1 частина

Загальна інформація
Медико-соціальна експертиза лежить в площині прав людини, які стосуються медицини, реабілітації та відновлення працездатності, соціального захисту, трудових можливостей, реалізації особистості, включення людей із інвалідністю у суспільне життя.
Однак в Україні функціонування медико-соціальної експертизи пов’язане із багатьма проблемами. Періодично з’являються у засобах масової інформації повідомлення про корупційні діяння. Характерними є непрозорість роботи, відсутність громадського контролю, недосконалість нормативного забезпечення, право просвітницької роботи тощо.
Нормативне регулювання медико-соціальної експертизи здійснюється рядом законодавчих актів, в тому числі Положенням про медико-соціальну експертизу, Інструкцією про встановлення груп інвалідності тощо. Однак є чимало внутрішніх інструкцій та наказів, якими керуються працівники МСЕК у свій діяльності. Природа діяльності медико-соціальних експертних комісій та центрів і бюро, що забезпечують їх роботу, не є визначена. Медико-соціальні експертні комісії при прийнятті рішення про відмову у встановленні груп інвалідності надають лише довідку про те, що особа не підлягає інвалідизації, це не є юридичне оформлення рішення, яке можливо оскаржити у суді.
Судова практика є важливим джерелом дослідження та підтвердженням порушення права, наявних проблем у певній сфері правового регулювання.
Рішення суду – це офіційний документ, в якому зафіксовано порушення права або відсутність такого порушення. Окрім того, аналізуючи рішення судів, можна побачити конкретні життєві ситуації, проблеми, які винесені на розгляд суду.
Експерти Центру громадської адвокатури здійснили моніторинг та аналіз судової практики щодо проходження громадянами медико-соціальної експертної комісії.
Мета моніторингу – визначити стан застосування законодавства при проходження медико-соціальні експертизи, ефективності судового захисту права осіб з обмеженими можливостями, з’ясувати проблеми, з якими найчастіше стикаються громадяни та які стають предметом судового розгляду, шляхом пошуку, збору та аналізу рішень судів України.
 Моніторинг проводився щодо рішень, які перебувають у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Загалом експерти дослідили більше 200 судових рішень, з них 26 описані у самому дослідженні. Досить багато із них є типовими, проте нерідко можна спостерігати в аналогічних справах зовсім різні судові рішення.
За результатами досліджень експертами напрацьовано рекомендації щодо покращення процедури проходження медико-соціальної експертизи.

Опис проблем та судових рішень

Проблема перша:
Доступність для інвалідів приміщень, установ.
Право на переобладнання квартири та забезпечення будівництва пандуса у багатоквартирному будинку відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда.

