Спілка нечуючих юристів / Union of the Deaf Lawyers
Ми раді вітати Вас на інформаційно-правовому сайті "Спілка нечуючих юристів / Union of the Deaf Lawyers" (Kyiv, Ukraine). Цей сайт для всіх, хто цікавиться питаннями права людей з інвалідністю зі слуху в Україні. (Сайт створено 19.I.2007 та поновлено сторінку 30.03.2013)
ЛАСКАВО ПРОСИМО НА САЙТ !
Вівторок, 26.09.2017, 12:21
Меню сайту
Категорії розділу
Спілка [38]
Правові новини [119]
Правознавство [115]
Адвокатура [88]
Кримінал [49]
Консультація [35]
Країна глухих [70]
Адміністратор [12]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

free web counter
Довідник
 
Посилання
Події
Календар
«  Квітень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930
Опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 41
Головна » 2014 » Квітень » 7 » Закон України про соціальну роботу та соціальні послуги (проект)
20:56
Закон України про соціальну роботу та соціальні послуги (проект)

ПРОЕКТ

Законопроект підготовлено Міністерством соціальної політики України в рамках реалізації Стратегії реформування системи надання соціальних послуг.

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про соціальну роботу та соціальні послуги

Цей Закон визначає основні організаційні та правові засади здійснення соціальної роботи та надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги.

Розділ I.ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних термінів
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
-соціальна робота - професійна діяльність надавачів соціальних послуг, спрямована на організацію та надання соціальних послуг населенню;
-соціальна послуга - комплекс заходів із попередження складних життєвих обставин та надання допомоги особам, соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, для розв'язання життєвих проблем, адаптації до них, мінімізації їх негативних наслідків;
-складні життєві обставини - обставина або сукупність обставин, спричинені віком, станом здоров'я, шкідливими звичками і способом життя, внаслідок яких особа частково або повністю не має (не набула або втратила) здатності чи можливості самостійно піклуватися про особисте (сімейне) життя та брати участь у суспільному житті;
-державний стандарт соціальної послуги - визначені нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення зміст та обсяг, норми і нормативи, умови та порядок надання соціальної послуги, показники її якості;
-показники якості соціальних послуг - сукупність показників, які використовуються для оцінювання діяльності суб'єктів, що надають соціальні послуги, які ґрунтуються на позитивній результативності соціальних послуг відносно її одержувачів і ступеня задоволення їх потреби в цих послугах;
-суб'єкти соціальної роботи та надання соціальних послуг - уповноважені органи - центральні та місцеві органи виконавчої влади; органи місцевого самоврядування; центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді; надавачі соціальних послуг - підприємства, установи, організації та заклади незалежно від форми власності та господарювання, фізичні особи - підприємці, які відповідають критеріям діяльності суб'єктів, що надають соціальні послуги; фізичні особи, які надають соціальні послуги;
-отримувачі соціальної послуги - особа, соціальна група, якій/яким надаються соціальні послуги;
-соціальна група - група осіб, об'єднаних за спільною соціальною, демографічною, сімейною або іншою ознакою, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують надання їм однотипних соціальних послуг;
-визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах - процес збору, узагальнення та аналізу місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, інформації про осіб, соціальні групи, які перебувають у складних життєвих обставинах та проживають в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці, їх потреби у соціальних послугах та їх обсягах з метою прийняття управлінських рішень щодо організації та надання таких послуг;
-оцінка потреб - процес збору, узагальнення та аналізу фахівцем із соціальної роботи або соціальним працівником інформації про осіб, соціальні групи та їх складні життєві обставина, надання соціальних послуг з метою визначення переліку та обсягів соціальних послуг, яких вони потребують, їх впливу на процес подолання складних життєвих обставин;
-соціальне обслуговування - вид соціальної роботи, який передбачає надання соціальних послуг;
-соціальна профілактика - вид соціальної роботи, спрямованої на попередження складних життєвих обставин, виявлення будь-якого негативного впливу на життя та здоров'я осіб чи соціальних груп і запобігання такому впливу;
-соціальний супровід - комплексна соціальна послуга, спрямована на мінімізацію негативних наслідків, подолання складних життєвих обставин та попередження ризиків потрапляння особи чи соціальної групи у складні життєві обставини;
-фахівець із соціальної роботи - особа, яка має відповідну освіту, відповідає вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, здійснює соціальну роботу з сім'ями, дітьми, молоддю та іншими соціальними групами, особами на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
-соціальний працівник - професійно підготовлений фахівець, який має необхідну кваліфікацію у сфері соціальної роботи і надає соціальні послуги;
-соціальний робітник - особа, яка надає соціальні послуги та має підготовку, що відповідає вимогам та характеру роботи, що виконується;
-соціальне замовлення - засіб регулювання діяльності у сфері надання соціальних послуг шляхом залучення на договірній основі суб'єктів господарювання для задоволення потреб у соціальних послугах, визначених місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
-супервізія - надання професійної допомоги фахівцю із соціальної роботи, соціальному працівнику, соціальному робітнику, іншому фахівцю, який надає соціальні послуги, надавачу соціальних послуг, яка спрямована на роботу з професійними труднощами, аналіз недоліків та удосконалення організації роботи;
-вразлива сім'я - сім'я, яка має ознаки неналежного виконання батьками обов'язків щодо виховання та розвитку дитини, що створює загрозу виникнення складних життєвих обставин.

