Пропозиції щодо покращення законодавчих, інформаційних, організаційних умов здійснення медико-соціальної експертизи та залучення громадськості

Пропозиції щодо законодавчих умов
1.Передбачення процедур оформлення та надання заявнику рішень медико-соціальних комісій, а не довідок та виписки з акту огляду комісією, надання мотивації прийнятого рішення.
Відповідно до п.24 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317, комісія видає особі, яку визнано інвалідом або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому інвалід перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації – органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
В довідці вказується тільки те, чи особа є інвалідом чи ні. В порядку, який стосується оскарження "рішень, дій, бездіяльності органів державної влади та їх посадових осіб", виникає питання саме про "рішення", а не "довідку". Також відсутність викладу мотивації є суттєвою проблемою. В результаті при розгляду позовів суди зобов'язують медико-соціальні експертні комісії надати відповідь, зобов'язати вчинити певні дії, розглянути і надати письмове рішення по суті спору (присвоєння певної групи інвалідності) тощо.
Таким чином, у п.24 Положення про медико-соціальну експертизу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317 потрібно внести зміни, які стосуються передбачення процедур оформлення та надання заявнику рішень медико-соціальних комісій, надання мотивації прийнятого рішення.
2. Визначення правових підстав для виконання своїх функцій Центральною медико-соціальною експертною комісією Міністерства охорони здоров'я (далі по тексту – МОЗ), в тому числі повторного огляду осіб, які оскаржують рішення МСЕК нижчих рівнів, перевірки якості розробки ними індивідуальних програм реабілітації, здійснення атестації лікарів, що входять до складу комісій.
Утворення, реорганізація та ліквідація Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, Кримської республіканської, обласних, центральних міських, міських, міжрайонних, районних медико-соціальних експертних комісій та призначення і звільнення їх керівників визначається Положенням про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ та Положенням про Кримський республіканський, обласний, Київський та Севастопольський міський центр (бюро) медико-соціальної експертизи, які затверджуються МОЗ.
Однак на даний Типове Положення не розроблене, відповідно до повідомлення Відділу медико-соціальної експертизи Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги Міністерства охорони здоров'я України проект Типового Положення про Кримський республіканський, обласний, Київський та Севастопольський міський центр (бюро) медико-соціальної експертизи розроблено Українським державним науково-дослідним інститутом медико-соціальних проблем інвалідності і зараз погоджується структурними підрозділами МОЗ. Як повідомляє Міністерство на запит ГО "Центр громадської адвокатури" №16.10-31 від 19.03.2013р. затримка затвердження зазначеного нормативного документу пов'язана із черговим внесенням змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317 відповідно до доручення уряду, обумовленого ратифікацією Верховною радою України Конвенції про права інвалідів.
Таким чином, необхідним є прийняття Положенням про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ та Положенням про Кримський республіканський, обласний, Київський та Севастопольський міський центр (бюро) медико-соціальної експертизи.
3.Передбачення процедур за заявою особи виправлення описок у довідках, які видаються інвалідам за результатами експертизи без необхідності звернення до суду у разі неповного зазначення відомостей про особу, описок у прізвищах, іменах, по батькові.
За наявності певних описок у довідках медико-соціальної експертної комісії громадянам доводиться ініціювати судовий процес в окремому провадженні щодо їхнього виправлення та підтвердження певного юридичного факту. Оскільки довідки медико-соціальних комісій (далі по тексту – МСЕК) та інформація, яка міститься в них, впливають на призначення різних видів соціальних допомог та інші питання соціального захисту, проходження судової процедури стає неминучим.
Суди задовольняють позови, проте на судовий процес через неточності, допущені комісіями, доводиться громадянам витрачати ресурси (час розгляду справи, відвідування судових засідань, витрати на складання процесуальних документів).
У зв'язку із цим пункт 13 Положення про медико-соціальну експертизу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317 доповнити абзацом, де передбачити право МСЕК вносити за заявою особи, щодо якої видано довідку, зміни, які стосуються описок щодо особистих даних інваліда: прізвища, ім'я, по батькові, дати народження; характеру огляду (первинний або повторний), номер акту огляду МСЕК на підставі якого видається довідка.
4. Передбачення можливості у разі відмови лікарсько-консультативної комісії (далі по тексту – ЛКК) звертатись заявникам самостійно до медико-соціальних експертних комісій.
П.3 Положення про медико-соціальну експертизу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317 передбачає, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.
П.17 Положення про медико-соціальну експертизу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317 передбачає, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
П.18 Положення про медико-соціальну експертизу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317 передбачає, що відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я.
Тільки за направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я та після проведення повного обстеження, громадянин може звернутися до медико-соціальної експертизи для встановлення інвалідності.
