Що таке надзвичайний стан?
Надзвичайний стан оголошується державою у відповідь на виникнення надзвичайних ситуацій, які несуть загрозу існуванню країни.
Введення надзвичайного стану може супроводжуватися тимчасовим призупиненням виконання деяких функцій держави, змусити цивільне населення внести певні зміни у своє повсякденне життя або ж надати урядовим органам додаткових повноважень, які необхідні для розробки плану надзвичайних заходів, що, у свою чергу, може призвести до обмеження певних свобод і цивільних прав населення.
Необхідність оголосити надзвичайний стан може зумовлена різними причинами, такими як воєнні дії проти країни, що здійснюються з боку внутрішніх або іноземних збройних формувань, а також природні катастрофи, громадські заворушення, епідемії, фінансова або економічна кризи, загальний страйк.
Оголошення надзвичайного стану є не настільки рідкою подією, особливо в країнах з диктаторськими режимами, у яких він може тривати протягом усього періоду існування такого правління. У деяких ситуаціях також вводиться воєнний стан, що дає військовим відомствам більших повноважень.
Серед термінів, які співвідносяться з терміном надзвичайний стан, також існують такі, як виняткова ситуація, стан небезпеки і облоговий стан.

Які основні компоненти надзвичайного стану?
Надзвичайний стан має два основні компоненти:
-в рамки законів, що складаються з конституційної та законодавчої бази введення і дії надзвичайного стану, а також
-рамки оперативних заходів, із залученням відповідних організаційних структур і стратегічних планів дій при введенні надзвичайного стану.
Обидва компоненти повинні гармонійно поєднуватися, інакше кажучи, законодавча база має враховувати можливість застосування оперативних заходів, а проведення цих заходів повинно знаходитися в чітко окреслених рамках законів, що враховують норми міжнародного права.
У цьому Віснику йтиметься про законодавчу базу надзвичайного стану в контексті демократичної відповідальності та дотримання прав людини та інших правових норм упродовж його дії.

У чому полягає важливість і цього питання?
Упровадження надзвичайного стану неодмінно веде до обмеження економічної, цивільної та політичної діяльності, а також деяких свобод громадян, з метою подолання екстраординарних обставин, що призвели до небезпечної ситуації. У цьому зв'язку певні обмеження можуть бути повністю виправданими.
У той же час, існує небезпека того, що уряд може скористатися надзвичайним станом і ввести безпідставні обмеження громадянських прав і свобод з метою нейтралізації своїх політичних опонентів, переносу дати проведення чергових виборів або для задоволення інших власних інтересів, що було б набагато важче здійснити за нормальних обставин.
У ряді країн існує тенденція підтримувати надзвичайний стан, що триває протягом кількох років, а то й десятиліть, у той час як безпосередня причина, що викликала його введення, уже зникла. Не можна недооцінювати небезпеку встановлення "конституційної диктатури", що може виникнути на підставі дії законів про надзвичайний стан.

Яких найважливіших принципів треба дотримуватися під час дії надзвичайного стану?
Конституція й законодавство будь-якої держави, зазвичай, визначають обставини, які можуть викликати введення надзвичайного стану, і відповідні процедури щодо його впровадження, ураховуючи рамки повноважень, які матимуть державні органи та які можуть призвести до обмеження деяких громадянських прав. Щодо цього кожна країна виробляє свою власні заходи, однак повинна керуватися й вже розробленими відповідними міжнародними нормами. Наприклад, такі важливі міжнародні угоди, як Європейська Конвенція з прав людини і основних свобод (ЄКПЛ) і Міжнародний договір про цивільні і політичні права (МДЦПП) передбачають, що держави повинні дотримуватися таких принципів:
-тимчасовий характер: це означає, що тільки дія виняткових тимчасових обставин може призвести до введення надзвичайного стану;
-виняткова загроза: кризова ситуація повинна становити реальну, безпосередню й неминучу небезпеку суспільству;
-проголошення: держава зобов'язана проголосити введення надзвичайного стану, тобто проінформувати громадян про законність введення такої ситуації та зменшити ймовірність появи такої фактичної небезпеки, яка може перешкодити обмеженню громадянських прав і свобод без офіційного проголошення про введення надзвичайного стану;
-інформування: інші країни та органи моніторингу за дотриманням міжнародних угод повинні бути поінформовані про застосування таких заходів, наприклад, якщо держава збирається частково обмежити дію ЄКПЛ і МДЦПП, вона повинна надати відповідну інформацію Генеральному секретареві Ради Європи або ООН про заходи, що спрямовані на подолання обставин, які викликали введення надзвичайного стану, про причини їх застосування, а також про термін призупинення дії цих договорів;
-адекватність: заходи, що вживаються для подолання обставин, які викликали введення надзвичайного стану, повинні бути адекватні реальній небезпеці та враховувати територію, де вони впроваджуються, також використання засобів і тривалість дії такого стану;
-законність: обмеження основних прав і свобод громадян повинно здійснюватися відповідно до норм міжнародного права й національного законодавства. Більше того, введення надзвичайного стану не припускає призупинення дії законодавства і не дозволяє владному апарату порушувати принцип законності, який повинен дотримуватися за будь-яких обставин;
-недоторканність основних громадянських прав: фундаментальні цивільні права і свободи не можуть обмежуватися навіть під час дії надзвичайного стану.

