Затверджено Наказом Міністерства освіти і науки України від 09.12.2010, №1224

ПОЛОЖЕННЯ
про спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах

 І. Загальні положення
1.1. Це Положення визначає організаційно-методичні засади навчально-виховного процесу дітей з особливими освітніми потребами у спеціальних класах загальноосвітніх навчальних закладів.
Метою створення спеціальних класів у загальноосвітніх навчальних закладах є реалізація права дітей з особливими освітніми потребами на здобуття загальної середньої освіти за місцем проживання, залучення сім’ї до участі у навчально-реабілітаційному процесі з урахуванням особливостей розвитку та потреб дитини, створення передумов для соціальної адаптації, подальшої інтеграції в суспільство дітей з особливими освітніми потребами.
1.2. Спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами  у загальноосвітніх  навчальних закладах (далі – спеціальні класи) – це окремі класи у загальноосвітніх навчальних закладах для навчання дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку, у спеціально створених умовах. Спеціальні класи можуть створюватися у загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типу і форми власності.
1.3. Спеціально створеними умовами є безперешкодний доступ до території (навчально-дослідна, фізкультурно-спортивна зони, зона відпочинку) та приміщень загальноосвітнього навчального закладу; відповідна навчально-матеріальна база (спеціальні навчальні програми, підручники, наочно-дидактичні посібники, форми, методи навчання та виховання, засоби корекції індивідуального і колективного користування) та відповідне кадрове забезпечення.
1.4. Рішення про створення спеціальних класів приймається засновниками (власниками) загальноосвітніх навчальних закладів за наявності відповідного контингенту учнів, навчально-матеріальної бази, кадрового забезпечення та погодження з відповідним органом управління освітою та органом державної санітарно-епідеміологічної служби.
1.5. Організаційну допомогу загальноосвітнім навчальним закладам у створенні  спеціальних класів, організації навчально-виховного процесу, підвищенні кваліфікаційного рівня педагогічних працівників тощо здійснюють відповідні органи управління освітою.
1.6. Консультативну допомогу щодо відкриття та комплектування спеціальних класів, змісту навчання та корекційно-розвиткової роботи з дітьми надають відповідні психолого-медико-педагогічні консультації.  
1.7. Науково-методичне забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів у частині функціонування спеціальних класів, моніторинг навчальних досягнень учнів здійснюють інститути післядипломної педагогічної освіти, районні (міські) методичні кабінети.
1.8. Медичне обслуговування учнів спеціальних класів здійснюється у встановленому законодавством порядку.
1.9. Поточні питання функціонування спеціальних класів як структурної складової навчально-виховного процесу загальноосвітніх навчальних закладів систематично вивчаються та розглядаються на засіданнях методичних об’єднань педагогічних працівників, педагогічних рад.

ІІ. Зарахування учнів та комплектування спеціальних  класів  
2.1. Зарахування дітей з особливими освітніми потребами до спеціальних класів здійснюється на підставі письмової заяви батьків або осіб, які їх замінюють, направлення відповідного органу управління освітою, висновку психолого-медико-педагогічної консультації з рекомендаціями щодо організації навчально-виховного процесу, індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда (для дитини з інвалідністю), висновку сурдолога (для дітей з порушеннями мовлення), окрім зазначених, подаються документи, передбачені для учнів загальноосвітнього навчального закладу.
2.2. Спеціальні класи комплектуються відповідно до особливостей психофізичного розвитку та навчально-пізнавальної діяльності дітей з вадами зору, слуху, опорно-рухового апарату, тяжкими порушеннями мовлення, затримкою психічного розвитку, розумовою відсталістю.
Для дітей, які мають складні вади розвитку (діти з вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату в поєднанні з розумовою відсталістю, затримкою психічного розвитку, діти з раннім дитячим аутизмом, сліпоглухі), можуть створюватися окремі класи.
2.3. Діти з особливими освітніми потребами зараховуються до спеціальних класів відповідно до медичних показань та протипоказань, визначених Положенням про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 15.09.2008 № 852, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.12.2008 за № 1219/15910.
2.4. Строк навчання та наповнюваність спеціальних класів для дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах встановлюються відповідно до Нормативів наповнюваності груп дошкільних навчальних закладів (ясел-садків) компенсуючого типу, класів спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів), груп подовженого дня і виховних груп загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів та Порядку поділу класів на групи при вивченні окремих предметів у загальноосвітніх навчальних закладах, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 20.02.2002 № 128, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.03.2002 за № 229/6517.
2.5. У разі відновлення здоров’я, досягнення стабільних успіхів у навчанні учні спеціальних класів за висновком  відповідної психолого-медико-педагогічної консультації та згодою батьків або осіб, які їх замінюють, переводяться для навчання у звичайні класи.