Проте, у Російській Федерації громадянин може бути направлений на медико-соціальну експертизу організацією, що надає лікувально-профілактичну допомогу, органом, що здійснює пенсійне забезпечення та органом соціального захисту населення. У разі якщо ці установи відмовили громадянину у направленні на медико-соціальну експертизу, йому видається довідка, на підставі якої громадянин (або його законний представник) має право звернутися до бюро медико-соціальної експертизи самостійно. Також в Польщі існує практика особистого звернення (без жодного направлення) до відповідних органів з клопотанням про прийняття рішення щодо встановлення інвалідності. Подібна ситуація щодо звернення для встановлення інвалідності існує також і в Німеччині.
У зв'язку з цим до п.3 Положення про медико-соціальну експертизу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317 доповнити змінами такого характеру: у разі відмови лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я у направленні на МСЕК особі видаються всі медичні документи і вона має право звернутися до МСЕК самостійно.
5. Вирішення проблем із визначенням професій, де особа може чи не може працювати (через визначення у рішенні переліку професій, де особа із обмеженими можливостями не може працювати, а не навпаки).
Відповідно до п.31 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №157/о "Акт №__ огляду медико-соціальною експертною комісією" затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2013р. №577, яка визначає порядок заповнення акту огляду, у підпункті 30.1 пункту 30 зазначається показання та протипоказання до умов праці, а також орієнтовні види праці, робіт чи професії, які доступні інваліду за станом здоров'я.
У формулярі не можливо розписати всі професії, де особа може працювати.
Проблема працевлаштування осіб із обмеженими можливостями залишається не вирішеною. В Україні близько 2,5 млн. осіб з обмеженими можливостями, і лише 261 тис. осіб, а саме 10% з них працюють.
Очевидним є те, що головною метою МСЕ є не тільки надати особі інвалідність, а й подальша її реабілітація, щоб особи з обмеженими можливостями могли на рівні з іншими працювати і були соціально затребуваними. І велику роль в даному питанні відіграє працевлаштування інваліда, що дає йому змогу розвиватися в професійному плані та відчувати себе повноцінною людиною, незважаючи на фізичні недоліки.
Отож, п.31 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №157/о "Акт №__ огляду медико-соціальною експертною комісією" затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2013р. №577 викласти у наступній редакції: "у підпункті 30.1 пункту 30 зазначається показання та протипоказання до умов праці, а також орієнтовні види праці, робіт чи професії, які не доступні інваліду за станом здоров'я".
6. Визначення, за яких умов особа отримує безтермінову групу інвалідності.
П.22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317, передбачає, що особам, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду у разі наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку, анатомічних дефектів, стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у місці проживання інваліда, а також інвалідам, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного вік.
З вищезазначеного переліку лише остання підстава беззаперечно застосовується медико-соціальними експертними комісіями для встановлення інвалідності по життєво. Це породжує невдоволення багатьох інвалідів, які не знаючи вищезазначених правових положень щодо порядку та підстав проходження переогляду, змушені впродовж багатьох років проходити переогляд ще раз і ще раз.
Отож, в п.22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317 прописати вичерпний перелік підстав коли група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду.
7. Визначення, що медико-соціальні експертні комісії є розпорядниками публічної інформації та надають інформацію за запитами у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Навіть після прийняття Закону України "Про доступ до публічної інформації" ситуація із прозорістю у діяльності МСЕК не покращилась. Дуже часто МСЕК себе взагалі не розглядають суб'єктом, на якого поширюється дія норм цього Закону.
Центром громадської адвокатури були надіслані запити до обласних Центрів МСЕ про отримання інформації відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Однак не всі Центри МСЕ дотрималися вимог закону і не надали відповіді на запити. Внаслідок цього, Центр громадської адвокатури оскаржував в суді їх бездіяльність.
Так, Дніпропетровський окружний адміністративний суд 21 березня 2012 року прийняв постанову по справі №2а/0470/2992/12, якою задовольнив адміністративний позов ГО "Центр громадської адвокатури" до Комунального закладу "Обласний центр Медико-соціальної експертизи" про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання надати відповідь. Суд зазначив, що інформація, яка була предметом інформаційного запиту позивача, є такою, що створена в процесі виконання суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, оскільки згідно "Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007р. №757 індивідуальні програми для інвалідів розробляються медико-соціальною комісією та лікарсько-консультативною комісією.
Запорізький окружний адміністративний суд 12 березня 2012 року прийняв ухвалу по справі №0870/2195/12, якою відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Громадської організації "Центр громадської адвокатури" до Комунального медичного закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Запорізької обласної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання надати відповідь. В ухвалі суд зазначив, що Комунальний медичний заклад "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Запорізької обласної ради не є суб'єктом владних повноважень.
Як бачимо, тут знову присутня проблема розуміння статусу та природи медико-соціальних експертних комісій, який повинен бути чітко вказаний у законодавстві. Також очевидним є виконання МСЕК вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації", в тому числі в частині інформування через веб-сайти та іншими способами, в тому числі використання для інформування інформаційних стендів, літератури тощо.
