передбачають спеціальні підстави звільнення від кримінальної відповідальності.
Умови, дотримання яких покладається на уповноважені органи:
-роз’яснення підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, суті підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття провадження з цієї підстави – покладається як на прокурора, так і на суд (ч.3 ст.285 КПК України);
-з’ясування думки потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності – покладається на прокурора і суд (ч.3 ст.286, п.8 ч.1 ст.287, ч.2 ст.288 КПК України);
-встановлення розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, – покладається на прокурора і суд (п.5 ч.1 ст.286 КПК України);
-надання доказів, що підтверджують факт вчинення особою кримінального правопорушення, – покладається на прокурора (п.6 ч.1 ст.286, ч.4 ст.288 КПК України).

34. Що таке угода про визнання винуватості та які її наслідки?
Угода про визнання винуватості – це оформлена відповідно до вимог КПК України (ст.472) домовленість, за якою прокурор та підозрюваний, обвинувачений доходять згоди про повне та безумовне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї вини, обов’язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо це питання підіймається в рамках домовленості), а також наслідки, які настануть для підозрюваного чи обвинувачуваного в результаті укладення угоди (про міру покарання або звільнення особи від кримінальної відповідальності з випробуванням).
Угода про визнання винуватості може бути укладена в провадженні щодо злочинів різних ступенів тяжкості (окрім особливо тяжких), внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Не допускається укладення такої угоди у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий.
Укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Важливо те, що у разі недосягнення згоди щодо укладення угоди факт її ініціювання і твердження, що були зроблені з метою її досягнення, не можуть розглядатися як відмова від обвинувачення або як визнання своєї винуватості.
Наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для підозрюваного, обвинуваченого є, по-перше, обмеження його права оскарження. Вирок на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений лише з таких підстав:
-призначення судом суворішого покарання, ніж було узгоджено сторонами;
-ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання;
-невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст.474 КПК України, у т.ч. нероз’яснення йому наслідків укладення угоди.
По-друге, наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для підозрюваного чи обвинуваченого є його відмова від реалізації певних прав: права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов’язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують; права допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь (абзаци 1 , 4 п.1 ч.4 ст.474 КПК України).

35. Підозрюваний вчинював злочини у складі злочинної організації. Чи надає йому держава захист?
Від кримінальної відповідальності звільняється особа, яка добровільно заявила про створення злочинної організації або участь у ній та активно сприяла її розкриттю (ч.2 ст.255 КК України).
Варто звернути увагу на те, що особа (крім організатора і керівника злочинної організації) звільняється саме від відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.255 КК України (участь у злочинній організації, сприяння зустрічі представників злочинних організацій тощо), а не за інші злочини, вчинені нею за час перебування у складі злочинної організації. Тобто звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч.2 ст.255 КК України не означає автоматичного звільнення від відповідальності за посягання, передбачені іншими статтями КК України.
У разі потреби держава надає захист підозрюваному, який вчиняв злочини у складі злочинної організації, відповідно до Закону України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” від 23.12.1993.
Заходами забезпечення безпеки можуть бути, наприклад: особиста охорона, охорона житла і майна; видача спеціальних засобів індивідуального захисту (зокрема таких, як газовий пістолет, револьвер); використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження; заміна документів та зміна зовнішності; закритий судовий розгляд тощо (ст.7 цього Закону).
Вибір заходу безпеки залежить від конкретної ситуації та ступеня існуючої загрози для особи, яку взято під захист.

36. Коли підозрюваний може отримати доступ до матеріалів досудового розслідування?
Відповідно до ч.1 ст.221 КПК України стороні захисту, у т.ч. підозрюваному, матеріали досудового розслідування до його завершення надаються для ознайомлення у разі подання ним відповідного клопотання до слідчого або прокурора. Закон робить лише два винятки, коли такі матеріали не можуть бути надані – коли йдеться про матеріали:
1) що містять інформацію про заходи безпеки, які застосовуються до інших учасників кримінального провадження;
2) ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. У другому випадку ознайомлення з відповідними матеріалами може відбутися в порядку, передбаченому ст.290 КПК України.
Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.
Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування підозрюваний має право робити необхідні виписки та копії (ч.2 ст.221 КПК України).

