Напевне, слід на цьому сайті відкрити рубрику з назвою на кшталт “по ходу справи”. Питання в тому, що по ходу участі в справах дуже часто виникають дрібні, або більш значні ситуації, які нашому населенню слід знати і враховувати, щоб не доводити ситуацію до того стану, що згодом ніякий адвокат не зможе допомогти, або така можливість буде істотно утруднена, або урізана. Тому напевне, започаткуємо на сайті надання під цим гаслом описів ситуацій і пов’язаних з ними порад.
Цей наш, так би мовити, нарис з порадою, пов’язаний з ситуацією, що виникла буквально цими днями і пов’язана з кричущою безграмотністю значної частини (якщо не більшості) працівників нашої сучасної міліції і відчайдушним ігноруванням її працівниками навіть тих норм закону, які вони дещо знають.
Прибуваю до одного з підрозділів міліції (не важливо – якого саме) з людиною, яка працює на досить невеличкій посаді та відносно якої є матеріали перевірки на предмет вчинення посадового злочину, а саме – незаконної видачі документу. Назвемо цю людину “Т”. У “Т” мають відібрати пояснення. Відразу підкреслюю: це тільки перевірка на предмет того: чи мала взагалі місце незаконна видача документу, чи вносилися в документи неправдиві відомості і, якщо злочин мав місце, то чи причетний до нього “Т”, або може інша особа – вища за посадовим рангом…
На початку відібрання пояснення жодних проблем не виникає. “Т” розповідає працівникові міліції ситуацію, що приблизно виглядало таким чином: “я дійсно оформляв документ, який Ви мені показали, але це було дуже давно, пройшло 6 років, за цей період мною оформлялися тисячі документів цього роду, я конкретно цю подію і ту людину, якій оформляли документ (назвемо її – “Д”), не пам’ятаю. Зазвичай в таких випадках я роблю і повинен діяти наступним чином: оформити цей документ на підставі такого-то іншого документу і передати всі документи далі по інстанції для подальшої перевірки, затвердження і видачі…”. Та працівника міліції таке, природне в даному випадку пояснення, чомусь не влаштовує і він починає наполегливо давати “Т” поради, які більше схожі на вимогу: “давайте напишемо, що Ви цей документ, який я Вам показав, оформили на підставі такого-то документу і передали по інстанції”.
На перший погляд – що тут такого? Він не умовляє написати “Т”, що він нібито вчинив щось не правильно. Він пропонує “Т” написати таким чином, як він і мав би вчинити в тій ситуації, дотримуючись посадових інструкцій.
Насамперед, це вже само по собі досить грубе порушення законодавства з боку працівника міліції. Він не повинен корегувати покази опитуваної особи, а повинен записати саме так, як вона розповідає, або надати їй (за її бажанням) можливість самостійно записати свої пояснення. Це вже з боку працівника міліції щось близьке до фабрикації матеріалів справи і ці його дії вже на грані злочину, якщо не перетнули цю грань.
Але тут виникають ще одна маленька, завуальована проблема, яка в подальшому, не виключено, може стати великою проблемою для “Т”, або для вищестоящого працівника “Н”: запропонована працівником міліції трактовка автоматично підкреслює, що “Т” добре пам’ятає ситуацію з оформленням підозрілого документу, пам’ятає і вірогідно знає не дуже законослухняну людину “Д”, тобто вже, хоча і не досить доказово, але прослідковується можливість злочинної змови “Т” і “Д”, а може бути, що і вкупі з вищестоящим працівником “Н”. Щонайменше, потім таке пояснення, за відсутності належної юридичної допомоги, працівники міліції можуть використати для тиску на “Т”, на “Н”, на “Д”, на їх заплутування, і не виключено використання такого пояснення навіть в суді, якщо до того дійде.
Природно, що я заперечую проти такого варіанту, раджу клієнтові таке не писати і зауважую: “якщо людина каже “не пам’ятаю”, то й слід писати “не пам’ятаю”. Працівника міліції це дратує і він нервово каже: “А Ви взагалі не маєте права бути тут присутнім, бо кримінальну справу ще не порушено”. Я звертаю його увагу, що за нині діючими нормами кримінально-процесуального кодексу і за рішенням Конституційного суду, людина має право на присутність захисника (адвоката) при відібранні будь якого пояснення, а не лише допиту, та працівники міліції, каже що я ввожу його в оману. І це при тому, що право на участь захисника при відібранні пояснення і допиті свідків діє, відповідно до рішення Конституційного суду України, з вересня 2009 року (тобто майже 2 роки) і навіть до КПК внесено зміни вже більше року тому – Законом от 01.07.2010р.№2395-VI.
