Чи можна відсторонити від роботи працівника, який відмовився вакцинуватися від COVID-19, — є роз’яснення

Чи доступна вакцина проти COVID-19 для комерційних закупівель? 
Вакцини на комерційному ринку і в приватних медичних закладах можуть з’явитися в другій половині 2021 року. Це пов’язано із надзвичайно великим попитом на вакцини та обмеженими можливостями виробництва фармацевтичних компаній. 

Чи є вакцинація проти COVID-19 обов’язковою? 
Ні, вакцинація проти COVID-19 в Україні є добровільною. Ніхто не може примусити людину вакцинуватися. 
МОЗ та Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендують зробити щеплення проти COVID-19 для того, щоб захистити своє життя та здоров’я, а також ваших близьких, які можуть бути в групі ризику. 

Чи необхідно вакцинуватися тим, хто перехворів COVID-19? 
Так. Зважаючи на серйозні ризики для здоров’я і те, що можна повторно заразитися COVID-19, потрібно вакцинуватися, навіть якщо ви перехворіли. 
Наразі достеменно невідомо, наскільки довго зберігається набутий імунітет. Вакцинація — це єдиний ефективний спосіб захиститись від COVID-19 та уникнути тяжкого перебігу хвороби. Рідко коли люди повторно хворіють на COVID-19 протягом шести місяців після хвороби. Хоча таке можливо. 
Якщо в людини є задокументована історія хвороби, то вакцинацію можна перенести на пізніший час та вакцинуватися уже через пів року після видужання від COVID-19. Щепитися можна і раніше, якщо будуть вільні дози вакцини. 

Чи можна усунути від роботи співробітника, який відмовився вакцинуватися від COVID-19 або не має "сертифіката вакцинації"? Якщо можна, то в яких сферах (обслуговування відвідувачів, ресторани, кафе)? 
Ні. Вакцинація в Україні є добровільною. 

Чи повинен роботодавець забезпечувати співробітнику можливість вакцинуватися? Якщо так, то як саме (оплата вакцини)? 
Наразі вакцинація проти COVID-19 в Україні є безоплатною. Немає законодавчої вимоги до роботодавців надати своїм співробітникам можливість вакцинуватися. 
Якщо роботодавець зацікавлений в здоров’ї та добробуті свого персоналу, він може заохочувати співробітників вакцинуватися, наприклад, надавши можливість щепитися у робочий час чи запропонувавши додатковий вихідний, якщо співробітник матиме таку типову реакцію на вакцину як: 
-головний біль, 
-лихоманка, 
-підвищення температури та ін. 

Які додаткові гарантії надаються співробітникам на період вакцинації (додаткові дні відпустки, лікарняний тощо)? 
Законодавство не вимагає від роботодавця надати співробітнику відпустку на період вакцинації. Якщо після щеплення людина матиме таку типову реакцію на вакцину як головний біль, лихоманка, підвищення температури, то вона може звернутися до сімейного лікаря по лікарняний лист.  

Через якийсь канал найкраще записуватися на вакцинацію (гаряча лінія, Дія)? Чи впливатиме дата запису на черговість? 
Немає значення, в який спосіб ви записуєтесь до списку очікування на вакцинацію: ваші дані все одно занесуть у єдину систему. Вас сповістять про можливість записатися на щеплення, коли настане етап вакцинації групи, до якої ви належите.Вакцинація проти COVID-19 відбувається в 5 етапів: 
-1-й етап – медики, які працюють із пацієнтами з COVID-19, персонал та мешканці закладів для літніх людей, військовослужбовці на фронті (≈ 367 тис. людей). 
-2-й етап – решта медичних працівників, люди віком 80+ та соціальні працівники (≈ 3 млн людей). 
-3-й етап – люди віком 65-79 років, працівники критично важливих структур державної безпеки, працівники сфери освіти (≈ 7 млн людей). 
-4-й етап – люди віком 60-64 роки, люди з хронічними захворюваннями, люди, що працюють та відбувають покарання в місцях обмеження волі (≈ 11 млн людей). 
-5-й етап – решта дорослого населення України (≈ 13 млн людей). Вже розпочалась вакцинація пріоритетних груп першого, другого й окремих груп третього етапу. Старт щеплення нових груп залежить від надходження нових партій вакцин. Чим більше ми отримуємо вакцин, тим швидше будуть вакциновані групи з наступних етапів. 

