В Львові засудили інваліда з вадами слуху, який скоїв грабіж і вчинив злісну непокору та опір працівникам міліції
В И Р О К
Іменем України
11 листопада 2010 року Личаківський районний суд міста Львова у складі головуючого судді Гірник Т.А. при секретарі Заставній С.Л. з участю прокурора Проданець Н.В., захисника ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові кримінальну справу №1-298/2010 про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Шахтарська Донецької області, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, невійськовозобовязаного за станом здоровя, інваліда 3-ої групи, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2 - по ст.ст.186 ч.2, 342 ч.2, 345 ч.2 КК України, суд
ВСТАНОВИВ:
Підсудній ОСОБА_2 3 лютого 2010 року о 14 годині, перебуваючи біля будинку № 1 по вул.Сороки у місті Львові, за попередньою змовою у групі з невстановленою слідством особою, матеріали відносно якого виділено в окреме переведення, вибив скло задньої лівої дверки салону автомобіля "Фольксваген Пасат", д.н.з. НОМЕР_1, належного потерпілій ОСОБА_3, звідки таємно викрали сумку потерпілої з ноутбуком та зарядним пристроєм, окуляри, всього заволоділи майном потерпілої на загальну суму 11 000 гривен. З місця злочину втекли, неподалік від якого були затримані працівниками міліції. В процесі затримання працівниками міліції при виконанні службових обовязків, підсудній ОСОБА_2 вчинив опір, що проявився у активній фізичній протидії затриманню. Крім того, в процесі вчинення опору, умисно наніс працівнику міліції потерпілому ОСОБА_4 удар в обличчя, згідно висновку судово-медичної експертизи - спричинено легке тілесне ушкодження.
Підсудній вину у предявленому обвинуваченні як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні визнав частково, заперечив відкрите викрадення майна у групі осіб, а також вчинення обох злочинів відносно працівників міліції.
Винність у вчиненому стверджується наступними здобутими в судовому засіданні та перевіреними доказами.
Показаннями ОСОБА_2 в судовому засіданні про те, що 03.02.2010 року у зазначений в обвинувачені час проходив із знайомим по імені "ОСОБА_10" по вул.Сороки у м.Львові. У салоні припаркованого авто побачив сумку. Переконавшись у відсутності сторонніх осіб та маючи намір викрасти майно, наявною свічкою до автомашини розбив заднє ліве скло, витяг з салону сумку та разом з іншою особою побігли з місця крадіжки. Через деякий, допускаючи, що відбігли на безпечну віддаль, сповільнили хід. Несподівано були затримані особами, як зрозумів згодом працівниками міліції. ОСОБА_10 втік, а його затримано, виникла шарпанина, удару потерпілому працівнику міліції не наносив. Просить врахувати, що працівники міліції були не у форменому одязі, посвідчень не предявляли. Просить не приймати до уваги показання в якості підозрюваного та обвинуваченого, які давав слідчому райвідділу, оскільки підписав такі, не читаючи. Після ознайомлення з такими показаннями у прокуратурі, в звязку з передачею справи для розслідування цьому органу, виявив невідповідність таких показів, що стосується даних про нанесення удару міліціонеру та чинення протидії при затриманні, а також пояснення в частині попередньої домовленості з іншою особою на заволодіння чужим майном. Просить врахувати показання, які давав в якості обвинуваченого слідчому прокуратури, підтвердивши їх правдивість у судовому засіданні.
З оголошених в судовому засіданні показань потерпілої ОСОБА_3 слідує, що 03.02.2010 року зранку припаркувала автомобіль по вул.Сороки у Львові, залишила на задньому сидінні сумку з ноутбуком, сама перебувала у квартирі батьків. Біля 14 години у двері квартири постукали працівники міліції, від яких дізналась про пошкодження авто, викрадення майна.
З протоколу огляду місця події з долученням фототаблиці з місця подій вбачається, що 03.02.2010 року було зафіксовано розбите скло до автомобіля "Фольксваген Пасат", д.н.з. НОМЕР_1 в задній лівій дверці салону (а.с.46-49).
Протоколом вилучення від 03.02.2010 року підтверджується виявлення та вилучення у ОСОБА_2 сумки чорного кольору з ноутбуком, зарядним пристроєм та окулярами (а.с.50).
Розпискою потерпілої ОСОБА_3 про отримання перелічених предметів 04.02.2010 року (а.с.68).
