Рано чи пізно більшість людей у своєму житті досягають віку, коли вони мають правона призначення пенсії в певному розмірі. Тому для більшості громадян (як тих, хто вже досяг пенсійного віку, так і тих, хто досягне цього віку у майбутньому) є дуже актуальним питання призначення пенсій, тому що пенсія, як правило, є основним (а дуже часто і єдиним) джерелом засобів для існування непрацездатної особи (людини похилого віку).

Згідно чинного українського законодавства пенсійне забезпечення будується на принципах страхування і ділиться на два великих блоки:
1) державне пенсійне страхування (яке є загальнообов’язковим);
2) недержавне пенсійне страхування (яке здійснюється на добровільних засадах).
Державне пенсійне страхування складається, в свою чергу:
-з солідарної системи,
-накопичувальної системи,
-пенсій (доплат, надбавок, підвищень), які передбачені законами для окремих категорій громадян і фінансуються, як правило, за рахунок Державного бюджету України.
Наразі накопичувальна система державного пенсійного страхування законом передбачена, але ще не введена в дію, а недержавне пенсійне страхування (забезпечення) в Україні розвивається дуже слабо. З цих причин наразі ці види пенсійного забезпечення для більшості громадян України поки що не є актуальними. Тому ця стаття буде присвячена призначенню пенсій за рахунок державної солідарної системи пенсійного забезпечення та пенсій, які призначаються окремим категоріям громадян і сплачуються, як правило, за рахунок Державного бюджету України. Для зручності ці види пенсії я буду називати державними пенсіями (за змістом цієї статті).
Статтею 1 Конституції України встановлено, що Україна є, зокрема, демократично, соціальною та правовою державою. Проте на практиці положення цієї конституційної норми, доволі часто не дотримуються, причому, перш за все, самою державою в особі відповідних державних органів та їх посадових осіб. Нерідко державні органи не дотримуються вимог законодавства і при призначенні пенсій, що полягає, зокрема:
-у безпідставному затягуванні в прийнятті документів для призначення пенсій;
-у безпідставному витребуванні додаткових документів, які не є обов’язковими для призначення пенсії;
-у безпідставній відмові у прийнятті заяви про призначення пенсії або у прийнятті
-у безпідставній відмові у призначенні пенсії (як правило, дострокової (пільгової);
-у безпідставній відмові в переведенні з одного виду пенсії на інший (більш вигідний)
-у призначенні пенсій в меншому розмірі, ніж повинно бути;
-в інших протиправних рішеннях, діях чи бездіяльності, які порушують право особи
Державні пенсії сплачуються у вигляді таких пенсійних виплат:
-пенсії за віком ;
-пенсії по інвалідності ;
-пенсії у зв’язку з втратою годувальника ;
-пенсії за вислугою років.
В свою чергу, кожна з цих пенсійних виплат має багато різновидів (за підставою їх призначення), але всі вони можуть бути поділені на дві великі групи:
1) пенсії, що призначаються на загальних підставах (у разі досягнення загального пенсійного віку (чоловіки - 60 років, жінки - від 55 до 60 років в залежності від дати народження), у разі настання інвалідності через загальне захворювання, у разі смерті годувальника) ;
2) пенсії, що призначаються достроково, на пільгових умовах (тобто раніше ніж виникає право пенсію на загальних підставах).Підстави призначення пенсій на загальних підставах регулюються розділами І-VI Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV (з наступними змінами та доповненнями) (далі за текстом цієї статті – “Закон про пенсії-2003”).
Підстави призначення дострокових (пільгових пенсій) дуже різноманітні і визначаються нормами багатьох різних законів та міждержавних угод:
-пунктом 3 розділу XV Прикінцеві положення “Закону про пенсії-2003”
-статтями 13, 14, 54 та 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991;
-статтею 26 Закону України “Про зайнятість населення”;
-статтею 21 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праціта інших громадян похилого віку в Україні”;
-статтею 1 “Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення”;
-статтею 12 Закону України “Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на екологічно безпечну систему”;
-статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист осіб, яка постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
-інших Законів України щодо окремих категорій громадян (“Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “Про судоустрій і статус суддів”, “Про прокуратуру”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про державну службу", “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про судову експертизу”, Митного кодексу України, “Про дипломатичну службу”, “Про Кабінет Міністрів України”,  “Про статус народного депутата України”).
