5 лютого 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про пробацію”.
Цей Закон ставить за мету впровадження в Україні пробації як системи наглядових та соціально-виховних заходів, які застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до осіб, які притягаються або яких притягнуто до кримінальної відповідальності.
Законом передбачається перейменування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, у центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.
Новелою закону є те, що однією із функцій органів пробації має складання досудових доповідей, тобто письмове забезпечення суду інформацією, що характеризуватиме особу, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Досудова доповідь має містити соціально-психологічну характеристику, оцінку ризику вчинення повторного кримінального  правопорушення, висновок щодо можливості виправлення правопорушника без обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.
Окрім цього, Законом передбачається, що однією із функцій органів пробації, яку здійснює нагляду та проведення з клієнтами пробації соціально-виховної роботи. Ця робота має проводиться за індивідуальним планом з урахуванням оцінки ризиків вчинення клієнтом пробації нових кримінальних правопорушень та передбачатиме диференційований підхід при наданні консультативної, психологічної та інших видів допомоги, сприятиме працевлаштуванню, залученню до навчання, участі у виховних заходах та соціально корисній діяльності.
До наглядової пробації можна віднести функції кримінально-виконавчої інспекції, яка відповідно до статті 10 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” виконує покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт та здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.
Законом встановлюється, що органи пробації під час наглядової пробації мають реалізовувати пробаційні програми, що призначатимуться за рішенням суду та передбачатимуть комплекс заходів, спрямований на корекцію соціальної поведінки або її окремих проявів, формування соціально сприятливих змін особистості клієнта пробації, які можливо об’єктивно перевірити.
Одним з елементів пенітенціарної пробації, який нині існує у кримінально-виконавчому законодавстві, є сприяння засудженим, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, у попередньому вирішенні питань трудового і побутового влаштування після звільнення.
Законом передбачається, що органи пробації у взаємодії з установами виконання покарань, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування сприятиме засудженим, які готуються до звільнення, у визначенні місця проживання після звільнення, влаштуванні до спеціалізованих установ для звільнених, влаштуванні до закладів охорони здоров’я осіб, які потребують стаціонарної медичної допомоги, у працевлаштуванні працездатних осіб.
Закон має європейську практику залучення до роботи з клієнтами пробації волонтерів.
У даній сфері правового регулювання діють положення Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України, Кримінально-виконавчого кодексу України, Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України”, “Про міліцію”, “Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей”.

Закон України “Про пробацію”