Стаття 2. Законодавство про соціальну роботу та соціальні послуги
Законодавство України про соціальну роботу та соціальні послуги ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону інших нормативно-правових актів.
Якщо міжнародними договорами України встановлено більш високі вимоги до здійснення соціальної роботи та надання соціальних послуг, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 3. Сфера дії Закону
Цей Закон поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

Стаття 4. Основні принципи соціальної роботи та надання соціальних послуг
Надання соціальних послуг ґрунтується на таких принципах:
-дотримання прав людини;
-адресності та індивідуального підходу;
-доступності та відкритості;
-добровільності вибору надавача соціальних послуг;
-добровільність отримання чи відмови від надання соціальних послуг;
-гуманності;
-комплексності;
-максимальної ефективності використання бюджетних та позабюджетних коштів суб'єктами, що надають соціальні послуги;
-законності;
-забезпечення конфіденційності суб'єктами, що надають соціальні послуги;
-дотримання суб'єктами, що надають соціальні послуги, державних стандартів соціальних послуг, етичних норм і правил.

Стаття 5. Основні напрями державної політики у системі соціальної роботи та надання соціальних послуг
Основними напрямами державної політики у сфері соціальної роботи та надання соціальних послуг є:
-визначення правових засад соціальної роботи та надання соціальних послуг щодо попередження ризиків потрапляння у складні життєві обставини та їх подолання або мінімізації негативних наслідків.
-розробка та реалізація загальнодержавних, регіональних та місцевих програм;
-організація і здійснення соціальної роботи та надання соціальних послуг;
-здійснення кадрового, науково-методичного, фінансового, матеріально-технічного, інформаційного забезпечення суб'єктів соціальної роботи та надання соціальних послуг;
-забезпечення участі організацій громадянського суспільства у визначенні пріоритетів соціальної роботи та надання соціальних послуг, здійснення громадського контролю.

Стаття 6. Підстави для визнання осіб, соціальних груп, такими що потребують соціальних послуг
Особи, соціальні групи можуть бути визнані такими, що перебувають у складних життєвих обставинах, з наступних підстав:
-малозабезпеченість;
-відсутність постійного місця проживання;
-безробіття;
-наявність інвалідності;
-відсутність можливості до самообслуговування та втрата рухомої активності;
-насильство, жорстке поводження з дітьми, торгівля людьми;
-втрата сімейних зв'язків, у тому числі під час перебування в місцях позбавлення волі;
-невиліковні хвороби та хвороби, що потребують тривалого лікування;
-нанесення шкоди в результаті пожежі чи іншого стихійного лиха, техногенної катастрофи, бойових дій, актів тероризму.

Стаття 7. Соціальна профілактика
Соціальна профілактика передбачає здійснення:
-комплексних заходів, спрямованих на пропагування здорового способу життя, толерантного ставлення до громадян похилого віку та інвалідів, профілактику шкідливих життєвих звичок, сімейного неблагополуччя, соціального сирітства, насильства та жорстокого поводження тощо;
-соціального супроводу осіб, соціальних груп, утому числі вразливих сімей;
-інформаційно-просвітницької, пропагандистської роботи серед осіб та соціальних груп, у ому числі за місцем проживання, навчання або роботи, спрямованої на формування в особистості стандартів позитивної поведінки, активної участі у суспільному житті.