Оголошеними в судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_4, який ствердив, що разом з працівниками міліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 03.02.2010 року несли службу в району вул.Некрасова у м.Львові. Біля 13 години 30 хв. помітили двох осіб, що проходили по вулиці і звертали увагу на припарковані автомобілі. Зупинившись біля одного авто, марки "Фольксваген Пасат", один з хлопців, витягнувши з кишені якийсь предмет, розбив скло салону та витягнув сумку чорного кольору, інший в цей час стояв, оглядався по сторонам, прикриваючи дії першого. Після заволодіння сумкою обоє направились у сторону вул.Личаківської. Тому почали переслідувати невідомих, наздогнавши, показали службові посвідчення і пояснили причину затримання - можливу причетність до злочину. Після цих слів один втік, інший, яким виявився ОСОБА_2, при затриманні намагався втекти, вдарив в обличчя, намагався затіяти бійку, що викликало необхідність застосувати кайданки. В райвідділі в особи вилучено сумка із викраденим майном (а.с.28-30) .
Оголошеними показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які аналогічно описали обставини події 03.02.2010 року. В тому числі підтвердили спостереження за двома особами, які поводили себе підозріло, розбиття скла одним з них та заволодіння з салону сумкою, в той час, коли інший озирався навколо Після чого особи залишили місце події, тому почали таких переслідувати, підійшовши, представились працівниками міліції, предявили посвідчення, після чого один втік, інший з викраденим був затриманий та назвався ОСОБА_2 Свідки ствердили чинення опору останнім при затриманні, нанесення удару ОСОБА_4 удар в обличчя (а.с.71,72).
Висновком № 264 судово-медичної експертизи від 04.02.2010 року відносно ОСОБА_4, яким встановлено наявність садна на скроні обличчя розміром 1 на 1,5 см. За медичною допомогою не звертався. Ушкодження віднесено до легкого ступеню тяжкості (а.с.24).
Враховуючи заперечення правдивості показань підсудного, які давав слідчому Личаківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області Добушу Я.В., суд вважає, що і без врахування таких показань є достатньо доказів, які вказують на вчинення підсуднім злочинів, як заволодіння чужим майном у групі осіб, так і злочинів проти авторитеру державної влади.
Тому, беручи до уваги наведені вище обставини, суд вважає, що винність ОСОБА_2 у вчиненому доведена.
Щодо кваліфікації його дій по ст.186 ч.2 КК України, то суд не може з такою погодитись, в діях наявний склад злочину крадіжки за попередньою змовою групою осіб. До такого висновку суд приходить, виходячи з таких мотивів.
З обєктивної сторони грабіж характеризується відкритим способом викрадення чужого майна. Відкритим визнається викрадення, що здійснюється в присутності інших осіб, які розуміють протиправний характер дій винного, а він у свою чергу, усвідомлює цю обставину. Такими особами можуть бути власники чи володільці майна або інші очевидці і такими не можуть вважатись співучасники грабежу.
Суд вважає, що в діях ОСОБА_2 є склад злочину таємне заволодіння чужим майном у групі осіб за попередньою змовою. Оскільки крадіжкою визнається також протиправне вилучення чужого майна і тоді, коли воно здійснюється у присутності потерпілого або інших осіб, в тому числі які спостерігають за діями винного на певній відставні, що мало місце у даному випадку, однак сам винний не усвідомлював цього моменту і вважав, що діє таємно від інших. Показання потерпілих та свідків підтверджують такі висновки суду, оскільки потерпіла ОСОБА_3 про заволодіння її майном дізналась від працівників міліції післа затримання підсудного. Інший потерпілий та свідки однозначно ствердили, що спостерігали за злочинними діями на віддалі. Свідки вказали, що в процесі розбиття скла ОСОБА_2, інша особа озиралась навколо, приховуючи дії іншого. Немає жодних підстав вважати, що такі особи допускали, що діють відкрито .
Факт затримання підсудного неподалік від місця викрадення не спростовує висновків суду. Законодавець передбачає, що дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами, і незважаючи на це прождовжені винною особою, слід кваліфікувати як грабіж. Однак, в даному випадку такі обставини також спростовуються, в тому числі матеріалами досудового слідства. Ні свідки, ні потерпілий, як працівники міліції, не вказали про затримання осіб безпосередньо процесі продовження винною особою дій по заволодінню майном. З пояснень вказаних осіб слідує, що затримання підсудного і спроба затримання іншого співучасника злочину мала місце після того, коли особи пройшли певну віддаль, володіли викраденим майном, мали реальну можливість розпорядитись таким як своїм власним. Саме по причині затримання ОСОБА_2, у якого знаходилось викрадене майно, а не особи, котрій вдалось уникнути затримання все чим заволоділи особи - було повернуто потерпілій. Працівники міліції затримали підсудного та намагались затримати іншого співучасника після доведення злочинного наміру до кінця.