Чи повинен роботодавець наполягати на вакцинації співробітників? 
Ні. Вакцинація в Україні є добровільною. 

Чи варто проводити вакцинацію від COVID-19, якщо у пацієнта встановлено аутоімунне захворювання /онкологію? 
Людей з аутоімунними захворюваннями вакцинують проти COVID-19 наступним чином. Зважають на приймання імуносупресивних препаратів та рівень імуносупресії: 
-якщо вона надто сильна, то чекають завершення терапії; 
-якщо низька, та імунну систему наразі ніщо особливо не пригнічує, то можна робити без очікування. 
Люди з онкологічними хворобами в групі ризику. Вакцини не можуть спричинити захворювання навіть на тлі імуносупресії, бо не є живими та повноцінними вірусами. 
Імуносупресія може означати, що вакцинація не матиме належного ефекту, тому слід брати до уваги період захворювання й терапії – можливо, варто почекати з вакцинацією, чи зробити її перед курсом хімієтерапії. 

Чи будуть в Україні вводитися паспорта вакцинації проти COVID-19? Чи дає це право в'їзду до країн Євросоюзу без ПЛР-тесту? 
Ні. Наразі вимоги до необхідності документального підтвердження вакцинації проти COVID-19 не узгоджені на міжнародному рівні. Оскільки такі вимоги відсутні, українці отримують довідку про проведення щеплення від COVID-19, оформлену згідно з чинними положеннями про щеплення. 

Які побічні реакції виникають після вакцинації проти COVID-19? 
Ваш організм може певним чином реагувати на вакцину, це означає, що ваше тіло вибудовує захист.  
Можливі такі реакції: 
-почервоніння, 
-біль, 
-набряк у місці ін'єкції, 
-лихоманка чи озноб, 
-головний біль, 
-біль у м'язах чи суглобах, 
-біль у животі, 
-збільшення лімфатичних вузлів, 
-нудота, 
-втомлюваність, 
-сонливість чи безсоння, 
-запаморочення. 
Ці реакції є нормальними та минають за кілька днів після вакцинації. Якщо ви відчуваєте дискомфорт, зверніться до свого сімейного лікаря чи терапевта за рекомендаціями. 
Терміново повідомте свого лікаря або зверніться до медичного закладу, якщо є наступні симптоми: 
-судоми, 
-втрата свідомості, 
-блювання, 
-висип на тілі, 
-сильний біль, 
-температура понад 38C, 
-сплутаність мови. 
Важливо не пропустити розвиток іншого захворювання, яке збіглося в часі з вакцинацією і потребує своєчасного надання допомоги. Також ви можете повідомити про свою реакцію на вакцину в Державний експертний центр МОЗ, який аналізує, систематизує їх та передає виробнику, заповнивши анкету. 

Чи варто проводити вакцинацію від COVID-19, якщо пацієнт вже переніс COVID-19? 
Так. Зважаючи на серйозні ризики для здоров’я і те, що можна повторно заразитися COVID-19, потрібно вакцинуватися, навіть якщо ви перехворіли.  

Якщо пацієнт вже переніс COVID-19, коли можна вакцинувати пацієнта, на який день? 
Через пів року після видужання, або раніше, як будуть вільні дози вакцини та після того, як людина повністю видужає після коронавірусної хвороби. 

Якщо є імуноглобуліни після COVID-19, чи потрібно вакцинуватися? 
Треба вакцинуватися навіть за наявності антитіл. 
По-перше, не існує стандартизованого кількісного універсального аналізу для визначення рівня антитіл. Можуть бути хибні чи непорівнянні результати, на які не можна покладатися. 
По-друге, зараз вивчають питання рівня гуморального імунітету (антитіл) та захищеності від інфекції SARS-CoV-2. Ми не знаємо досі, скільки антитіл достатньо для захисту. Крім, того антитіла не єдина ланка противірусного захисту. 

