Основним міжнародним документом, який гарантує права інвалідів є Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю, яка ратифікована нашою державою і набрали чинності з 06 березня 2010р. і яка зобов’язує держави-учасниці надавати можливість людям з інвалідністю вести незалежний спосіб життя та повною мірою брати участь в усіх аспектах суспільного життя.
Відповідно до статті 13 Даної Конвенції держави-учасниці повинні забезпечувати інвалідам нарівні з іншими ефективний доступ до правосуддя, зокрема передбачаючи процесуальні та відповідні вікові корективи, які полегшують виконання ними своєї ефективної ролі прямих і опосередкованих учасників, у тому числі свідків, на всіх стадіях юридичного процесу, зокрема на стадії розслідування та інших стадіях попереднього провадження. Щоб сприяти забезпеченню інвалідам ефективного доступу до правосуддя, держави-учасниці сприяють належному навчанню осіб, які працюють у сфері здійснення правосуддя, зокрема в поліції та пенітенціарній системі.
Основним моментом також є те, що доступ до судочинства в Україні, має бути забезпечений для осіб з інвалідністю у різних видах:
1)як користувачів–відвідувачів суду;
2)як надавачів послуг: адміністративних і канцелярських працівників, суддів;
3) як учасників судових процесів: позивачів, відповідачів, свідків тощо.
Національні державні будівельні норми регламентують безперешкодний доступ:
1) в довкіллі, в нашому випадку на прилеглій до будівель суду території
2) в будинках і приміщеннях.
Цими нормами передбачено безпеку і доступність для усіх категорій населення, в т.ч. осіб з інвалідністю та мало мобільних груп населення. Існують окремі державні будівельні норми «Суди», які вперше в Україні в архітектурному плані регулюють можливість приведення будівель суду до міжнародних стандартів. Це ДБН В.2.2-26:2010, який застосовується при проектуванні нового будівництва або реконструкції приміщень судів. Дані норми набули чинності з 01 жовтня 2010р., і дають нам можливість зрозуміти, якими ж мають бути будинки і приміщення суду. Положення цих вимог стосується функціонально-планувальної організації приміщень залів судових засідань, робочих приміщень суддів та працівників апарату суду, допоміжного та бслуговуючого призначення, інженерного обладнання, а також на приміщення загального призначення для відвідувачів.
Відповідно до вище зазначених будівельних норм повинна бути забезпечена:
– доступність місць цільового відвідування як на земельній ділянці (тобто, прилеглій території), так і всередині будинку суду;
– безпека шляхів руху (в тому числі і евакуаційних);
– місць обслуговування;
– своєчасне отримання мало мобільними групами населення повноцінної та якісної інформації, яка дозволяє орієнтуватися в будинку;
– використовувати обладнання (в т.ч. і для самообслуговування);
– отримувати необхідні послуги;
– зручність і комфортність середовища перебування і обслуговування в будинку суду;
– не менше 5 % місць для відвідувачів в залах судових засідань повинні бути розраховані на людей в кріслах-візка, з можливістю самостійного розвороту на 90-180 градусів;
– у кожній зоні приміщень для очікування (холах) повинні бути місця для мало мобільних відвідувачів, в тому числі і для людей в кріслах-візках;
– у залах для проведення великих службових нарад і в конференц
– залах повинні бути місця для співробітників
– осіб з інвалідністю, які пересуваються в кріслі-візках;
– санітарно-гігієнічні приміщення повинні відповідати вимогам доступності для осіб з інвалідністю.
Незважаючи на зазначені діючі законодавчі норми, суспільство лише останніми роками усвідомлює необхідність створення архітектурно-доступних для мало мобільних груп населення умов, щоб ці люди мали гідну можливість бути безпосередньо учасниками судового процесу та мали можливість самостійно захищати свої права. Вважається, що особи з інвалідністю повинні самостійно вирішувати питання своєї участі у судовому процесі та шукати можливості для захисту своїх прав за допомогою родичів, законних представників, адвокатів, однак така позиція не є правильною та ставить у нерівні умови осіб з інвалідністю та по суті позбавляє їх можливостей використання всіх дозволених законодавством механізмів захисту своїх прав.
Як показують результати дослідження все ж на даний час залишаються особливо проблемними питання архітектурної доступності інвалідів до правосуддя, щоб частково виправити ситуацію слід здійснити такі заходи з покращення: пониження бордюрів із виконанням похилих пандусів в усіх місцях перетину тротуарів (пішохідних шляхів) з проїжджою частиною, на прилеглій території суду облаштувати паркінг для інвалідів, у туалетних приміщеннях виконати універсальну кабіну, а у разі неможливості виконати універсальну кабіну в загальних туалетних приміщеннях вишукати окрему кімнату, в якій влаштувати таку кабіну, влаштувати місце і пристосувати до потреб осіб з інвалідністю для ознайомлення з матеріалами справи тощо. Що стосується доступності до судової інформації, варто створити в у суді інформаційний центр, доступний для осіб з інвалідністю, облаштувати інформаційні зони і приміщення, а також доступні для них вхідні вузли і шляхи руху. В посадових інструкціях працівників суду слід передбачити вимоги щодо особливостей обслуговування людей з різними видами інвалідності тощо. Особливим моментом на який слід звернути увагу є потреба у належному правовому регулюванні процедури залучення сурдоперекладачів для німих та глухонімих осіб, питання ознайомлення з метеріалами судових справ та рішеннями сліпих осіб та осіб з вадами зору, ідентифікація підпис у незрячої людини та інше.
Слід також відзначити, що саме з ратифікацією Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю в Україні з’явились нові державні будівельні норми «Суди», в яких передбачено архітектурна та інформативна доступність та безпека для усіх громадян, в т.ч. і мало мобільних, які можуть бути в будь-якій ролі: відповідача, позивача, працівника суду на будь-якій посаді, адвоката тощо.  Але, нажаль, сьогодні в переважаючій більшості суди знаходяться у будівлях та  приміщеннях, які не були пристосованими для здійснення у них правосуддя. А пристосовуючи такі будівлі під потреби судочинства державою не в достатній мірі враховувалось питання доступності до них осіб з інвалідністю, що на думку експертів нашої організації створює суттєві перешкоди у доступі інвалідів до правосуддя та захисту свої порушених прав та інтересів, та вказує на необхідність уваги з боку держави до даної проблематики та вжиття конкретних і послідовних кроків для покращення ситуації.