Розділ II.СИСТЕМА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ТА НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Стаття 8. Система соціальної роботи та надання соціальних послуг
Система соціальної роботи та надання соціальних послуг включає сукупність суб'єктів соціальної роботи та надання соціальних послуг і отримувачів соціальних послуг, які взаємодіють на всіх етапах організації надання соціальних послуг.
До системи соціальної роботи та надання соціальних послуг входять:
-уповноважені органи;
-надавачі соціальних послуг. Критерії діяльності надавачів соціальних послуг, встановлюються Кабінетом Міністрів України;
-отримувачі соціальних послуг.
Система соціальної роботи та надання соціальних послуг заснована на використанні та розвитку всіх форм власності і складається з державного, комунального та недержавного секторів.
До державного сектору входять надавачі соціальних послуг, які знаходяться в державній формі власності.
Комунальний сектор включає надавачів соціальних послуг комунальної власності, які знаходяться в управлінні органів місцевого самоврядування.
Управління державним та комунальним секторами здійснюється відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
До недержавного сектору відносяться громадські, благодійні, релігійні організації та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з наданням соціальних послуг.
Державні та комунальні надавачі соціальних послуг не підлягають приватизації і не можуть бути перепрофільовані на інші види діяльності, крім діяльності, пов'язаної з освітою та охороною здоров'я.
Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації надавачів соціальних послуг незалежно від форм власності визначається законодавством України.

Стаття 9. Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері соціальної роботи та надання соціальних послуг
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення:
-забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо соціальної роботи та надання соціальних послуг;
-здійснює управління та координацію у сфері соціальної роботи та надання соціальних послуг;
-розробляє проекти нормативно-правових актів, що регулюють діяльність в сфері надання соціальних послуг;
-здійснює в межах своїх повноважень нормативно-правове регулювання з питань соціальної роботи та надання соціальних послуг;
-інформує та надає роз'яснення з питання соціальної роботи та надання соціальних послуг;
-здійснює організаційно-методичне керівництво з питань соціальної роботи та надання соціальних послуг;
-здійснює моніторинг виконання законодавства щодо соціальної роботи та надання соціальних послуг;
-формує та підтримує реєстр суб'єктів соціальної роботи та надання соціальних послуг;
-інші повноваження у цій сфері відповідно до вимог законодавства України.
Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування:
-забезпечують реалізацію державної політики у сфері соціальної роботи та надання соціальних послуг;
-визначають потреби населення адміністративно-територіальних одиниць у соціальних послугах;
-розробляють та затверджують місцеві цільові програми надання соціальних послуг;
-забезпечують управління, контроль та координацію діяльності підпорядкованих їм надавачів соціальних послуг;
-формують Реєстр суб'єктів соціальної роботи та надання соціальних послуг;
створюють мережу, забезпечують зміцнення і розвиток матеріально-технічної бази закладів та установ, що надають соціальні послуги, підвищення рівня і якості обслуговування в них;
-здійснюють соціальне замовлення;
-забезпечують моніторинг, оцінку якості соціальних послуг.

Стаття 10. Управління у сфері соціальної роботи та надання соціальних послуг
Управління у сфері соціальної роботи та надання соціальних послуг забезпечується на таких етапах:
-визначення потреб населення у соціальних послугах, їх видах і обсягах відповідно до оцінки потреб;
-розробка цільових програм надання соціальних послуг;
-організація та надання соціальних послуг;
-моніторинг, контроль та оцінка якості соціальних послуг.
До організації та надання соціальних послуг на всіх етапах можуть залучатися громадські об'єднання.

Стаття 11. Реєстр надавачів соціальних послуг
Надавачі соціальних послуг, які відповідають критеріям діяльності суб'єктів, що надають соціальні послуги, включаються до Реєстру.
Реєстр містить дані про надавачів соціальних послуг (назва, адреса, керівник) перелік соціальних послуг, що надаються, осіб та соціальних груп, яким надаються ці послуги.
Одержання, використання, поширення та зберігання конфіденційної інформації, що міститься в Реєстрі, здійснюється з дотриманням вимог законодавства України.
Порядок формування та ведення Реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 12. Фінансування соціальної роботи та надання соціальних послуг
Фінансування соціальної роботи та надання соціальних послуг здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, спеціальних фондів, коштів підприємств, установ та організацій, плати за соціальні послуги, коштів благодійної допомоги (пожертвувань) та інших джерел, передбачених законодавством.
У місцевих бюджетах повинні плануватися кошти, необхідні для фінансування соціальних послуг.
У державному та місцевому бюджетах повинні передбачатися кошти для фінансування цільових програм надання соціальних послуг.
Фінансування територіальних програм розвитку соціальних послуг здійснюється за рахунок виділених місцевому бюджету цільових субвенцій чи шляхом кооперування коштів місцевих бюджетів на реалізацію спільних проектів.