Законодавче регулювання та практика:
Відповідно до статті 9 Конвенції про права інвалідів держави-учасниці повинні надати інвалідам можливість вести незалежний спосіб життя й всебічно брати участь у всіх аспектах життя, держави-учасниці вживають належних заходів для забезпечення інвалідам доступу нарівні з іншими до фізичного оточення, до транспорту, до інформації та зв'язку, зокрема інформаційно-комунікаційних технологій і систем, а також до інших об'єктів і послуг, відкритих або таких, що надаються населенню, як у міських, так і в сільських районах. Ці заходи, які включають виявлення й усунення перепон і бар'єрів, що перешкоджають доступності, повинні поширюватися, зокрема: a) на будинки, дороги, транспорт й інші внутрішні та зовнішні об'єкти, зокрема школи, житлові будинки, медичні установи та робочі місця; b) на інформаційні, комунікаційні та інші служби, зокрема електронні служби та екстрені служби. Держави-учасниці вживають також належних заходів для того, щоб: a) розробляти мінімальні стандарти й керівні орієнтири, що передбачають доступність об'єктів і послуг, відкритих або таких, що надаються населенню, уводити їх у дію та стежити за дотриманням їх; b) забезпечувати, щоб приватні підприємства, які пропонують об'єкти й послуги, відкриті або такі, що надаються населенню, ураховували всі аспекти доступності для інвалідів; c) організовувати для всіх залучених сторін інструктаж з проблем доступності, на які натрапляють інваліди; d) оснащувати будинки та інші об'єкти, відкриті для населення, знаками, виконаними абеткою Брайля у формі, що легко читається і є зрозумілою; e) надавати різні види послуг помічників і посередників, зокрема провідників, читців і професійних сурдоперекладачів, для полегшення доступності будинків та інших об'єктів, відкритих для населення; f) розвивати інші належні форми надання інвалідам допомоги та підтримки, що забезпечують їм доступ до інформації; g) заохочувати доступ інвалідів до нових інформаційно-комунікаційних технологій і систем, зокрема Інтернету; h) заохочувати проектування, розробку, виробництво й поширення первісно доступних інформаційно-комунікаційних технологій і систем, так щоб доступність цих технологій і систем досягалася за мінімальних витрат.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.30 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” жилі приміщення, займані інвалідами або сім'ями, у складі яких вони є, під'їзди, сходові площадки будинків, в яких мешкають інваліди, мають бути обладнані спеціальними засобами і пристосуваннями відповідно до індивідуальної програми реабілітації, а також телефонним зв'язком. Обладнання зазначених жилих приміщень здійснюється органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, у віданні яких знаходиться житловий фонд.    
Відповідно до ст.26, 27 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” органи державної влади, підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання) зобов'язані створювати умови для безперешкодного доступу інвалідів до жилих, громадських і виробничих будинків, споруд, громадського транспорту, для вільного пересування в населених пунктах. Планіровка і забудова населених пунктів, формування жилих районів, розробка проектних рішень, будівництво і реконструкція будинків, споруд та їх комплексів без пристосування для використання інвалідами не допускається. У тих випадках, коли з об'єктивних причин неможливо пристосувати для інвалідів діючі об'єкти, за рішенням органів місцевого самоврядування за участю відповідних підприємств (об'єднань), установ і організацій створюються інші сприятливі умови життєдіяльності інвалідів, зокрема, будівництво спеціальних об'єктів.
Відповідно до ст.34 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні” до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать вирішення відповідно до законодавства питань про подання допомоги інвалідам, у будівництві індивідуальних жилих будинків, проведенні капітального ремонту житла, придбання будівельних матеріалів, забезпечення здійснення передбачених законодавством заходів щодо поліпшення житлових і матеріально-побутових умов інвалідів, які потребують обслуговування вдома.