Правила етики спілкування з людьми з інвалідністю в суді (рекомендація)

В більшості випадків люди з інвалідністю не так часто звертаються до суду з різних причин: фізична неповносправність та ментальність, правовий нігілізм, зневіра у можливість вирішення проблеми через суд, архітектурні та інформаційні бар’єри тощо. Відповідно, працівники суду також мають або відсутній взагалі, або малий досвід у спілкуванні з такими людьми при наданні послуг, а подекуди і неготові до цього.
Також в більшості випадків приміщення судів знаходяться у непристосованих будівлях, де фактично досить складно забезпечити архітектурну доступність.
З наведених мотивів деякі поради для працівників суду щодо обслуговування осіб з інвалідністю при наданні судових послуг.

Етика спілкування з людьми з інвалідністю
•Толерантність
•Рівноправ’я
•Розуміння
•Шанобливість
•Визнання
•Сприйнятливість
Якщо в суд звертається особа, що має інвалідність, то потрібно трактувати її в першу чергу як клієнта, який звернувся за послугою, але при цьому необхідно розуміти і володіти деякими особливостями у спілкуванні.

Вади опорно-рухового апарату
В більшості будівлі і приміщення суду є недоступними для осіб, які мають проблеми у пересуванні і користуються допоміжними засобами, особливо для тих, які пересуваються в кріслі-візку. До багатьох приміщень людина в кріслі-візку навіть не може потрапити в двері суду при вході.
В такому випадку необхідно:
1.Забезпечити особі з інвалідністю можливість повідомити працівників суду про необхідність отримати послугу і допомогу. В такому випадку потрібно забезпечити можливість з контактувати з адміністрацією. Важливо, щоб був при цьому двосторонній зв’язок: не кнопка дзвінка виклику персоналу, а переговорний пристрій з відеокамерою (домофон). Домофон потрібно влаштувати при вході в будинок, але він мусить бути розташований в зоні досяжності людини, яка сидить в кріслі-візку. Цей пристрій необхідно позначити Міжнародним символом доступності (МСД*).
2.Після з’ясування причини звернення за посередництвом домофону до особи з інвалідністю виходить уповноважений представник адміністрації чи канцелярії суду. При потребі потрапити в будинок /приміщення суду з’ясуйте – як допомогти щоб проїхати в дверях, переїхати через поріг, піднятися по сходах тощо. При потребі перенести людину у візку запитуйтеся, за які частини візка можна брати, щоб піднімати. Не хапайтеся без попередження за крісло-візок.
3.Не поводьтеся самовільно з людиною у візку, не котіть її без дозволу. Під час спілкування ваші обличчя мають бути на одному рівні. Ви повинні або присісти, або сісти поруч на стільці.
Якщо людина в кріслі-візку є разом із супроводжуючою її особою, при спілкуванні необхідно звертатися безпосередньо до особи, якої це стосується. Якщо це стосується особи з інвалідністю, то при спілкуванні потрібно в першу чергу звертатися і розмовляти з нею, а не із супроводжуючою особою.
Часом (якщо не часто) люди з інвалідністю бояться звертатися, бо бояться, що їм відмовлять.
Основні правила:
– Зробити крок назустріч і спитатися – чим можна допомогти. Допомога має бути ненав’язливою і не надмірною. Вислухайте: що і як робити. Люди на візку також мають різну фізичну справність, відповідно і допомоги можуть очікувати різної.