Чи варто проводити вакцинацію від COVID-19 вагітним? 
Вагітні жінки можуть важче переносити хворобу і є групою ризику: вони не брали участі в клінічних дослідженнях вакцин, тому наразі дуже мало даних для висновків щодо їхньої безпечності. Якщо вагітна жінка має високий ризик захворіти на COVID-19 (наприклад, працює у сфері охорони здоров’я) чи має супутні захворювання, які можуть сильно ускладнити перебіг хвороби, то можливість вакцинації потрібно обговорити з лікарем. Цілком може бути таке, що користь вакцинації перевищує можливі ризики. 

Чи варто проводити вакцинацію від COVID-19 літнім пацієнтам (старше 65 років)? 
Старший вік не є протипоказанням до вакцинації проти COVID-19. Навпаки, саме люди старшого віку є групою ризику важкого перебігу хвороби. Саме вони ризикують померти через цю хворобу чи її ускладнення, і тому вони мають бути вакциновані передусім. Це пріоритетна група для вакцинації. 

Чи відповідає якість вакцини від COVID-19 COVISHIELD якості вакцини AstraZeneca? 
Covishield — це локальна назва вакцини AstraZeneca, яку виготовляють в індійському Інституті сироватки крові (Serum Institute of India). 
Вона схвалена для екстреного застосування Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ). Дозвіл на її використання також дали: 
-Велика Британія, 
-Європейський Союз, 
-Індія. 
Всі вакцини AstraZeneca мають однаковий склад, незалежно від країни-виробника. 

Спосіб введення вакцини і режим дозування (період між введенням першої і другої дози COVID-19) 
Вакцини проти COVID-19 вводять у дельтоподібний м’яз плеча. Наразі необхідно отримати 2 дози вакцини. Усі вакцини, які сьогодні знаходяться на ІІІ стадії клінічних випробувань, потребують дводозного введення, окрім вакцини від Johnson&Johnson/Janssen. Період між введенням першої і другої дози залежить від кожної конкретної вакцини.  
-Дві дози вакцини AstraZeneca/Covishield вводять з інтервалом 4-12 тижнів, при чому при інтервалі у 12 тижнів вакцина показала більшу ефективність. 
-Вакцину CoronaVac/Sinovac вводять з інтервалом у 14-28 днів; 
-Comirnaty/Pfizer-BioNTech - 21 день. 
Людям, яким зробили перше щеплення проти COVID-19 вакциною AstraZeneca/Covishield, виготовленою індійським Інститутом сироватки крові, можна робити друге щеплення вакциною AstraZeneca (AZD1222), виробленою на інших майданчиках в інших країнах, наприклад вакциною, виготовленою південнокорейською компанією SK Bioscience Co Ltd. (AstraZeneca-SKBio). Ці вакцини є ідентичними за складом та технологіями виготовлення. Водночас вакцини різних типів та створені різними компаніями не є взаємозамінними. Тобто людей, які отримали першу дозу векторної вакцини AstraZeneca/Covishield, не можна щепити другою дозою вакцини іншого типу, наприклад мРНК-вакциною від Pfizer-Biontech або інактивованою вакциною CoronaVac/Sinovac, бо щодо цих препаратів недостатньо даних про взаємозамінність та вони можуть відрізнятися за технологіями виготовлення.  

Чи можна проводити вакцинацію COVID-19 дітям (віком до 18-ти років)? 
Ті вакцини проти COVID-19, які наразі схвалені для екстреного застосування, і ті, які проходять клінічні випробування, не включали дітей до 18 років до груп досліджень (дослідження вакцини від Pfizer здійснювалися на людях старших 16 років). Відповідно інформація про безпечність та ефективність вакцин проти COVID-19 серед дітей віком до 18 років наразі невідома. Такі вакцини не допущені до застосування серед дітей віком до 18 (для Pfizer - 16) років. 