Таким чином, для уникнення проблем із доступом до публічної інформації та прозорості діяльності медико-соціальних комісій необхідним є внесення змін до загальних положень Положення про медико-соціальну експертизу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317 доповнити пунктом 10 і викласти в такій редакції "медико-соціальні експертні комісії є суб'єктом владних повноважень і розпорядниками публічної інформації".
8.Дозволити видавати акт огляду комісії на руки особі, яку визнано інвалідом, або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності.
Відповідно до п.24 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317, видача особі, яку визнано інвалідом або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, виписки з акта огляду комісії на руки забороняється. Даний пункт був внесений Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012р. №485 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317".
Однак дана норма є незрозумілою, в результаті чого порушує права осіб з обмеженими можливостями. В акті вносяться дані про стан здоров'я особи, особисті дані (прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, стать), місце проживання, житлово-побутові умови, склад сім'ї, мета огляду, відомості про соціальний стан хворого, його освіта, основна професія, ким працює, середньомісячна зарплата та розмір пенсії, зазначається місце роботи, вид, час та характер пересування хворого від дому та місця роботи, результати експертного огляду хворого, дані об'єктивного обстеження, зазначається основний та супутній діагноз хворого, показання та протипоказання до умов праці, а також орієнтовні види праці, робіт чи професій, які доступні інваліду за станом здоров'я, зазначається потреба в навчанні, перекваліфікації, забезпечення засобами пересування, потреба у направленні на відновне санітарно-курортне лікування, причина інвалідності та інше. Відповідно до ст.39 Закону України "Про основи медичного законодавства" Пацієнт, який досяг повноліття, має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров'я.
Отож, необхідним є внесення змін до Положення про медико-соціальну експертизу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. №1317, а саме виключення абзацу 3 пункту 24, яка передбачає: "видача особі, яку визнано інвалідом або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, виписки з акта огляду комісії на руки забороняється".
9. Розширити перелік порушень функцій організму людини, які передбачені в Інструкції про встановлення груп інвалідності, що затверджена Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 07.04.2004р. №183.
Інструкцією про встановлення груп інвалідності затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011р. №561 встановлений перелік захворювань, дефектів, необоротних морфологічних станів, порушень функцій органів та систем організму, при яких група інвалідності встановлюється без строку переогляду. Щодо даного переліку, то тут можуть виникати проблеми, оскільки він є вичерпним, а захворювань набагато більше, ніж перелічені в даній Інструкції.
Крім того, в Інструкцію про встановлення груп інвалідності, затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011р. №561, прописати вичерпний перелік підстав, коли група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду.
10. Переглянути підходи до комплексу реабілітаційних заходів для осіб з обмеженими можливостями залежно від захворювань, зробити їх більш пристосованими для потреб інвалідів.
Необхідним є встановлення зв'язку комплексу реабілітаційних заходів залежно від захворювання та перегляду програми залежно від новітніх технологій.
Таким чином, необхідним є переглянути за участю експертів, представників громадських неурядових організацій, реабілітаційних установ, іноземного досвіду, новітніх технологій Державну типову програму реабілітації інвалідів (затверджена Постановою від 8 грудня 2006р. №1686).
11.Посилити доступ до інформації про діяльність медико-соціальних комісій через веб-сайти, інформаційні стенди.
Підвищення прозорості діяльності медико-соціальних комісій, посилення інформування про повноваження, порядок реалізації медико-соціальної експертизи, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності потребує визначення у законодавчих актах відповідного обов'язку.
Таким чином, підпункт 3 пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317 потрібно доповнити положенням наступного змісту "Інформація про повноваження медико-соціальних експертних комісій, порядок реалізації медико-соціальної експертизи, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності комісій розміщається у разі наявності на веб-сайтах комісій, веб-сайтах Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласної (міської) держадміністрації.
У приміщеннях, де знаходяться медико-соціальні експертні комісії, лікарсько-консультативні комісії розміщаються інформаційні стенди із інформацією про повноваження комісій, порядок реалізації медико-соціальної експертизи, місцезнаходження комісій, контактні телефони, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності комісій, контакти гарячої лінії Міністерства охорони здоров'я щодо медико-соціальної експертизи".

Інформаційні умови для реалізації медико-соціальної експертизи
1.Покращення правової обізнаності громадян шляхом проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи медико-соціальними експертними комісіями, неурядовими організаціями та засобами масової інформації.
Правову обізнаність слід покращувати шляхом проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи для громадян медико-соціальними експертними комісіями, неурядовими організаціями та засобами масової інформації і посилити публічність (відкритість) діяльності медико-соціальних експертних комісій шляхом оприлюднення інформації про їх діяльність на офіційних веб-сайтах органів державної влади, яким підпорядковуються медико-соціальні експертні комісії, на інформаційних стендах, у місцевих та загальнодержавних засобах масової інформації.