При вирішенні питання про призначення кожного з вищенаведених видів пенсії можуть виникати свої специфічні особливості (нюанси). У більшості випадків ці нюанси (як і порушення з боку органів Пенсійного фонду) виникають при зверненнях за призначенням дострокових (пільгових) пенсій. Але є положення (правила), які варто знати і дотримуватися при зверненні за будь-яким видом пенсії. Вони стосуються дотримання загальної процедури подання документів за призначенням пенсії. Саме про ці положення і піде далі мова у цій статті.
Детально порядок звернення за призначенням пенсії (процедура, перелік документів, які необхідно подавати для призначення пенсії, момент, з якого повинна призначатися пенсії, строк прийняття рішення щодо призначення пенсії) встановлений “Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування””, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846. Далі за текстом цієї статті цей нормативно-правовий акт для зручності буде умовно називатися “Порядок оформлення пенсій”. Цей документ був затверджений Пенсійним фондом України у відповідності до положень ч.1 ст.44 “Закону про пенсії-2003”.
Також деякі питання порядку призначення пенсій врегульовані безпосередньо статтями 44 та 45 “Закону про пенсії - 1991”. Коли і куди можна звертатися за призначенням пенсії? За призначенням пенсії особа має право звернутися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше 1 місяця до дня досягнення пенсійного віку. Це питання врегульовано частиною 2 статті 44 “Закону про пенсії-2003” та абзацом 1 пункту 4 “Порядку оформлення пенсій”. При чому під пенсійним віком треба розуміти як загальний, так і пільговий пенсійний вік.
Якщо особа не працює, то звертатися за призначенням пенсії необхідно безпосередньо до органу Пенсійного фонду за своїм місцем проживання або реєстрації (абзац 1 п.1 “Порядку оформлення пенсій”).Якщо особа працює, то вона може подати документи для призначення пенсії до органу Пенсійного фонду як самостійно, так і через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації, на якому вона працює (як правило - через відповідального працівника відділу кадрів цього підприємства) (п.2 “Порядку оформлення пенсій”). При цьому у разі звернення на підприємство особа має подати лише заяву про призначення пенсії, а всі інші необхідні документи посадова особа підприємства повинна оформити сама і направити їх до органу Пенсійного фонду не пізніше 10 днів з моменту отримання від особи-працівника вказаної заяви (п.35 “Порядку оформлення пенсії”). Також важливо знати, що якщо особа працює, то вказана посадова особа підприємства зобов’язана не пізніше місяця до дня досягнення працівником пенсійного віку письмово повідомити працівника про виникнення права на пенсію, у т.ч. пільгову (п.34 “Порядку оформлення пенсій”).
Тобто якщо така посадова особа підприємства не повідомила працівника завчасно про виникнення у нього права на пенсію і через це працівник не своєчасно подав документи для призначення пенсії, то в цьому випадку такий працівник (пенсіонер) має право вимагати від підприємства відшкодування сум пенсії, які йому не сплатив орган Пенсійного фонду внаслідок пізнього звернення за її призначенням.

З якої дати повинна призначатися пенсія?
За загальним правилом, пенсія призначається з дня звернення особи за призначенням пенсії (абз.1 ч.1 ст.45 “Закону про пенсії-2003”). Але існують і виключення з цього правила. Так, пенсія за віком (в т.ч. на пільгових умовах) призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, за умови звернення за пенсією не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
 Пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника. Ці виключення з загального правила встановлені пунктами 1, 2 та 3 ч.1 статті 45 “Закону про пенсії-2003”.
Отже, якщо звернення за вказаними видами пенсії надійшло пізніше зазначених термінів (трьох та дванадцяти місяців), то пенсія буде призначена лише з дати звернення, а за минулий період (з дня досягнення пенсійного віку, з дня встановлення інвалідності, з дня смерті годувальника до моменту фактичного звернення за пенсією) пенсія буде втрачена.
