 Реєстрація смерті проводитися у відділах державної реєстрації актів цивільного стану за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" органи реєстрації актів цивільного стану наряду з реєстрацією народження, шлюбу, розірвання шлюбу здійснюють також реєстрацію смерті.
Відповідно до вимог п.9 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.10.2000 за №719/4940 (в редакції наказу Міністерства юстиції України №228615 від 26.12.2008) надалі Правила.
Реєстрація смерті провадиться в органах державної реєстрації актів цивільного стану за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Смерть особи, яка померла в дорозі (у потягу, на судні, у літаку та ін.), може бути зареєстровано в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Реєстрація смерті особи, оголошеної судом померлою, провадиться у книгах поновлених актових записів про смерть. У цих випадках датою смерті вважається день набрання рішенням суду законної сили, якщо інше не зазначено в рішенні суду.
Реєстрація смерті провадиться за заявою родичів померлого, його сусідів, працівників житлово-експлуатаційних організацій або інших осіб чи за повідомленням адміністрації закладу охорони здоров'я, де сталася смерть.
Особа, яка звернулась щодо реєстрації смерті до відділу державної реєстрації актів цивільного стану повинна пред'явити особистий паспорт або паспортний документ. Але необхідно зазначити, відсутність вищезазначених документів не є підставою для відмови в реєстрації смерті.
Відповідно до вимог п.1 гл.2 розділу II Правил підставою для реєстрації смерті є:
-лікарське свідоцтво про смерть;
-фельдшерська довідка про смерть;
-лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;
-рішення суду про оголошення особи померлою;
-рішення суду про встановлення факту смерті в певний час;
-повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України, у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням судових та несудових органів;
-повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятору, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Заява про реєстрацію смерті повинна бути зроблена не пізніше трьох діб з дня смерті чи виявлення трупа, а у разі неможливості одержання лікарського свідоцтва про смерть, фельдшерської довідки про смерть чи висновку судово-медичної експертизи, прокурора - не пізніше п'яти діб.
Після реєстрації смерті відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби видає витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання. Якщо реєстрацію смерті проводить виконавчий орган сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, тоді ними видається довідка для отримання допомоги на поховання.
Відповідно до ст.45 Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" з урахуванням змін, внесених Законом України "Про Державний бюджет України на рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", допомога на поховання надається у разі смерті застрахованої особи, а також членів її сім'ї, що перебували на утриманні застрахованої особи:
-дружини (чоловіка);
-дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років, або старших цього віку, якщо вони стали інвалідами до 18 років (братів, сестер та онуків, за умови, що вони не мають працездатних батьків), студентів та учнів середніх пофесійно-технічних та вищих навчальних закладів з денною формою навчання - до 23 років;
-батька, матері;
-діда та баби за прямою лінією спорідненості.
Не вважаються такими, що перебувають на утриманні застрахованої особи, члени сім'ї, які мали постійні джерела засобів існування (одержували заробітну плату, пенсію тощо). Зазначена допомога надається застрахованій особі, члену її сім'ї або іншим юридичним чи фізичним особам, які здійснили поховання. Підставою для призначення допомоги на поховання є свідоцтво про смерть, видане органом реєстрації актів цивільного стану. З метою уникнення можливості одночасного отримання допомоги на поховання декількома застрахованими особами, рекомендується додатково до зазначених документів надавати за місцем отримання допомоги (за основним місцем роботи) витяг про смерть застрахованої особи або члена її сім'ї, виданий органом реєстрації актів цивільного стану.
У разі втрати оригіналу зазначеного документу орган реєстрації актів цивільного стану може видати особі, яка отримувала оригінал документа про смерть, її дублікат на отримання допомоги на поховання.
Згідно з частиною шостою статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" матеріальне забезпечення, передбачене цим Законом, у тому числі допомога на поховання, виплачується у разі, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня смерті застрахованої особи або члена сім'ї, який перебував на її утриманні. Якщо з дати смерті застрахованої особи або члена сім'ї, який перебував на її утриманні, встановленої рішенням суду, минуло більше ніж 12 місяців, втрачається право на отримання допомоги на поховання особами, зазначеними у частині третій статті 45 Закону. Слід наголосити, що така допомога надається застрахованій особі, члену її сім'ї або іншим юридичним чи фізичним особам, які здійснили поховання.
Допомога на поховання виплачується, якщо звернення щодо її отримання надійшло не пізніше 6 місяців смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Допомога на поховання надається в день звернення за нею протягом шести місяців після смерті особи у розмірі, встановленому на день смерті.
Допомога на поховання не виплачується у разі смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні у відповідній установі (закладі) (крім випадків, коли поховання здійснюється виконавцем волевиявлення померлого або особою, яка зобов'язалася поховати померлого).
|