Розділ III.ОРГАНІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

Стаття 13. Порядок надання соціальних послуг
Для отримання соціальних послуг особа, соціальна група має звернутися з заявою до місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, або безпосередньо до надавача соціальних послуг.
Надавач соціальних послуг здійснює свою діяльність відповідно до статутних документів, цивільно-правових договорів (для фізичних осіб - підприємців), в яких визначено перелік соціальних послуг, категорії осіб, яким вони надаються.
Надавач соціальних послуг на договірних засадах може залучати до виконання цієї роботи інші підприємства, установи, організації, фізичних осіб.
У разі якщо особа, яка потребує соціальних послуг, за віком або станом здоров'я неспроможна самостійно прийняти рішення про необхідність їх надання, таке рішення може прийняти законний представник особи відповідно до законодавства України.
Отримати соціальні послуги без письмової заяви відповідно до здійсненої оцінки потреб фахівцем із соціальної роботи або соціальним працівником можуть виявлені соціальні групи або особи, які перебувають у складній життєвій ситуації, що загрожує їх життю та здоров'ю.
Надання соціальних послуг здійснюється надавачами соціальних послуг на основі оцінки потреб отримувача соціальних послуг.
Надання соціальних послуг здійснюється відповідно до державних стандартів соціальних послуг.
Порядок розроблення державного стандарту соціальної послуги затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відносини між отримувачами та надавачами соціальних послуг регулюються договором щодо надання соціальних послуг. Примірний договір про надання соціальних послуг затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Надання соціальних послуг за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування регулюються законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Стаття 14. Форми соціального обслуговування
Соціальне обслуговування здійснюється у таких формах:
-стаціонарне соціальне обслуговування - надання соціальних послуг в умовах цілодобового перебування (проживання) у надавачів соціальних послуг постійно або тимчасово;
-нестаціонарне соціальне обслуговування - надання соціальних послуг, що передбачає перебування у надавачів соціальних послуг протягом визначеного часу доби постійно або тимчасово; надання соціальних послуг в домашніх умовах у отримувачів; не передбачає перебування (проживання) у надавачів соціальних послуг;
-термінове (кризове) соціальне обслуговування - термінове надання соціальних послуг особам, соціальним групам, які потрапили у ситуацію, що загрожує життю та здоров'ю.

Стаття 15. Види соціальних послуг
Відповідно до цього Закону можуть надаватися такі види соціальних послуг:
-базові: догляд, інформування, консультування, посередництво, надання притулку, представництво інтересів, соціальний супровід, утому числі при працевлаштуванні та на робочому місці, тощо;
-комплексні: влаштування до сімейних форм виховання, соціальний супровід/патронаж, кризове втручання, підтримане проживання, абілітація, соціальна адаптація, соціальна інтеграція та реінтеграція, соціальна реабілітація, тощо;
-спеціальні: сурдопереклад, тифлосурдопереклад, транспортні послуги, надання натуральної допомоги (продукти харчування, засоби санітарії і особистої гігієни, засоби догляду за дітьми, одяг, взуття та інші предмети першої необхідності, паливо, а також технічні і допоміжних засоби реабілітації), тощо.
Перелік соціальних послуг визначається та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Зміст, умови і порядок надання соціальних послуг, показники (індикатори) якості їх надання визначаються державним стандартом соціальних послуг.