37. Обвинувальний акт, або Які фактичні обставини злочину прокурор вважає встановленими?
Обвинувальний акт – це процесуальне рішення, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування (ч.4 ст.110 КПК України).
Він складається, як правило, слідчим, після чого затверджується прокурором, або складається прокурором особисто.
В обвинувальному акті містяться, зокрема, відомості про:
-всіх обвинувачених і потерпілих (анкетні дані);
-фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на статті (частини статті) КК України та формулювання обвинувачення;
-обставини, які обтяжують і пом’якшують покарання;
-розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
-розмір витрат на залучення експерта – у разі проведення експертизи під час досудового розслідування (частини 1 і 2 ст.291 КПК України).
У разі зміни обвинувачення прокурор змінює обвинувальний акт (статті 338, 341 КПК України).

38. Чи може бути змінене обвинувачення в суді?
Прокурор може змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.
Дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення. Копії обвинувального акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам.
Головуючий роз’яснює потерпілому право підтримувати обвинувачення у раніше пред’явленому обсязі, якщо в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням ставиться питання про застосування статті КК, яка передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення.
Суд роз’яснює обвинуваченому, що він буде захищатися в судовому засіданні від нового обвинувачення, після чого відкладає розгляд не менше ніж на 7 днів для надання обвинуваченому, його захиснику можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. За клопотанням сторони захисту цей строк може бути скорочений або продовжений. Після закінчення цього строку судовий розгляд продовжується (ст.338 КПК України).

39. Які додаткові права обвинувачений має під час судового провадження?
Під час судового провадження обвинувачений має право:
-брати участь у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;
-збирати і подавати суду докази;
-висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження;
-виступати в судових дебатах;
-ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу, які йому зобов’язані надати уповноважені працівники суду, і подавати щодо них свої зауваження;
-оскаржувати судові рішення та ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та касаційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення (ч.4 ст.42 КПК України).
Відповідно до ч.5 ст.42 КПК України обвинувачений має також право, зокрема:
-заявити відвід судді, прокурору, експерту, секретарю судового засідання тощо за наявності відповідних підстав (ч.1 ст.344, статті 75-81 КПК України);
-заявити клопотання про оголошення обвинувального акта та/або цивільної заяви в повному обсязі (частини 2, 3 ст. 347 КПК України України);
-під час допиту свідка протестувати проти питання, що не стосуються суті кримінального провадження (ч.8 ст.352 КПК України);
-заявити клопотання про повторний допит свідка в тому самому або наступному судовому засіданні, зокрема, якщо під час судового розгляду з’ясувалося, що свідок може надати показання стосовно обставин, щодо яких він не допитувався (ч.13 ст.352 КПК України);
-надати відомості, які стосуються знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки експерта для доведення або спростування достовірності його висновку (ч.5 ст.356 КПК України);
-ставити запитання з приводу речових доказів свідкам, експертам, спеціалістам, які їх оглядали (ч.3 ст.357 КПК України);
-при огляді на місці відповідно до ст.361 КПК України звертати увагу суду на те, що, на його думку, може мати доказове значення;
-заявити клопотання про доповнення судового розгляду (ст.363 КПК України);
-на останню репліку під час судових дебатів (ч.7 ст.364 КПК України);
-на останнє слово без його часового обмеження (ст.365 КПК України).

40. Що являє собою принцип безпосередності дослідження доказів та у чому його важливість?
Принцип безпосередності дослідження доказів, визначений у ст.23 КПК, передбачає, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суддя зобов’язаний приймати процесуальні рішення на підставі особисто сприйнятих, досліджених та оцінених доказів.
Засада безпосередності повною мірою проявляється на стадії судового провадження: особи, які входять до складу суду, повинні приймати рішення на підставі того, що кожному з них особисто довелось побачити, почути в судовому засіданні.
Відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які безпосередньо не досліджувалися судом, не можуть бути визнані доказами (ч.2 ст.23 КПК України). З цього правила існують винятки. Зокрема, суд вправі, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються (ч.3 ст.349 КПК України України).
Сторона обвинувачення зобов’язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит цих свідків (ч.3 ст.23 КПК України України).
Засада безпосередності дослідження доказів в першу чергу покликана забезпечити об’єктивність суду при прийнятті рішення. Вона є настільки важливою, що законодавець передбачив можливість участі в судовому розгляді запасних присяжних засідателів (статті 387 – 390 КПК України) та запасного професійного судді (ст.320 КПК України) – на випадок вибуття судді чи народного засідателя з кримінального провадження та його заміни.

