На початку січня 2013 року особа з інвалідністю зі слуху звернулась до ГО “Спілка нечуючих юристів” з проханням надати їй кваліфіковану правову допомогу шляхом звернення до суду, незважаючи на проблеми корупції сурдоперекладачів в УТОГ, навмисно гальмуючи реформу системи надання послуг зі сурдоперекладу.
За дорученням Спілки адвокат Тимошенко В.А. в інтересах особи, яка має вади слуху, звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом, у якому просив визнати неправомірними МСЕК щодо відмови у визнанні особи інвалідом з дитинства по слуху, зобов‘язати вчинити певні дії.

Повні тексти рішень суду першої, апеляційної і касаційної інстанції:
1.Повний текст ухвали Окружного адміністративного суду м.Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
07 серпня 2013 року

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Васильченко І.П., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали за позовом ОСОБА_1 до Подільської міжрайонної Медико-соціальної експертної комісії м.Києва, треті особи: Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, Поліклініка №2 Шевченківського району м.Києва про визнання неправомірним рішення про відмову у визнанні інвалідом та зобов'язання визнати позивача інвалідом III групи з дитинства,
встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Подільської міжрайонної Медико-соціальної експертної комісії міста Києва (далі-відповідач), треті особи Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Києва, поліклініка №2 Шевченківського району м.Києва про визнання неправомірним рішення про відмову у визнанні інвалідом та зобов'язання визнати позивача інвалідом III групи з дитинства.
Статтею 107 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
З огляду на те, що відповідач не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, відповідач не здійснює владних управлінських функцій, в тому числі на виконання делегованих повноважень, отже не є суб'єктом владних повноважень в розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, дана справа не є справою адміністративної юрисдикції, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Подільська міжрайонна Медико-соціальна експертна комісія міста Києва не виступає в статусі суб'єкта владних повноважень, оскільки не виконує владних управлінських функцій та не наділена можливістю владно керувати поведінкою особи з якою перебуває у спірних правовідносинах.
Тобто між сторонами існує спір про право, який має приватноправовий характер, що в свою чергу виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Пунктом 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо: заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст. ст. 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Попередити позивача, що позовні матеріали будуть йому повернуті після спливу терміну для оскарження ухвали.
Суддя І.П.Васильченко

Не погоджуючись із висновками суду першої інстанції представник позивача - адвокат Тимошенко В.А. подав апеляційну скаргу на ухвалу суду.
2.Повний текст ухвали Київського апеляційного адміністративного суду
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
31 жовтня 2013 року