При цьому слід зауважити, що органи Пенсійного фонду відповідно до вимог пункту 11 ч.2 ст.64 “Закону про пенсії-2003” зобов’язані письмово інформувати майбутніх пенсіонерів про виникнення у них права на призначення пенсії і порядок її призначення. При чому цей обов’язок стосується як працюючих так і непрацюючих майбутніх пенсіонерів.
З урахуванням цього напрошуються такі висновки:
-в разі звернення особи за призначенням пенсії в більш пізні строки, ніж зазначено вище, пенсія за минулий період особі не призначається лише у випадку своєчасного повідомлення органами Пенсійного фонду особи про набуття права на пенсію ;
-в разі якщо орган Пенсійного фонду не повідомив (несвоєчасно повідомив) особу про набуття права на пенсію, пенсія повинна бути призначена особі з дня виникнення права на цю пенсію незалежно від дати фактичного звернення за призначенням цієї пенсії (на практиці органи Пенсійного фонду майже ніколи не надсилають громадянам вказаних письмових повідомлень).
Але судова практика з цього приводу є не одностайною і в більшості випадків (з якими мені доводилося стикатися) суди застосовують вищенаведені положення ч.1 ст.45 “Закону про пенсії-2003” щодо строків призначення пенсії незалежно від того, чи надсилали органи Пенсійного фонду громадянину письмове повідомлення про набуття права на пенсію чи ні.
Таким чином, щоб в будь-якому випадку не втратити жодної суми своєї пенсії, треба своєчасно звертатися за її призначенням і не пропускати вищенаведені строки звернення за пенсією, встановлені ч.1 ст.45 “Закону про пенсії-2003”.У зв’язку з тим, що за призначенням пенсії можна звертатися не одразу, а через деякий час (три або 12 місяців з моменту виникнення права на пенсію), можна відразу надати деяким майбутнім пенсіонерам кілька рекомендацій для того, щоб розмір призначеної Вам пенсії був вищим:
-якщо Ви досягли пенсійного віку (у випадку призначення пенсії за віком) або Вам було встановлено групу інвалідності (у випадку призначення пенсії по інвалідності) в жовтні-грудні, то подавати заяву про призначення пенсії доцільніше не відразу (в поточному році), а на початку наступного року (в межах 3-місячного терміну від дати народження або встановлення інвалідності);
-в разі смерті годувальника заяву про призначення пенсії у зв’язку з його втратою доцільніше подавати не в поточному році (році смерті годувальника), а в наступному році (в межах річного терміну від дати смерті годувальника).
Вказана доцільність полягає в тому, що одним з показників, які застосовуються при визначенні розміру пенсії, є показник середньої зарплати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески. Згідно абзацу 4 ч.2 ст.40 “Закону про пенсії-2003” для визначення розміру пенсії використовується вказаний показник середньої зарплати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
 Тобто вказана середня зарплата визначається за три роки, що передують не року виникнення права на пенсію, а року звернення за призначенням пенсії. Розмір вказаної середньої зарплати з кожним роком лише зростає (навіть у кризові роки). А чим вище розмір цієї середньої зарплати, тим більшим буде розмір пенсії. Таким чином, у вищенаведених ситуаціях при поданні заяви про призначення пенсії в наступному році буде застосований більший розмір середньої зарплати і розмір пенсії буде вищим, ніж при зверненні у поточному році (році виникнення права на пенсію).
Наведу приклад (для наочності). Чоловіку виповнилося 60 років 08.10.2014р. Тобто щоб не втратити жодної суми пенсії він може звернутися за призначенням пенсії в період з 08.09.2014р. (місяць до досягнення пенсійного віку) до 08.01.2015р. включно. При зверненні за пенсією в період з 08.09.2014р. по 31.12.2014р. включно показник вищевказаної середньої зарплати буде застосований за три роки, що передують 2014р., тобто - за 2011-2013 роки, який складає 2 700, 98 грн. ( (2370,53 + 2752,95 + 2979,46) : 3). А при зверненні в період з 01.01.2015р. по 08.01.2015р. включно – за 2012-2014р.р., який буде складати не менше ніж 2 952, 41 грн. ((2752,95 + 2979,46 + 3 124, 83) : 3).
