Норматив працевлаштування осіб з інвалідністю діє вже не перший рік. І, як правило, коли про нього дізнаються наші роботодавці, то тяжко зітхають: де ж знайти таких осіб, щоб працювали як здорові, та ще й норматив допомогли виконувати... А може, потрібно не зітхати, а просто проаналізувати, на якому робочому місці на вашому підприємстві можна працевлаштувати працівника з інвалідністю? Можливо, знайдеться, наприклад, така робота, яку цей працівник зможе виконувати працюючи вдома, у комфортних для себе умовах. Адже сьогодні Інтернет надає нам з вами необмежені можливості! Не потрібно вішати ярлики "інвалід", "чорнобилець", "одинока мати" тощо. Потрібно оцінювати досвід, вміння, знання і бажання працювати. Мисліть позитивно - і буде вам "плюсик в карму". Ну а зараз пропонуємо вам усе ж таки поговорити про норматив працевлаштування осіб з інвалідністю.
Початок цього року ознаменувався "гучною" подією - набрання чинності Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 19.12.2017 р. № 2249-VIII. Мета цього Закону - привести норми чинного законодавства у відповідність до положень Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю.
Причому зазначений Закон уносив зміни також і в Закон, яким установлений для роботодавців норматив працевлаштування осіб, яким була встановлена інвалідність! Навіть більше! Він виклав у новій редакції норми Закону, які визначають обов’язки роботодавців щодо працевлаштування таких осіб та відповідальність за невиконання таких обов’язків! Що ж змінилося? По тексту Закону слова "інвалід", "дитина-інвалід" та "інвалід війни" замінені, відповідно, словами "особа з інвалідністю", "дитина з інвалідністю" та "особа з інвалідністю внаслідок війни". Все... Хоча, може, це й на краще? Хто його знає, що там наші законотворці могли понаприймати... Отже, з "гучною" подією розібралися. Починаємо працювати. Залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності особи їй може бути встановлена I, II або III група інвалідності. Важливо! Роботодавець може використовувати працю осіб з інвалідністю будь-якої з трьох груп, якщо згідно з висновками МСЕК стан їх здоров’я дозволяє виконувати професійні обов’язки. Більше того, ч.3 ст.18 Закону просто зобов’язує роботодавців: - виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, у межах нормативу.
Розмір нормативу становить 4 % СКШП* облікового складу за рік, а якщо у роботодавця працевлаштовано від 8 до 25 осіб - одному робочому місцю;
* Тут і далі - середньооблікова кількість штатних працівників; - створювати для осіб з інвалідністю умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; - надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю; - звітувати Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Але чи всі роботодавці зобов’язані виконувати норматив? І хто повинен займатися пошуком осіб з інвалідністю з метою їх працевлаштування на створених робочих місцях?  