Яка з усіх вакцин найбезпечніша? 
Усі вакцини, які використовуватиме Україна безпечні. Усі вакцини, які перебувають на ІІІ фазі клінічних випробувань, пройшли стадію перевірки на безпечність. 
Кожна країна має регуляторні органи, які контролюють безпеку та ефективність вакцин перед їхнім широким використанням. В усьому світі ВООЗ координує низку незалежних технічних органів, які перевіряють безпеку вакцин до і навіть після їхнього запровадження. Суворі тести та клінічні випробування, котрі пройшли вакцини, схвалені ВООЗ для використання, підтверджують їхню безпечність та ефективність у боротьбі із захворюваннями.  Попри те, що вакцини проти COVID-19 розробляються дуже швидко, вони зможуть отримати необхідні дозволи регуляторних органів, тільки якщо вони відповідають суворим стандартам безпеки та ефективності. 

Чому немає логотипа AstraZeneca на вакцині COVISHIELD? 
Вакцина AstraZeneca (AZD1222) розроблена Оксфордським університетом та британсько-шведською компанією AstraZeneca. Вона виготовляється в Європі під назвою  AstraZeneca, яку 25 березня 2021 року змінили на Vaxzevria. Вакцина виробляється в Індії під назвою CoviShield та у Південній Кореї під назвою AstraZeneca SKiBIo. Різні торговельні назви для однієї й тієї ж вакцини, виготовленої на різних майданчиках, - це нормально. Незалежно від країни виробництва, склад та технологія виготовлення цих вакцини є однаковою, і по суті, все це - одна й та сама вакцина. 

Найчастіші побічні ефекти при вакцинації 
Найчастіші реакції на вакцину: 
-почервоніння, 
-біль, 
-набряк у місці ін'єкції, 
-лихоманка чи озноб, 
-головний біль, 
-біль у м'язах чи суглобах, 
-біль у животі, 
-збільшення лімфатичних вузлів, 
-нудота, 
-втомлюваність, 
-сонливість чи безсоння, 
-запаморочення. 
Ці реакції є нормальними та минають за кілька днів після вакцинації. Якщо ви відчуваєте дискомфорт чи ці реакції довго не зникають, зверніться до свого сімейного лікаря чи терапевта за рекомендаціями. 

Якщо після вакцинації температура вище 37 і погане самопочуття, що робити? 
Для полегшення стану можна застосовувати симптоматичне лікування анальгетиками та/або жарознижувальними препаратами (такими як парацетамол). Якщо ви відчуваєте дискомфорт чи ці реакції довго не зникають, зверніться до свого сімейного лікаря чи терапевта за рекомендаціями. 
Також ви можете повідомити про свою реакцію на вакцину в Державний експертний центр МОЗ, який аналізує, систематизує їх та передає виробнику, заповнивши анкету. 

Президент України Володимир Зеленський під час форуму “Україна 30. Коронавірус: виклики та відповіді”.
“Масово в школах, в університетах, в лікарнях, я вважаю, має бути. Кабмін знає мою думку. Вони повинні розробити цю програму. Я вважаю, що це правильно. Окрім приватних структур та інших ситуацій – з ними буде складніше. Я думаю, треба говорити про це: чому такі форми ми робимо. Повинні говорити з бізнесом, зі школами приватними. Наприклад, в школах: діти переносять досить легко, але вони переносять все додому. Ось складності. Тому там не може вчитель відмовитися від вакцинації, я вважаю. Просто не має права. Так як і лікарі. Наприклад, вони сьогодні працюють з COVID-хворими людьми. Не можна не вакцинуватися”, - сказав він.

Вакцинація від COVID-19: правове обгрунтування відмови і захисту від подальшої дискримінації

Сьогодні в усьому світі створюються умови, аби заохотити громадян до щеплень від COVID-19. В деяких країнах вакцинація стає обов’язковою для реалізації своїх прав. Тут слід ураховувати, що відмова від вакцинації є правом громадянина. Але, як будь-яке право, в деяких ситуаціях це право може бути обмежено.
Медичні, правові, соціальні аспекти проблеми вивчали незалежні експерти.