Судова практика:
Відсутність належного доступу інвалідів до приміщень стає предметом судового розгляду щодо порушення прав інвалідів.
Цікавими є наступні три справи:
1) 30.03.2012 р. Новокаховський міський суд Херсонської області виніс рішення у справі №2117/2-970/11 за позовом прокурора м.Нова Каховка в інтересах непрацездатної особи ОСОБА_1 до виконавчого комітету Новокаховської міської про стягнення витрат на будівництво прибудови з пандусом. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1. В 1999 році в результаті ДТП одержала травму хребта, висновком МСЕК від 05.12.2003 року визнана інвалідом 1 групи безтерміново, пересуватися може тільки в інвалідному візку.
Відповідно до п.1.7.2 індивідуальної програми реабілітації інваліда, виданої Новокаховською міжрайонною МСЕК 03.12.2010 року позивач потребує переобладнання квартири та будівництво пандуса. Рішенням виконавчого комітету Новокаховської міської ради від 23.03.2010р. ОСОБА_1 надано дозвіл на проектування та реконструкцію квартири та будівництво прибудови з пандусом по АДРЕСА_1. 07.02.2011 року ОСОБА_1 видано дозвіл на виконання вказаних будівельних робіт.. Відповідно до п.15 Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда, затвердженого Постановою КМ України від 23.05.2007 року №757 фінансування реабілітаційних заходів індивідуальної програми здійснюється за рахунок коштів, передбачених у державному та місцевих бюджетах на цю мету, та інших джерел. Зазначені норми зобов’язують відповідача створювати умови для безперешкодного доступу інвалідів до жилих, громадських і виробничих будинків, споруд в населеному пункті. Крім того, вказаними нормами передбачено, що пристосування для інвалідів діючих об'єктів здійснюється за рішенням органів місцевого самоврядування та за участю відповідних підприємств (об'єднань), установ і організацій. Фінансування зазначених заходів здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, а також підприємств (об'єднань), установ і організацій, які не мають можливості пристосувати свої об'єкти для інвалідів. Проте, до теперішнього часу цей обов’язок відповідачем не виконаний. Як вбачається з чисельних відповідей на звернення ОСОБА_1 міського голови, інших посадових осіб місцевого самоврядування видатки за рахунок коштів міського бюджету на фінансування витрат, пов’язаних з реконструкцією житла ОСОБА_1 протягом 2009-2011 років не виділялися в зв’язку із недостатністю фінансового ресурсу. Зокрема заступником голови обласної держадміністрації листом від 17.02.2011 року повідомлено ОСОБА_1 про розгляд питання щодо виділення коштів для завершення переобладнання квартири та прибудови пандуса за результатами виконання міського бюджету за 1 півріччя 2011 року, листом в.о. міського голови від 12.07.2011 року відкладено вирішення вказаного питання після підведення підсумків виконання міського бюджету за 9 місяців 2011 року. Не зважаючи на перебування вказаного спору в суді з 11.07.2011 року вказане питання досі не вирішено, зокрема доказів про те, що фінансування витрат на переобладнання квартири передбачено у міському бюджеті на 2012 рік суду не надано. Бездіяльність відповідача зумовила здійснення ОСОБА_1 реконструкції житла шляхом будівництва прибудови з пандусом за власний рахунок. Згідно із повідомленням начальника УПСЗН Новокаховської міської ради від 11.11.2010 року пункт 1.7.2 індивідуальної програми реабілітації інваліда ОСОБА_1 в частині переобладнання квартири та будівництва пандуса виконано ОСОБА_1, порушення діючого законодавства відсутні. Відповідно до п.п.8, 9 Постанови КМ України від 13.04.2011, №461 “Про затвердження порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів” житлові будинки, в яких є побудовані за кошти державного та місцевих бюджетів квартири, що призначені, зокрема, для соціально незахищених верств населення (інвалідів, учасників Великої Вітчизняної війни, багатодітних сімей, громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тощо), приймаються в експлуатацію за умови виконання у повному обсязі внутрішніх опоряджувальних робіт в таких квартирах. На об'єкті повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією згідно із державними будівельними нормами, стандартами і правилами роботи, а також змонтоване і випробуване обладнання. Згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи роботи по будівництву прибудови з пандусом по АДРЕСА_1 в м.Нова Каховка на підставі дозволу від 07.02.2011 року №52/2011 закінчені, процент готовності до задачі в експлуатацію вказаного об’єкта складає 100%. Склад виконаних на об’єкті робіт відповідає складу робіт в звітній документації, об’єкт будівництва відповідає робочому проекту, дозволу на виконання будівельних робіт, нормам ДБН та іншим дозвільним документам. Вартість будівельних робіт та матеріалів по капітальному ремонту квартири складає 187 418 грн., вартість проектних робіт 1800 грн. Відповідно до висновку експерта та доданого кошторису вартість всього комплексу (як капітальних та опоряджувальних) робіт по будівництву прибудови та пандусу з урахуванням вартості використаних матеріалів та витрат на заробітну плату підрядникам складає 66 323 грн. (том 2 а.с.59; 113-140). Вказаний висновок відповідачем не спростований, на думку суду, є належним доказом на обґрунтування суми матеріальних витрат на будівництво прибудови та пандусу. Виходячи з роз’яснень п.8 Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами приписів КАС України стосовно визначення юрисдикції адміністративних судів” від 21.12.2007р., враховуючи внесенні зміни до позовних вимог, які в повному обсязі підтримані ОСОБА_1 суд вважає, належним способом захисту порушеного права позивача буде безпосереднє стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрачених нею коштів на будівництво прибудови та пандусу, в зв’язку з чим спір має виключно цивільно-правовий характер і підлягає розгляду в порядку ЦПК України, оскільки позивачем не ставляться вимоги про захист своїх прав в сфері публічно-правових відносин і має місце спір про захист цивільного права про відшкодування майнової шкоди, якої зазнала ОСОБА_1 внаслідок понесення витрат на будівництво прибудови та пандусу, так як відповідач, всупереч ст.ст.26, 27, 30 ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не здійснив вказані роботи за рахунок коштів місцевого бюджету. Оскільки відповідно до п.1.7.2 індивідуальної програми реабілітації інваліда позивач потребувала лише переобладнання квартири та будівництво пандуса, а ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено обов’язок органу місцевого самоврядування забезпечити лише обладнання житла інваліда спеціальними засобами і пристосуваннями відповідно до індивідуальної програми реабілітації, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості капітального ремонту з урахуванням опоряджувальних робіт всієї квартири в цілому в сумі 187 418 грн. за рахунок місцевого бюджету заявлені безпідставно, і стягненню підлягають лише кошти, використані позивачем на реконструкцію квартири в частині будівництва прибудови та пандуса з метою забезпечення безперешкодного доступу до житла на інвалідному візку в розмірі 66 323 грн., а також кошти, витрачені на виготовлення проектної документації, сума яких визначена висновком експерта.

