Продовження. Початок дивіться, будь-ласка, №№1, 2, 3
Даний розділ містить в собі частину довідника СНЮ під назвою “Мені довелось стати учасником кримінального процесу”.
В ньому детально описані головні елементи кримінального процесу: права і обов`язки заявника, потерпілого, свідка, обвинувачуваного, підозрюваного, як оскаржити ухвали слідчого, слідчого судді, прокурора, які існують види запобіжних заходів тощо.

ІV. Мене підозрюють, звинувачують або засуджують у вчинені злочину

1. Хто вважається підозрюваним та обвинуваченим?
Підставами для набуття особою статусу підозрюваного є затримання за підозрою у вчиненні злочину або повідомлення її про підозру у порядку, встановленому статтями 276–279 КПК України.
Необхідність встановлення процесуального статусу є важливим для самої особи. Адже з цього моменту вона може повною мірою реалізовувати право на захист від обвинувачення і право не свідчити проти самої себе.
Як правило, письмове повідомлення про підозру вручається особі в день його складення прокурором або слідчим. Затриманій особі письмове повідомлення про підозру вручається не пізніше 24 годин з моменту фактичного затримання. У випадку невручення особі протягом цього строку повідомлення про підозру її має бути негайно звільнено.
Одночасно із повідомленням про підозру прокурор або слідчий повинен довести до відома підозрюваного його права, передбачені ст.42 КПК УКраїни, і за необхідності – роз’яснити їх зміст  ст.276 КПК УКраїни).
Особа набуває процесуального статусу обвинуваченого (підсудного) після того, як слідчий або прокурор передає до суду у порядку, передбаченому ст.291 КПК України, складений щодо неї обвинувальний акт.

2. Коли особа стає засудженим?
Засудженим у кримінальному провадженні є особа, обвинувальний вирок щодо якої набрав законної сили (після закінчення строку на його оскарження, що становить 30 днів з дня проголошення вироку, або в момент ухвалення рішення апеляційним судом) (ч.2 ст.43, п.1 ч.2 ст.395 КПК України).

3. Які права має підозрюваний, обвинувачений під час досудового розслідування?
Основні права цих осіб закріплені у частинах 3 і 4 ст.42 КПК України. Підозрюваний, обвинувачений під час досудового розслідування мають такі права:
-знати, у чому їх підозрюють, обвинувачують;
-бути повідомленими про свої права;
-мати захисника та побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту – мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних діях; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави в порядку надання безоплатної правової допомоги;
-давати або відмовитися давати показання і відповідати на запитання у будь-який момент;
-користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє; користуватися за необхідності послугами перекладача, в тому числі за рахунок держави;
-збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази;
-у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – на негайне повідомлення членів сім’ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце його перебування (ст.213 КПК України);
-заявляти відводи;
-заявляти клопотання щодо проведення процесуальних дій або вжиття заходів безпеки щодо себе, членів своєї сім’ї, близьких родичів, майна, житла тощо;
-подавати скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді;
-ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування (ст.221 КПК України) та вимагати відкриття матеріалів (ст.290 КПК України).
Перелік цих прав не є вичерпним.

4. Що являє собою принцип змагальності сторін?
Цей принцип передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод, інтересів, а також рівність прав сторін на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг тощо.
Стороною захисту є підозрюваний або обвинувачений, його захисник або законний представник.
Стороною обвинувачення зазвичай виступає прокурор, а в провадженнях приватного обвинувачення нею може бути потерпілий.
Сторони змагаються між собою в питанні надання доказів на підтвердження відповідно винуватості/невинуватості особи у вчиненні злочину. Арбітром у такому “змаганні” виступає суд, що повинен забезпечити сторонам рівні можливості для доведення їхніх правових позицій, зберігаючи при цьому об’єктивність та неупередженість (ст.22 КПК України).

5. Що означає свобода від самовикриття?
Цей принцип означає, що жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні злочину або примушена давати показання, пояснення, що свідчать про її винуватість.
Кожний має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти себе, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання.
Із свободою від самовикриття тісно пов’язане право не свідчити проти близьких родичів або членів своєї сім’ї (ст.18 КПК України).