Медико-соціальні експертні комісії практично не інформують громадськість про свою діяльність, про порядок проходження медико-соціальної експертизи, не здійснюють роз'яснювальної роботи серед населення. Виникають навіть випадки, коли особа не знає з чого починати та куди звертатися для того щоб була призначена група інвалідності. Ця інформація є відсутня як в інтернет ресурсах, так і в інших засобах масової інформації. Дані обов'язки передбачені "Положенням про медико-соціальну експертизу", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317, де зазначено, що медико-соціальні експертні комісії повинні інформувати органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, профспілкові органи та громадськість про рівень інвалідності, її причини, заходи медико-соціальної реабілітації. Також на медико-соціальні експертні комісії покладається обов'язок проводити серед населення роз'яснювальну роботу з питань медико-соціальної експертизи. Проте, цей обов'язок в подальшому не конкретизується в Положенні. Єдиним засобом просвітницької роботи медико-соціальних експертних комісій є деякі інформаційні стенди в приміщеннях окремих медико-соціальних експертних комісій, на яких міститься певний мінімум інформації, необхідний для особи, що збирається проходити медико-соціальну експертизу. Оскільки інформація на стендах зазвичай є недостатньою і застарілою.
Дана норма Положення має значно ширший зміст. А саме роз'яснювальна робота серед населення повинна включати інформування населення про діяльність медико-соціальних експертних косій, про їх склад, роботу, можливості оскарження. Крім того громадяни повинні знати свої право та можливості при проходженні даної процедури. Також слід чітко розмежовувати для громадян де компетенція медико-соціальних експертних комісій, а де лікарсько-консультаційних, які направляють особу на проходження МСЕК та готують всі відповідні документи, оскільки, як виявилось громадянам практично не відома така інформація, і часто бувають випадки коли лікарсько-консультаційна комісія подала на МСЕК не правильно підготовані документи, або не всі необхідні для встановлення інвалідності документи і особі доводиться проходити додаткові огляди і виробляти додаткові документи. Звичайно винною в даному випадку є медико-соціальна експертна комісія, яка вимагає від громадянина додаткові відомості. Однак, відповідно до даного Положення відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я.
Проводити таку роз'яснювальну та інформаційну роботу потрібно серед всього загалу, а не лише серед громадян, які вже прийшли до МСЕК для встановлення інвалідності або проходження чергового огляду.
Таким чином, комплекс покращення правової обізнаності громадян у сфері медико-соціальної експертизи повинен включати:
– нформування про повноваження, місце розташування, інші контакти, порядок дій, документи, які необхідно подавати щодо медико-соціальної експертизи, порядок оскарження рішення, дій, бездіяльності комісій на доступних офіційних веб-сайтах МСЕ або ж органів державної влади, яким вони підпорядковані.
2.Підвищення ролі засобів масової інформації у висвітленні проблем, які стосуються взаємовідносин громадян і медико-соціальних експертних комісій.
Варто відзначити, що всі вище перелічені питання не висвітлюються у засобах масової інформації, відсутні коментарі, журналістські розслідування тощо. Тобто існує інформаційний вакуум щодо поширення відомостей про проблеми, пов'язані з діяльністю медико-соціальних експертних комісій та процесом реабілітації.
Питання в тому – чому має місце така ситуація, чому засоби масової інформації не заінтересовані у піднятті проблем, які накопичилися в цій сфері.
Вузькоспеціалізовані видання (наприклад, всеукраїнський часопис для інвалідів "Благовіст") періодично публікують статті з даних проблем. Проте інші ЗМІ, в тому числі веб-ресурси, практично не висвітлюють дану проблематику. Хоча, як бачимо, проблем у цій сфері є більш, ніж достатньо, і за умови висвітлення їх у пресі, надання їм публічності, розголосу, зосередження уваги на певній проблемі, вирішення багатьох з не забарилося б.
Можливо преса не знає про ці проблеми, а, можливо, просто не цікаво їх висвітлювати. Однак після комунікації з представниками медіа, було встановлено, що інтерес до опису цих проблем є, проте немає обізнаності з проблемними питаннями, які в принципі виникають під час проходження медико-соціальної експертизи та подальшої реабілітації інвалідів.
Варто відзначити, що про всі ці проблеми знають представники медико-соціальних експертних комісій, представники органів влади (сфера охорони здоров'я), представники інвалідських організацій. Водночас вони теж не відзначаються активністю в поширенні цих відомостей через засоби масової інформації.
Тобто спостерігається загальна пасивність в поширенні інформації про медико-соціальну експертизу, про проблеми, які існують на практиці та пов'язані з нею.
Таку пасивність слід долати, оскільки суспільство залишається непоінформованим про те, що відбувається у сфері діяльності медико-соціальних експертних комісій.