Мене ні коли не дивувало повне незнання працівниками міліції цивільного законодавства, але прояв незнання працівником міліції вже кримінально-процесуального законодавства – це вже геть погана ознака, що характеризує сучасний якісний стан міліційних кадрів. Та ще слід підкреслити, що пояснення відбирав керівник одного з підрозділів органу міліції. А що ж тоді думати за підлеглих?
Хоча слід зазначити, що з фактам перекручування працівниками міліції, а деколи і прокуратури, змісту показів свідків, а тим більше підозрюваних і обвинувачених, доводиться стикатися у кожній кримінальній справі і в багатьох адміністративних, цивільних справах, справах про адміністративні правопорушення. І ці фабрикації дуже дорого обходяться довірливим громадянам. При чому не лише в сенсі кримінальної відповідальності, але й дуже часто це призводить до несподіваної для тої чи іншої людини адміністративної або цивільної відповідальності (в грошовому виразі за цивільним позовом).
Громадянам слід розуміти, що міліція у нас така – як і інші люди, з усіма їх слабкостями і іншими недоліками. Та, крім загальних проблем нашого суспільства, у працівників правоохоронних органів завжди (майже без винятків) виникає професійна деформація, внаслідок якої працівники міліції в тій чи іншій мірі, в різному ступені, втрачають співчуття до людей, втрачають відчуття реальної справедливості та тому подібне і підганяють дійсне під бажане для них. Ця проблема у працівників правоохоронних органів існувала завжди і всюди, але в радянські часи, щонайменше в 60-80-ті роки (при Міністрі МВС СРСР Н.А.Щьолокові) працівникам міліції постійно вбивали в голову: “У відносинах з громадянами завжди ставте себе на їх місце, уявляйте себе в подібній ситуації і поводьтеся з громадянами таким чином, як би ви хотіли, щоб поводилися, спілкувалися в аналогічній ситуації з Вами”. Це здебільшого (хоча і не завжди) спрацьовувало. Та в часи української незалежності проблема досягла настільки гіпертрофованих розмірів, що дуже значна кількість працівників міліції за показник в роботі або за гроші можуть ледве не мати рідну під статтю підвести. І з кожним роком ця проблема в нашій “правовій” державі лише наростає, що і не дивно, зважаючи на моральний облік можновладців, загальну деморалізацію всього народу і постійні тупі перетряхування міліційних кадрів з підгонкою під власні інтереси і амбіції керівників різного рангу, що постійно міняються.
Тому ні коли не слід ні кому довіряти. Поняття: “довіра”, “справедливість” та тому подібні категорії у відносинах з державними органами і службовцями слід залишити в минулому і навіть забути. Це не легко жити без довіри, але ще важче, коли ця довіра призводить до трагічних наслідків і вже повної втрати довіри до всіх і всього. А так, частіше всього і буває (це вже з досить значного професійного досвіду).
Та все це довга прелюдія до одної маленької поради громадянам.
Якщо у Вас працівники міліції, або іншого правоохоронного органу відбирають пояснення або допитують в якості свідка, в жодному випадку не довіряйте, уважно перевіряйте кожне написане слово, як би Ви не поспішали, як би Ви не вважали ці покази не істотними. І якщо має місце хоча б найменше відхилення від того, що Ви казали, або навіть написано ті самі слова, але переставлянням цих слів міняється загальний зміст речення, наполегливо вимагайте внесення виправлень. Пам’ятайте, що Ви маєте на це повне право і не звертайте уваги на слова, на кшталт: “А, що – ти такий грамотний?” Якщо працівник міліції не хоче щось міняти у поясненні, або у протоколі допиту, Ви маєте право власноруч дописати все, що бажаєте і правоохоронець не має права Вас в цьому обмежувати ні яким чином, ні за яких обставин. Якщо Вам не дають можливості написати все, що Ви бажаєте, пишіть кратко: “записано не вірно” і ставте підпис. Такому поясненню буде ціна менша вартості аркушу паперу, на якому воно написане.
Ця порада стосується будь яких випадків, в тому числі тих, коли Ви рахуєте, що Ваше пояснення не важливе. Перевіряйте написане завжди.
Ну і ще одна порада – вчасно починайте користуватися юридичною допомогою. Ця моя порада не пов’язана з рекламою адвокатських послуг. Проблема в тому, що деколи через невчасне звернення того чи іншого громадянина за юридичною допомогою, в подальшому такі послуги для дуже часто можуть стати малокорисними за будь якого рівня юридичної допомоги…