Водночас слід врахувати, що крадіжка мала місце саме у групі осіб і за попередньою змовою. Ті ж показання свідків про споглядання на віддалі підозрілої поведінки двох осіб, котра проявлялась у тому, що обоє заглядали в салони припаркованих по вулиці авто, під час розбиття скла ОСОБА_2, інша особа, намагалась сприяти злочину у спосіб споглядання, щоб ніхто не заважав доведеню злочину до кінці, після заволодіння майном, одночасно та в одному напрямку залишили місце події, при спробі затримати, обоє намагались втекти. Таким чином доведено узгодженість, послідовність, обміркованість дій обох, отже вчинення крадіжки мало місце за попереднім зговором у групі осіб. Злочинні дії ОСОБА_2 слід перекваліфікувати на ст.185 ч.2 КК україни.
Щодо кваліфікації дій підсудного по ст.ст.342 ч.2, 345 ч.2 КК України, то з такою слід погодитись, оскільки, незважаючи на встановлені по справі обставини, що усі працівники міліції при затриманні ОСОБА_2 не були у форменому одязі, дії підсудного свідчать про вчинення ним активної фізичної протидії, з нанесенням удару потерпілому ОСОБА_4, саме як працівникам правоохоронних органів при виконанні ними службових обов'язків.
У судовому засіданні підсудний не пояснив, за яких саме осіб, якщо не за працівників міліції, він сприйняв потерпілого та свідків. Логічного пояснення обставинам, за наявності яких можна було б спростувати обґрунтованість обвинувачення в цій частині, підсудний не навів.
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, помякшуючі покарання обставини, особу винного.
Як помякшуючі покарання обставини суд враховує щире каяття підсудного і достатньо критичну оцінку своїм діям.
Характеризуючи особу ОСОБА_2 суд враховує, що є особою молодого віку, на час вчинення злочину виповнилось 22 роки, особа в минулому не вчиняла жодних злочинів та правопорушень, в 2009 році померла мати, дані про батька відсутні. Суд враховує, що незважаючи на молодий вік, особа має вкрай незадовільний стан здоровя, про до справи долучено медичні документи, з яких вбачається, що ОСОБА_2 не проходив службу в армії по причині патології слуху, в 2008 році переніс оперативне втручання з приводу видалення абсцесу можечка, за наслідками якого спостерігається у невропатолога, про що також долучено виписку з амбулаторної картки із останнім записом 10.12.2009 року. Згідно копії амбулаторної картки страждає двохстороннім хронічним епітимпанітом двохсторонньою тугоухістю, визнаний інвалідом третьої групи з 11 грудня 2009 року безтерміново, що свідчить про невиліковність захворювання. Враховуючи інвалідність, має обмеження, про що вказано у виписці із акту огляду МСЕК № 090607 до довідки, в якому зазначено про рекомендації роботи без важких фізичних навантажень, не повязану з психоемоціональною напругою, перебуванням на сонці.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_2 виключно позитивно характеризується по місцю фактиного проживання, зазначається у характеристиці, що є працьовитим, доброзичливим, ввічливим, врівноваженим.
Враховуючи в сукупності, як характер, кількість вчинених злочинів, наслідки, дані про про особу винного, що наведені вище, суд призначає покарання у виді позбавлення волі у межах санкцій статей, по яких засуджується, однак на термін, котрий буде відповідним для виправлення і перевиховання особи.
Речові докази по справі ноутбук, зарядний пристрій, компютерну мишку, окуляри, шкіряну сумку слід повернути потерпілій ОСОБА_3
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 слід залишити без розгляду, враховуючи те, що такий заявлений з врахуванням вартості викраденого майна, яке повернуто згідно розписки, долученої до справи (а.с.68).
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_2 визнати винним по ст.185 ч.2 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на один рік та шість місяців, по ст.342 ч.2 КК України визнати винним та засудити до шести місяців арешту, по ст.345 ч.2 КК України визнати винним та засудити до одного року обмеження волі.
На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком на один рік та шість місяців .
Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з часу фактичного затримання з 3 лютого 2010 року , як вказано у протоколі затримання.
Речові докази ноутбук, зарядний пристрій до ноутбуку, компютерну мишку, окуляри, шкіряну сумку повернути потерпілій ОСОБА_3.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 залишити без розгляду з розясненням звернення з таким в порядку цивільного судочинства.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до набрання вироком чинності залишити попередню тримання під вартою.
На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Львівської області протягом 15 діб для учасників процесу і протягом цього ж строку з дня отримання копії вироку засудженим через місцевий суд.
Суддя Т.А.Гірник
|