Таким чином, підвищення інформування про діяльність МСЕК, стан інвалідності та реабілітації можливий через підготовку та поширення інформаційних повідомлень. Такі можуть подаватись у засоби масової інформації у місцевості знаходження МСЕК, розміщатись на безкоштовних інформаційних ресурсах (у тому числі громадських).
3.Підвищення ролі суду у захисті прав громадян у взаємовідносинах громадян і медико-соціальних експертних комісій, підтримка успішних справ захисту порушених прав та забезпечення можливості незалежної експертизи. Врахування результатів моніторингу судової практики та її підходів до вирішення проблем застосування законодавства.
Аналіз судової практики на сьогодні враховується при визначенні проблем застосування законодавства в тій чи іншій сфері.
Аналіз судових рішень, предметів позовів та ситуацій, які змушувати громадян та їхніх представників звертатись до судового захисту, дозволяє виявити проблеми у законодавчому регулюванні, практиці застосування законодавства, вказати на певні пов'язані з ними типові перешкоди у реалізації та захисті їхніх прав та інтересів.
Зацікавленими у цьому є і громадські неурядові організації, які власними зусиллями та за підтримки грантодавців здійснюють таке узагальнення та оприлюднюють результати, висновки моніторингу.
Таким чином, необхідним є здійснювати системне узагальнення судової практики та враховувати у покращенні законодавчих умов та застосування законодавства її результати.
4.Забезпечити наявність інформаційних стендів із інформацією для громадян.
Найбільш поширеним засобом просвітницької роботи медико-соціальних експертних комісій є деякі інформаційні стенди в приміщеннях окремих медико-соціальних експертних комісій, на яких міститься певний мінімум інформації, необхідний для особи, що збирається проходити медико-соціальну експертизу. Цього мінімуму для громадян є недостатньо.
Таким чином, інформування (мінімальне) у приміщеннях МСЕК та ЛКК повинно включати:
– Розміщення у приміщеннях, де знаходяться медико-соціальні комісії, інформаційних стендів із інформацією про повноваження, порядок дій комісій, документи, які потрібно подавати на експертизу, порядок оскарження рішення, дій, бездіяльності комісій.
– Розміщення у приміщеннях, в яких знаходяться ЛКК, інформаційних стендів із інформацією про повноваження, порядок дій комісій, документи, які потрібно подавати на експертизу, порядок оскарження рішення, дій, бездіяльності ЛКК та МСЕК.
– Також доцільним було б підготовка інформаційних матеріалів для безкоштовного поширення серед цільової групи у приміщеннях, де знаходяться МСЕК та ЛКК.
5.Створити безкоштовну "гарячу телефонну лінію" для усіх телефонних мереж стосовно діяльності МСЕК та здійснення медико-соціальної експертизи.
Створення гарячої телефонної лінії сприятиме швидкому реагуванню щодо проблем та порушень прав осіб із обмеженими можливостями у сфері медико-соціальної експертизи та реабілітації. Також вона сприятиме збору проблем реалізації експертизи у різних регіонах, типових проблем її реалізації для швидкого вирішення та системного моніторингу.

Залучення громадськості
1.Залучати експертів з питань реабілітації із громадських неурядових організацій для формування програм реабілітації та максимального врахування потреб осіб із обмеженими можливостями. Сприяти розробці регіональних програм соціальних послуг для осіб із обмеженими можливостями, надавачами яких є інститути громадянського суспільства.
На сьогодні працюють в Україні громадські неурядові організації інвалідів, які надають соціальні та реабілітаційні послуги із обмеженими можливостями.
Вони, окрім того, об'єднують цю цільову групу та досліджують її потреби у отриманні соціальних послуг та реабілітації.
Очевидним є те, що вони мають певний досвід та знання, напрацьовані результати досліджень та матеріали, які дозволяють більш ефективно визначати комплекс реабілітаційних заходів.
Окрім того, програми соціальних послуг та покращення статусу осіб із обмеженими можливостями, які приймаються на регіональному рівні, приймаються переважно за відсутності консультацій із громадськістю і представниками медико-соціальних комісій. В результаті відсутнє досягнення ефективності таких програм, тому що первинно потреби цільової групи закладені такі, що не відповідають реальній ситуації.
В зв'язку із цим, необхідним є залучення у питаннях реабілітації представників громадських неурядових організацій інвалідів. Залучення представників медико-соціальних комісій до консультацій з підготовки проектів регіональних програм соціальних послуг особам із обмеженими можливостями з метою максимального врахування потреб такої цільової групи.
2.Проводити не менш як щороку громадське обговорення, організоване МОЗ, за участю представників громадських організацій інвалідів, інших зацікавлених інститутів громадянського суспільства, експертів щодо питань медико-соціальної експертизи та реабілітації. Налагодження співпраці із громадськими правозахисними приймальнями, громадськими приймальнями організацій інвалідів щодо стану дотримання прав осіб із обмеженими можливостями в цій сфері.