2) 27.11.2008 р. Новозаводський районний суд м.Чернігова виніс рішення у справі №2-2797/08 за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства “Райффайзенбанк Аваль”, третя особа на стороні відповідача Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації про відшкодування моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії. Судом було встановлено, що 21 серпня 2008 року до суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства “Райффайзенбанк Аваль” про відшкодування моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії. Свої вимоги мотивували тим, що ОСОБА_1 є інвалідом І групи загального захворювання, пенсійне посвідчення Серія НОМЕР_1, на інвалідному візку, отримує пенсію по інвалідності та заробітну плату через банкомати “Райфайзенбанку Аваль”. Щоб отримати грошові кошти звертається за допомогою до перехожих людей, щоб допомогли позивачу дістатися банкомату, так як банкомати не мають спеціального доступу (пандусів). Неодноразові звернення позивача до директора “Райфайзенбанку Аваль” Шостака М.О. та керівників філій в м.Чернігові не принесли ніякого зрушення в цьому питанні. Таким чином, ОСОБА_1 було задано моральної шкоди, яка полягає в постійних емоційних страждання, загостренню хронічних захворювань, приниження честі та гідності, пов'язані із неможливістю самостійно отримувати грошові кошти через банкомати в місті Чернігові. Звертаючись до суду позивач просить зобов'язати Відкрите акціонерне товариство «Райффайзенбанк Аваль» створити умови для безперешкодного доступу інвалідів до банкоматів та приміщень ВАТ “Райффайзенбанк Аваль” у м.Чернігові, та банкоматів, які розташовані у приміщеннях, належних ВАТ “Райффайзенбанк Аваль” на праві власності у м.Чернігові, відповідно до Державних будівельних норм України, стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 5000 грн. та судові витрати. В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав послався на обставини викладені в позовній заяві, пояснив, що він пересувається містом без допомоги інших осіб, на інвалідному візку активного типу. Часто буває у місті і потребує можливості безперешкодно знімати гроші у всіх банкоматах ВАТ “Райффайзенбанк Аваль”. Доповнив, що одного разу коли йому необхідно було перевірити кошти на балансі пенсійної картки, він намагаючись дістатись банкомату, заїжджаючи на високий бордюр впав і отримав тілесні ушкодження. Після його звернення до суду відповідачем був побудований пандус до банкомату і відділення банку на вул.Гагаріна в м.Чернігові, але пандус не відповідає вимогам по куту нахилу і покриттю. Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст.26 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. органи державної влади, підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання) зобов'язані створювати умови для безперешкодного доступу інвалідів до жилих, громадських і виробничих будинків, споруд, громадського транспорту, для вільного пересування в населених пунктах. Згідно Державних будівельних норм України. “Будинки і споруди. Основні положення. ДБН В.2.2-9-99. Громадські будинки та споруди” Додаток Г (обов'язковий) Г.6 У місцях перепаду рівнів, який перевищує 0,04 м, між горизонтальними ділянками пішохідних шляхів або підлоги в будинках та спорудах належить передбачати пандуси та сходи. Уклон кожного маршу пандуса в залежності від його довжини необхідно приймати згідно з нормами (ВСН 62), але він не повинен перевищувати 8% (1:12). Якщо на шляхах руху перепад рівнів підлоги менше 0,2 м, допускається приймати уклон пандуса не більше 10% (1:10). Г.10 По зовнішніх бокових краях пандуса і площадок слід передбачати бортики завширшки не менше 0,05 м. Г.11 По обидва боки пандуса чи сходового маршу повинна передбачатися огорожа заввишки не менше 0,9 м з поручнями. Поручні в цих випадках повинні бути подвійними на висоті 0,7 і 0,9 м, а для дітей дошкільного віку - 0,5 м. Довжина поручнів має бути більше довжини пандуса або маршу сходів з кожного їх боку не менше ніж на 0,3 м. Г.17 При проектуванні інтер'єрів, добиранні та розміщенні технологічного та іншого обладнан¬ня, приладів та пристроїв належить виходити з того, що зона досяжності для відвідувачів у кріслі-ко¬лясці, яка розташована збоку від нього, знаходиться у межах не вище 1,4 м і не нижче 0,3 м від підлоги. При фронтальному підході зона досяжності має бути не вище 1,2 м і не нижче 0,4 м. Суд вважає безпідставними заперечення представника відповідача в тій частині, що оскільки банкомати не є спорудами, то умови доступу до них не регламентуються ДБН В.2.2-9-99 Судом встановлено, що до деяких приміщень відділень та банкоматів ВАТ “Райффайзенбанк Аваль”, розташованих в м.Чернігові відсутні умови для безперешкодного доступу інвалідів, які передбачені вимогами Державних будівельних норм України, тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача створити умови для безперешкодного доступу інвалідів до банкоматів та приміщень ВАТ “Райффайзенбанк Аваль” у м.Чернігові підлягають задоволенню в частині створення таких умов стосовно власних приміщень відповідача та розташованих в них банкоматів. Суд вирішив позов задовольнити частково. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Райффайзенбанк Аваль” на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 гривень. Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство “Райффайзенбанк Аваль” створити умови для безперешкодного доступу інвалідів до приміщень, належних ВАТ “Райффайзенбанк Аваль” на праві власності у м.Чернігові, та банкоматів, які розташовані у приміщеннях, належних ВАТ “Райффайзенбанк Аваль” на праві власності у м.Чернігові, відповідно до Державних будівельних норм України. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Райффайзенбанк Аваль” на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 50 коп. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Райффайзенбанк Аваль” на користь держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. В решті позовних вимог відмовити.
Натомість апеляційна інстанція вищезазначене рішення скасувала.

