З трьох діток у її сім’ї не чують двоє. Вона знає, що деякі глухонімі хочуть покінчити життя самогубством
Після народження Тіни мама кілька років навіть не здогадувалася, що донька не чує. Довідавшись про страшну ваду своєї кровинки, Ніна Іванівна Гончарова зібрала волю в кулак і почала вчити дитину говорити.
Через два роки Ніна Іванівна народила абсолютно здорового хлопчика Артема, а ще через чотири на світ з‘явилася Оленка. Вона, на жаль, теж не чула…
А Тіна все-таки навчилася розмовляти. Вона закінчила вуз із хорошими оцінками і влаштувалася на роботу. Тепер Тіна вчить спілкуватися свою сестру. Вона - її провідник у нашому світі та провідник тих людей, які чують, країною глухих.
Мама не вірила, що донька не чує
25-річна Валентина (всі називають її Тіна) Гончарова - корінна лучанка.
-Коли я народилася, мама н
...
Читати далі »
|
Подорож як найбільша наука і серйозна наука допомагає нам знову набути себе. Туризм - здатність збиратися, переміщатися і не боятися.
Туризм для осіб з фізичними і розумовими вадами (туризм для сліпих, туризм для глухонімих, туризм для людей з обмеженими можливостями, інвалідний туризм, реабілітаційний туризм, корекційно-освітній туризм, доступний туризм) - це різновид туризму, спрямований на задоволення рекреаційних потреб осіб з обмеженими можливостями.
Цей вид туризму з’явився в 70-х роках минулого століття і розвивався в громадських організаціях осіб з обмеженими можливостями (ООВ). Складність розвитку цього виду туризму полягає в неповноті нормативної бази, відсутності системи методичного супроводу, системи підготовки інструкторів-фахівців з роботи з ООВ. Сьогодні у світі за цим різновидом туризму закріпився термін "туризм для людей з обмеженими життєвими
...
Читати далі »
|
Уже в течение двух лет программа "Столица” и ночной выпуск новостей "СТН” на украинском телеканале "Киев” сопровождаются жестовым переводом. "Глухих.нет” решил взять интервью у переводчика жестового языка Игоря Бондаренко.
- Здравствуйте! Представьтесь, пожалуйста, читателям нашего портала – кто Вы и чем занимаетесь?
- Меня зовут Игорь, фамилия моя Бондаренко, возраст - 31 год. Не люблю, когда меня называют по отчеству, потому обойдемся без него. Просто - Игорь.
Должность на ТВ - ведущий-переводчик программ публицистического вещания. Ну а если глобально, то тогда - старший переводчик жестового языка, переводчик-дактилолог высшей категории (в системе Украинского общества глухих, УТОГ), заместитель председателя Совета переводчиков жестового языка (РПЖМ) Киевской организации УТОГ, региональный представитель WASLI (Всемирная ассоциация перевод
...
Читати далі »
|
У первісному суспільстві люди розуміли одне одного виключно за допомогою жестів. Цей вид спілкування не зник і дотепер, хоча й дуже змінився.
Сучасна людина входить у велику кількість контактів, зокрема короткотермінових. На початковому етапі спілкування особливу роль відіграють невербальні (несловесні) засоби. Перше враження - це надзвичайно важливий момент, який може стати психологічним містком до розвитку стосунків, або, навпаки, бар'єром у подальшому спілкуванні. Це взаємна оцінка одягу, пози, виразу очей, жестів, міміки, голосу, інтонацій. Уміння читати несловесну мову - важлива умова взаєморозуміння.
Мистецтво спілкування можна прирівняти до мистецтва танцю, малюнку, скульптури. Людина, яка ним володіє, цікава для співрозмовника свіжістю висловлювань, новизною інформації, оригінальною формою подачі її, спроможністю провадити розмову на сприятливому емоційному тлі.
...
Читати далі »
|
До встречи с Дмитрием Рождественским я весьма слабо представляла себе, как можно общаться со слепоглухим. Надежда была только на его зрячую жену Наташу. Наташа оглохла в раннем детстве, причиной тому стало заболевание почек. И все 13 лет брака, как и все инвалиды слуха, Дима и Наташа общались с помощью жестовой речи. Хотя Дима уже ничего не видит, он каким-то образом понимает жену. Супруги очень волновались и пригласили переводчика, который обычно помогает им общаться по телефону, чтобы я смогла правильно понять их. Но уже через час нашего разговора Дима спросил, не буду ли я против, если он попробует говорить своим голосом. Голос у глухих очень слабый, он идет как будто из внутреннего тоннеля. Но разговор состоялся по душам. Видимо, главное, чтобы было желание услышать. И понять.