6. Які обов’язки закон покладає на підозрюваного, обвинуваченого?
Підозрюваний, обвинувачений мають лише три обов’язки:
-прибути за викликом до слідчого, слідчого судді, прокурора, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк – заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;
-виконувати обов’язки, покладені на них рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
-підкорятися вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, якщо вони не суперечать закону (ч.7 ст.42 КПК України).

7. В яких випадках здійснюється повідомлення особи про підозру?
Повідомлення особи про підозру здійснюється у випадках:
-затримання особи на місці вчинення злочину чи безпосередньо після його вчинення;
-обрання до особи одного з передбачених у КПК запобіжних заходів;
-наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні злочину (ч.1 ст.276 КПК України).

8. Які права підозрюваному варто реалізувати першочергово?
У першу чергу підозрюваному варто реалізувати такі права:
-дати пояснення з приводу підозри або відмовитися їх давати;
-мати свого захисника і побачення з ним до першого допиту в таких умовах, що забезпечують конфіденційність спілкування. Ці умови означають, що будь-хто інший не може підслуховувати або мати змогу почути розмову підозрюваного з адвокатом;
-у випадку затримання – на негайне повідомлення про це близьких родичів чи інших осіб, вимагати перевірки обґрунтованості затримання;
-за необхідності – заявляти клопотання про вжиття заходів безпеки щодо себе, членів своєї сім’ї, майна, житла тощо.

9. Хто може бути захисником підозрюваного, обвинуваченого?
Захисником підозрюваного, обвинуваченого може бути лише професійний адвокат (має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю). Отже, при зверненні за правовою допомогою до конкретного адвоката необхідно перевірити в нього наявність цього свідоцтва. Відомості про адвоката мають бути занесені до Єдиного реєстру адвокатів України.
У цьому Реєстрі також міститься інформація про можливі зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю, що виключає право особи на участь в кримінальному провадженні в якості захисника (ст.45 КПК).
Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України (ч.4 ст.17 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05.07.2012).

10. З якого моменту може бути залучений захисник?
Захисник може бути залучений у будь-який момент – підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами на проханням чи за згодою підозрюваного, обвинуваченого (ст.48 КПК України).
Кожна особа може мати свого постійного ("сімейного") адвоката навіть до участі в кримінальному провадженні в ролі потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого чи свідка. Проте залучати адвоката в якості свого захисника можна з початку конкретного кримінального провадження. Про початок кримінального провадження може свідчити, зокрема, затримання особи, повідомлення її про підозру тощо.

11. Які обов’язки має захисник?
Захисник зобов’язаний:
-використовувати засоби захисту, передбачені законом, з метою забезпечення прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з’ясування обставин, що спростовують винність його підзахисного або здатні пом’якшити чи виключити кримінальну відповідальність щодо підозрюваного, обвинуваченого;
-прибувати до місця виконання процесуальних дій за участю підзахисного;
-не розголошувати без згоди підзахисного відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю в кримінальному провадженні і становлять таємницю.
Захисник після його залучення не має права відмовитися від виконання своїх обов’язків за винятком випадків, коли:
-є обставини, що виключають його участь у кримінальному провадженні (наприклад, зупинено дію його свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю);
-захисник не згодний з підзахисним щодо обраного ним способу захисту (наприклад, обвинувачений вимагає від захисника застосування незаконних способів – підкуп судді, залякування свідка тощо);
-підозрюваний, обвинувачений умисно не виконує умови договору зі захисником (порушує умови договору щодо оплати послуг адвоката чи систематично недотримується законних порад захисника);
-у захисника (на його думку) відсутня належна кваліфікація для участі в цьому провадженні, що є особливо складним (ст.47 КПК України).

12. Підозрюваний не має коштів для запрошення захисника. Як бути?
У такому випадку підозрюваний може скористатися правом на надання безоплатної (за рахунок держави) правової допомоги (ч.3 ст.20 КПК України).
Слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов’язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні, якщо підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об’єктивних причин не може його залучити самостійно (ч.1 ст.49 КПК України, п.7 ч.1 ст.14 Закону України “Про безоплатну правову допомогу” від 02.06.2011).
Отже, підозрюваний повинен заявити клопотання про надання йому безоплатної правової допомоги у зв’язку з відсутністю у нього коштів.
У разі, якщо відповідно до ст.52 КПК участь захисника є обов’язковою, але підозрюваний не залучив його до провадження, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов’язані залучити захисника у порядку надання безоплатної правової допомоги незалежно від подання чи неподання підозрюваним клопотання про це.

