Від того, як суспільство ставиться до тих, кому з тих чи інших причин важко або не можливо самостійно подбати про себе залежить рівень цивілізованості цього суспільства. Не дивно, що в давні часи і навіть аж до сучасної історії у людей, яких ми зараз відносимо до категорії - особа з інвалідністю, було дуже мало шансів на виживання взагалі. Це страшна правда - завжди і у всі часи турбота про людей з інвалідністю в основному трималася на щирій добрій волі окремих людей. Які шанси сучасних людей з інвалідністю на благополучне виживання без сторонньої допомоги зараз? Шанси не змінилися, їх просто немає.
Вони не вимагають до себе жалю, тому що, як ніхто давно усвідомили що це шлях в нікуди. Вони пристосовуються як можуть зі всіх своїх сил. Так сталося, адже на їх місці могла би опинитися будь-яка інша людина. І для їх виживання не потрібно щось особливе, лише елементарне - можливість жити, жити серед людей, бути в суспільстві і відчувати себе людьми, як і всім нам. Ми всі рівні перед Богом.
Сучасне суспільство нарешті вирішило зробити крок до власної цивілізованості. Не можна не відзначити, що ті заходи, які були вжиті з боку офіційних державних структур багатьох країн, громадських організацій і громадянської позиції не байдужих до проблем людей з інвалідністю, принесли в нашу цивілізацію ті ноти надії, які раніше просто ігнорувалися. В кінці двадцятого сторіччя, з 1983-го по 1992-й рік, Організацією Об’єднаних Націй було проведено своєрідне "Десятиліття людей з інвалідністю”. Час, у який наше суспільство постаралося дати собі відповідь, знайти себе в цій проблемі. Результати цього пошуку дали позитивні результати. Про проблеми людей з інвалідністю заговорили, їх перевели в площину активних практичних рішень, права людей з інвалідністю почали закріплювати на законодавчому рівні. Робота прийняла системний характер. Це радує.
На своїй 47-й сесії у 1992-му році Генеральна Асамблея ООН в спеціальній резолюції проголосила щорічну подію всесвітнього масштабу - 3-е грудня стало датою Міжнародного дня людей з інвалідністю (International Day of Persons with Disabilities). Цілі цього Дня були виражені окремою резолюцією, прийнятої на тій же сесії. Заходи, до яких в цей День закликає всі країни ця шановна міжнародна організація, повинні бути спрямовані на інтеграцію інвалідів у життя нашого суспільства. Це не складно. Це не варто відкладати. Від цього залежить наша цивілізованість.
Указом Президента України від 03.12.2015 №678/2015 в Україні встановлено Міжнародний день людей з інвалідністю, який  визначається щороку 3 грудня. Відзначення цієї дати на Україні (в Україні є понад два з половиною мільйона людей) - це добра нагода звірити, що вже зроблено і що треба зробити для формування гідних, умов життя людей скривдженим долею, аби ніхто не почувався забутим чи полишеним наодинці зі своїми проблемами.
У цей День ми - члени Спілки нечуючих юристів приєднуємося до цієї міжнародної ініціативи і бажаємо всім, хто не байдужий цій проблемі, сил і здоров’я, засобів і успіху. Захищаючи гідності людей з інвалідністю ми захищаємо своє людське обличчя. Інвалідність - це не вирок. Практика показує, що люди з інвалідністю можуть бути і стають повноцінними і високо ефективними членами суспільства, відмінними фахівцями і навіть політиками, економістами, соціально активними і життєствердними людьми, які надихають багатьох, в тому числі і абсолютно здорових членів нашого суспільства.

Карта підписантів Конвенції ООН про права інвалідів

Інформаційна довідка:
В Україні I групу інвалідності мають 300 тис. чол, II групу - 1 млн. 300 тис. чол., III групу 1 млн. 600 тис. Значну частку в структурі осіб з інвалідністю складають діти – більш 167 тис. (2% від усього дитячого населення), а близько 80% людей з інвалідністю працездатного віку.
Найпоширенішими хворобами, що призводять до інвалідності, є:
- хвороби системи кровообігу (24,4%),
- новоутворення (20%),
- хвороби кістково-м'язової системи (11,1%),
- хвороби очей (3,7%),
- ендокринні хвороби, розлади харчування та порушення обміну речовин (4,2%).
Серед причин інвалідності у дітей основними є:
- вроджені аномалії, деформації та хромосомні порушення - 30%,
- хвороби центральної нервової системи - 17,9%,
- розлади психіки та поведінки - 13,9%.
У віковій структурі дітей з інвалідністю основну групу складають діти шкільного віку від 7 до 14 років - більше 49%, на другому місці - діти у віці від 15 до 17 років - більше 23,7%, на третьому - діти від 3 до 6 років - близько 20%.

Декларація ООН про права інвалідів
Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю
Конвенція МОП про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів
Всесвітня програма ООН дій стосовно інвалідів
Стандартні правила ООН забезпечення рівних можливостей для інвалідів
Рекомендація МОП щодо професійної реабілітації та працевлаштування інвалідів
Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України"
Закон України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні"
Указ Президента України "Про активізацію роботи щодо забезпечення прав людей з інвалідністю"