41. Для чого здійснюється повне фіксування судового провадження технічними засобами?
Під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч.5 ст.27 КПК України). Таке фіксування забезпечує: наявність повних і достовірних даних‚ пов’язаних з ходом судового провадження; дає змогу об’єктивно і всебічно відображати подання сторонами доказів‚ клопотань‚ заяв‚ а також заперечень проти клопотань і доводів інших учасників‚ надання пояснень‚ доказів‚ висловлювання міркувань з питань‚ що виникли в ході судового розгляду тощо; відображає результати судового засідання.
Отже‚ фіксування судового процесу технічними засобами фактично забезпечує:
-дисциплінованість і відповідальність як учасників судового процесу в справі‚ так і суддів;
-можливість запобігати порушенням порядку вчинення процесуальних дій;
-додержання законності та інших засад судочинства в судових засіданнях.

42. Коли обвинувачений має право клопотати про розгляд справи судом присяжних?
Обвинувачений має право клопотати про розгляд справи судом присяжних під час кримінального провадження в суді першої інстанції щодо злочину, за вчинення якого передбачено довічне позбавлення волі.
Суд присяжних складається з 2 професійних суддів і 3 присяжних.
Якщо кримінальне провадження стосується кількох обвинувачених, воно розглядається судом присяжних стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд (ч.3 ст.31 КПК України).

43. Коли і як засуджений (виправданий) може отримати копію вироку суду?
Під час проголошення вироку обвинувачений присутній у судовому засіданні. Копія вироку вручається обвинуваченому негайно після його проголошення (ч.6 ст.376 КПК України).
Якщо обвинувачений не володіє державною мовою, то після проголошення вироку перекладач роз’яснює йому зміст резолютивної (заключної) частини судового рішення. Копія вироку рідною мовою обвинуваченого або іншою мовою, якою він володіє, у перекладі, що засвідчений перекладачем, вручається обвинуваченому (ч.4 ст.376 КПК України).
Після проголошення вироку головуючий роз’яснює обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Обвинуваченому, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, роз’яснюється право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції (ч.3 ст.376 КПК України).

44. Заходи піклування про неповнолітніх, непрацездатних і щодо збереження майна засудженого: як їх встановити?
За наявності в обвинуваченого неповнолітніх дітей, які залишилися без нагляду, непрацездатних батьків, баби, діда, прабаби, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і залишилися без нагляду, суд зобов’язаний одночасно з ухваленням вироку порушити окремою ухвалою питання перед службою в справах дітей або відповідним органом опіки та піклування, органом соціального захисту населення про необхідність влаштування цих неповнолітніх, непрацездатних або встановлення над ними опіки чи піклування.
Якщо в обвинуваченого залишилися без нагляду житло чи інше майно, він подає до суду клопотання про вжиття заходів для їх збереження. Суд зобов’язаний вжити такі заходи через відповідні органи. Про вжиті заходи має бути повідомлено обвинуваченого (ст.378 КПК України).

Порада СНЮ: Пам‘ятайте! Обов‘язкова участь адвоката разом з сурдоперекладачем забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які внаслідок фізичних вад слуху не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад (ст.52, ст.68 КПК України)

1.Кримінальний процесуальний кодекс України
2.Кримінальний кодекс України
3.Кодекс України про адміністративні правопорушення
4.Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”
5.Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”
6.Закон України “Про безоплатну правову допомогу”
7.Закон України “Про Державний бюджет України на 2014 рік”
8.Закон України “Про попереднє ув’язнення”
9.Наказ Міністерства юстиції України від 18.03.2013 №460/5 “Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України”

Далі буде.