13. Що робити, якщо захисник працює неефективно?
Вибір конкретного захисника є особистою справою кожного підозрюваного, обвинуваченого, засудженого. Якщо особа незадоволена роботою свого захисника, вона може відмовитися від його послуг. Закон гарантує такі права:
-відмовитися від захисника або замінити його. У разі відмови від захисника особа може також взяти функції свого захисту на себе, за винятком випадків, коли участь захисника є обов’язковою. Відмова від захисника або його заміна повинна відбуватися виключно в присутності захисника після надання можливості для конфіденційного спілкування (ч.2 ст.54 КПК України);
-отримати допомогу від призначеного захисника у випадку відмови від захисника у справі, в якій його участь є обов’язковою (п.1 ч.1 ст.49, ч.3 ст.54 КПК України);
-отримати від слідчого, прокурора, слідчого судді, суду допомогу у встановленні зв’язку для запрошення захисника. Підозрюваному, обвинуваченому потрібно бути дуже обережним, якщо слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд рекомендує залучити конкретного захисника, що по суті заборонено законом (ч.1 ст.48 КПК України).

14. Які можуть бути наслідки нез’явлення за викликом слідчого, прокурора або судовим викликом?
Якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач не з’явився без поважних причин за викликом або не повідомив про причини свого неприбуття та наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик, на нього накладається грошове стягнення у розмірі:
-від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати – у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора;
-від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати – у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.
Мінімальний розмір заробітної плати в 2014 р. встановлено:
-у місячному розмірі: з 1 січня – 1218 грн.;
-у погодинному розмірі: з 1 січня – 7,3 грн. (ст.8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2014 рік” від 16.01.2014).
Особа, на яку накладено грошове стягнення та яка не була присутня під час розгляду цього питання слідчим суддею, судом, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення, що подається відповідній особі, яка винесла цю ухвалу. У клопотанні обов’язково має бути обгрунтовано безпідставність накладення грошового стягнення. Тобто, має доводитися, що існували поважні причини неприбуття особи за викликом, невичерпний перелік яких міститься у ст.138 КПК України (перебування в закладі охорони здоров’я, тримання під вартою, несвоєчасне отримання повістки про виклик, смерть близького родича тощо).
У випадку нез’явлення за викликом до підозрюваного, обвинуваченого, свідка також може бути застосовано привід (ч.2 ст.139 КПК України).

15. Що таке привід і як він здійснюється?
Привід полягає у примусовому доставленні особи, до якої він застосовується, до місця її виклику в указаний в ухвалі час. Привід може застосовуватися до підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого, цивільного відповідача, який не з’явився без поважних причин за викликом або не повідомив про причини свого неприбуття та наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик (ч.2 ст.139 КПК України).
Рішення про здійснення приводу приймається у формі ухвали: під час досудового розслідування – слідчим суддею за клопотанням слідчого або прокурора, під час судового провадження – судом за власною ініціативою або за клопотанням потерпілого, сторони кримінального провадження. Реквізити клопотання про здійснення приводу зазначені у ст.141 КПК України.
Безпосередньо привід здійснюється відповідними підрозділами міліції, служби безпеки, податкової міліції або органів державного бюро розслідувань.
Особа, якій оголошено ухвалу про здійснення щодо неї примусу, зобов’язана підкоритися законній вимозі слідувати в супроводі працівника правоохоронного органу до місця виклику, інакше їй загрожує застосування заходів фізичного впливу. Перед застосуванням цих заходів виконавець приводу повинен попередити особу про можливість їх застосування. Заходи фізичного впливу не можуть завдавати шкоди здоров’ю особи та повинні зводитися до мінімального впливу на неї, необхідного для виконання ухвали про здійснення приводу (ст.143 КПК України).