Як бачимо, різниця є суттєвою. В якій формі і в який спосіб необхідно звертатися за призначенням пенсії? В статті 44 “Закону про пенсії-2003” згадується такий документ як “заява про призначення пенсії”. Абзацом 1 п.5 та абзацом 1 п.37 “Порядку оформлення пенсій” встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день приймання заяви про призначення пенсії органом Пенсійного фонду, і останній розглядає питання про призначення пенсії саме при зверненні особи з такою заявою. Форма (зразок, бланк) заяви про призначення пенсії наведена в додатку №4 до “Порядку оформлення пенсій”. Цей бланк (зразок) не є типовою формою, обов’язковою для застосування, а лише зразком, рекомендованим для застосування. Тобто, теоретично заяву про призначення пенсії можна скласти і в довільній формі. Але є доцільним складати цю заяву саме з використанням зазначеного бланку (зразку), щоб було менше проблем при прийманні цієї заяви працівниками Пенсійного органу.
Цікаво, що існує судова практика, в тому числі вищих судових інстанцій, яка визнає, що зверненням за призначенням пенсії необхідно вважати навіть усне звернення особи за консультацією з приводу наявності чи відсутності права на пенсію. Роблячи такий висновок, суди виходили з того, що так як звернення за призначенням пенсії повинно здійснюватися у вигляді подання заяви про призначення пенсії, то працівники органу Пенсійного фонду повинні були запропонувати особі скласти таку письмову заяву, прийняти, зареєструвати її і у встановлений законом строк винести по ній письмове рішення , а не обмежуватися усною консультацією про відсутність права на пенсію (яка до того ж не відповідає закону). Такий висновок міститься, зокрема, в Постанові Вищого адміністративного суду України від 14.06.2007, яка внесена в Єдиний державний реєстр судових рішень України за №905836. Цей реєстр розміщений у мережі Інтернет у вільному доступі на офіційному веб-сайті “Судова влада України”.
Але, в той же час суди далеко не завжди дотримуються такої позиції і нерідко вважають інакше - що пенсію необхідно призначати в залежності від дати подання письмової заяви про призначення пенсії (а не від дати усного звернення за консультацією чи навіть письмового звернення, виконаного у довільній формі).
Таким чином, для того, щоб Ваше звернення про призначення пенсії в будь-якому випадку вважалося офіційним і здійсненим належним чином, доцільно роботи це звернення таким чином:
-лише у письмовому вигляді (а не у вигляді усної консультації);
-у вигляді заяви про призначення пенсії, складеної за зразком (бланком),наведеним у додатку №4 до “Порядку оформлення пенсій” (а не у вигляді листа, звернення, складеного у довільній формі);
-з чітким зазначенням у цій заяві вимоги “призначити пенсію” (а не з іншимипроханнями на кшталт “прошу надати роз’яснення чи маю я право на пенсію” або “прошу роз’яснити, чому та/або на якій підставі працівники пенсійного органу відмовляються призначати мені пенсію та/або приймати документи для призначення пенсії” чи подібними до цього проханнями);
-із залишенням у себе другого екземпляру (копії) вказаної заяви про призначенняпенсії та відповідної розписки про прийняття у Вас вказаної заяви про призначення пенсії (з датою і підписом працівника пенсійного органу, який прийняв у Вас цю заяву) або квитанції про відправлення цієї заяви поштою.
При дотриманні вказаних умов у Вас на руках залишаться відповідні документи, які підтверджують факт Вашого звернення за призначенням пенсії, і Ви завжди зможете довести (в т.ч. і в суді) що Ви дійсно зверталися за призначенням пенсії в конкретний день.

Яким способом повинно подаватися звернення за призначенням пенсії?
Письмову заяву про призначення пенсії разом з документами, необхідними для призначення пенсії, особа може подати до органу Пенсійного фонду наступним чином:
-через уповноважену особу підприємства, установи організації (якщо особа працює);
-особисто під розписку відповідальному працівнику органу Пенсійного фонду;
-поштовим відправленням (або цінним листом з описом вкладення або рекомендованим листом);
-через свого представника, що діє на підставі довіреності, який, свою чергу можу використати один з трьох вищенаведених способів.