Стаття 16. Платні та безоплатні соціальні послуги
Соціальні послуги можуть надаватися як за плату, так і безоплатно.
Соціальні послуги за рахунок бюджетних коштів надаються безоплатно:
-особам, які знаходяться в складних життєвих обставинах (похилий вік, хвороба) і не мають працездатних рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу;
-особам, у тому числі яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, що перебувають у складних життєвих обставинах, якщо середньомісячний дохід цих осіб нижчий, ніж встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб;
-сім'ям, дітям та молоді, які знаходяться у складних життєвих обставинах;
-інвалідам по слуху з надання соціальної послуги із сурдоперекладу, тифлосурдоперекладу.
Особам, крім тих, що зазначені у частині другій цієї статті, соціальні послуги в обсягах, визначених державними стандартами, можуть надаватися із встановленням диференційованої плати залежно від доходу таких осіб у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Соціальні послуги понад обсяги, визначені державними стандартами, надаються за плату. Порядок регулювання тарифів на соціальні послуги встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються і виплачуються компенсаційні виплати в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 17. Соціальне замовлення
Органи виконавчої влади Автономної Республіки Крім, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування забезпечують надання соціальних послуг, у тому числі, шляхом соціального замовлення за рахунок коштів місцевих бюджетів.
В межах соціального замовлення забезпечується надання соціальних послуг у обсягах та з дотриманням вимог, визначених державними стандартами, нормами та нормативами надання соціальних послуг та/або договором про надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів.
Залучення суб'єктів, що надають соціальні послуги, до виконання соціального замовлення здійснюється шляхом оголошення конкурсу на надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів.
Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, що уклали договір про надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів для фінансування соціальних послуг з недержавними суб'єктами, які перемогли у конкурсі, здійснюють контроль за цільовим використанням бюджетних коштів та якістю надання послуг.
Забезпечення контролю та оцінки якості соціальних послуг, моніторингу їх надання здійснюється органами виконавчої влади Автономної Республіки Крім, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Організаційні засади соціального замовлення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 18. Моніторинг, контроль за наданням соціальних послуг та оцінка якості соціальних послуг
Моніторинг, контроль за наданням соціальних послуг та оцінка їх якості застосовуються для забезпечення відповідності соціальних послуг потребам населення адміністративно-територіальних одиниць у таких послугах, рівня якості соціальних послуг та подальшого розвитку системи надання соціальних послуг.
Моніторинг, контроль за наданням соціальних послуг та оцінка їх якості здійснюються за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Стаття 19. Обмеження права на соціальні послуги
У разі, коли отримувач соціальних послуг без поважних причин не виконує вимоги щодо їх одержання, суб'єкт, що надає соціальні послуги, виносить такій особі/соціальній групі письмове попередження про можливість відмови від надання соціальних послуг або обмеження у їх наданні.
У разі, якщо отримувача соціальної послуги письмово попереджено про можливість відмови від надання соціальних послуг або обмеження у їх наданні, у зв'язку з невиконанням вимог щодо отримання соціальних послуг, але продовжує не виконувати вказані вимоги, відповідний надавач соціальної послуги, може в односторонньому порядку обмежити або припинити надання соціальних послуг такій особі, про що письмово інформується зазначена особа та уповноважена посадова особа місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування.
У випадку, коли надання соціальних послуг здійснюється відповідно до договору про надання соціальних послуг, обмеження права на соціальні послуги визначається умовами цього договору.
Обмеження в отриманні одного виду соціальних послуг не може бути підставою для обмеження в наданні іншого виду соціальних послуг.

Розділ IV.ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН ПРИ ЗДІЙСНЕННІ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

Стаття 20. Права отримувачів соціальних послуг при здійсненні соціального обслуговування
При отриманні соціальних послуг особи / соціальні групи мають право на:
-отримання соціальних послуг відповідно до умов та порядку їх надання, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами;
-поважливе і гуманне ставлення з боку надавачів соціальних послуг;
-інформацію щодо своїх прав, обов'язків та умов надання соціальних послуг;
-згоду на соціальні послуги;
-вибір надавача соціальної послуги;
-відмову від соціальних послуг;
-конфіденційність інформації особистого характеру, що стала відомою надавачу соціальних послуг;
-захист своїх прав і законних інтересів, у тому числі в судовому порядку.

Стаття 21. Обов'язки отримувачів соціальних послуг при здійсненні соціального обслуговування
Особи/соціальні групи при здійсненні соціального обслуговування зобов'язані:
-надавати повну і достовірну інформацію для визначення права на соціальне обслуговування, потреби у соціальних послугах та визначення умов договору;
-не перешкоджати наданню соціальних послуг;
-дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку надавачів соціальних послуг;
-оплачувати повністю і своєчасно соціальні послуги, що надаються на платній основі;
-інформувати своєчасно надавачів соціальних послуг про всі обставини, що впливають на призначення або припинення надання соціальних послуг;
-проходити в обов'язковому порядку індивідуальні корекційні програми, послуги соціального супроводу, у разі порушення прав дитини у сім'ї за рішенням органу опіки та піклування;
-відноситися шанобливо до працівників надавача соціальної послуги;
-виконувати заходи, спрямовані на самостійне подолання складних життєвих обставин.