3) 02 лютого 2009 року Апеляційний суд Чернігівської області виніс рішення по справі №22ц-201/2009 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 27 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” про зобов’язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.
Проте, з висновками суду першої інстанції не може погодитися апеляційний суд, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.26 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” органи державної влади, підприємства, установи, організації ( незалежно від форм власності і господарювання) зобов’язані створити умови для безперешкодного доступу інвалідів жилих, громадських і виробничих будинків, споруд, громадського транспорту, для вільного пересування в населених пунктах.
За змістом ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Як вбачається з матеріалів справи, приміщення в м.Чернігові по проспекту Миру 28, вул.50 років СРСР 2, вул.Бойовій 1, проспекту Перемоги 21 ( одноповерхова будівля), вул.Рокосовського 26, вул.Богунського 40, вул.Шевченка 41, вул.Борисенка 41, вул.1-го Травня 163, вул.Рокосовського 33, проспекту Перемоги 139, вул.Інструментальна 20, вул.Любецькій 70, проспекту Миру 24, вул.Червоногвардійській 5А, вул.Незалежності 46, вул.Шевченка 27, вул.П’ятницькій 50, в яких розташовані банкомати та відділення ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, перебувають не у власності, а у користуванні відповідача на підставі договорів оренди або усної домовленості з власником будівлі.
За таких обставин апеляційний суд знаходить, що позовні вимоги ОСОБА_1 про облаштування пандусів до банкоматів та відділень банківської установи за вищевказаними адресами є необгрунтованими.
Відповідачу на праві власності належать нежитлові приміщення в м.Чернігові по вул.Гагаріна 11, проспекту Миру 29, проспекту Перемоги 21 ( двоповерхова будівля).
До банкоматів та відділень ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” по вул.Гагаріна 11 та проспект Миру 29 облаштовані заїзди. В ході розгляду справи ОСОБА_1 не було надано належних доказів, які б свідчили про те, що заїзд до приміщення банківської установи по вул.Гагаріна 11 в м.Чернігові облаштований з порушенням будівельних норм і правил та не відповідає умовам доступу інвалідів до вказаного приміщення.
У нежитловому приміщення по проспекту Перемоги 21 в м.Чернігові (двоповерхова будівля), яке належить відповідачу на праві власності, розміщений один банкомат. До вказаного приміщення відповідачем не був облаштований пандус або заїзд. Вказане приміщення знаходиться на значній ( кілька кілометрів) відстані від місця проживання позивача. З виписок по картковому рахунку з 01.04.08 року по 31.12.08 року вбачається, що позивач отримував заробітну плату та пенсію в банкоматі, який знаходиться в м.Чернігові по вул.Гагаріна 11 ( неподалік від місця свого проживання).
Враховуючи, що в приміщенні по проспекту Перемоги 21 (двоповерхова будівля) знаходиться лише один банкомат, у даному банкоматі позивач пенсію або заробітну плату не отримує, позивач проживає в іншому районі міста, апеляційний суд знаходить , що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що відсутність пандуса або заїзду до вказаного приміщення порушує права позивача.
В ході розгляду справи позивачем не було надано належних доказів про те, що він звертався до відповідача з вимогою облаштувати пандус або заїзд до приміщення банківської установи і його вимоги залишені без задоволення, а також доказів, які б свідчили, що саме відсутність належного пандусу або заїзду до приміщення банківської установи призвели до отримання тілесних ушкоджень.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд знаходить, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” порушив права позивача, як особи з обмеженими фізичними можливостями, та заподіяв останньому моральні страждання.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду слід скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог в зв’язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Проблемним залишається доступ громадян і до приміщень, де знаходяться медико-соціальні комісії.
Зазвичай вони знаходяться не на першому поверсі лікарень, установ, а на другому та вище. Також в них немає ліфту, я який помістився б інвалідний візок, або взагалі відсутній ліфт, а сходи зовсім не пристосовані до підняття по них інвалідів.
Зрештою, добратись до кабінету МСЕК в приміщенні лікарні стає ще більшою проблемою, ніж добратись до самої лікарні у місті, чи з іншого населеного пункту. Крім того, в лікарні зазвичай відсутній персонал, який би допомагав інвалідам добратися до відповідного кабінету. Варто згадати і про всі пороги, двері та інші місця входу в лікарні, які є зовсім непристосованими для доступу інвалідів до лікарень.