Між правами особи і інтересами суспільства
Обмеження прав може відбуватися в інтересах держави і суспільства і обумовлено насамперед необхідністю поваги таких же прав і свобод інших людей, а також необхідністю нормального функціонування суспільства і держави.
В принципі, проблему обмеження прав і свобод можна розглядати з двох точок зору:
1) коли обмеження пов’язані з особливими обставинами, екстраординарною ситуацією в суспільстві і державі, що має бути прямо передбачено законами даної країни;
2) в інших рядових випадках, коли обмеження прав і свобод особистості викликані необхідністю уникнути порушення прав і свобод інших людей.
Таким чином, поточна ситуація з вірусом SARS-CoV-2, в цілому, підходить під Ситуацію №1, що вимагає обмеження прав частини людей, що не бажають робити щеплення добровільно, з метою забезпечення громадського блага, поширення епідемії та запобігання хворобам і смерті багатьох тисяч громадян.
Загальна декларація прав людини (стаття 29, частина 2) визначає, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Таким, чином питання в балансі прав окремої особистості та інтересів суспільства.

Критерії правомірності на прикладі щеплення дітей
Раніше Європейський суд з прав людини вже стикався з необхідністю зробити висновок про дотримання балансу між обов’язковою вакцинацією і правом на приватне життя. У квітні 2020 року ЄСПЛ визнав обов’язкову вакцинацію дітей в Чехії такою, що не порушує право на повагу до приватного життя. Справа стосувалася стандартної вакцинації дітей від хвороб, добре відомих медичній науці, шляхом введення апробованої і добре вивченої вакцини.
У Чехії юридично обов’язкова вакцинація дітей від дев’яти хвороб, включаючи дифтерію, коклюш, правець, поліомієліт, гепатит В, кір та краснуху. За відмову від вакцинації без поважної причини може слідувати штраф. Крім того, в дитячі садки не приймають нещеплених дітей, за винятком тих, у кого є медичні показання. Скарги заявників стосувалися порушення їх права на повагу до приватного і сімейного життя (стаття 8 Конвенції), свободи думки, совісті і релігії (стаття 9 Конвенції), а також права на освіту (стаття 2 Протоколу №1 до Конвенції) у зв’язку з відмовою від вакцинації.
ЄСПЛ дійшов висновку, що таке втручання влади у недоторканність приватного життя мало під собою виправдану мету, було викликано нагальною соціальною необхідністю, здійснювалося в кращих інтересах дитини і вкладалося в широкі межі розсуду держави-відповідача з даного питання. Суд також нагадав, що держави зобов’язані ставити інтереси дитини в центр всіх рішень, а захист дитини від серйозних захворювань в більшості випадків досягається завдяки повному графіку щеплень. Ті, кому їх неможливо призначити, побічно захищені, поки в суспільстві підтримується необхідний рівень охоплення вакцинацією. Таким чином, коли політики добровільної вакцинації недостатньо для досягнення і підтримки колективного імунітету, або колективний імунітет не допомагає через природи захворювання (наприклад, правця), національні органи влади можуть обгрунтовано ввести політику обов’язкової вакцинації з метою досягнення належного рівня захисту від серйозних захворювань. При цьому суд врахував, що відсутність щеплень перешкоджало прийому лише в дитячий сад, але не впливало на прийом до початкової школи.
Зазначене рішення ЄСПЛ, тим не менш, не слід трактувати як карт-бланш для держав щодо введення обов’язкової вакцинації в умовах існуючої епідемії Covid-19.
ЄСПЛ спочатку зазначив, що справа стосується виключно «стандартної і планової вакцинації дітей від хвороб, які добре відомі медичній науці» і проти яких вакцинація вважається ефективною і безпечною.
Таким чином, ми приходимо до розуміння, що відступ від права на добровільну вакцинацію, можливий тільки в разі, якщо щеплення є плановою вакцинацією від добре вивченої хвороби, ефективною і безпечною вакциною.
Другим критерієм, важливим для відступу від права на відмову від вакцинації, буде очевидність суспільного блага через обмеження прав, а саме те, що такі обмеження очевидним чином допоможуть вирішити, ту проблему, з якою зіткнувся держава і суспільство, тобто, в нашому випадку, зупинити пандемію, або значним чином знизити її наслідки.
Чи можна вважати існуючі на даний момент в світі вакцини проти SARS-CoV-2 відповідними критеріями ефективності та безпеки?