Розділ V.ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА

Стаття 22. Відповідальність за порушення законодавства про соціальні послуги
Особи, винні у порушенні законодавства про соціальні послуги, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із чинним законодавством України.

Стаття 23. Оскарження рішення про відмову в наданні, зменшення обсягу або припинення надання соціальних послуг
Рішення про відмову в наданні, обмеження обсягу або припинення надання соціальних послуг державними і комунальними суб'єктами може бути оскаржено до центрального чи місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який видав дозвіл на надання соціальних послуг (для недержавних суб'єктів, що надають соціальні послуги, - до органу, який видав дозвіл на надання соціальних послуг), або суду.

Розділ VI.КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ТА НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Стаття 24. Кадрове забезпечення соціальної роботи та надання соціальних послуг
Соціальну роботу та надання соціальних послуг здійснюють фахівці із соціальної роботи, соціальні працівники, соціальні робітники, інші фахівці.
Кваліфікаційні вимоги до фахівців із соціальної роботи, соціальних працівників, інших фахівців, які надають соціальні послуги, порядок їх атестації визначають відповідні центральні органи виконавчої влади.
Підвищення кваліфікації фахівців із соціальної роботи соціальних працівників, інших фахівців проводять навчальні заклади (у тому числі заклади післядипломної освіти), що мають відповідну ліцензію, видану в установленому порядку. До підвищення кваліфікації соціальних працівників зазначені заклади можуть залучати громадські об'єднання, установи та організації, які мають досвід роботи з відповідними категоріями осіб та соціальними групами.
Програми підвищення кваліфікації фахівців із соціальної роботи, соціальних працівників затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Супервізія фахівців із соціальної роботи, соціальних працівників, інших фахівців забезпечується надавачами соціальних послуг та здійснюється відповідно до методичних рекомендацій щодо організації та здійснення супервізії, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Фахівці із соціальної роботи, соціальні працівники, соціальні робітники, інші фахівці зобов'язані:
-надавати якісні соціальні послуги;
-керуватися у своїй діяльності основними принципами соціальної роботи та надання соціальних послуг, визначеними цим Законом;
-поважати гідність громадян;
-не допускати негуманних і дискримінаційних дій щодо об'єктів надання соціальних послуг;
-зберігати в таємниці інформацію, отриману в процесі виконання своїх обов'язків відповідно до законодавства України.

Стаття 25. Гарантії працівників, що надають соціальні послуги
1. Держава створює належні умови, необхідні для професійної діяльності фахівців із соціальної роботи, соціальних працівників, соціальних робітників, інших фахівців, що надають соціальні послуги, і гарантує їм права на:
-безоплатне користування квартирою з освітленням і опаленням у межах встановлених норм тим, хто проживає і працює в селах та селищах міського типу в межах фінансових можливостей місцевих бюджетів.
Суб'єкти, що надають соціальні послуги, гарантують фахівцям із соціальної роботи, соціальним працівникам, робітникам, іншим фахівцям, що надають соціальні послуги, право на:
-належні умови професійної діяльності;
-профілактичний огляд і обстеження при прийнятті на роботу та диспансерний нагляд за рахунок роботодавця;
-захист професійної честі, гідності та ділової репутації, у тому числі в судовому порядку;
-проходження супервізії;
-підвищення кваліфікації у встановленому порядку за рахунок роботодавця;
-забезпечення спеціальним одягом, взуттям та інвентарем, велосипедами і проїзними квитками або виплату грошової компенсації за їх придбання;
-при виконанні службових обов'язків першочергове обслуговування на підприємствах, в установах, організаціях, зокрема підприємствах зв'язку, технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, служби побуту, торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту;
-скорочену тривалість робочого часу і додаткову оплачувану відпустку у випадках, встановлених законодавством;
-забезпечення безпечних умов праці.
2. Працівники, що надають соціальні послуги, які працюють в державних та комунальних установах соціального захисту населення, мають право на допомогу для оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірі посадового окладу, а також на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та доплату за вислугу років у розмірах і порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Розділ V.МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Стаття 26. Участь України в міжнародному співробітництві у забезпеченні надання соціальних послуг
Україна бере участь у міжнародному співробітництві у забезпеченні надання соціальних послуг відповідно до чинного та міжнародного законодавства.".