ІІІ. Організація навчально-виховного процесу у спеціальних класах
3.1. Навчально-виховний процес у спеціальних класах здійснюється відповідно до робочого навчального плану, складеного на основі типових навчальних планів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, затверджених Міністерством освіти і науки.
3.2. Спеціальні класи працюють за навчальними програмами, підручниками і посібниками, рекомендованими Міністерством освіти і науки для використання у спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах.
У разі необхідності та з урахуванням стану здоров’я, особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами  у спеціальних класах можуть використовуватися рекомендовані навчальні програми та підручники загальноосвітніх навчальних закладів.
3.3. У випадках, коли учні через складні  вади розвитку протягом місяця не можуть засвоїти програму з окремих предметів (рівень державного освітнього стандарту для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку), педагогічна рада загальноосвітнього навчального закладу за рекомендацією відповідної психолого-медико-педагогічної консультації приймає рішення про переведення таких учнів  на навчання за індивідуальними навчальними  планами та програмами.
Індивідуальні навчальні плани, програми розробляються вчителями за участю вчителя-дефектолога, інших педагогічних працівників,  на основі навчальних програм спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів), рекомендованих Міністерством освіти і науки України, розглядаються педагогічною радою, погоджуються батьками (особами, які їх замінюють) і затверджуються керівником навчального закладу. Навчальні досягнення таких учнів оцінюються за обсягом матеріалу, визначеного індивідуальним навчальним планом.
3.4. Навчально-виховний процес у спеціальних класах здійснюється з урахуванням контингенту учнів за змістом, формами і методами діяльності відповідного виду спеціальної школи (школи-інтернату): для дітей з вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату, тяжкими порушеннями мовлення, затримкою психічного розвитку, розумовою відсталістю.
3.5. Особливістю навчально-виховного процесу у спеціальних  класах є його корекційна спрямованість. Ефективність навчально-виховної, корекційно-розвиткової роботи досягається шляхом застосування відповідних форм і методів навчання та забезпечення учнів сучасними навчальними та реабілітаційними засобами.
3.6. Корекційно-розвиткова робота проводиться відповідно до типових навчальних планів для спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів) з урахуванням психофізичних особливостей розвитку учнів з метою корекції відхилень у їх розвитку, створення сприятливих умов для здобуття освіти відповідного рівня.
3.7. Для реалізації корекційно-розвиткової складової інваріантної частини навчального плану спеціальних класів залучаються вчителі-дефектологи,  інші спеціалісти з відповідною підготовкою.
3.8. Психолого-педагогічний супровід учнів спеціальних класів здійснюють Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи, навчально-методичні кабінети (центри) в Автономній Республіці Крим, обласні, Київський та Севастопольський міські, районні (міські) навчально-методичні кабінети (центри) психологічної служби системи освіти або методисти районних (міських) методичних кабінетів управлінь (відділів) освіти з психологічної служби спільно з педагогічними працівниками, практичними психологами, соціальними педагогами загальноосвітніх навчальних закладів.
3.9. Основними завданнями психолого-педагогічного супроводу є:
а) актуалізація особистісного потенціалу розвитку дитини;
б) формування позитивних міжособистісних стосунків учнів з порушеннями психофізичного розвитку та їх ровесників у процесі внутрішкільної інтеграції;
в) консультування батьків або осіб, які їх замінюють, щодо особливостей розвитку, спілкування, навчання, професійної орієнтації, соціальної адаптації їх дитини тощо.
3.10. Розклад уроків у спеціальних класах  складається відповідно до робочого плану навчального закладу з дотриманням педагогічних та санітарно-гігієнічних вимог з урахуванням індивідуальних особливостей учнів.
 Тривалість уроків та перерв визначається згідно з вимогами Положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 15.09.2008 № 852, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.12.2008 за № 1219/15910.
3.11. Учні спеціальних класів залучаються до позакласної роботи (проведення гурткових занять, олімпіад, конкурсів, зустрічей з діячами науки і культури тощо). Позакласна робота проводиться з урахуванням психофізичних можливостей дитини і спрямована на всебічний розвиток особистості.
3.12. За результатами навчання випускникам спеціальних класів видається документ встановленого зразка для загальноосвітнього навчального закладу. Знання оцінюються за обсягом навчальної програми, за якою навчався учень.
3.13. Державна підсумкова атестація учнів спеціальних класів здійснюється відповідно до Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 18.02.2008 № 94, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.02.2008 за № 151/14842.

ІV. Фінансове забезпечення
Фінансування загальноосвітніх навчальних закладів із спеціальними класами здійснюється засновником (власником) або уповноваженим ним органом у встановленому законодавством порядку.