Відчутним є брак інформації для участі інститутів громадянського суспільства, експертів, фахівців щодо діяльності МОЗ, його територіальних підрозділів, самих МСЕК у сфері реалізації медико-соціальної експертизи.
Також консультації проводяться переважно тільки у формі електронних консультацій щодо підготовлених проектів змін до чинних нормативно-правових актів у сфері експертизи, розміщення для консультацій цих проектів актів.
Органи державної влади шукають механізми вирішення проблем, а також зацікавлені у моніторингу питань реалізації експертизи, підготовки пропозицій покращення ситуації. Рішенням Колегії МОЗ України від 02.11.2012 р. №1 "Про стан надання медико-соціальної експертної та реабілітаційної допомоги населенню України" визнано, що стан надання медико-соціальної експертної та реабілітаційної допомоги населенню України є недосконалим та потребує подальшого реформування і системного інтегрованого підходу. Також передбачено ряд доручень різним суб'єктам щодо пошуку та розробки шляхів вирішення проблем, і у зв'язку з цим долучення до цього процесу результатів громадського моніторингу та роботи громадських експертів є актуальним та потрібним.
Зі свого боку, громадські неурядові організації самостійно проводять публічні заходи і обговорення, спрямовані на вироблення пропозицій щодо покращення ситуації в цій сфері. На таких заходах присутні і представники регіональних медико-соціальних комісій.
Об'єднання зусиль та обговорення проблем за участю фахівців органів державної влади та експертів, інститутів громадянського суспільства сприятиме відкритій та конструктивній дискусії, що сприятиме обговоренню стану та пропозицій.
Таким чином, пропонується проводити не менш як щороку громадське обговорення, організоване МОЗ, за участю представників громадських організацій інвалідів, правозахисних організацій, інших зацікавлених інститутів громадянського суспільства, експертів щодо питань медико-соціальної експертизи та реабілітації.
3.Налагодження співпраці із громадськими організаціями інвалідів, які мають власні медіа, для покращення інформування цільової групи.
Громадські неурядові організації інвалідів можуть стати хорошими партнерами у поширенні інформації про діяльність медико-соціальних комісій та порядок здійснення експертизи, донесенні такої інформації до осіб із обмеженими можливостями.
Таким чином, важливим є налагодити співпрацю із засобами масової інформації, які готуються і поширюються громадськими організаціями інвалідів, через системне поширення інформації про експертизу.
4.Налагодження співпраці із правозахисними громадськими організаціями в наданні правової допомоги цільовим групам, а також правовими центрами первинної безкоштовної правової допомоги.
Громадські неурядові організації із правозахисним спрямуванням підтримують приймальні, що надають правову допомогу різним соціально вразливим групам, у тому числі особам із інвалідністю.
Налагодження співпраці із такими організаціями сприятиме обміну інформацією, також у таких організацій є чимало корисних інформаційно-правових матеріалів, працюють юристи, які надають консультації та правовий супровід.
Також відповідно до Закону України "Про безкоштовну правову допомогу" органи місцевого самоврядування із залученням юридичних осіб приватного права (у тому числі інститутів громадянського суспільства) чи інших суб'єктів у галузі права, чи через створення спеціалізованої установи можуть забезпечувати надання безкоштовної первинної правової допомоги населенню.
Отож, корисним є з'ясування у регіоні наявність інститутів громадянського суспільства, спеціалізованих установ, інших суб'єктів, які надають первинну безкоштовну правову допомогу населенню для налагодження співпраці в інформуванні та консультуванні осіб, які звертаються до комісій та мають труднощі в застосуванні законодавства про медико-соціальну експертизу.
 
Організаційні умови для здійснення медико-соціальної експертизи
1.Посилити доступність закладів, де функціонують медико-соціальні експертні комісії, для вільного доступу до них осіб з обмеженими фізичними можливостями ("універсальний дизайн").
Медико-соціальні експертні комісії проводять огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем тимчасового проживання у закладах соціального захисту для бездомних громадян та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.
У разі коли особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може з'явитися до комісії за станом здоров'я згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу, огляд проводиться вдома, у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для інвалідів та людей похилого віку, установах тимчасового проживання у закладах соціального захисту для бездомних громадян та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, або в стаціонарі, де вона перебуває на лікуванні. В окремих випадках, зокрема, коли особа, що звертається для встановлення інвалідності, проживає у віддаленій, важкодоступній місцевості, члени комісії можуть приймати рішення за її згодою заочно на підставі поданих документів.
Варто зазначити, що на практиці нерідко виникають проблеми із застосуванням вищезазначеного положення. Зокрема, першою проблемою є відсутність фінансування з боку держави на проведення виїзних оглядів, а саме не виділяються кошти на пальне для автомобільного транспорту, відсутність такого транспорту загалом тощо.