– Спілкуючись з людиною, яка сидить у візку намагайтеся знайти можливість спілкуватися з нею на одному рівні, щоб людина у візку не задирала до співрозмовника голову. Бажано, знайти можливість сісти на стілець і, якщо йдеться про ознайомлення із документами, мати можливість сидіти поруч за столом.
– Майте на увазі, що у неповноправної людини мажуть бути проблеми користуватися письмовим приладдям тощо. Запитуйте, чи потрібно в цьому допомогти.

Вади слуху і мови
Важливо, щоб в будинку і приміщеннях суду була повноцінна візуальна інформація.
Люди з вадами слуху ззовні без ознак інвалідності. Однак, при цьому вони можуть мати різний рівень втрати слуху і по різному розвинене мовлення. Є люди, які не чують, але розмовляють. Спілкуючись будьте привітними, посміхайтеся. Таким чином людина матиме до Вас довіру.
– При розмові з нечуючими необхідно дивитися безпосередньо на співрозмовника, повільно і чітко промовляти слова із виразною мімікою. Важливо, щоб джерело світла не було за вашою спиною, бо в такому випадку Ваше обличчя буде затінене.
– Необхідно мати можливість спілкуватися за допомогою переписки: мати листки паперу, блокнот, ручку/олівець тощо. Звичайно, треба писати читабельним почерком, не формулювати довгих фраз.
– Не затемнюйте обличчя, особливо уста, і не закривайте його руками, волоссям тощо.
– Щоб привернути увагу людини, яка не чує, торкніться її злегка за плече або помахайте до неї рукою. Коли Вас помітили, тоді починайте спілкування. Кричати не варто.
– Якщо нечуюча людина користується послугою сурдоперекладача, то при спілкуванні необхідно дивитися на того, хто звернувся за послугою. Тобто, на нечуючу людину, а не на перекладача.
– Підтримуйте зоровий контакт, демонструйте спокій та позитивні емоції.
– Під час розмови з людиною, яка має порушення слуху потрібно дивитися саме на неї.
– Пильнуйте, щоб джерела світла не було за вами. Не затемнюйте свого обличчя.
– Переписуйтеся, щоб уникнути труднощів при усному спілкуванні.
– Говоріть ясно та чітко, не змінюйте теми розмови.
– Якщо спілкуєтеся через сурдоперекладача, звертайтеся безпосередньо до співрозмовника.

З вадами зору
Спілкуючись із незрячими людьми називайте себе і, залежно від ситуації, присутніх.
– Описуйте – де ви знаходитесь і попереджуйте про перешкоди, які є не шляху.
– У розмові з незрячою людиною завжди звертайтеся безпосередньо до неї Необхідно представитися хто Ви, які маєте повноваження, після чого повинні запитати – чим допомогти.
– При супроводі у приміщенні попереджуйте про перешкоди, які є на шляху, наприклад: “зараз будуть сходи, двері з порогом тощо”. При можливості озвучуйте інформуючи про оточення.
– Якщо припровадили незрячу людину до якогось кабінету службової особи, то інформуйте, куди ви привели, називайте цю людину і інших присутніх. Якщо збираєтеся читати, попередьте про це.
– Не замінюйте читання будь-якого документу його переказом, особливо, якщо при цьому треба поставити підпис.
– Якщо рухайтеся, то попередьте про це.
– Не тягніть за собою. Поясніть чітко – куди потрібно іти.