Колегія суддів Апеляційного суду Донецької області розглянула апеляцію прокурора Пролетарського району м.Донецька на рішення Пролетарського районного суду м.Донецька від 28.12.2007р. за позовом прокуратури Пролетарського району м.Донецька в інтересах держави в особі виконкому Пролетарської районної у м.Донецьку ради про визнання заповіту недійсним.

Повний текст рішення суду

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Цивільна справа №22-1607/2008 (суддя 1-й інстанції Пивоварова Ю.О.)

27 лютого 2008 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Маширо О.П. суддів Ігнатової Л.Є., Біляєвої О.М.
при секретарі Маслаковій М.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляції прокурора Пролетарського району м.Донецька на рішення Пролетарського районного суду м.Донецька від 28 грудня 2007 року у справі за позовом прокуратури Пролетарського району м.Донецька в інтересах держави в особі виконкому Пролетарської районної у м.Донецьку ради до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним,
УСТАНОВИВ:
До апеляційного суду звернувся прокурор Пролетарського району м.Донецька з апеляційною скаргою на рішення суду, яким йому було відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 4 листопада 2006 року помер ОСОБА_2, який ще 21 березня 1995 року лишив заповіт на все своє майно на ім’я ОСОБА_1
Померлий був неписьменний, а також з народження глухонімий, однак все розумів по губах та за допомогою жестів, тому під час складання заповіту до нотаріальної контори не викликалась особа, яка б могла порозумітись з глухонімим та посвідчити своїм підписом зміст укладеної угоди.
Замість спадкодавця у заповіті розписалась ОСОБА_3, яку запросили як сторонню особу із черги у нотаріальній конторі.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням вимог матеріального права.
Зокрема, на порушення вимог ч.4 п.13 розділу 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка діяла на час посвідчення заповіту, у разі звернення глухонімого та неписьменного громадянина до нотаріальної контори за вчиненням нотаріальної дії, у нотаріальній конторі обов’язково повинна бути присутньою письменна особа, яка може розумітись з глухонімим громадянином та посвідчити своїм підписом, що зміст угоди відповідає волі цієї особи.
На думку апелянта, оскільки ОСОБА_2 був людиною неписьменною та глухонімою, він не міг повністю усвідомлювати зміст того документу - заповіту, який був підписаний від його імені.
Крім того, апелянт вважає, що заповіт, складений з порушенням вимог закону щодо його форми та посвідчення, є незаконним.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги прокуратури, з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, померлий ОСОБА_2 був інвалідом з дитинства з діагнозом: природжена глухонімота. 31 травня 1965 року висновком ЛТЕК Калінінського району м.Донецька йому була встановлена третя група інвалідності безстроково (а.с.16).
Судом першої інстанції також було встановлено, що ОСОБА_2 був неписьменною людиною, що підтвердив у суді відповідач ОСОБА_1, нотаріус ОСОБА_4 та цей факт відображений і у тексті заповіту, у зв’язку з чим підпис за спадкодавця поставила у заповіті стороння особа - ОСОБА_3 (а.с.6).
ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності №12874 від 8 червня 1994 року належалаАДРЕСА_1 (а.с.21).
21 березня 1995 року ОСОБА_2 склав заповіт на вказану квартиру на ім’я ОСОБА_1. Цей заповіт був посвідчений державним нотаріусом Третьої Донецької державної нотаріальної контори, зареєстрований у реєстрі за №5-944 та підписаний ОСОБА_3 замість ОСОБА_2а (а.с.6).
Допитана у судовому засіданні ОСОБА_3 пояснила, що вона не пам’ятає обставин, за яких вона розписалась у заповіті, не знає і причетних до цього заповіту осіб, однак підпис її, тому вона допускає, що могла його поставити, оскільки у 1995 року також бувала у нотаріальній конторі, бо оформляла спадщину після смерті свого чоловіка (а.с.41).
Нотаріус ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що при оформленні угоди за участю глухонімої особи присутність відповідного перекладача є обов’язковою, про що також обов’язково вказується у тому документі, який оформляється нотаріально. Чому у спірному заповіті не вказана присутність перекладача, вона пояснити не може (а.с.41).
Згідно з вимогами ч.4 п.13 розділу 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №18/5 від 18 червня 1994 року, яка діяла на час складання цього заповіту, якщо глухий, німий або глухонімий громадянин, що звернувся за вчиненням дії, письменний, він сам прочитує документ і підписує його. Якщо такий громадянин неписьменний, то при вчиненні нотаріальної дії обов’язково повинна бути присутньою письменна особа, яка може порозумітися з глухим, німим або глухонімим громадянином і посвідчити своїм підписом, що зміст угоди, заяви чи іншого документа відповідає волі учасника нотаріальної дії.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що заповіт на ім’я ОСОБА_1 був укладений із суттєвими порушеннями діючих на час його складання вимог, тому не може бути визнаний дійсним.
Апеляційний суд не може прийняти висновок суду першої інстанції про те, що під час посвідчення заповіту не обов’язково було запрошувати до нотаріальної контори перекладача, оскільки ОСОБА_2 добре читав по губах, за допомогою жестів розумів все, що йому говорили, оскільки такий висновок суду є здогадним, не ґрунтується на будь-яких безперечних доказах, крім того, суперечить вимогам наведеного вище положення Інструкції, де присутність перекладача у нотаріальній конторі, якщо громадянин є глухонімим та неписьменним, визнана обов’язковою.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду як таке, що ухвалене з порушенням вимог матеріального закону, скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.309, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу прокурора Пролетарського району м.Донецька задовольнити.
Рішення Пролетарського районного суду м.Донецька від 28 грудня 2007 року скасувати.
Позовні вимоги прокуратури Пролетарського району м.Донецька задовольнити.
Визнати недійсним заповіт, складений 21 березня 1995 від іменіОСОБА_2 та посвідчений Третьою Донецькою нотаріальною конторою і зареєстрований у реєстрі за №5-944, на ім’я ОСОБА_1.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
 
Колегія суддів