 Держава створила різні механізми та способи захисту порушених прав, свобод та інтересів юридичних та фізичних осіб. Але найбільш розповсюдженим та дієвим способом все ж є судовий захист.
Проте, перед особою, яка має намір звернутися до суду, насамперед, постає питання надання кваліфікованої юридичної допомоги. Адже далеко не всі мають достатні знання та досвід, щоб самостійно складати судові документи, приймати участь в судових засіданнях та виконувати інші процесуальні приписи. А іноді особа взагалі не здатна самостійно звернутися до суду, оскільки не наділена відповідною процесуальною дієздатністю (наприклад, малолітні чи неповнолітні діти, недієздатні, а також особи, дієздатність яких обмежена, та інші).
Саме для таких випадків чинним законодавством передбачена можливість представляти свої інтереси через інших осіб - представників.
В чому полягає сутність представництва?
Представництво в адміністративному судочинстві представляє собою процесуальну діяльність дієздатних суб'єктів, здійснювану від імені та в інтересах охоронюваних законом прав сторін, третіх осіб, заявників та інших зацікавлених у справі осіб з метою домогтися для них найбільш сприятливого рішення у справі, а також для надання кваліфікованої юридичної допомоги зазначеним особам у захисті своїх прав.
Громадяни можуть вести свої справи в суді особисто або через представників. Особиста участь у адміністративній справі не перешкоджає тому, щоб одночасно у справі був і представник.
Часто громадяни при веденні судових справ бажають отримати кваліфіковану юридичну допомогу і направляють в процес інших осіб як своїх представників, делегуючи їм відповідні повноваження. Участь у справі осіб, що мають юридичну підготовку, має полегшувати роботу суду і сприяти успішному здійсненню правосуддя.
Які види представництва передбачені чинним законодавством? В чому полягає особливість кожного з них?
Частиною 3 статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено тільки два види представництва в адміністративному суді. Зокрема, воно може ґрунтуватися на законі або на договорі.
Відповідно до частини 4 статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їх законні представники – батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи.
Крім того, частинами 5, 6 статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено також перелік інших суб’єктів, права, свободи та інтереси яких можуть захищати в адміністративній справі законні представники. Це неповнолітні особи, які досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність та непрацездатні фізичні особи і фізичні особи, цивільна дієздатність яких обмежена.
Законні представники допускаються до участі в адміністративній справі на підставі документа, який свідчить про родинні стосунки між стороною процесу та особою, яка бажає брати участь у справі як законний представник. У випадку, коли інтереси позивача чи відповідача належить представляти опікуну чи піклувальнику, то зазначені особи повинні надати суду відповідний документ про встановлення опіки чи піклування над позивачем чи відповідачем.
Законним представником юридичної особи - органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням статутом.
Як законні представники діють також органи та інші особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (наприклад Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор та інші).
Договірне представництво базується на тому, що представник особи бере участь в адміністративному процесі на підставі договору, при цьому його повноваження повинні бути підтверджені довіреністю. Довіреність фізичної особи на ведення справи в адміністративному суді посвідчується нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності.
І хоча законом не встановлено будь-яких вимог до освіти чи кваліфікації представника, все ж найчастіше представниками у суді виступають професійні адвокати.
Їх повноваження при цьому можуть посвідчуватися ордером, дорученням органу чи установи, уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін.
Які повноваження в суді має представник?
Повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа. Розпорядження довірителя представникові, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, щодо ведення справи є обов'язковими для нього.
Представник, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, має право повністю або частково відмовитися від адміністративного позову, визнати адміністративний позов, змінити адміністративний позов, досягнути примирення, передати повноваження представника іншій особі (передоручення), оскаржити судове рішення. Але звертаю увагу, що право на вчинення кожної із цих дій спеціально повинно бути обумовлене у виданій представнику довіреності.
Законний представник самостійно здійснює процесуальні права та обов'язки сторони чи третьої особи, яку він представляє, діючи в її інтересах.
За яких підстав представниками по захисту прав, свобод та інтересів осіб можуть виступати органи державної влади, місцевого самоврядування, інші посадові особи?
Частиною 1 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.
Проте хочу звернути увагу, що вказані органи та особи повинні надати адміністративному суду докази, які підтверджують наявність поважних причин, що унеможливлюють самостійне звернення цих осіб до адміністративного суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів.
|