16. В яких спеціальних правах може бути обмежено підозрюваного, обвинуваченого?
Підозрюваного, обвинуваченого може бути тимчасово обмежено в спеціальних правах шляхом вилучення документів, які їх посвідчують. Це може бути право:
-на керування транспортним засобом або судном;
-полювання;
-на здійснення підприємницької діяльності.
Ці документи може тимчасово вилучити слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа у законно затриманої ними особи (з дотриманням вимог ст.208 КПК України) у разі наявності підстав вважати, що це необхідно для:
-припинення чи запобігання злочину;
-припинення чи запобігання перешкоджанню кримінальному провадженню з боку підозрюваного;
-забезпечення відшкодування завданої злочином шкоди.
Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом може бути здійснено також на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування на строк не більше двох місяців (ст.148 КПК України).

17. Чи може бути відсторонено підозрюваного від посади?
Так, відсторонення підозрюваного, обвинуваченого від посади здійснюється у випадку, коли посадова особа:
-підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину;
-є службовою особою правоохоронного органу – незалежно від тяжкості злочину, у вчиненні якого вона підозрюється (ст.154 КПК України).
Тяжкість вчиненого злочину визначається залежно від виду та міри можливого покарання, з використанням класифікації, що міститься у ст.12 КК України.
Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців.
Відсторонення обвинуваченого від посади має тимчасовий характер і його не слід плутати зі звільненням з роботи.

18. Що таке тимчасовий доступ до речей і документів?
Тимчасовий доступ до речей і документів – це надання стороні кримінального провадження (як, скажімо, слідчому, так і обвинуваченому), особою, у якої знаходяться такі речі та документи, можливості ознайомитися з ними, зробити копії та вилучити їх (за наявності рішення слідчого судді чи суду).
Сторони кримінального провадження можуть звернутися до слідчого судді (під час досудового провадження) та суду (під час судового провадження) із клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів, в якому потрібно, зокрема, обгрунтувати значення цих предметів для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч.2 ст.160 КПК України).
Забороненим є доступ до листування або іншої форми спілкування захисника з клієнтом, а також об’єктів, що були додані до такого спілкування (наприклад, фотографій, електронних текстових документів) (ст.161 КПК України).

19. Яке майно може бути тимчасово вилучено в підозрюваного, обвинуваченого?
Тимчасово може бути вилучено майно – речі, документи, гроші тощо, які були:
-підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби, знаряддя вчинення злочину та/або залишили на собі його сліди (наприклад, ніж, закривавлений одяг);
-надані особі з метою схилити її до вчинення злочину або слугували фінансуванням злочину чи винагородою за його вчинення (“аванс” за вбивство на замовлення, грошова сума, надана в якості хабара з метою схилити особу до службового зловживання тощо);
-є предметом злочину, пов’язаного з їх незаконним обігом (вогнепальна зброя, наркотичні засоби тощо);
-набуті в результаті вчинення злочину, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення (ст.167 КПК України).

20. Які є види запобіжних заходів?
Запобіжними заходами є:
-особисте зобов’язання;
-особиста порука;
-застава;
-домашній арешт;
-тримання під вартою (ч.1 ст.176 КПК України).
Також тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, проте цей захід істотно відрізняється від інших порядком застосування (див. “Якщо вас затримали”).
Особисте зобов’язання (ст.179 КПК України) полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов’язання виконувати певні обов’язки, визначені у ч.5 ст.194 КПК України (носити електронний засіб контролю, прибувати за кожною вимогою до суду або іншого визначеного органу влади, не відвідувати певні місця, докласти зусиль до пошуку роботи або навчання, пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності тощо).
Особиста порука – це надання особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов’язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим їхніх обов’язків, визначених у ч.5 ст.194 КПК України, і зобов’язані доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу (ст.180 КПК України).
Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби (ст.181 КПК України).

21. Чи завжди тримання під вартою є наслідком повідомлення про підозру та затримання?
Ні. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом і може бути застосоване виключно щодо:
-особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді штрафу у розмірі понад 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо обвинувачений не виконав покладені на нього обов’язки при застосуванні раніше обраного щодо нього запобіжного заходу або не вніс заставу;
-судимої раніше особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який у КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 3 років, якщо перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
-те саме – щодо раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за яким у КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років;
-раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який у КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років;
-раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який у КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 3 роки;
-особи, яку розшукують органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв’язку з яким може бути вирішене питання про видачу (екстрадицію) такій державі (ч.2 ст.183 КПК України).
У перших трьох названих випадках одночасно й обов’язково має враховуватися наявність спроб підозрюваного, обвинуваченого переховатися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого тощо (ст.177 КПК України).
В усіх випадках прокурор повинен довести, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Рішення про застосування тримання під вартою як запобіжного заходу під час судового провадження приймається судом шляхом постановлення ухвали.