В разі подання документів поштою днем звернення за призначенням пенсії вважається дата, що зазначена на календарному штемпелі, який проставляється працівником пошти на поштовому конверті при в місці відправлення (приймання) документів (абз.2 п.5 “Порядку оформлення пенсій”).

Яким чином орган Пенсійного фонду повинен здійснювати прийом документів для призначення пенсії?
В практиці трапляються випадки, коли працівники органу Пенсійного фонду відмовляються приймати у пенсіонера заяву про призначення пенсії і додані до неї документи, мотивуючи це різними причинами (заява начебто неправильно складена, додані не всі документи, необхідні для пенсії, у особи відсутнє право на призначення пенсії тощо). Але подібні дії в будь-якому випадку є незаконними, тому що діюче законодавство взагалі не передбачає можливості неприйняття заяви про призначення пенсії і доданих до неї документів (за будь-яких причин). У випадку звернення громадянина з заявою про призначення пенсії працівник органу Пенсійного фонду повинен в будь-якому випадку прийняти цю заяву, зареєструвати її в журналі реєстрації рішень органу Пенсійного фонду та видати громадянину розписку із зазначенням дати приймання заяви та переліку одержаних і відсутніх документів, які потрібно подати додатково (абзац 3 п.37 “Порядку оформлення пенсій”).
Для подання додаткових документів, яких недостатньо для призначення пенсії, надається тримісячний термін з дня прийняття заяви про призначення пенсії. При цьому, якщо особа протягом цього строку надасть необхідні документи, то днем звернення за пенсією буде вважатися день приймання (або подання поштою) заяви про призначення пенсії (а не день надання останнього необхідного документу). Такі положення встановлені другим реченням абз.3 п.37 та другим реченням абз.3 п.5 “Порядку оформлення пенсій”.
Отже, якщо особа з будь-яких причин до кінця граничного строку звернення за пенсією не змогла зібрати всі необхідні документи, то вона може в межах цього строку подати заяву про призначення пенсії (навіть без жодного документу), а потім у особи є ще три місяці на збір та подання документів, яких не вистачає. При цьому слід зазначити, що навіть в разі ненадання особою у вказаний тримісячний термін всіх документів, необхідних для призначення пенсії, орган Пенсійного фонду все одно повинен прийняти рішення щодо призначення пенсії на підставі наявних документів (а не повертати заяву про призначення пенсії чи відмовляти в призначенні такої пенсії). Якщо в подальшому особа надасть такі додаткові необхідні документи, то повинен здійснюватися перерахунок призначеної пенсії з дати надання таких додаткових документів (абзац 4 п.5 “Порядку оформлення пенсій”).

В якому вигляді необхідно подавати документи для призначення пенсії?
Документи, необхідні для призначення пенсії, повинні подаватися наступним чином:
-документи про стаж (за винятком трудової книжки), вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах;
-якщо підтвердженням стажу є трудова книжка, то подається її копія, засвідчена заостаннім місцем роботи особи або органом Пенсійного фонду, який приймає документи для пенсії (тому є протиправними вимоги органів Пенсійного фонду про необхідність залишення у них (навіть тимчасово) оригіналу трудової книжки);
-всі інші документи, необхідні для призначення пенсії, можуть подаватися як в оригіналах, так і в копіях, засвідчених або нотаріально або підприємством, що подає документи особи для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію (п.30 “Порядку оформлення пенсій”).
Тому з метою збереження документів, які використовуються для призначення пенсії, доцільно залишати в органі Пенсійного фонду лише їх копії (за винятком документів про стаж, вік та заробітну плату), оригінали лише пред’являти для звірення з копіями і після цього відразу забирати оригінали назад і не залишати їх в органі Пенсійного фонду.

В який термін і яким чином повинні вирішуватися заяви про призначення пенсії?
