Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ розглянула касаційну скаргу відповідача на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 22.07.2010р. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 07.12.2010р. про визнання заповіту недійсним, скасування свідоцтв.

Повний текст рішення суду

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Цивільна справа №6-6246св10

12 жовтня 2011 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І., Журавель В.І., Завгородньої І.М., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, скасування свідоцтв, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 22 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 7 грудня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У січні 2010 року позивачка, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 28 листопада 2008 року вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де дізналася про те, що спадкова справа вже відкрита за заявою ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_5 24 січня 2007 року склав заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Ставівської сільської ради ОСОБА_6, за яким все своє майно заповідав відповідачці.
Посилаючись на те, що її батько мав освіту 4 класи, з 31 серпня 2004 року мав діагноз повна глухота, а при посвідченні заповіту не було дотримано відповідного порядку, ОСОБА_3, уточнивши позовні вимоги, просила визнати заповіт недійсним та скасувати свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26 листопада 2009 року, видані на імя відповідачки.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 22 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 7 грудня 2010 року, позов задоволено.
Визнано недійсним заповіт ОСОБА_5, складений 24 січня 2007 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Ставівської сільської ради.
Скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 26 листопада 2009 року, видане на імя ОСОБА_4 на право на земельну частку (пай) площею 2,76 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 26 листопада 2009 року, видане на імя ОСОБА_4 на право на земельну частку (пай) площею 2,7622 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 26 листопада 2009 року, видане на імя ОСОБА_4 на право на майновий пай члена КСГП.
Скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 26 листопада 2009 року, видане на імя ОСОБА_4 на право на грошовий вклад з відповідними процентами, що знаходиться в ощадному банку.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Установлено, що 24 січня 2007 року ОСОБА_5 батько ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів все своє майно ОСОБА_4 Заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Ставівської сільської ради ОСОБА_6.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
Суд, ухвалюючи рішення, виходив із того, що заповіт складено з порушенням порядку його посвідчення, оскільки ОСОБА_5 був глухим, мав початкову освіту, а тому не міг його прослухати і прочитати. За таких обставин заповіт за його участю повинен був посвідчуватися в присутності двох свідків, які могли засвідчити своїм підписами про те, що зміст заповіту відповідає волі ОСОБА_5.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
Згідно зі ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Згідно із п.13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року №22/5 якщо глухий, німий або глухонімий громадянин, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, письменний, він сам прочитує документ і власноручно підписує його. Якщо такий громадянин неписьменний, при вчиненні нотаріальної дії обов'язково повинна бути присутня письменна особа, яка може порозумітися з ним і засвідчити своїм підписом, що зміст заповіту, довіреності, заяви чи іншого документа відповідає волі глухого, німого або глухонімого громадянина, який бере участь у цій нотаріальній дії.
Відповідно до п.2.18.5 Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 18 квітня 2005 року №95 неписьменною вважається особа, яка не вміє читати, а особа, яка закінчила 4-6 класів має початкову загальну освіту.
Оскільки, згідно з довідкою, виданою виконавчим комітетом Ставівської сільської ради, ОСОБА_5 мав початкову освіту, а з копії військового квитка вбачається, що ОСОБА_5 мав освіту 4 класи, у суду були відсутні підстави для висновків про необхідність посвідчення заповіту в присутності письменної особи у звязку з неможливістю прочитання заповіту ОСОБА_5 особисто.
Посилаючись на наявність у ОСОБА_5 “повної глухоти” за діагнозом, поставленим 16 липня 2008 року, суд не врахував, що заповіт складено 24 січня 2007 року, а відомостей про те, що саме на цю дату ОСОБА_5 мав вади слуху матеріали справи не містять.
Амбулаторна картка, на яку послався суд як на доказ зазначеного діагнозу ОСОБА_5, як і її копія, в матеріалах справи відсутня.
Разом з тим, згідно з наявною в матеріалах справи відповіддю Кагарлицької ЦРЛ від 17 лютого 2010 року (а.с.165) амбулаторна карта ОСОБА_5 в реєстратурі Кагарлицької центральної лікарні відсутня, а історію хвороби ОСОБА_5 надати неможливо у зв’язку із пошкодженням в архіві лікарні гризунами. Згідно з цією ж відповіддю ОСОБА_5 був госпіталізований до лікарні 29 серпня 2008 року і йому встановлено діагноз “ГПМК з лівобічним геміпарезом. Забійно-рвана рана лівого вуха. Гематурія. Асцит”. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
Отже, у суду були відсутні підстави для висновків про глухоту ОСОБА_5 на час складання заповіту та відповідно неможливість останнім особисто прослухати та прочитати заповіт.
Висновки суду про відсутність в заповіті ОСОБА_5 даних щодо дати та місця його народження спростовується самим заповітом, в якому ці дані наявні.
Оскільки висновки про необхідність посвідчення заповіту ОСОБА_5 при свідках, відповідно до ч.2 ст.1248, ч.2 ст.1253 ЦК України є помилковими, у суду не було підстав для задоволення позову в частині визнання заповіту недійсним, а у апеляційного суду підстав для залишення рішення суду першої інстанції без змін. Як наслідок не можуть бути визнані недійсними і свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Оскільки судами застосовано закон, який не поширюється на спірні правовідносини та не застосовано закон, що підлягає застосуванню, ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст.336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
в и р і ш и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 22 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 7 грудня 2010 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, скасування свідоцтв відмовити.
Рішення оскарженню не підлягає.

Колегія суддів