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого – судді Кузьменко В.В., суддів – Шурка О.І., Василенка Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві справу за адміністративним позовом Корнієнка Олександра Володимировича до Подільської міжрайонної Медико-соціальної експертної комісії м.Києва, третя особа Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Києва, Поліклініка №2 Шевченківського району м.Києва про визнання неправомірним рішення, за апеляційною скаргою Корнієнка Олександра Володимировича на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.04.2013 року -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з позовом до Подільської міжрайонної Медико-соціальної експертної комісії міста Києва за участю третіх осіб про витання неправомірним рішення про відмову у визнанні інвалідом та зобов'язання визнати позивача інвалідом IIIгрупи з дитинства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2013 року відмовлено у відкритті провадження у справі так як спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу та просить скасувати спірну ухвалу суду.
В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає слуханню спірного питання, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1 ст.4 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст.ст.199 ч.1 п.3, 204 ч.1 п.4 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про неналежність розгляду даного позову в порядку адміністративного судочинства так як відповідач не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, не здійснює владних управлінських функцій, в тому числі на виконання делегованих повноважень, отже не є суб'єктом владних повноважень в розумінні ст.3 КАС України.
З матеріалів справи вбачається, що позов подано до Подільської міжрайонної Медико-соціальної експертної комісії м.Києва про визнання неправомірним рішення про відмову у визнанні інвалідом та зобов'язання визнати позивача інвалідом III-ої групи з дитинства.
Нормативне регулювання медико-соціальної експертизи здійснюється рядом законодавчих актів, в тому числі Положенням про медико-соціальну експертизу, Інструкцією про встановлення груп інвалідності тощо.
Відповідно до п.10 Постанови Кабінету Міністрів України №83 від 22.02.1992 року "Про затвердження Положення про медико-соціальну експертизу", медико-соціальні експертні комісії утворюються, реорганізуються і ліквідуються обласними держадміністраціями.
Тобто, відповідно до зазначеного Положення, МСЕК є суб'єктом владних повноважень, що унеможливлює розгляд справи в порядку цивільного судочинства.
Згідно з п.10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. №302, посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Частиною 1 ст.2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Статтею 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Правовідносини, які виникли між позивачам та відповідачем, стосуються відносин між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень, оскільки фактично оскаржуються дії органу, а саме МСЕК.
Відповідач (МСЕК) в своїй діяльності є суб'єктами владних повноважень, оскільки законодавчо наділений владними управлінськими функціями, його рішення є обов'язковим для учасників відносин, що виникають з приводу встановлення особі інвалідності, і перебуває у віданні Міністерства охорони здоров'я України.
Таким чином, судом першої інстанції дійшов помилкового висновку, що Подільська міжрайонна Медико-соціальна експертна комісія м.Києва не виступає в статусі суб'єкта владних повноважень, оскільки не виконує владних управлінських функцій та не наділена можливістю владно керувати поведінкою особи з якою перебуває у спірних правовідносинах.
Спір між: сторонами слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Вказана позиція також підтверджується ухвалою КАСУ від 15.05.2013 року по справі К/9991/23561/11 де відповідачами є посадові особи МСЕК, та позовні вимоги були розглянуті по суті.
Викладене у сукупності є підставою для задоволення апеляції та повернення справи для продовження розгляду та вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі.
Таким чином, перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Керуючись ст.ст.8, 12, 41, 160, 195, 196, 199, 204. 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.08.2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Подільської міжрайонної Медико-соціальної експертної комісії м.Києва, третя особа Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Києва, Поліклініка №2 Шевченківського району м.Києва про визнання неправомірним рішення - задовольнити:
Ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.08.2013 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвало набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: В.В.Кузьменко,
cудді: О. І.Шурко, А.Г.Степанюк

3.Повний текст постанови Окружного адміністративного суду м.Києва
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
П О С Т А Н О В А
04 лютого 2014 року