Заяви про призначення пенсії повинні вирішуватися лише шляхом прийняття письмового рішення органу Пенсійного фонду про призначення пенсії або про відмову у призначенні пенсії. Не допускається залишення цих заяв без прийняття рішення (в тому силі шляхом надання відповіді-листа). Строк прийняття вказаних рішень - 10 днів з дня надходження заяви про призначення пенсії разом з необхідними документами. Ці положення передбачені частиною 5 ст.45 “Закону про пенсії - 2003” та абзацом 1 п.39 “Порядку оформлення пенсій”.
Таким чином, рішення про призначення пенсії чи про відмову у призначенні пенсії повинно бути прийнято в такі терміни:
-якщо до заяви про призначення пенсії відразу були додані всі необхідні документи
-якщо до заяви про призначення пенсії первісно не були додані всі необхідні
-якщо до заяви про призначення пенсії первісно не були додані всі необхідні не пізніше 10 днів з дня надходження цієї заяви до органу Пенсійного фондуостаннього документа, необхідного для призначення пенсії ;
-якщо до заяви про призначення пенсії первісно не були додані всі необхідні документи і ці необхідні документи не були додані і протягом наступних трьох місяців – не пізніше 10 днів з дня закінчення тримісячного строку для надання додаткових документів.
Рішення про призначення пенсії або про відмову у призначені пенсії повинно бути підписане начальником органу Пенсійного фонду. Інші працівники органу Пенсійного фонду мають право підписувати такі рішення лише в разі надання їм відповідного письмового доручення (довіреності) за підписом начальника органу Пенсійного фонду. Ці правила закріплені підпунктом 11 пункту 3.2 розділу ІІІ “Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах", затвердженого постановою Правління ПФУ від 30.04.2002 №8-2. Не пізніше 10 днів після винесення рішення про призначення пенсії або про відмову у призначенні пенсії орган, що призначає пенсію, повинен видати або направити особі, що зверталася а пенсією, письмове повідомлення про призначення пенсії або про відмову у призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.43 “Порядку оформлення пенсій”). В разі звернення особи, що зверталася за призначенням пенсії, орган Пенсійного фонду зобов’язаний видати виписку (витяг) з розпорядження про призначення пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати, які враховані при обчисленні розміру пенсії (абзац 2 п.45 “Порядку оформлення пенсій”) або завірену належним чином копію всього цього розпорядження чи рішення про відмову у призначенні пенсії.
Строк видачі цих документів – 5 робочих днів з моменту надходження від особи відповідного письмового запиту (статті 1, 5, 10 та 20 Закону України “Про доступ до публічної інформації”).

В який термін і яким чином можна оскаржити рішення, дії чи бездіяльність щодо призначення пенсії?
Якщо орган Пенсійного фонду виніс рішення про відмову у призначенні пенсії чи тривалий час не виносить жодного рішення по заяві про призначення пенсії, або вчиняє інші дії чи бездіяльність, які порушують права особи, що звернулася за призначенням пенсії, то ці рішення, дії чи бездіяльності особа може оскаржити:
-шляхом подання письмової скарги до вищого за підлеглістю органу Пенсійного фонду в порядку – у місячний термін з моменту ознайомлення особи з рішенням, з яким вона не згодна, але не пізніше одного року з моменту винесення цього рішення (абзац 1 ч.1 ст.105 “Закону про пенсії-2003” та ст.17 Закону України “Про звернення громадян” ) ;
-шляхом подання д суду адміністративної позовної заяви у строк не пізніше 6місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як показує практика, подання скарги до вищого за підлеглістю органу Пенсійного фонду майже ніколи не призводить до позитивного результату. Набагато більш дієвим способом захисту порушеного права є звернення до суду з відповідним адміністративним позовом.
Як бачимо, знання навіть загальних питань, пов’язаних з процедурою звернення за призначенням пенсії, вже дають змогу пенсіонеру своєчасно звернутися за призначенням пенсії і належним чином оформити (зафіксувати) це своє звернення, що в свою чергу дає змогу не втратити суми належної йому пенсії та (в деяких випадках) збільшити розмір цієї пенсії.

ADMIN: До уваги! Як не стати жертвою кровопивців, Спілка юристів рекомендує не довіряти самозваним людям (в "країні глухих" орудують авантюристи). Будь пильним!