22. Які строки тримання під вартою?
Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів (ч.1 ст.197 КПК України). Тобто, після закінчення 60 днів з дня постановлення ухвали про тримання під вартою особу має бути звільнено з-під варти або постановлено ухвалу про продовження строку тримання під вартою. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття особи під варту, а якщо моменту взяття під варту передувало затримання – то з моменту затримання.
Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не може перевищувати:
-6 місяців – у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості;
-12 місяців – у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів (ст.197 КПК України).

23. В якому порядку надаються побачення особам, яких тримають під вартою, з родичами та іншими особами?
Побачення особам, яких тримають під вартою, з родичами та іншими особами, надається в порядку, визначеному у ст.12 Закону України “Про попереднє ув’язнення” від 30.06.1993 та Розділі 6 "Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України" , затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2013, №460/5.
Побачення з родичами або іншими особами може надавати особам, взятим під варту, адміністрація місця попереднього ув’язнення лише з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, не менше 3 разів на місяць. Тривалість побачення встановлюється від 1 до 4 годин. Дозвіл слідчого або суду, затверджений гербовою печаткою, є дійсним лише на одне побачення. На підставі цього дозволу, а також письмової заяви особи, яка прибула на побачення, начальник слідчого ізолятора або його заступник надає письмовий дозвіл і розпорядження черговому на його проведення.
Громадянам, які прибули на побачення без документів, що засвідчують їх особу, а також особам, не вказаним у дозволі, побачення не надається.
Надане взятій під варту особі побачення проводиться під контролем адміністрації місця попереднього ув’язнення.
Особа, взята під варту, має право на побачення з захисником наодинці, без обмеження кількості побачень та їх тривалості, у вільний від виконання слідчих дій час. Адміністрація установи повинна забезпечити умови для проведення побачень, у т.ч. умови конфіденційності розмови.
Особам, які прибули на побачення, та ув’язненим не дозволяється передавати будь-які документи, предмети й речі та, за винятком глухонімих, – перемовлятися жестами або умовними знаками.
Для проведення побачення використовується спеціальна кімната, яка обладнується переговорним пристроєм.
Побачення для ув’язнених жінок, неповнолітніх надаються в окремих кімнатах (без телефонних кабін, перегородок).
У кімнату, де розташовані кабіни для проведення побачень, можуть бути виведені одночасно декілька взятих під варту осіб при додержанні вимог ізоляції. Побачення для осіб, узятих під варту за вчинення особливо небезпечних злочинів, проводяться в індивідуальному порядку окремо від усіх інших осіб, які перебувають під вартою.
Перед побаченням і після його закінчення особи обшукуються.
У разі тимчасової заборони побачень (карантинні заходи, ускладнення оперативної обстановки тощо) в приймальні для відвідувачів вивішується відповідне оголошення.

24. Як може бути змінено запобіжний захід у виді тримання під вартою на інший?
Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути змінено на інший слідчим суддею, судом, зокрема за клопотанням підозрюваного чи обвинуваченого.
У цьому клопотанні потрібно обґрунтувати безпідставність тримання особи під вартою, використовуючи норму ч.1 ст.183 КПК України, де зазначається, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, навести переконливі аргументи на користь того, що підозрюваний чи обвинувачений не збирається порушувати покладені на нього обов’язки, а настання ризиків, перерахованих у ч.1 ст.177 КПК України, є малоймовірним.
До клопотання мають бути додані:
-копії документів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує необхідність зміни запобіжного заходу;
-перелік свідків, яких підозрюваний чи обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання;
-підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.
Слідчий суддя, суд зобов’язаний розглянути клопотання про зміну запобіжного заходу протягом 3 днів з дня його одержання. Клопотання може бути залишене без розгляду, якщо не минуло 30 днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом (ст.201 КПК України).

Продовження частини 2.