Етапи розробки та строки
Розробка будь-якої вакцини завжди тривалий і трудомісткий процес. Тривалість розробки і виробництва вакцин залежить від багатьох факторів: штаму збудника, антигенних властивостей, того, наскільки він вивчений.
В середньому, етапи займають таку кількість часу (Никитюк Н.Ф., Горбунов М.А., Ікоев В.Н., Обухів Ю.І. Основні підходи до організації та проведення клінічних досліджень вакцинних препаратів // Медичний альманах. 2012. №3):
Базові дослідження – 2-4 роки, доклінічні випробування – до 2-х років і три фази клінічних випробувань: Перша фаза клінічного етапу – 1-5 років. Вакцина вводиться невеликому числу добровольців, щоб оцінити її безпеку, переконатися, що вона генерує імунну реакцію, і визначити правильну дозу. Як правило, під час цієї фази випробувань вакцини тестуються на молодих дорослих добровольцях. Друга фаза – 2-3 роки. Вакцина вводиться сотням добровольців для подальшої оцінки її безпеки і здатності генерувати імунну реакцію. Третя – 5 і більше років. Потім вакцина вводиться тисячам добровольців, і проводиться порівняння з аналогічною групою людей, які не отримували вакцину, але отримували продукт порівняння, з метою визначити, чи ефективна вакцина проти хвороби, для захисту від якої вона призначається, і вивчити її безпеку серед набагато більшого числа людей.
Сумарно на розробку однієї вакцини йде приблизно 10-15 років (без моніторингу на практиці після впровадження у виробництво). Вказані етапи дослідження знайшли відображення і в Рішенні Ради Євразійської економічної комісії від 03.11.2016 № 78 “Про Правила реєстрації та експертизи лікарських засобів для медичного застосування”.
У ряді ситуацій допускається екстрений випуск препаратів. Однак це не означає, що вони «не перевірені». Наприклад, якщо властивості, властиві сімейству збудника, добре відомі – щорічні мутації вірусу грипу не є перешкодою для швидкого виробництва нової вакцини. У будь-якому випадку вакцина проходить встановлені протоколом етапи, але в дуже скороченому варіанті.
Друга прискорена (пандемічна) схема розробки передбачає всі ті ж 3 фази тестування. Відмінністю прискореної схеми є лише те, що масове виробництво нової вакцини починається вже на етапі проведення клінічних випробувань I-III фаз, а не після того, як було отримано дозвіл на використання вакцини. Такий спосіб дозволяє виграти час – до моменту, коли надійде дозвіл на використання, країна вже має великий запас доз вакцини, що дозволяє в короткі терміни швидко імунізувати, перш за все, людей, що знаходяться під високим ризиком інфікування (медичні працівники, люди з хронічними захворюваннями, літні люди і так далі).
Заходи щодо прискорення розробки і випуску вакцин відкривають доступ тим з них, які ще не вивчені в достатній мірі. Вірусолог наукового центру BIOCEV (Чехія) Рут Тахезі зазначає, що масштабні клінічні дослідження є критично важливими для виявлення побічних ефектів у вигляді захворювань, які вважаються рідкісними. "Наприклад, тільки коли прищепили 60 тисяч чоловік від ротавірусної інфекції, з’ясувалося, що у щеплених людей частіше розвивалося таке рідкісне захворювання як інвагінація кишечника, коли відмирає частина кишечника … діти від цього вмирали. Це стало очевидним тільки коли прищепили десятки тисяч людей, і тоді вакцину негайно перестали використовувати".