Категорія: Адвокатура | Переглядів: 631 | Додав: Admin | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Посилання
Довідник
Кіно з субтитрами
Архів записів
АФОРИЗМИ: **Судиться - не богу молиться: поклоном не відбудеш. **На суд витрачають багато коштів. **Суди, суди, та поглядай сюди. **З багатим не судись, а з сильним не борись. **Суд і прямий, та суддя кривий. **Відсутній - завжди винен. **З суддею не спор, а з тюрмою не лайся. **Суддя в суді, що риба в воді. **Суддя - що кравець: як захоче, так і покрає. **У судді і брат в неправді буде винуватим. **Правдивий суддя, що цегляна стіна. **Коли карман сухий, то і суддя глухий. **Суддя, що подарунки бере, перед суддею (на лаві підсудних) буде. **Архирей не бог, а прокурор не правда. **Секретар суда з ділом, як душа з тілом. **В суді правди не шукають. **Перо в суді, що сокира в лісі. **Як в кишені сухо, то і в суді глухо. **Правда твоя, мужичок, але полізай у мішок. **У суд ногою, а в гаманець рукою. **У кого карман повніший, у того й суд правіший. **Набий віз людей, та повези у суд віз грошей, то й прав будеш. **Не йди в суд з одним носом а йди з приносом. З грішми. **Тому довго суд тягнеться, що винуватий нравиться. **Тоді виграю справу, як ляжу на лаву. **Тяганина в судах. **В своїй справі сам не суддя. **Сам собі ніхто не суддя. **Самому судить - не розсудить. **Самосуд - не суд. **Самосуд - сліпий суд. **Як судять громадою, то й невинному дістається. **Хто судиться, той нудиться. **Найгірше в світі, це судиться та лічиться. **Справу вести,- не постіл плести. **Як почнеться тяганина, то не раз упріє Україна. **Суд не яма - стій прямо. **Із суда, що з ставка, сухий не вийдеш. **Хто ходить по судах, то про того йде негарна слава. **На суді, що на воді, не втонеш, то замочишся. **Краще втопиться, чим судиться. **Тяжба - петля, а суд - шибениця. **Хоч і праве діло, а в кишені засвербіло. **Витрати грошей на судові справи. **З суда грошей не носять. **Тяжба - не гроші, а потрава - не хліб. **В копицях -не сіно, а в суді - не гроші. **В лісі -не дуги, а в суді - не гроші. **Суд та діло собака з’їла. **Судді - рибка, а прохачеві - луска. **Поли вріж (поступись своїм) та тікай, а суда не затівай. **Суд завів, став гол, як сокіл. **Не ходи до суду, бо хліба не буде. **Від злодія біда, від суда - нужда. **Дере коза лозу, а вовк козу, а вовка мужик, а мужика пан, а пана юриста, а юристу чортів триста. **Поганий мир, краще всякого суда. **Краще матер'яний мир, чим ремінний суд. **З казною судиться, то краще втопиться. **З казною не судись - своїм поступись. **Хто бореться з морозом, у того завжди вуха померзлі. **Коза з вовком тягалась, та тільки шкура зосталась. **Великий та багатий - рідко винуватий. **Захищається рак клешнею, а багач мошною. **У скотинки - рожки, а у багатого грошики. **У святих отців не знайдеш кінців. **Уміння приховувати свої вчинки. **На старців суда нема. **Голий голого не позива. **З голого, що з мертвого. **На нема і суда нема. **Не треба з тим дружиться, хто любить судиться. **Правди не судять. **Ідучи в суд хваляться обидва, а з суда - один. **До справи два, а по справі - один. **До суда два скачуть, а після суда один скаче, а другий плаче. **Справа - справою, а суд по формі. **Діло - ділом, пиво - пивом, а суд по формі. **Не спіши карати, спіши вислухати. **Суд скорий рідко бува справедливий. **Без розсуду не твори суду. **Краще десять винуватців простить, чим одного невинного наказати. **Винуватого кров - вода, а невинного - біда. **Неправий суд - гірше розбою.**