Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (стаття 51 Конституції України).
Збільшення кількості неповних сімей є фактом, розповсюдженим по всьому світу.
На сьогоднішній день розпадається кожний другий шлюб, все більше жінок народжують дитину без чоловіка. Виховання дитини, безумовно, велика відповідальність, і з цим неможливо не погодитися. Як же діяти сучасній матері, яка виховує дитину одна, без чоловіка, в умовах, коли розраховувати можна лише на свої сили?
Слід зазначити, що більшість одиноких матерів можна віднести до категорії осіб, які потребують матеріальної допомоги. І це очевидно, тому що дохід неповної сім’ї складає лише заробітна плата матері.
Законодавством України передбачені пільги та різні гарантії для одиноких матерів, однак, деякі із них, жінка втрачає, у разі коли вона вступає в шлюб.
Проте, варто зазначити, що поняття "одинока мати" визначається чинним законодавством України по різному, і застосовується в залежності від того, на які правовідносини воно поширюється.
Перш за все, гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей встановлено Законом України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми".
Відповідно до цього Закону призначається такий вид державної допомоги сім’ям з дітьми як, зокрема, допомога на дітей одиноким матерям.
Так, право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновителі, якщо у свідоцтві про народження дитини (рішенні про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку державним органом реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновителя) дитини.
Крім того, право на таку допомогу мають вдови та вдівці з дітьми, мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або державну соціальну допомогу.
У разі якщо одинока мати, одинокий усиновитель (вдова, вдівець), мати (батько) у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті уклали шлюб, то за ними зберігається право на отримання допомоги на дітей, які народилися чи були усиновлені до шлюбу, за умови якщо ці діти не були усиновлені чоловіком (дружиною).
Разом з цим, доцільно зазначити про те, що жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, не буде мати права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, від якої вона має дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.
Слід зазначити, що умови призначення і виплати допомоги на дітей одиноким матерям визначає Порядок призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001, № 1751.
Відповідно до цього Порядку щодо умов призначення та розміру допомоги на дітей одиноким матерям слід зазначити, що така допомога призначається за наявності відповідної довідки державного органу реєстрації актів цивільного стану про підстави внесення до книги реєстрації народжень відомостей про батька (матір) дитини.
Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги.
Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновителям (вдовам, вдівцям), матерям (батькам) у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою у вищих навчальних закладах I - IV рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" на 2014 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць затверджено для дітей віком до 6 років в розмірі: з 1 січня – 1218 гривень.
При цьому, у разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку розмір допомоги на дітей одиноким матерям перераховується без звернення осіб, яким вони призначені, з місяця набрання чинності актом законодавства, що встановлює новий прожитковий мінімум.
Середньомісячний сукупний дохід сім’ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.
До складу сім’ї особи, що звертається за призначенням зазначеної допомоги, включаються чоловік (дружина); рідні, усиновлені та підопічні діти віком до 18 років, а також діти віком до 23 років, які навчаються за денною формою у вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладах і не мають власних сімей незалежно від місця проживання або реєстрації; неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідами I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв’язку з відсутністю власних доходів; жінка та чоловік, які проживають однією сім’єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей.
Досить часто виникає питання стосовно переліку виплат, які входять до сукупного доходу сімей при визначенні його середньомісячного розміру.
Так, до сукупного доходу сімей (одержувачів) входять, зокрема, нарахована заробітна плата, у тому числі за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі і вихідні дні та за роботу за сумісництвом; плата за роботу в колективному сільськогосподарському підприємстві; стипендії, пенсії, допомога (крім частини допомоги при народженні дитини, виплата з 1 липня 2014 р. якої здійснюється одноразово при народженні першої дитини в сумі 41280 гривень, другої дитини - 41280 гривень, третьої та наступної дитини - 41280 гривень, допомоги на поховання, одноразової допомоги, яка надається за рішеннями органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, організацій незалежно від форм власності), допомога на навчання, безпосередньо отримана особою від підприємства, установи чи організації, за винятком коштів, отриманих на умовах позики чи кредитів та щомісячні компенсаційні виплати. При цьому до сукупного доходу не включається відповідна допомога, для призначення якої обчислюється сукупний дохід. При зверненні за призначенням декількох видів допомоги, розмір яких визначається з урахуванням сукупного доходу, до сукупного доходу сім’ї входять розміри призначених на дату звернення зазначених видів допомоги, крім допомоги, для призначення якої обчислюється сукупний дохід; доходи від підприємницької діяльності; одержані аліменти та інш.