Розділ VI.ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Визнати такими, що втратили чинність:
Закон України "Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 42, ст.213);
Закон України "Про соціальні послуги" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №45, ст.358; 2004 р., №50, ст.537; 2009 р., №38, ст.535; 2010 р., №9 ст.76; 2011 р., №42, ст.435; 2012 р., №19-20, ст.173; 2013 р., №3, ст.22; №41, ст.549).
3. Пункт 3 статті 2 Закону України Про здійснення державних закупівель" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №33, ст.471 із наступними змінами) доповнити абзацом такого змісту:
"соціальні послуги.".
4. Пункт "а" частини першої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., №24, ст.170 із наступними змінами) доповнити підпунктом 5 такого змісту:
"визначення потреб населення адміністративно-територіальних одиниць у соціальних послугах, затвердження програм надання соціальних послуг; забезпечення надання соціальних послуг, в тому числі шляхом соціального замовлення;".
5. У частині першій статті 23 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., №20, ст.190 із наступними змінами):
пункт 1 доповнити абзацом такого змісту:
"реалізує державну політику у сфері соціальної роботи та надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги;";
пункт 2 після слів "розвиток матеріально-технічної бази" доповнити словами "установ та закладів, що надають соціальні послуги";
пункт 3 викласти в такій редакції:
"3) розробляє і забезпечує виконання комплексних програм поліпшення обслуговування соціально незахищених громадян, у тому числі тих, які потрапили в складні життєві обставини, організовує надання соціальних послуг у відповідності до їх потреб, сприяє розвитку системи надання соціальних послуг;";
доповнити пунктом 11 такого змісту:
"11) визначає потреби населення у соціальних послугах, розробляє програми надання та розвитку соціальних послуг, організовує надання соціальних послуг, в тому числі шляхом соціального замовлення; забезпечує моніторинг та оцінку якості соціальних послуг.".
6. У частині першій статті 31 Закону України "Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., №2-3, ст.3; 2013 р., №7, ст.64; №14, ст.89; №36, ст.472; №41, ст.549; №38, ст.501);
пункт 1 доповнити абзацом такого змісту:
"реалізація державної політики у сфері соціальної роботи та надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги;";
доповнити пунктами 19 - 20 такого змісту:
"19) створення мережі, забезпечення зміцнення і розвиток матеріально-технічної бази установ та закладів, що надають соціальні послуги, підвищення рівня і якості обслуговування в них;
20) визначення потреб населення у соціальних послугах, розроблення програм надання соціальних послуг Автономної Республіки Крим, забезпечення надання соціальних послуг, в тому числі шляхом соціального замовлення.".
7. Пункт 8 частини першої статті 14 Закону України "Про органи самоорганізації населення" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., №48, ст.254; 2013 р., №51, ст.716) викласти в такій редакції:
"8) організовувати допомогу громадянам похилого віку, інвалідам, сім'ям загиблих воїнів, партизанів та військовослужбовців, малозабезпеченим та багатодітним сім'ям, а також самотнім громадянам, дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, іншим соціальним групам, у тому числі шляхом закупівлі соціальних послуг, вносити пропозиції з цих питань до органів місцевого самоврядування;".
8. У Законі України "Про благодійну діяльність та благодійні організації" (Відомості Верховної Ради, 2013, №25, ст.252):
пункт 2 частини першої статті 1 викласти у такій редакції:
"2) благодійна діяльність - добровільна особиста та/або майнова допомога чи надання соціальних та інших послуг для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара;";
статтю 3 доповнити пунктом 4 такого змісту:
"4. Діяльність благодійних організацій має суспільний характер, що не суперечить їх взаємодії з органами державної влади і не позбавляє їх права на отримання фінансування з боку держави.";
статтю 16 доповнити пунктом 5 такого змісту:
"5. Благодійні організації можуть отримувати бюджетні кошти для участі в реалізації загальнодержавних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, що спрямовані на поліпшення соціально-економічного становища, у тому числі на надання соціальних послуг шляхом виконання соціального замовлення.".
9. Кабінету Міністрів України у шестимісячний термін з дня опублікування цього Закону:
забезпечити в межах своїх повноважень видання нормативно-правових актів щодо виконання норм цього Закону;
забезпечити перегляд та скасування міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
10. До приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Голова Верховної Ради України

 

АДМІН: Спілка нечуючих юристів за статтею 13 Конвенції ООН про права інвалідів має право висловити свою позицію і подаватиме свої пропозиції щодо внесення змін до законопроекту стосовно надання інвалідам зі слуху сурдоперекладацьких послуг в суді.