Ми учасники медичного експерименту
Зараз дослідження вакцин тривають і перебувають на різних стадіях. Тож люди, що роблять собі щеплення, по суті, є добровольцями – експериментаторами, учасниками медичного експерименту, що роблять безумовно дуже важливу для суспільства справу – тестування вакцини від небезпечного захворювання. За підсумками цього тестування, будуть виявлені і прораховані ймовірності побічних ефектів вакцини, ризики при захворюваннях, протипоказання і ще багато різних факторів, які дозволять, в майбутньому ефективно боротися з вірусом шляхом застосування ефективної і безпечної вакцини.
Держава повинна всіляко підтримувати цих людей, перш за все шляхом забезпечення пильним медичним контролем, а також наданням будь-яких соціальних привілеїв і можливо матеріальною підтримкою (але такі привілеї та бонуси не повинні бути настільки великими і значущими, щоб стати підкупом і спонукати (примусити) людини спочатку не бажає вакцинуватися, і що знаходиться в скрутному становищі, зробити собі щеплення тільки заради цих бонусів).
Разом з тим, примушування до участі в медичному експерименті, є очевидно аморальним і неправовим діянням. Особливо якщо примус пов’язаний з явною дискримінацією, втручанням в приватне життя або введенням обмежень, що ускладнюють людині отримання засобів для існування.
Добровільно-примусова вакцинація лише підсилює настрої проти щеплень і дає величезне підгрунтя для конспірології. Крім цього, люди, які відмовилися від щеплення, можуть зіткнутися з обмеженнями.

Як грамотно відмовитися від обов’язкової вакцинації?
Важливо пам’ятати, що ряд професій одразу передбачають певні медичні обмеження і включають в себе вимоги вакцинації. Разом з тим відмова від такої вакцинації з посиланням на небажання брати участь в медичному експерименті і випробуваннях не пройшла повний цикл клінічних випробувань вакцини – можливий, але вбачається неперспективним для захисту своїх прав в національних судах.
Якщо ж, незважаючи на всі обставини, ви вирішили не робити щеплення – то це ваш вибір і держава, чиновники і роботодавці повинні його поважати. Така відмова не повинна стати причиною дискримінації і не може бути підставою для покарання вас в тій чи іншій формі. У разі необхідності надати письмову відмову, можна рекомендувати оформляти це як відмову від участі в клінічному дослідженні вакцини від COVID-19, як альтернативний варіант – можна написати, що відмовляєтеся не від вакцинації, як такої, а від вакцинації конкретною вакциною з проханням зробити щеплення іншою більш дослідженою вакциною. ПАРЄ, Резолюцією №2361, закликала країни співпрацювати з метою забезпечення рівного доступу до вакцин проти Covid-19 і уникати «вакцинного націоналізму».
Правові підстави відмови від вакцинації передбачені:
- ст.1., ст.8, ст.9 Нюрнберзького кодексу 1947 року
- п.16 Гельсінської декларації всесвітньої медичної асоціації
- ст.6, розділ 1., розділ 3. Заява ЮНЕСКО 2005 року про біоетику та права людини
- пункти 7.3.1. і 7.3.2. Резолюції ПАРЄ №2361 від 2021 року “Вакцини проти COVID-19: етичні, правові та практичні міркування”.
У складних і неоднозначних ситуаціях, пов’язаних з вакцинацією і відмовою від неї, рекомендується проконсультуватися з медичними працівниками та юристами, яким ви довіряєте.

Перспективи справ, пов’язаних з відмовою від щеплення
Є ст.8 Конвенції, яка захищає від втручання в приватне життя (включно з медичною автономію), ст.10 Конвенції – свобода вираження думки, це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без будь-якого втручання з боку органів державної влади і незалежно від державних кордонів. І тут вже є успішні кейси про захист заявників від покарання за необережні висловлювання про COVID-19. Зрештою, є ст.2 і ст.3 Конвенції, захист права на життя і захист від нелюдського поводження, в рамках яких можна розглядати питання наслідків медичних експериментів, а також відмови в медичній допомозі або несвоєчасної медичної допомоги.

Тимошенко В., юрисконсульт ГО СНЮ