Як адвокат, у своїй професійній діяльності маю багаторічну адвокатську практику, яка тісно пов'язана з спеціалізовано-правовою допомогою глухим інвалідам за всіма галузями права. Для нечуючих, які звертаються до мене за допомогою, дактильно-жестова мова є основною мовою спілкування, котра визнається державою. Цією ж мовою проходить спілкування і під час надання адвокатських послуг.
Для здійснення адвокатської діяльності і соціального захисту нечуючих інвалідів Київською міською Радою мені було надано приміщення під офіс у м.Києві.
Адвокатська допомога надається у разі вчинення злочину осібами, які через свої фізичні вади не можуть сами реалізувати своє право на захист (ст.45 КПК України), надається також юридична допомога у складних категоріях справ (ч.1 ст.6 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”), якої дуже потребують інваліди. Доводиться також розв'язувати специфічні проблеми громадян з дефектами слуху.
Для поновлення порушених прав глухих громадян України мною часто вживаються правові заходи відносно глухих інвалідів, які обмежені у використанні своїх конституційних прав і відчувають дискримінацію внаслідок своїх фізичних вад, бо їх можливості у сприйманні інформації обмежені.
Як представник юридичної когорти, усвідомлюю відповідальність за кожний свій крок на правовому полі. Тож, здійснюючи функцію захисту законності та правопорядку, сприяючи становленню та реалізації прав і свобод громадян у нашій країні, звертаю увагу на наступні проблеми, які конче потрібно обговорити на цій конференції для внесення законотворчих проектів з метою посилення соціального захисту інвалідів:
1.Чинним Законом “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, зокрема, ст.6 ч.1, регламентовано, що “захист прав, свобод і законних інтересів інвалідів забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом”. Але, виходячи із законопроекту “Про основи соціального захисту інвалідів”, який було надруковано в газеті “Повір у себе” від 31.07.2002 року, в новій редакції ст.2. “державна політика соціального захисту інвалідів базується на принципах: захисту прав, свобод і законних інтересів інвалідів, який забезпечується в порядку, встановленому законом”, тобто відсутнє положення статті про те, що інвалід має право звертатися до суду за захистом порушених конституційних прав в суді, що закріплено в ст.55 Основного Закону України.
Тому, я вважаю, що відсутність положення про право інваліда на безпосереднє звернення до суду за судовим захистом, є порушенням прав інвалідів в Україні. Невизначеність і відсутність чіткого тлумачення зазначенного положення законодавцем може суттєво вплинути на механізм забезпечення в судовому порядку поновлення порушених прав осіб з обмеженими фізичними можливостями.
Виходячи з викладеного, у зв'язку з цим, рекомендую внести нову статтю у законопроект у такій редакції: “Стаття 2-1. Право на звернення до суду за судовим захистом.
Інваліди мають право в порядку, встановленому законом, звернутись до суду за захистом порушеного або спірного права чи інтересу, що охороняється законом”.
Для уможливлення реалізації ст.59 ч.1 Конституції України, де вказано, що “кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно”, передбачити нову статтю в цьому законопроекті: “Стаття 25-1. Надання правової допомоги інвалідам”, положення якої викласти в такій редакції: “Інвалід має право користуватися правовою допомогою при вирішенні справ у суді. Порядок та умови надання правової допомоги визначаються законом. У випадках, передбачених законом, правова допомога надається безоплатно”.
Таким чином, я вважаю, що відповідна стаття Закону уможливить надання безоплатної правової допомоги інвалідам в Україні, яка зможе знайти своє відображення у наданні консультацій та роз'яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок щодо законодавства; складанні заяв, скарг та інших документів правового характеру; посвідченні копій відповідних документів; здійсненні представництва в суді, інших державних органах; виконанні обов'язків відповідно до кримінально-процесуального та цивільно-процесуального законодавства тощо.
2.На жаль, змушений зазначити, що закріплена в Конституції України ст.68 ч.2, де написано, що “незнання законів не звільняє від відповідальності”, приносить глухим великі страждання, бо вони від природно незалежних від них обставин, внаслідок своїх фізичних вад, мають обмежені можливості у сприйнятті правової і юридичної інформації.
Тому переконаний у необхідності створення і функціонування в Україні Центру правової допомоги інвалідам при Міністерстві юстиції України, де працювали б переважно фахівці в галузі права, до яких належать кваліфіковані юристи, адвокати, нотаріуси, а також сурдоперекладачі для мовного супроводу нечуючих в державних, судових і правоохоронних органах для виконання покладених на них обов'язків. Ці обов'язки передбачені ст.ст.128, 270 Кримінально-процесуального кодексу України, ст.167 Цивільного процесуального кодексу України, ст.270 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.15 Закону України “Про виконавче провадження”, п.13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки в ст.23 Закону Україні “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державою визнається мова жестів як засіб міжособового спілкування.
3.Також хотів би внести до Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” статтю в такій редакції: “Інваліди зі слуху, за поданням громадських організацій інвалідів, мають право на 50-процентну знижку за користування спеціальними телефонами чи факсами, а також в оплаті за електроенергію”.
Це вкрай важливо при постійному застосуванні технічних засобів для допомоги глухому (спеціальний телефон чи факс, “візуальний” дзвінок, годинник-будильник, сигналізатори звуку тощо), а також для постійного освітлення приміщення, що пов'язано з зоровим сприйманням мови жестів.
4.Вважаю також за необхідне введення до штату управлінь праці та соціального захисту населення на обласному рівні посади спеціаліста по роботі з глухими інвалідами.

Тимошенко В.А., адвокат (1 Всеукраїнська конференція з питань реабілітації інвалідів зі слуху в Україні, м.Київ, 17-18.10.2002)

За матеріалами архіву бібліотеки ГО СНЮ