Щодо переліку документів, які необхідні для призначення допомоги на дітей одиноким матерям слід зазначити, що до органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання подаються:
- заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінпраці;
- довідка державного органу реєстрації актів цивільного стану про підстави внесення до книги реєстрації народжень відомостей про батька дитини;
- копія свідоцтва про народження дитини;
- довідка про проживання дитини з матір’ю, видана за місцем проживання сім’ї.
У разі неможливості одержати таку довідку орган праці та соціального захисту населення здійснює обстеження сім’ї за місцем проживання і складає акт із зазначенням факту проживання дитини з матір’ю. У разі, коли дитина навчається за межами населеного пункту, в якому проживає мати, і не перебуває на повному державному утриманні, замість довідки про проживання дитини з матір’ю подається довідка з місця проживання матері та довідка з місця проживання (навчання) дитини.
Усиновителі подають також копію рішення про усиновлення.
Вдови та вдівці подають копію свідоцтва про смерть одного з подружжя та довідку про те, що вони не одержують на дітей пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.
Мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію, подають також копію свідоцтва про розірвання шлюбу, копію свідоцтва про смерть одного з батьків та довідку про те, що вони не одержують на дітей зазначені пенсії.
Якщо одинока мати народила дитину за межами України і не може подати документ, який підтверджує той факт, що вона є одинокою матір’ю, рішення про призначення їй допомоги на дитину приймається органом праці та соціального захисту населення на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім’ї і документа про народження дитини, легалізованого в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 18-річного віку (якщо діти навчаються за денною формою у вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) включно.
Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім’ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно. За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров’я або з інших поважних причин не може самостійно зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу.
Подані документи розглядаються органом, що призначає та здійснює виплату державної допомоги, протягом 10 днів з дня подання заяви.
Після прийняття відповідного рішення орган праці та соціального захисту населення надсилає заявникові письмове повідомлення про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення.
Таким чином, визначене Законом України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" поняття "одинока мати" застосовується лише для призначення державної допомоги на дітей одиноким матерям відповідно до норм цього Закону і не поширюється на трудові правовідносини. Трудове законодавство передбачає ряд гарантій при прийнятті на роботу та звільненні одиноких матерів.
Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).
Так, зокрема, згідно із статтею 184 Кодексу законів про працю України забороняється відмовляти одиноким матерям (за наявністю в неї дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда) у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату.
При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов’язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмова у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.
Звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Важливо відмітити також про те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток" від 22.10.2004, № 2128-IV частину першу статті 182-1 Кодексу законів про працю України та частину першу статті 19 Закону України "Про відпустки" було доповнено словами "одинокій матері".
Згідно зі статтею 19 Закону України "Про відпустки" жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
Визначення поняття "одинокої матері" можна знайти у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992, № 9. Згідно з пунктом 9 цієї постанови одинокою матір’ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує й утримує дитину сама.
За цим визначенням для визнання "іншої жінки" одинокою необхідно дві ознаки: вона і виховує дитину, і сама її утримує.
Участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матері статусу одинокої.
Таким чином до категорії одинокої матері відносяться: жінка, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі й розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена).
Крім того, в житловому та податковому законодавстві для одинокої матері як жінці, яка виховує дитину без батька і без чоловіка, також передбачені деякі пільги.
Так, зокрема, статтею 45 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що одиноким матерям, які потребують поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються у першу чергу.
Також, статтею 12 Закону України від 12.01.2006 № 3334-IV "Про житловий фонд соціального призначення", що визначає правові, організаційні та соціальні засади державної політики щодо забезпечення конституційного права соціально незахищених верств населення України на отримання житла, визначено, зокрема, що одинокі матері мають право першочергового отримання квартир або садибних (одноквартирних) жилих будинків із житлового фонду соціального призначення, за наявності в них права на отримання такого житла.
Також хотілося б відмітити і про податкову соціальну пільгу для одиноких матерів. Так, відповідно до статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" платник податку, який є самотньою матірۥю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником), має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років.
Таким чином, соціальний захист одиноких матерів - це обов’язок держави гарантований Конституцією України.
В даний час постійно триває робота щодо вдосконалення порядку призначення і виплати соціальної допомоги одиноким матерям відповідно до Закону України "Про державну допомогу сімۥям з дітьми", надання інших пільг та гарантій, передбачених трудовим, житловим, податковим законодавством України, а також покращення матеріального стану та соціального захисту одиноких матерів.

Підготовила Метельська О., заступник голови СНЮ