Категорія: Правові новини | Переглядів: 1055 | Додав: Admin | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Посилання
Довідник
Кіно з субтитрами
Архів записів
АФОРИЗМИ: **Судиться - не богу молиться: поклоном не відбудеш. **На суд витрачають багато коштів. **Суди, суди, та поглядай сюди. **З багатим не судись, а з сильним не борись. **Суд і прямий, та суддя кривий. **Відсутній - завжди винен. **З суддею не спор, а з тюрмою не лайся. **Суддя в суді, що риба в воді. **Суддя - що кравець: як захоче, так і покрає. **У судді і брат в неправді буде винуватим. **Правдивий суддя, що цегляна стіна. **Коли карман сухий, то і суддя глухий. **Суддя, що подарунки бере, перед суддею (на лаві підсудних) буде. **Архирей не бог, а прокурор не правда. **Секретар суда з ділом, як душа з тілом. **В суді правди не шукають. **Перо в суді, що сокира в лісі. **Як в кишені сухо, то і в суді глухо. **Правда твоя, мужичок, але полізай у мішок. **У суд ногою, а в гаманець рукою. **У кого карман повніший, у того й суд правіший. **Набий віз людей, та повези у суд віз грошей, то й прав будеш. **Не йди в суд з одним носом а йди з приносом. З грішми. **Тому довго суд тягнеться, що винуватий нравиться. **Тоді виграю справу, як ляжу на лаву. **Тяганина в судах. **В своїй справі сам не суддя. **Сам собі ніхто не суддя. **Самому судить - не розсудить. **Самосуд - не суд. **Самосуд - сліпий суд. **Як судять громадою, то й невинному дістається. **Хто судиться, той нудиться. **Найгірше в світі, це судиться та лічиться. **Справу вести,- не постіл плести. **Як почнеться тяганина, то не раз упріє Україна. **Суд не яма - стій прямо. **Із суда, що з ставка, сухий не вийдеш. **Хто ходить по судах, то про того йде негарна слава. **На суді, що на воді, не втонеш, то замочишся. **Краще втопиться, чим судиться. **Тяжба - петля, а суд - шибениця. **Хоч і праве діло, а в кишені засвербіло. **Витрати грошей на судові справи. **З суда грошей не носять. **Тяжба - не гроші, а потрава - не хліб. **В копицях -не сіно, а в суді - не гроші. **В лісі -не дуги, а в суді - не гроші. **Суд та діло собака з’їла. **Судді - рибка, а прохачеві - луска. **Поли вріж (поступись своїм) та тікай, а суда не затівай. **Суд завів, став гол, як сокіл. **Не ходи до суду, бо хліба не буде. **Від злодія біда, від суда - нужда. **Дере коза лозу, а вовк козу, а вовка мужик, а мужика пан, а пана юриста, а юристу чортів триста. **Поганий мир, краще всякого суда. **Краще матер'яний мир, чим ремінний суд. **З казною судиться, то краще втопиться. **З казною не судись - своїм поступись. **Хто бореться з морозом, у того завжди вуха померзлі. **Коза з вовком тягалась, та тільки шкура зосталась. **Великий та багатий - рідко винуватий. **Захищається рак клешнею, а багач мошною. **У скотинки - рожки, а у багатого грошики. **У святих отців не знайдеш кінців. **Уміння приховувати свої вчинки. **На старців суда нема. **Голий голого не позива. **З голого, що з мертвого. **На нема і суда нема. **Не треба з тим дружиться, хто любить судиться. **Правди не судять. **Ідучи в суд хваляться обидва, а з суда - один. **До справи два, а по справі - один. **До суда два скачуть, а після суда один скаче, а другий плаче. **Справа - справою, а суд по формі. **Діло - ділом, пиво - пивом, а суд по формі. **Не спіши карати, спіши вислухати. **Суд скорий рідко бува справедливий. **Без розсуду не твори суду. **Краще десять винуватців простить, чим одного невинного наказати. **Винуватого кров - вода, а невинного - біда. **Неправий суд - гірше розбою.**