Рекомендації та шляхи вирішення:
Створити умови для доступності осіб із обмеженими можливостями закладів та установ. Посилити моніторинг при будівництві нових об’єктів, а також прийняти і впроваджувати програму поступового обладнання громадських будівель, які уже наявні. Надавати приміщення для роботи медико-соціальних комісій на першому поверсі із наявними пристосуваннями (пандуси, ліфти, надання допомоги персоналом, пристосування для слабозрячих тощо).

Проблема друга:
Незнання громадянами підсудності справ щодо оскарження рішень (дій чи бездіяльності) медико-соціальних експертних комісій.

Законодавче регулювання та практика:
Відповідно до ч.1 ст.17 Кодексу про адміністративне судочинство України, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відносяться до компетенції адміністративних судів.
Проте дуже часто у реєстрі судових рішень можна зустріти випадки, коли громадянами подавались позови у порядку цивільного процесуального провадження.

Судова практика:
Громадяни, в яких виникає необхідність звернутися з позовом до медико-соціальних експертних комісій, не знають процесуального порядку подання позовів. Це підтверджується судовою практикою, де адміністративним судом було розглянуті справи, в яких йшлося про оскарження рішень (дій чи бездіяльності) медико-соціальних експертних комісій. Проте судом було закрито провадження по справі, оскільки дана категорія справ підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Цікавими є наступні три справи:
1) 10.08.2012 р. Красноармійським міськрайонним судом Донецької області було винесено ухвалу по справі №2/0529/1886/2012 за позовом ОСОБА_1 до Міжрайонної МСЕК м.Красноармійська обласного центру медико-соціальної експертизи про встановлення причинно-слідчого зв'язку між втратою працездатності та травмою на виробництві, про визнання актів огляду МСЕК незаконними, зобов'язання МСЕК провести переогляд з вказівкою ступеня втрати працездатності 50 %, стягнення моральної шкоди для оперативного лікування.
Судом було встановлено, що 8 серпня 2012 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до Міжрайонної МСЕК м.Красноармійська обласного центру медико-соціальної експертизи про встановлення причинно-слідчого зв'язку між втратою працездатності та травмою на виробництві, про визнання актів огляду МСЕК незаконними, зобов'язання МСЕК провести переогляд з вказівкою ступеня втрати працездатності 50 %, стягнення моральної шкоди для оперативного лікування. Як зазначено у позовній заяві позивача, позивач оскаржує висновки МСЕК м.Донецька та м.Красноармійська по встановленню ступеня втрати працездатності. Згідно п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції-переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, які здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” медико-соціальні експертні комісії перебувають у віданні Міністерства охорони здоров'я України, а висновки МСЕК про умови й характер праці інвалідів є обов'язковими для підприємств,установ і організацій незалежно від форм власності і видів їх діяльності. Отже, відповідачем у данні справі є відповідна МСЕК. Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, яким і є рішення МСЕК, вирішуються адміністративними судами. Відповідно до ст.122 ч.2 п.1 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження по справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. Суд відмовив у відкритті провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міжрайонної МСЕК м.Красноармійська Обласного центру медико-соціальної експертизи про встановлення причинно-слідчого зв'язку між втратою працездатності та травмою на виробництві, про визнання актів огляду МСЕК незаконними, зобов'язання МСЕК провести переогляд з вказівкою ступеня втрати працездатності 50 %, стягнення моральної шкоди для оперативного лікування.