Які права людини не можуть бути обмежені під час введення надзвичайного стану?
Певні права людини не можуть бути обмежені ні за будь-яких обставин. ЄКПЛ і МДЦПП визначають їх:
-право на життя;
-заборона катувань;
-свобода від рабства;
-свобода від застосування закону post facto і право на інші юридичні гарантії;
-право на судове розслідування;
-свобода думки, совісті та віросповідання.
Комітет з прав людини ООН визначив, що, крім невід'ємних цивільних прав, перерахованих вище, існує ще ряд положень, які належать до сфери недоторканних прав громадян:
-гуманне ставлення до всіх осіб, позбавлених волі;
-заборона взяття людей у заручники і утримання під вартою без суду і слідства;
-захист прав людей, які належать до меншин;
-заборона пропаганди війни, а також національної, расової та релігійної ворожнечі;
-процедурні гарантії та заходи, що спрямовані на забезпечення цілісності судової системи.

Які особливі повноваження можуть бути введені в силу під час дії надзвичайного стану?
Особливі повноваження під час введення надзвичайного стану надаються органам державної влади на основі конституції та інших законодавчих актів. Прикладами подібних особливих повноважень можуть бути такі:
-обмеження свободи преси і заборона на проведення громадських зібрань;
-розміщення збройних сил на певній території своєї держави;
-евакуація людей з місць їх проживання або роботи;
-обшук будинків та інших приватних володінь без ордера; проведення арештів без рішення суду;
-конфіскація приватної власності (з компенсацією або без неї) і/або її знищення у випадку крайньої потреби;
-керування роботою приватних підприємств; втручання в їх фінансові операції та експортні зобов'язання;
-прийняття спеціальних законів, що карають за непокору в умовах надзвичайного стану.
У деяких країнах (наприклад, у Великій Британії) можуть засновуватися спеціальні юридичні органи на період введення надзвичайного стану, у той час як в інших країнах (наприклад, у Німеччині) утворення особливих юридичних органів заборонено.
У період дії надзвичайного стану продовжуються повноваження цивільної влади як на загальнонаціональному, так і на місцевому рівнях. Органи безпеки виконують підпорядковану цивільному керівництву роль.