V. Контроль за діяльністю спеціальних класів у загальноосвітніх навчальних закладах
Державний контроль за діяльністю спеціальних класів у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Інструктивно-методичний лист МОН від 13.07.2010р. №1/9-491

Про організацію роботи з розвитку слухового сприймання та формування вимови у школах (школах-інтернатах) для дітей глухих та зі зниженим слухом

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 р. № 848 “Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку” затверджено базові навчальні плани для спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів 8 видів.
Основна особливість зазначеного державного стандарту полягає в тому, що в інваріантну складову базових навчальних планів для дітей з різними порушеннями розвитку, на відміну від загальноосвітньої школи, включено корекційно-розвитковий блок.
Корекційно-розвиткові заняття спрямовані на компенсацію порушень психофізичного розвитку дітей, створення передумов для успішного засвоєння навчальних програм, всебічного розвитку учнів (вихованців).
Розвиток слухового сприймання та формування вимови є одним з основних завдань навчально-реабілітаційного процесу у спеціальних загальноосвітніх школах (школах-інтернатах) для дітей глухих та зі зниженим слухом.
Мета слухомовленнєвої роботи – ефективне використання залишків слуху, максимальний розвиток слухової функції, формування навичок сприймання мовленнєвих і немовленнєвих звуків на слухо-зоро-вібраційній основі; формування навичок правильної вимови та продукування усного мовлення.
Робота з розвитку слухового сприймання та формування вимови є невід’ємною складовою навчально-реабілітаційного процесу у першу та другу половину дня. Особливе значення мають спеціальні корекційно-розвиткові заняття, передбачені інваріантною складовою навчальних планів шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей глухих та зі зниженим слухом. Система роботи з розвитку слухового сприймання передбачає диференційований підхід до навчання учнів (вихованців), враховує рівень їх загального і мовленнєвого розвитку, характер і ступінь порушення слухової функції, можливості її розвитку.
Системну слухомовленнєву роботу здійснюють вчителі, які проводять корекційно-розвиткові заняття; вчителі початкових, середніх, старших класів; вихователі; вчителі-дефектологи шкіл для глухих дітей та інструктори слухових кабінетів шкіл для дітей зі зниженим слухом як у першій, так і в другій половині дня.
Застосування звукопідсилювальної апаратури індивідуального та колективного користування є обов’язковою вимогою як під час проведення  уроків та корекційних занять, так і в позаурочний час.
Адміністрація шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей глухих та зі зниженим слухом створює умови для постійного ефективного вико¬ристання педагогічними працівниками звукопідсилювальної апаратури колективного та індивіду¬ального користування, координує взаємодію зазначених закладів із загальноосвітніми навчальними закладами з метою мотивації активної мовленнєвої діяльності учнів у сприятливому мовленнєвому середовищі.
Центром спеціально організованої корекційної роботи з розвитку слухо-зоро-вібраційного сприймання немовленнєвих звуків, мовлення та формування вимови учнів з порушеннями слуху у спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах для дітей глухих та зі зниженим слухом є слуховий кабінет. У слуховому кабінеті проводяться фронтальні заняття, вивчення слухової функції (оцінюється її стан, можливості, прослідковується динаміка її розвитку протягом усіх років навчання), а також надається консультативно-методична і практична допомога педагогічним працівникам та батькам дітей з порушеннями слуху.
Роботу в слуховому кабінеті здійснює вчитель-дефектолог у спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах для глухих дітей та інструктор слухового кабінету в спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах для дітей зі зниженим слухом, посади яких передбачені у штатних розписах цих шкіл, які складаються відповідно до Типових штатних нормативів спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, затверджених наказом МОН від 05.12.2008 № 1105 “Про затвердження штатних нормативів спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку” (зі змінами, внесеними наказом МОН від 05.02.2009р. № 69).
На посаду вчителя-дефектолога та інструктора слухового кабінету призначаються фахівці, які мають вищу дефектологічну освіту за фахом “Сурдопедагог”, володіють методикою роботи з розвитку слухового сприймання та формування вимови, обстеження слухової функції.
Тижневе навантаження вчителя-дефектолога та інструктора слухового кабінету визначене Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженою наказом  Міністерства освіти України від 15.04.93 р. № 102, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 травня 1993 року за № 56 (із змінами).
Розподіл робочого часу вчителя-дефектолога та інструктора слухового кабінету здійснюється з урахуванням типологічних та індивідуальних особливостей контингенту учнів, стану їх слухової функції та передбачає такі види роботи:
-спеціальні навчальні групові та фронтальні заняття з учнями підготовчих, 1-4 класів (1 година на тиждень);
-індивідуальна робота з вивчення стану і динаміки розвитку порушеної слухової функції, виявлення резерву її розвитку, підбір і уточнення режиму слухової апаратури (як індивідуального так і колективного користування), виявлення стану мовленнєвої функції учня.
Посадові обов’язки вчителя-дефектолога та інструктора слухового кабінету розробляються керівником закладу відповідно до вимог чинного законодавства та затверджуються наказом по школі (школі-інтернату) за погодженням із профспілковим комітетом закладу.
Орієнтовні обов’язки вчителя-дефектолога шкіл (шкіл-інтернатів) для глухих дітей та інструктора слухового кабінету шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей зі зниженим слухом:
-сприяння дотриманню слухомовленнєвого режиму в школі (школі-інтернаті);
-періодичне обстеження стану слухової функції учнів та розвитку мовлення;
-проведення 1 раз на тиждень фронтальних занять з розвитку слухової функції, формування навичок сприймання мовленнєвих і немовленнєвих звуків на слухо-зоро-вібраційній основі; формування навичок правильної вимови та продукування усного мовлення з учнями підготовчого, 1-4 класів;
-визначення разом із лікарем-отоларингологом оптимального режиму роботи звукопідсилювальної апаратури індивідуального та колективного використання;
-сприяння регулярному використанню звукопідсилювальної апаратури у навчально-реабілітаційному процесі;
-складання разом із вчителем класу, вихователем, вчителем індивідуальних занять та практичним психологом школи аудіолого-педагогічної характеристики на учнів;
-ведення відповідної документації (річний план роботи кабінету, графік роботи кабінету, поурочні плани фронтальних занять, папки з аудіограмами та профілями вимови учнів, журнали: відвідування уроків та занять з розвитку слухового сприймання та формування вимови, обліку консультацій, обліку індивідуальних слухових апаратів та обладнання кабінету);
-надання консультативно-методичної допомоги педагогічним працівникам закладу та батькам учнів (вихованців) з розвитку слухового (слухо-зоро-вібраційного) сприймання мовлення та формування вимови як на індивідуальних заняттях, так і під час усього навчально-виховного процесу;
-участь у засіданнях шкільної психолого-медико-педагогічної комісії.
Вчитель-дефектолог та інструктор слухового кабінету надають допомогу вчителям і вихователям у відборі матеріалу для виступів дітей на шкільних святах, беруть участь у підготовці та проведенні шкільних заходів.
Фронтальні заняття у слуховому кабінеті проводяться за розкладом, затвердженим керівником навчального закладу.
Вчитель-дефектолог шкіл (шкіл-інтернатів) для глухих дітей та інструктор слухового кабінету шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей зі зниженим слухом проводять заняття з учнями протягом дня: фронтально та малими групами (по 2-3 чол.) – в позаурочний час; індивідуальні діагностичні заняття з учнями проводяться без урахування розкладу уроків чи позакласних занять.
Змістом фронтальних занять у школі (школі-інтернаті) для дітей глухих та зі зниженим слухом є формування ритміко-інтонаційної структури мовлення, уточнення та збагачення уявлень дітей з порушеннями слуху про світ немовленнєвих звуків, навчання сприйняттю на слух музики, різних дитячих пісень, віршів; розрізнення ритмів, їх відтворення за допомогою рухів, голосом тощо.
Основним засобом сприймання мовленнєвого матеріалу на заняттях є слухо-зорове сприймання мовлення.
Невід'ємною частиною кожного заняття є формування вимови, робота над словесним і логічним наголосом, злитим відтворенням слів і словосполучень, темпом та інтонаційним оформленням мовлення.
Слуховий кабінет повинен бути розташований у просторому, віддаленому від шуму приміщенні, стіни і стеля якого вкриті звукоізоляційними та  звукопоглинаючими матеріалами. Приміщення повинне бути обладнане індукційною петлею для використання індивідуальних слухових апаратів.
Обладнання слухового кабінету:
-комплект стаціонарної (дротової або бездротової) звукопідсилювальної апаратури колективного використання;
-діагностична апаратура (аудіометр, калібровані музичні іграшки тощо);
-комп’ютерна техніка з програмним забезпеченням для сприймання мовлення та контролю власного мовлення;
-прилади видимого мовлення;
-аудіовізуальні засоби навчання;
-наочні дидактичні матеріали;
-набір предметів, що звучать, музичні іграшки та інструменти;
-методична література;
-класна дошка;
-стіл вчителя з пультом керування (з підсилювачем звуку та комутатором);
-столи учнів з індивідуальними пультами.
При використанні обладнання слухового кабінету необхідно суворо дотримуватись правил техніки безпеки.
Забезпечення ефективності корекційної роботи з розвитку слухового сприймання та формування вимови досягається шляхом дотримання слухомовленнєвого режиму, спільних зусиль усіх без винятку педагогічних працівників, батьків учнів (вихованців).
Такий комплексний підхід створить умови для найбільш повного використання залишків слуху учнями з порушеннями слуху у навчальній діяльності, сприятиме їх соціальній адаптації та подальшій інтеграції в суспільство.