Раз, два, три! Шукаю я чи ти?
За загальним правилом створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у межах нормативу зобов’язані всі роботодавці* (форма власності, галузева приналежність та обрана система оподаткування в цьому випадку не мають значення). * Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю (підприємці, незалежні професіонали).Винятків із цього правила лише два. Це: - роботодавці, у яких показник СКШП облікового складу за звітний рік менше 8 осіб; - представництва іноземних компаній, які не є юридичними особами (див. лист Фонду від 17.04.2006, № 06ю-75/667). Зауважимо. Якщо підприємство має відокремлені підрозділи, то дані щодо них воно зазначає у своєму зведеному звіті. Окремо такі підрозділи не звітують про виконання "інвалідного" нормативу. При цьому осіб з інвалідністю з метою виконання нормативу воно може працевлаштовувати безпосередньо в себе та/або у своїх відокремлених підрозділах (див. лист Фонду від 18.11.2016, № 1/6-815/02-01). Головне, щоб узагалі по головному підприємству і його відокремлених підрозділах був виконаний норматив працевлаштування осіб з інвалідністю. Усе це добре, але хто повинен займатися пошуком осіб з інвалідністю? У ч.3 ст.19 Закону зазначено: роботодавець зобов’язаний самостійно здійснювати працевлаштування осіб з інвалідністю на виділені або створені робочі місця в рахунок нормативу робочих місць виходячи з вимог ст.18 цього Закону.На перший погляд може здатися, що ця норма Закону покладає на роботодавця, серед іншого, ще й обов’язок пошуку осіб з інвалідністю для працевлаштування на створені для таких осіб робочі місця. Чи так це? Ми впевнені, що ні. Наші аргументи. Частина 3 ст.18 Закону зобов’язує роботодавця створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю (про наявність створених робочих місць і вакансії за ними. Займатися пошуком таких громадян з метою їх працевлаштування - не його справа. Так, у ч.1 ст.18 цього Закону зазначено, що право осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу забезпечується шляхом їх безпосереднього звернення на підприємства або до державної служби зайнятості. А от пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань, здійснює центр зайнятості. Про це прямо сказано в ч.3 ст.18-1 Закону. Таким чином, пошуком відповідної роботи для осіб з інвалідністю повинен займатися не сам потенційний роботодавець, а державна служба зайнятості. Що ж робити, якщо на підприємство (до підприємця) потрібно працевлаштувати особу з інвалідністю, щоб виконати норматив? Для цього: 1) видайте наказ про виділення (створення) робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю і введіть у штатний розпис (зарезервуйте) посади (професії), на які планується працевлаштувати інвалідів; 2) подайте до центру зайнятості Звіт за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженою наказом Мінсоцполітики від 31.05.2013, № 316, зазначивши в ньому, що на вакантну посаду потрібна особа з інвалідністю. Якщо є бажання, можете вжити ще й додаткових заходів, наприклад: звернутися з письмовим запитом до громадських організацій осіб з інвалідністю, розмістити оголошення про "інвалідні" вакансії у ЗМІ та на інтернет-ресурсах, брати активну участь у заходах, що проводить державна служба зайнятості для працевлаштування осіб з інвалідністю. Ваше підприємство вжило усіх заходів для того, аби виконати норматив, але необхідна кількість осіб з інвалідністю так не була працевлаштована? На жаль, але в цьому випадку вам, швидше за все, доведеться обстоювати свою правоту в суді. Річ у тому, що, на думку Фонду, за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавцю завжди "світять" адміністративно-господарські санкції (див. лист Фонду від 12.09.2016, № 1/6-690/04). Про те, чого чекати роботодавцю, який не виконав норматив, читайте далі.

Відповідальність за невиконання нормативу
Якщо не виконано норматив
За загальним правилом невиконання за підсумками звітного року нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавцю загрожують адміністративно-господарські санкції (далі - АГС), передбачені ст.20 Закону. Розмір таких санкцій залежить від кількості осіб, які працюють на підприємстві за основним місцем роботи. Так, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею, необхідно сплатити АГС у сумі, що дорівнює: - половині середньої річної зарплати штатного працівника, якщо на підприємстві працює від 8 до 15 осіб; - середній річній зарплаті штатного працівника, якщо на підприємстві працює 15 і більше осіб. Пощастило в цьому питанні лише установам, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів (ч.1 ст.20 Закону) та неприбутковим організаціям (див. лист Фонду від 06.07.2007, № 1/6-313 та від 26.04.2007, № 1/5-375). На них АГС за невиконання нормативу не накладаються. А от єдиноподатники від сплати АГС не звільняються. Усі інші роботодавці, що не виконали норматив, самостійно розраховують АГС і фіксують їх суму у Звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ. Сплатити санкції необхідно до 15 квітня року, що настає за роком, у якому не було виконано норматив. Причому зверніть увагу. У 2018 році 15 квітня - вихідний день (неділя). Тому АГС за 2017 рік потрібно сплатити не пізніше 13 квітня 2018 року.
Кому сплачувати? Відділенню Фонду за місцем вашої реєстрації (п.2 Порядку сплати АГС та пені). А чого чекати, якщо пропустити граничний строк сплати? Тоді підприємству доведеться сплатити не тільки АГС, а ще й пеню. Розрахунок пені виконують виходячи з 120 % річних облікової ставки НБУ, що діє на момент сплати заборгованості, нарахованої на повну суму недоїмки за весь строк її існування (ч.2 ст.20 Закону, пп.3.1, 3.6 наказу Мінпраці від 15.05.2007, № 223). З 26.01.2018 р. облікова ставка НБУ дорівнює 16 %. Важливо! Контролює виконання "інвалідного" нормативу Мінсоцполітики (ч.8 ст.19 Закону). При цьому спори, що виникають в разі невиконання нормативу чи/або несплати (несвоєчасної сплати) АГС, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.Роботодавець не сплатив своєчасно санкції (чи, навіть, відмовляється їх добровільно сплачувати)? Тоді Фонд буде звертатися до адміністративного суду з вимогою про стягнення з роботодавця суми санкцій та пені. На наш погляд, встигнути це зробити він повинен у 3-місячний строк з моменту виникнення підстав для пред’явлення вимог зі сплати (ч.2 ст.122 КАСУ). Не тільки роботодавцю, а і його посадовим особам доведеться несолодко, якщо не буде виконано "інвалідний" норматив. Так, невиконання посадовою особою, яка наділена правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю тягне за собою накладення штрафу від 170 грн. до 340 грн.
Зверніть увагу! Адмінштраф за невиконання "інвалідного" нормативу загрожує тільки в тому випадку, якщо АГС не були сплачені або сплачені з порушенням строків, установлених ст.20 Закону. Якщо ж роботодавець своєчасно і в повному розмірі сплатив АГС, адмінштраф згідно зі ст.188-1 КпАП накладатися не повинен. У цьому випадку вимога ст.20 Закону вважається виконаною (див. лист Фонду від 27.04.2010, № 1/6-69/03-01).