“Когда я протягиваю водителю мелочь, он забирает больше, пользуясь тем, что я н
...
Читати далі »
|
Коли з пораненої ноги фонтаном виливаються струмені крові або на тіло навалюється їдкий жар від палаючих дверей, розгубитися може будь–хто. Якщо людина залишається притомною, вона може дотягтися до телефону, згадати короткий - усього дві цифри - номер і попросити допомоги на тому кінці дроту. Але що робити в екстремальній ситуації тим людям, які не “товаришують” зі слухавкою, бо не можуть вимовити жодного слова і не чують запитань? Як людині з вадами слуху чи мовлення викликати “швидку” чи пожежників, як пояснити свою проблему рятувальникам? Працівники Київського центру зв’язку вже знають відповідь на це запитання.
Легким натисненням руки...
Донедавна у глухонімих громадян, які втрапляли в халепу, залишався тільки один спосіб видряпатися з критичної ситуації - потрапити в поле зору людини, яка чує та говорить. І добре, як
...
Читати далі »
|
Хто, просидівши трохи перед телевізором, чи постійно чи почасти, відчайдушно не відмахувався від потоку пропагандистських маніпуляцій можновладців, жахливих чи надто "солодких новин та надміру розважайлівки: "Краще б не чути...”? І прагнення, продиктоване надміром телепропозицій, що далеко не завжди відповідають нашому світосприйняттю, можна преспокійно вдовольнити. Але в Україні живе близько 2 мільйонів дорослих та 600 тисяч дітей, які можуть не вимикати телевізор хоч 24 години на добу, бачити зображення, але не чути - бо це люди з вадами слуху. Ця категорія людей з особливими потребами розуміє зміст телекартинки, якщо внизу чітко читаються титри або додатково на екрані з’являється перекладач жестової мови. І з першим, і з другим у ефірі вітчизняних телеканалів - не густо. А те, що проблеми кількох мільйонів людей iз вадами слуху ігнорують на найвищому рівні, яскраво демонструє телетрансляція новорічного пр
...
Читати далі »
|
2012 рік виявився дуже плідним для співпраці організацій нечуючих. Так, 25-28 червня, у місті Берген (Норвегія) відбувся Всесвітній конгрес слабочуючих. Він був присвячений Конвенції ООН про права інвалідів і її широкому впровадженню на законодавчому рівні в усіх країнах світу. Також на Конгресі ставилось питання про широке застосування в публічних місцях спеціальних індуктивних петель для слухових апаратів слабочуючих; ці петлі підсилюють звуки й ефективно нейтралізують сторонні шуми, створюючи для слабочуючих приємне доступне інформаційне середовище.
25 червня була проведена чергова Генеральна асамблея Міжнародної федерації слабочуючих (МФС), на
...
Читати далі »
|
Разобраться с этим наболевшим вопросом о "затерянных” десяти миллионах гривен украинские инвалиды-глухие просили помочь самые высокие инстанции вплоть до его величества Президента. Два года назад "Вечерние вести” уже поднимали эту тему. Однако не все решается просто, если в ход идут наглые коррупционные схемы "торможения”.
"Мели, Юрочка, народ - не дурочка!”
(Выдержки из письма в редакцию программы "КУ” ветеранов украинского общества глухих)
"...В наших заявлениях и обращениях председатель ЦП УТОГ Ю.Максименко так и не увидел главной проблемы инвалидов - глухих, которые ждали и ждут от Общества реальной защиты...
В УТОГ все покупается и продается: звания (заслуженные и почетные), должнос
...
Читати далі »
|
Если государство не в состоянии помочь инвалидам, оно не должно хотя бы мешать им выжить.
Сегодня не каждому и физически здоровому человеку удается вписаться в рыночную колею нашей жизни. Что уж говорить о тех, кого природа или несчастный случай обрекли на существование в тишине. Речь пойдет об инвалидах по слуху.
Признаюсь, брать интервью у человека, лишенного слуха, до встречи с Виктором Петровичем Смальцером, президентом Всероссийского общества глухих (ВОГ), мне не доводилось. Беседовали, естественно, через сурдопереводчика, который с помощью жестов и артикуляции губ переводил мои вопросы Виктору Петровичу. Президент ВОГ, как, кстати, и многие другие инвалиды по слуху, владеет и жестовой, и голосовой речью. Президентом ВОГ Виктор Петрович Смальцер избран чуть больше года назад и до сих пор, по его словам, не может привыкнуть к суматошной столичной жизни.
Надо сказать, что ег
...
Читати далі »
|
|