2) 25.06.2010 р. Суворовським районним судом м. Одеси було винесено ухвалу по справі №2- 4447/10 2010р. за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної МСЕК №1 про визнання неправомірним та скасування рішення Одеської обласної МСЕК №1 про встановлення інвалідності та зобов'язання виконати певні дії. Судом було встановлено, що позивач звернулася до Суворовського районного суду м.Одеси з позовною заявою та просить суд скасувати рішення Одеської обласної МСЕК №1 Одеського обласного центра медико-соціальної експертизи від 28.12.2009 р. про встановлення III гр. інвалідності ОСОБА_1; зобов'язати Одеську обласну МСЕК №1 здійснити новий огляд ОСОБА_1 для прийняття рішення про встановлення групи інвалідності з урахуванням повного та всебічного обстеження та встановлених діагнозів. Вивчивши матеріали позовної заяви, суд вважає, що у відкритті провадження у справі повинно бути відмовлено. Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За змістом ч.1 ст.17 Кодексу про адміністративне судочинство України спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відносяться до компетенції адміністративних судів. Правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, стосуються відносин між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень, оскільки фактично оскаржуються дії органу, а саме МСЕК. Відповідно до п.10 Постанови Кабінету Міністрів України №83 від 22.02.1992 року “Про затвердження Положення про медико-соціальну експертизу”, медико-соціальні експертні комісії утворюються, реорганізуються і ліквідуються обласними держадміністраціями. Тобто, відповідно до зазначеного Положення, МСЕК є суб'єктом владних повноважень, що унеможливлює розгляд справи в порядку цивільного судочинства. Таким чином, відповідно до ст.17 Кодексу адміністративного судочинству України розгляд справи відноситься до компетенції адміністративного суду, а не суду в порядку цивільного судочинства. Судом було відмовлено у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної МСЕК №1 про визнання неправомірним та скасування рішення Одеської обласної МСЕК №1 про встановлення інвалідності та зобов'язання виконати певні дії.

3) 16.02.2012р. Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу була винесена ухвала по справі №2-а-2/11 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до міжрайонної психіатричної МСЕК №3 Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування акту огляду МСЕК. Судом було встановлено, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, вказавши, що 09.02.2002 р. міжрайонною психіатричною МСЕК №3 Дніпропетровської облдержадміністрації видано акт огляду №2218, яким позивачеві встановлено другу групу інвалідності з діагнозом “шизофренія параноїчної форми” і визнано позивача непрацездатним. Позивач вважає цей акт незаконним та просить його скасувати. Вислухав в судовому засіданні думку позивача, який заперечує проти закриття провадження у справі, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю. Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Відповідно до п.7 частини 1 ст.3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Міжрайонна психіатрична МСЕК №3 Дніпропетровської облдержадміністрації не є суб’єктом владних повноважень, а тому справа не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а може розглядатися в порядку цивільного судочинства. Тому суд ухвалив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до міжрайонної психіатричної МСЕК №3 Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування акту огляду МСЕК закрити.

Рекомендації та шляхи вирішення:
Покращити правову обізнаність громадян шляхом проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи як з боку неурядових організацій, засобами масової інформації, так і з боку медико-соціальної експертної комісії, органів державної влади та місцевого самоврядування.
Підвищувати роль засобів масової інформації у висвітленні проблем, які стосуються взаємовідносин громадян і медико-соціальних експертних комісій.
Визначити у Положенні про медико-соціальні експертні комісії чітко природу комісій.

Далі буде.