Що робити, якщо не згодні з АГС
Ви подавали в центр зайнятості Звіт за формою № 3-ПН, в якому зазначали, що бажаєте працевлаштувати осіб з інвалідністю, але центр зайнятості вам не надіслав потрібну кількість таких осіб чи надіслав, але вони відмовилися від запропонованої роботи, або ця робота їм була протипоказана згідно з висновками МСЕК? Невже в такому разі потрібно мовчки сплачувати АГС за непрацевлаштування осіб з інвалідністю в межах нормативу? Якщо ви готові “поборотися” з Фондом, рекомендуємо в такій ситуації відстоювати свою правоту у суді. Річ у тому, що АГС за робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняті ними, сплата яких передбачена ст.20 Закону, є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв’язку із вчиненням правопорушення. Це не податок, збір (обов’язковий платіж), що підлягає обов’язковій сплаті. Така господарсько-правова відповідальність у підприємств (підприємців) настає в разі, якщо вони не доведуть, що вжили всіх залежних від них заходів для недопущення цього господарського правопорушення (ст.218 ГКУ). Підтверджують це й суди (див., наприклад, постанови ВСУ від 26.06.2012, № 21-105а12, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 р. у справі № 804/3775/17 та від 09.01.2018 р. у справі № 804/4474/17, Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 р. у справі № 805/2275/17-а, ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 р. у справі № 806/2501/17). Вони підкреслюють, що на роботодавця Законом покладено обов’язок (1) створити робочі місця та умови для працевлаштування осіб з інвалідністю і (2) надавати центрам зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.
При цьому обов’язок роботодавця щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов’язком здійснювати пошук таких осіб для працевлаштування.
Такий обов’язок (обов’язок пошуку осіб з інвалідністю) покладено ст.18-1 Закону на Державну службу зайнятості. Законодавством чітко визначено, що роботодавець лише забезпечує працевлаштування осіб з інвалідністю, тобто оформлює на роботу відповідно до вимог трудового законодавства осіб з інвалідністю, які прибули працевлаштовуватися (самостійно звернулися до нього) або були направлені з відповідного центру зайнятості (див., наприклад, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018 р. у справі № 805/3083/17-а). Розглядаючи справи, суди сходяться в тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися до роботодавця, який здійснив всі залежні від нього заходи із працевлаштування осіб з інвалідністю на створені ним робочі місця (див. постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 р. у справі № П/811/723/17, Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 г. у справі № 819/711/17). Які саме заходи повинен здійснити роботодавець, щоб суди стали на його сторону?
Роботодавець повинен: 1) створити (виділити) робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю. Тобто у штатному розписі роботодавця наявні посади (професії), які були створені (виділені) для працевлаштування осіб з інвалідністю, але залишилися незайнятими з незалежних від нього причин, наприклад, у зв’язку з відсутністю попиту на такі робочі місця; 2) проінформувати центр зайнятості про створені ним робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом подання відповідних звітів. Зауважимо, що звітність за формою № 3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії). При цьому на сьогодні не потрібно щомісячно направляти такі звіти до центру зайнятості, якщо на початок місяця місце виділене для особи з інвалідністю залишилося незайнятим. Достатньо проінформувати центр зайнятості один раз, не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій центр зайнятості уточнює сам не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв’язку. З відповідальністю за невиконання нормативу розібралися. Час поговорити про ще один обов’язок роботодавця - звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

