 Закон забезпечує людині можливість реалізації прав на шлюб, на сім'ю, материнство та батьківство. Він захищає новонароджену дитину, створюючи для неї передумови щасливого життя в сімейному оточенні, в атмосфері любові і розуміння, сприяє виконанню сім'єю різноманітних соціальних функцій, головною серед яких є народження і виховання людини.
Питання реєстрації народження та визначення походження дитини регулюються Цивільним та Сімейним кодексами України, розділом V Кодексу про шлюб та сім'ю України, який зберігає свою чинність у частині, що не суперечить Сімейному кодексу України, до прийняття спеціального закону, Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000р. №52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 22.11.2007р. №1154/5).
Відповідно до ст.121 СК України юридичним фактом, на основі якого виникають права і обов'язки батьків та дітей, є встановлене у законному порядку походження дитини від батьків, тобто наявність кровного споріднення між дитиною та матір'ю, батьком, засвідчене державним органом реєстрації актів цивільного стану.
Визначення походження дитини проводиться в момент реєстрації її народження, яка відповідно до вимог ст.144 СК України має бути здійснена не пізніше одного місяця від дня народження дитини, та залежить від наявності чи відсутності шлюбу між її батьками.
Отже, визначення походження дитини можна поділити на наступні три групи:
-визначення походження дитини, яка була зачата і народжена у шлюбі;
-визначення походження дитини, яка була зачата до шлюбу, але народжена у шлюбі;
-визначення походження дитини, яка була зачата у шлюбі, але народжена протягом десяти місяців після його припинення чи визнання його недійсним.
Так, згідно ст.133 СК України якщо дитина народилась у подружжя, то при складанні актового запису про народження дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини за заявою будь-кого з них. Тобто, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя (ст.122 СК України). При реєстрації народження походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб (за відсутності свідоцтва про шлюб підтвердженням зареєстрованого шлюбу може бути відмітка про його реєстрацію в паспортах або паспортних документах матері та батька дитини) та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
У разі, якщо дитина народилась до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, то вона вважається такою, що походить від подружжя. Тобто, відповідно до вимог абзацу першого пункту 19 глави 1 розділу III Правил реєстрації реєстрація народження дитини провадиться у такому самому порядку, як і реєстрація народження дитини, батьки якої перебувають між собою у шлюбі. Проте законодавством передбачені деякі винятки з даного правила.
Так, у випадку, передбаченому ст.124 СК України, якщо дитина народилась до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу її матері з іншою особою, в цьому разі батьком дитини в актовому записі про народження зазначається чоловік матері в повторному шлюбі. У такому випадку батьківство попереднього чоловіка може бути визначене на підставі його спільної заяви з чоловіком у повторному шлюбі або за рішенням суду.
Також, законодавством передбачено (п.3 ст.122 СК України), що подружжя, а також дружина та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише за наявності спільної заяви самої матері та її чоловіка про невизнання його батьком дитини, а також заяви про визнання батьківства іншої особи та матері дитини. У цьому разі реєстрація народження дитини провадиться у порядку, передбаченому абзацом п'ятим пункту 15 глави 1 розділу III Правил реєстрації, а саме: у свідоцтві про народження дитини прізвище дитини вказується за прізвищем матері, а по батькові і відомості про батька - відповідно до спільної заяви про визнання батьківства. Якщо батьки (батько) бажають присвоїти дитині прізвище батька про це обов'язково повинно бути зазначено у поданій заяві, внаслідок чого прізвище дитини змінюється на прізвище батька на підставі вищезазначених документів.
Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визнане за спільною заявою матері дитини та чоловіка, який вважає себе батьком.
У певних випадках особа може бути зареєстрована матір'ю, батьком дитини навіть тоді, коли дитина від неї не походить.
На жаль, не всі подружжя можуть мати дітей. Сьогодні на тлі соціальної та демографічної кризи, несприятливої екологічної ситуації ця проблема набуває ще більшої актуальності. Отже, багатьом парам доводиться звертатись до новітніх науково-медичних розробок у галузі штучного запліднення, і норми Сімейного кодексу України покликані врегулювати відносини, які виникають при їх застосуванні.
Статтею 123 СК України закріплено порядок встановлення походження дитини, яка народилася у результаті трьох різновидів репродуктивних технологій: штучного запліднення, сурогатного материнства та імплантації ембріону.
Так, відповідно до вимог частини 1 ст.123 СК України у разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини.
Частина 2 ст.123 СК України регулює так зване сурогатне материнство, яке є винятком з загального здавна відомого правила - матір'ю є та, яка народила дитину на світ. Тобто, у разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя. При цьому, відповідно до вимог пункту 10 глави 1 розділу III Правил реєстрації реєстрація народження в органах реєстрації актів цивільного стану такої дитини провадиться за заявою подружжя, яке дало згоду на таке перенесення. У цьому разі одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини іншою жінкою, подається засвідчена нотаріусом її письмова згода на запис подружжя батьками дитини. При цьому в графі "Для відміток" робиться відповідний запис: матір'ю дитини згідно з медичним свідоцтвом про народження форми №103/о є громадянка (прізвище, власне ім'я, по батькові).
Також, подружжя визнається батьками дитини, народженої дружиною після перенесення в її організм ембріона людини, зачатого її чоловіком та іншою жінкою в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.
Окремо слід зазначити, що ст.135 СК України регулює порядок визначення походження дитини якщо батьківство, материнство не встановлене, а саме: при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду про визнання батьківства, запис про батька дитини в актовому записі про народження провадиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Уразі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання запис про матір та батька дитини провадиться відповідно до вказаної статті, за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина. Відомості про батька дитини в цьому разі зазначаються за вказівкою цієї особи. В подальшому при незгоді матері дитини з унесеними в актовий запис про народження відомостями про батька дитини зміни провадяться згідно з Положенням про порядок зміни, доповнення, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану.
Якщо батьки дитини невідомі, то запис про них в актовому записі про народження провадиться за рішенням органу опіки та піклування.
Правовий зв'язок між дитиною та матір'ю і батьком виникає на підставі відповідного актового запису про народження та підтверджується Свідоцтвом про народження незалежно від наявності шлюбу між батьками. Тому, відповідно до вимог ст.142 СК України кожна дитина, при реєстрації народження якої визначаються мати та батько, має щодо них рівні права та рівні обов'язки.
Відповідно до ст.52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Сімейне законодавство України не передбачає різниці між дітьми, батьки яких перебувають у шлюбі між собою, та дітьми, народженими матір'ю, яка не перебуває у шлюбі. Ніяких моральних та правових обмежень будь-які діти не знають.
|