Іншою проблемою є відсутність належного доступу для інвалідів (інвалідів-візочників, інвалідів з іншими фізичними вадами) до приміщень, в яких діють медико-соціальні експертні комісії. Зокрема, зазвичай вони знаходяться на другому-третьому поверсі лікарень (інших медичних закладів), в яких немає ліфтів або є ліфт, в який інвалідський візок не поміститься, а круті сходи є зовсім не пристосовані для підняття по них інвалідів.
Зрештою, як добратися до кабінету МСЕК в приміщенні лікарні стає ще більшою проблемою, ніж добратися до самої лікарні по місту чи з іншого населеного пункту. Крім того, зазвичай в лікарнях відсутній спеціальний персонал, який би допомагав інвалідам добратися до відповідного кабінету. Варто згадати і про всі пороги, двері та інші місця входу в лікарні, які є зовсім не пристосованими для доступу інвалідів до лікарень.
До прикладу Житомирській обласний Центр медико-соціальної експертизи розташований на двох поверхах трьохповерхового будинку. Пандусом, ліфтом, табличками з шрифтом Брайля не обладнаний. Є кнопка виклику в робочому стані. Така сама ситуація, в Дніпропетровському обласному МСЕК та ряді інших. Однак, наявність кнопки виклику на вході до будівель в яких знаходиться МСЕК не є належним доступом осіб з обмеженими можливостями до даних приміщень.
Крім того у Волинській області із 9-ти МСЕК 7 МСЕК розташовані на 1-му поверсі будівель, обладнані пандусами та кнопками виклику, по одній МСЕК, відповідно на 2-му та 3-му поверхах будівлі без ліфта. В даному випадку виникає цілком логічне запитання про те, як людині з обмеженими можливостями (наприклад особі на візку) дістатися на 2-ий та 3-ій поверх.
На даний час існує поняття "універсального дизайну" (універсальне проектування) який застосовується при проектуванні приміщень, та явно відрізняється від "проектування для інвалідів". Це концепція, яка виходить за рамки питання доступності та пристосованості будівель, охоплюючи також соціальні, культурні, економічні питання, і максимально сприятиме об'єднанню людей, що мають і не мають певні функціональні обмеження. Універсальне проектування охоплює будь-яку ділянку будівлі, доступ до якої може мати кожна людина. Наприклад, стандартні, але ширші двері виявляться зручними, як для людини в інвалідній колясці, так і для особи що несе в руках валізи; відсутність сходинок або порогів біля входу зробить будівлю, пристосованою як для людини з порушенням опорно-рухового апарату, так і для людей з дитячою коляскою або транспортним візком.
У 1997 році групою до складу якої входили архітектори, дизайнери товарів, інженери та дослідники дизайну оточуючого середовища були розроблені принципи універсального дизайну, а саме: рівноправне використання, гнучкість у користуванні, просте та зручне використання, сприйняття інформації незалежно від сенсорних можливостей користувачів, припустимість помилок, низький рівень фізичних зусиль та принцип наявність необхідного розміру і простору при підході, під'їзді та різноманітних маніпуляціях незважаючи на антропометричні характеристики, стан та мобільність користувача.
Таким чином, приміщення, в яких знаходяться медико-соціальні експертні комісії, повинні бути доступними для осіб з обмеженими можливостями, а при проектуванні нових будівель для центрів МСЕ потрібно враховувати норми та принципи "універсального дизайну".
2.Передбачити і проводити навчання для представників комісій з питань реалізації медико-соціальної експертизи.
Чимало проблем у реалізації медико-соціальної експертизи лежить у площині вдосконалення роботи комісій. До прикладу, мінімізація описок у довідках, які видаються інвалідам. Безперечно, що певні перевірки, моніторинг роботи, попередження можуть сприяти покращенню.
Проведення навчання для представників комісій з питань реалізації медико-соціальної експертизи є необхідним для того, щоб роз'яснити представникам комісій порядок, передбачений чинним законодавством, з'ясувати проблеми застосування законодавства та уникнути проблем у відносинах із цільовою групою.
3.Приділення належної уваги до складання індивідуальних програм реабілітації інвалідів, для чого потрібне дослідження стану формування таких програм, причин їхньої неефективності.
З проходженням медико-соціальної експертизи також тісно пов'язаний процес наступної реабілітації інваліда. Варто відзначити, що саме медико-соціальні експертні комісії відіграють дуже важливу роль в цьому процесі. Насамперед від їх професійності залежить перебіг реабілітаційного процесу для інваліда. Звичайно, не слід забувати і про можливості самого інваліда, проте реабілітація – це процес, в якому повинні активно діяти як інваліди, так і представники медико-соціальних експертних комісій.
Необхідно звернути увагу на те, що існують певні труднощі щодо практичної реалізації законодавчих положень. Ще у 2005 році Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про реабілітацію інвалідів". Однак, які положення містяться в даному акті і які переваги надає він особам неповносправним, ще й досі багато хто з цих осіб не знає. Загалом реабілітація інвалідів – це система медичних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудових заходів, спрямованих на надання особам допомоги у відновленні та компенсації порушених або втрачених функцій організму, усуненні обмежень їх життєдіяльності для досягнення і підтримання соціальної і матеріальної незалежності, трудової адаптації та інтеграції в суспільство. Реабілітація інвалідів включає в себе: медичну, професійну, соціальну реабілітацію.