Які механізми і підходи можуть гарантувати недопущення зловживання повноваженнями під час дії надзвичайного стану?
Роль парламенту
Більшість законодавчих систем установлюють, що виконавча влада не має повноважень проголошувати про введення надзвичайного стану, і визначають, що парламент повинен ратифікувати таке рішення виконавчої влади - найчастіше конституційною більшістю голосів. Загальним правилом є, що в таких випадках уряд повинен надати парламенту переконливі підстави щодо рішення про введення надзвичайного стану і впровадження комплексу заходів, спрямованих на врегулювання ситуації.
Більшість парламентів має повноваження розглядати питання про призупинення або припинення режиму надзвичайного стану після закінчення встановленого періоду часу. Це особливо важливо в тих випадках, коли режим надзвичайної ситуації застосовується на тривалий період, і принцип верховенства цивільної влади над сектором безпеки може порушуватися.
У будь-якій надзвичайній ситуації парламент повинен звітувати про застосування своєї влади, зокрема право проводити дізнання й розслідування з питань застосування надзвичайних повноважень виконавчою владою повинне гарантуватися законом. Це важливо як з погляду оцінки дії виконавчої влади, так і з точки зору винесення уроків і запобігання помилок надалі.
Роль судової системи
Судова система в період введення надзвичайного стану повинна продовжувати забезпечувати право громадян на справедливий судовий розгляд. Вона також повинна ефективно захищати й допомагати окремим громадянам у випадках, коли посадовці порушують їх громадянські права.
З метою недопущення порушень невід'ємних громадянських прав право на незалежний судовий розгляд питань, пов'язаних із законністю застосування заходів у період введення надзвичайного стану, повинно забезпечуватися незалежністю судової системи від інших гілок влади.
Суди можуть відігравати ключову роль у прийнятті рішень про законність впровадження надзвичайного стану й заходів, що використовуються під час надзвичайної ситуації.
Роль громадянського суспільства
Надзвичайний стан робить величезний тиск на державу й суспільство. Для ефективного подолання надзвичайних ситуацій виконавча влада повинна співпрацювати з громадянами. Будь-яке зловживання владою або незаконне обмеження прав людини підірве таку співпрацю і ускладнить подолання надзвичайної ситуацій. Для будь-якої держави життєво важливою умовою діяльності під час надзвичайного стану є її підзвітність і відповідальність за свої рішення.
Роль сусідніх країн і міжнародної спільноти
Надзвичайні ситуації можуть впливати на розвиток відносин держави з сусідніми країнами й мати наслідки для всього міжнародного співтовариства. Усі держави повинні розуміти те, що проголошення надзвичайного стану й упровадження заходів щодо його подолання пов'язані з певними обмеженнями, і діяти відповідно до норм міжнародного права.
Міжнародна спільнота повинна бути активно зацікавленою в тому, щоб уряди країн, де впроваджено режим надзвичайного стану, дотримувались вищезгаданих норм. Це повинно допомогти урядам забезпечити швидке повернення їх країн до нормального стану й відновлення конституційного порядку, при якому дотримання всіх прав громадян буде гарантоване повною мірою.

Яка гілка влади може проголошувати надзвичайний стан?
У більшості країн законодавча база регулює процеси введення надзвичайного стану і застосування відповідних заходів. Що стосується прерогативи оголошення про введення надзвичайного стану, у світовій практиці є три основних підходи:
-виконавча влада проголошує введення надзвичайного стану і зобов'язана проінформувати про це парламент протягом визначеного періоду часу (наприклад, у США);
-виконавча влада повідомляє про введення надзвичайного стану, але парламент повинен дати свою згоду перш, ніж будуть застосовуватися надзвичайні заходи (наприклад, у Німеччині);
-парламент сам повідомляє про введення надзвичайного стану (наприклад, в Угорщині).
Вважається типовим, коли з проголошенням режиму надзвичайного стану виконавча влада зобов'язана призначити офіційних осіб, відповідальних за заходи щодо подолання надзвичайної ситуації, на яких будуть покладені функції адміністративного керування в межах їх повноважень.

Питання, що пов'язані з цією проблематикою
-надзвичайне планування, що здійснюють цивільні органи влади;
-парламентський контроль за діяльністю сектору безпеки;
-права людини й сектор безпеки;
-співпраця, координація дій та взаємне інформування в середині сектора безпеки.

Закон України "Про правовий режим надзвичайного стану”
 

Пам'ятка евакуйованим на випадок евакуації (із сурдоперекладом)

     Під час командно-штабних навчань Управлінням з питань надзвичайних ситуацій Київської міської державної адміністрації (КМДА) була створена відео-пам’ятка на випадок евакуації населення.
     У разі повідомлення у засобах масової інформації щодо евакуації, необхідно у найкоротший час прибути до місця збору для відправлення на збірний пункт евакуації. Перед тим як залишити житло, необхідно зачинити вікна, вимкнути газ, воду та електроживлення будинку.
     З собою необхідно мати:
     • Паспорт;
     • Військовий квиток;
     • Документи про освіту;
     • Посвідчення про шлюб та народження дітей;
     • Пенсійне посвідчення;
     • Трудову книжку та інші документи.
     Взяти із собою валізу з теплим одягом, постільною білизною, особистими речами й предметами гігієни, продуктами харчування. Загальна вага валізи не повинна перевищувати 30 кг. До валізи прикріпити бирку з позначенням адреси постійного місця мешкання, прізвища евакуйованого та станції призначення.
     На одязі дітей, у кишенях, мають бути нашивки з позначенням прізвища, імені та по батькові евакуйованого, року народження, адреси постійного місця мешкання та станції призначення і номера телефону батьків. При собі мати засоби індивідуального захисту: протигаз, респіратор, індивідуальну аптечку тощо.
     Виконувати усі розпорядження посадових осіб органів евакуації. Дотримуватися дисципліни та порядку на маршруті та в районі розселення за новим місцем розташування. Сприяти органам охорони громадського порядку та медичним працівникам у виконанні ними своїх обов’язків.