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Васильченко І.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до треті особи  Подільської міжрайонної Медико-соціальної експертної комісії міста Києва Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва, поліклініка №2 Шевченківського району міста Києвапровизнання неправомірним рішення про відмову у визнанні інвалідом та зобов'язання визнати позивача інвалідом ІІІ групи з дитинства, Встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Подільської міжрайонної Медико-соціальної експертної комісії міста Києва, треті особи Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва, поліклініка №2 Шевченківського району міста Києва про визнання неправомірним рішення про відмову у визнанні інвалідом та зобов'язання визнати позивача інвалідом ІІІ групи з дитинства.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач страждає глухотою з дитинства. З 1998 року позивачу встановлена ІІ група інвалідності. У 2004 році позивач визнаний інвалідом ІІІ групи з дитинства на термін до 2006 року. В 2012 році після проходження медичного переосвідування, відповідачем знята з позивача група інвалідності. Позивач вважає, що відповідачем безпідставно та протиправно прийнято рішення про відмову у визнанні позивача інвалідом. У зв'язку з наведеним, позивач просить суд: визнати протиправним рішення відповідача про відмову у визнанні позивача інвалідом; зобов'язати відповідача визнати позивача інвалідом ІІІ групи з дитинства з 09.07.2012 року.
Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечив повністю. Зазначив, що вивчивши медекспертну справу, медичні документи, оглянувши хворого, з урахуванням наявності у позивача патології органу слуху з незначними функціональними порушеннями, у відповідача відсутні підстави для встановлення позивачу однієї з груп інвалідності. Зауважив, що рішення про невизнання позивача інвалідом прийняте на підставі Інструкції "Про встановлення груп інвалідності", затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України №561 від 05.09.2011 року.
Представник поліклініки №2 Шевченківського району м.Києва підтримав позицію відповідача.
Одночасно сторонами заявлено клопотання в порядку ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
У 1998 році позивач був оглянутий Подільською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією, яка по патології органу слуху визнала його інвалідом ІІ групи з дитинства строком на 1 рік.
При чергових оглядах 1999 року та 2001 року позивачу підтверджувалась ІІ група інвалідності з дитинства строком до 2002 року.
У 2004 році позивач був оглянутий Центральною медико-соціальною  експертною комісією №2, яка визнала його інвалідом ІІІ групи з дитинства строком на 1 рік з урахуванням патології органу слуху.
При огляді 2005 року Подільська міжрайонна медико-соціальна експертна комісія визнала позивача інвалідом ІІІ групи з дитинства строком до 2006 року.
12.11.2012 року позивача було оглянуто Подільською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією, яка не визнала його інвалідом.
25.12.2012 року позивача оглянуто Центральною медико-соціальною  експертною комісією №2, яка підтвердила рішення про невизнання позивача інвалідом по діагнозу “Двобічна нейросенсорна приглухуватість IV ст."
21.01.2013 року позивача запрошено на огляд до Центральної медико-соціальної експертної комісії №1, яка підтвердила рішення Подільської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії та Центральної медико-соціальної експертної комісії №2 про невизнання позивача інвалідом.
Листом від 22.01.2013 року голова Центральної МСЕК №1 повідомив позивача, що з урахуванням наявної патології органу слуху з незначними функціональними порушеннями підстав для встановлення однієї з груп інвалідності немає.
Позивач просить суд визнати неправомірним рішення Подільської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії про відмову у визнанні ОСОБА_1 інвалідом.
Згідно п.1 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №83 від 22.02.1992 року (далі - Положення) медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя.
Медико-соціальній експертизі підлягають особи, які втратили здоров'я внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежує їх життєдіяльність, а також особи, які за чинним законодавством мають право на соціальну допомогу, компенсацію втраченого заробітку або звільнення  від виконання відповідних обов'язків тощо (п.2 Положення).
Органом, який здійснює медико-соціальну експертизу, є медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), що організуються в самостійні центри, бюро при управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської  міських державних адміністрацій (п.5 Положення).
Як вбачається з позовної заяви та додаткових пояснень представника позивача, які наявні в матеріалах справи, позивач не погоджується з рішенням про невизнання позивача інвалідом.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною третьої вказаної статті встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач в своїх запереченнях на адміністративний позов зазначив, що рішення про невизнання ОСОБА_1. інвалідом є правомірним.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч.4 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд звертає увагу, що розділом IV Положення про медико-соціальну експертизу встановлений порядок огляду громадян у медико-соціальних експертних комісіях. Так, п.25 визначено, що медико-соціальні експертні комісії проводять засідання тільки у повному складі і колегіально приймають рішення. Дані експертного огляду і рішення заносяться до акта огляду та протоколу  засідання  медико-соціальної  експертної  комісії,  які підписуються головою, членами комісії і засвідчуються печаткою.
Проте, відповідачем не надані суду акт  огляду та протоколу засідання медико-соціальної експертної комісії, які підписані головою, членами комісії і засвідчені печаткою. Будь-яких інших доказів правомірності свого рішення відповідачем не надано.
Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності свого рішення.
За таких обставин, позовні вимоги про визнання протиправним рішення про відмову у визнанні позивача інвалідом підлягають задоволенню.
Позивач просить суд зобов'язати відповідача визнати ОСОБА_1 інвалідом ІІІ групи з дитинства.
Визначення ступеню інвалідності та встановлення інвалідності є дискреційними (виключними) повноваженнями  медико-соціальної експертної комісії.
Постановою Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008 року визначено, суд не може підміняти  собою органи владних  повноважень. Суд не може підміняти собою орган, рішення якого оскаржуються, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Така позиція узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
З огляду на наведене, позовні вимоги про зобов'язання визнати позивача інвалідом ІІІ групи з дитинства  задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати неправомірним рішення Подільської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії міста Києва про невизнання ОСОБА_1 інвалідом.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П.Васильченко  

4. Не погоджуючись частково із висновками суду першої інстанції представники сторін, які брали участь у цій справі, а саме: Київський міський центр Медико-соціальної експертизи в інтересах відповідача - Подільської міжрайонної МСЕК м.Києва, третя особа Поліклініки №2 Шевченківського району м.Києва і адвокат Тимошенко В.А. в інтересах глухого позивача подали апеляційні скарги на постанову суду.
Повний текст ухвали Київського апеляційного адміністративного суду
УХВАЛА

5. Не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції представник позивача – адвокат Тимошенко В.А. в інтересах глухого позивача, подав касаційну скаргу на ухвалу суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови Вищого Адміністративного Суду України
ПОСТАНОВА

ПРАВДА ЗАВЖДИ ПЕРЕМОЖЕ!