Слід відзначити, що відповідно до Положення медико-соціальну експертизу на всі медико-соціальні експертні комісії покладається багато обов'язків, пов'язаних із реабілітацією. Медико-соціальна експертна комісія повинна видавати особі, яку визнано інвалідом або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації.
Проте на практиці їх складення буває формальним. Для забезпечення системного підходу до організації реабілітації, послідовності і наступності в проведенні багатопрофільних реабілітаційних заходів, запровадження державних реабілітаційних стандартів і установлення контролю за якістю реабілітаційних послуг Кабінетом Міністрів України була прийнята Державна типова програма реабілітації інвалідів. Програма виконується шляхом складення індивідуальних програм реабілітації для інвалідів медико-соціальними експертними комісіями, для дітей-інвалідів – лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів. Обсяг реабілітаційних послуг, що надаються за індивідуальною програмою реабілітації інваліда та дитини-інваліда, не може бути менший від передбаченого Програмою.
Реабілітаційні послуги повинні надаватися інвалідам, дітям-інвалідам в установах і закладах системи реабілітації інвалідів. Крім того, держава повинна забезпечити розробку, виробництво, закупівлю технічних та інших засобів реабілітації, спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення для соціальної адаптації, повинна створювати умови для полегшення умов праці і побуту, спілкування інвалідів, дітей-інвалідів.
Фактично, індивідуальна програма реабілітації інваліда – це комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, строків реабілітаційних заходів з визначенням порядку, місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей інваліда та дитини-інваліда.
Індивідуальна програма реабілітації є обов'язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, установами, організаціями, в яких працює або перебуває інвалід, дитина-інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності. Індивідуальна програма реабілітації має для інваліда, дитини-інваліда рекомендаційний характер. Це означає, що інвалід або законний представник дитини-інваліда має право відмовитися від будь-якого виду, форми та обсягу реабілітаційних заходів, передбачених його індивідуальною програмою реабілітації, або від усієї програми в цілому. Особа самостійно вирішує питання про вибір та забезпечення конкретними засобами чи послугами реабілітації, включаючи засоби пересування, вироби медичного призначення, друковані видання зі спеціальним шрифтом, звукопідсилювальну апаратуру, санаторно-курортне лікування тощо в межах його індивідуальної програми реабілітації.
Слід звернути увагу на те, що індивідуальна програма розробляється за участю інваліда чи законного представника дитини-інваліда фахівцями МСЕК або ЛКК із залученням у разі потреби спеціалістів закладів охорони здоров'я, органів соціального захисту, державної служби зайнятості, органів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального захисту інвалідів та інших органів, які провадять діяльність у сфері реабілітації інвалідів.
Фінансування реабілітаційних заходів індивідуальної програми здійснюється за рахунок коштів, передбачених у державному та місцевих бюджетах на цю мету, та інших джерел. Проте, як вже неодноразово зазначалося, коштів на таке фінансування фактично немає, тобто всі органи влади, інші установи, які залучені до процесу реабілітації, часто не можуть виконувати вказівки медико-соціальної експертної комісії через відсутність коштів.
Хоча судова практика стає на захист прав громадян, якщо не виконується індивідуальна програма реабілітації.
Належно складено програма реабілітації дозволяє отримати фінансування на її реалізацію.
Таким чином, необхідним є посилити контроль та моніторинг за формуванням програм реабілітації медико-соціальними комісіями, комплексу заходів, що відповідає потребам конкретної особи із обмеженими можливостями.
4.Оптимізувати фінансування з державного бюджету витрат, пов'язаних з реабілітацією інвалідів.
Очевидним є те, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування не особливо зацікавлені у виставленні пріоритетів саме у реабілітації осіб із обмеженими можливостями. Пов'язане це питання із тим, що не достатнім є фінансування із бюджету заходів, спрямованих на покращення реалізації медико-соціальної експертизи, а особливо реабілітаційних заходів.
Певні кошти передбачені в бюджеті на заходи реабілітації інвалідів, створення відповідних реабілітаційних центрів. З одного боку суми є немалими, проте за свідченнями представників громадських організацій інвалідів неповносправні не відчувають покращення щодо здійснення індивідуальної реабілітації впродовж останніх років. Видається, що закладені в бюджеті кошти йдуть на підтримку функціонування реабілітаційних центрів. Водночас окремим рядком також фінансується забезпечення окремих категорій населення України технічними та іншими засобами реабілітації. Проте, якщо розділити цю суму на кількість адміністративно-територіальних одиниць України то сума виявляється невеликою.