"Інвалідний" Звіт
Почнемо з доброї новини - форма "інвалідної" звітності не змінилася. Інакше кажучи, за підсумками 2017 року подаємо Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів № 10-ПI (річна), затверджений наказом № 42. Хто подає цей звіт? Роботодавці, які повинні виконувати норматив працевлаштування осіб з інвалідністю (див вище). У загальному випадку це ті підприємства (підприємці), у яких показник СКШП облікового складу за звітній (2017) рік дорівнює 8 або більше осіб. Куди подавати Звіт? До “рідного” відділення Фонду (за місцем реєстрації підприємства).
На замітку! Якщо ви раніше подавали цей Звіт, але за 2017 році у вас СКШП зменшилася і ви “вивалилися” із рядів тих, хто зобов’язаний подавати форму № 10-ПІ, повідомте про це Фонд у довільній формі. Зазначимо, що надсилання такого повідомлення не передбачено "інвалідним" законодавством, але Фонд дуже просить про це у листі від 27.04.2016, № 1/6-300/02-01. Тож повернемося до тих, хто зобов’язаний звітувати. За 2017 рік рекомендуємо подати Звіт за формою № 10-ПІ не пізніше 28 лютого 2018 року. Але якщо ви не встигли, можете завітати до Фонду зі Звітом 1 березня. Із листа Фонду від 26.05.2016, № 1/6-374/02-01 випливає, що спеціалісти будуть раді прийняти у вас форму № 10-ПІ до закінчення свого робочого дня. Звіт до Фонду роботодавець може надати особисто або надіслати поштою рекомендованим листом. Подання Звіту в електронному вигляді чинним законодавством не передбачено (див. лист Фонду від 15.09.2010, № 1/6-299/03-01). Датою надходження Звіту вважається дата подання роботодавцем Звіту, а в разі його надсилання поштою - дата на поштовому штемпелі. До речі, на місцях відділення Фонду просять роботодавців разом зі Звітом надавати копію статистичного звіту за формою № 1-ПВ (термінова, місячна) "Звіт з праці" за січень - грудень звітного року (за наявності). Крім того, в окремих випадках Звіт подають разом з додатковими документами. Так, наприклад, роботодавці, які мають відокремлені підрозділи, у разі зміни їх кількості порівняно з раніше поданими даними разом зі Звітом подають у Фонд Перелік підприємств, що увійшли до складу господарського об’єднання, і відокремлених підрозділів роботодавця за формою додатка до Інструкції № 42.

Заповнюємо рядки Звіту
Порядок заповнення “інвалідного” Звіту визначено Інструкцією № 42. Проблем з заповненням адресної частини Звіту та сітки кодів, як правило, не виникає. Тому відразу переходимо до знайомства зі строками форми № 10-ПІ (див. табл. 1).
Таблиця 1. Порядок заповнення рядків Звіту за формою № 10-ПІ

* Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округляється в бік збільшення).
** Інструкція № 42 не містить вказівок, як округлювати дані в цих рядках. Проте на практиці відділення Фонду рекомендують зазначати дані в рядку 04 у тисячах гривень з одним знаком після коми, а в рядку 05 - у гривнях з двома знаками після коми.
*** Санкції, розраховані у Звіті за 2017 рік, потрібно сплатити не пізніше 13 квітня 2018 року.
Порядок заповнення роботодавцями “інвалідного” Звіту розглянемо на конкретному числовому прикладі.
Приклад.  За 2017 рік СКШП облікового складу склало 89 осіб (рядок 01 Звіту); СКШП осіб з інвалідністю — 2 особи (рядок 02 Звіту). Річний фонд оплати праці штатних працівників становить 7476,2 тис. грн. (рядок 04 Звіту). Визначимо виконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю (рядок 03 Звіту) : 89 х 4 : 100 = 3,56 ≈ 4 (ос.) Виходить, що підприємство у 2017 році замість 4-х осіб з інвалідністю працевлаштувало тільки 2. Здійснимо розрахунок суми АГС, які має сплатити підприємство, що не виконало норматив працевлаштування осіб з інвалідністю. Для цього визначимо середньорічну заробітну плату штатного працівника (ряд. 05 = (ряд. 04 х х 1000) : ряд. 01) : 7476,2 х 1000 : 89 = 84002,25 (грн.). Розрахуємо суму АГС за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (рядок 06 Звіту). У роботодавця СКШП за рік дорівнює 89 осіб. Тому використовуємо формулу: ряд. 06 = (ряд. 03 - ряд. 02) х ряд. 05: (4 - 2) х 84002,25 = 168004,50 (грн.).
Важливо! За неподання Фонду Звіту за формою № П-10 відповідати доведеться посадовим особам, зобов’язаним подавати такий Звіт (див. лист Фонду від 27.04.2010, № 1/6-69/03-01). Міру адмінвідповідальності встановлено в ч. 2 ст. 188-1 КпАП. Це штраф у розмірі від 170 до 340 грн.

“Інвалідна” санкція в обліку
Для цілей бухгалтерського обліку витрати зі сплати санкцій за невиконання "інвалідного" нормативу відносяться до іншими операційними витратами (п. 20 П(С)БО 16). Відображаємо такі санкції в періоді їх нарахування за дебетом субрахунку 948 "Визнані штрафи, пені, неустойки" в кореспонденції з субрахунком 685 "Розрахунки з іншими кредиторами".
Покажемо в табл. 2 нарахування "інвалідної" санкції в проводках.
Таблиця 2. Бухгалтерський облік АГС

Що стосується податкових різниць, то відразу скажемо, що малоприбуткові підприємства на суму санкцій безперешкодно зменшують об'єкт оподаткування податком на прибуток.  Адже для них жодних коригувань на суму санкцій немає.
А для високодохідників і малодохідників-добровольців з 2017 року передбачена "збільшуюча" різниця на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок (п.145.11 ПКУ). Однак вона стосується тільки санкцій, по-перше, які нараховані відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правовими договорами, а по-друге, на користь осіб, які не є платниками податку на прибуток (крім фізосіб) і "прибутківців-нульовиків". По суті, цивільно-правова відповідальність полягає в застосуванні санкцій, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст.230 ГКУ, ст.546, 549 ЦКУ). При цьому норми ПКУ, як консультують податківці (див.102.02 БЗ), містять своє власне визначення фінансової санкції (п.п.14.1.265 ПКУ). Тому до суми фінансових санкцій та пені, нарахованих, зокрема, контролюючими органами за порушення вимог податкового та іншого законодавства, податкові різниці не застосовуються. При чому тут йдеться не тільки про податківців, як контролюючий орган, а й про інших перевіряючих, на яких покладено контроль за дотриманням іншого (не податкові) законодавства. З цим погоджуються і податківці (див. Листи від 03.03.2017, № 4486/6/99-99-15-02-02-15 від 02.03.2017,  № 4347/6/99-99-15-02-02-15, 102.02 БЗ). Таким чином, до АГС, які нараховуються за порушення "інвалідного" законодавства (ст.20 Закону), "штрафна" різниця не застосовується.

Висновки
Законодавець зобов’язує роботодавців виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у межах нормативу та надавати центрам зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю. Пошуком підходящої роботи для осіб з інвалідністю повинні займатися центри зайнятості. Якщо роботодавець не здійснив усіх залежних від нього заходів із працевлаштування осіб з інвалідністю на створені ним робочі місця, що призвело до невиконання "інвалідного" нормативу, він сплачує АГС. Розрахунок АГС здійснюється у Звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів № 10-ПI (річна). Цей Звіт подають всі роботодавці, які зобов’язані виконувати норматив працевлаштування осіб з інвалідністю.

В.Григоренко, член СНЮ