Методичний посібник розроблений для працівників юридичних служб місцевих органів виконавчої влади, територіальних (місцевих, регіональних) органів центральних органів виконавчої влади, державних господарських об’єднань, підприємств, установ та організацій з метою підвищення правових знань та подальшого використання при здійсненні своїх функціональних обов’язків.

Загальні положення
Нормами ст.59 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги визначаються нормами Закону України від 02.06.2011 №3460-VI "Про безоплатну правову допомогу” (далі – Закон).
Відповідно до ст.1 Закону, правовою допомогою є надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.
Безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.
Право на безоплатну правову допомогу - це гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.

Як і будь-який закон, цей Закон гарантує право на безоплатну правову допомогу кожній особі незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статті, за мовними та іншими ознаками.

Закон визначає два види безоплатної правової допомоги: первинна та вторинна.

Надання безоплатної первинної правової допомоги (розділ ІІ Закону)
Безоплатна первинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч.1 ст.7 Закону).

Безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг:
-надання правової інформації;
-надання консультацій і роз‘яснень з правових питань;
-складання заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру);
-надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Безоплатну первинну правову допомогу надають фізичні та юридичні особи приватного права, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, спеціалізовані установи*.

Звертаємо Вашу увагу! Спеціалізованими установами є центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, спеціалізовані установи створені органами місцевого самоврядування з урахуванням потреб територіальної громади.
Наказом Міністерства юстиції України від 21.09.2011 №3047/5 затверджений Порядок роботи громадської приймальні з надання безоплатної первинної правової допомоги.
У п.1.1 вищезазначеного порядку встановлено, що громадська приймальня з надання безоплатної первинної правової допомоги створюється для надання органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади безоплатної первинної правової допомоги особам, які перебувають під юрисдикцією України.
Основною метою діяльності зазначених приймалень є сприяння забезпеченню правового захисту конституційних прав, свобод та інтересів громадян органами виконавчої влади, належної реалізації Закону України "Про безоплатну правову допомогу” (п.1.3 Порядку роботи громадської приймальні з надання безоплатної первинної правової допомоги).
Окрім того, у вищевказаному порядку зазначається організація роботи та порядок особистого прийому осіб та розгляду їх звернень.
За наданням безоплатної первинної правової допомоги особи можуть звернутися до вище перелічених органів усно та письмово.  
Письмові звернення надсилаються або подають особами, які досягли повноліття безпосередньо до центральних та місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції.
Проте, слід відмітити, якщо порушене питання у зверненні стосується дітей, то воно подається чи надсилається їх законними представниками, а якщо визнаної судом недієздатної або обмежено дієздатної особи, то її опікуном чи піклувальником.
Органи, що отримали письмові звернення, у разі якщо питання викладене у зверненні віднесені до його повноважень, зобов’язані надати такі послуги протягом 30 календарних днів з дня надходження звернення. Якщо питання викладене у зверненні не належить до компетенції органу, що його отримав, таке звернення протягом 5 календарних днів пересилається до відповідного органу, про що повідомляється заявнику.
Якщо у зверненні містить лише прохання про надання правової інформації, така правова допомога надається протягом 15 календарних днів.
Важливо зазначити, що органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування забороняється встановлювати плату за надання будь-якого з видів правових послуг, передбачених ч.2 ст.7 Закону, та за видачу особам бланків заяв, звернень, запитів, довідок, інших документів, подання яких передбачено законодавством для реалізації прав і свобод людини і громадянина.     
Якщо під час розгляду звернення про надання безоплатної первинної правової допомоги встановлено, що особа потребує надання безоплатної вторинної правової допомоги, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, який розглядає звернення, зобов'язаний роз'яснити особі або її законному представникові порядок подання звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Також, слід зазначити, що з метою надання усної безоплатної правової допомоги органи виконавчої влади та місцевого самоврядування організовують особистий прийом. Прийом проводиться постійно в установлені дні та години. Графік прийому повинен бути доведений до відома осіб які мають право на отримання безоплатної первинної правової допомоги.
У ч.3 ст.11 Закону закріплено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування забезпечують проведення особистого прийому осіб висококваліфікованими працівниками, які можуть чітко і доступно надати роз'яснення положень законодавства та консультації з питань реалізації прав і свобод людини і громадянина та виконання обов'язків.
Право на безоплатну первинну правову допомогу мають всі  громадини України, іноземці, особи без громадянства, у тому числі біженці.
Органи місцевого самоврядування з урахуванням потреб територіальної громади відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть утворювати в порядку, встановленому законом, спеціалізовані установи з надання безоплатної первинної правової допомоги, які є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням та фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, інших не заборонених законодавством джерел.
Так, безоплатну правову допомогу в рамках надання інформаційних послуг для громадян, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, можуть надавати територіальні центри соціального обслуговування, що є бюджетними установами, рішення щодо утворення, ліквідації або реорганізації яких приймає місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.
Вищезазначені центри діють на підставі Типового положення про територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 №1417.
Окрім того, органи місцевого самоврядування можуть укладати з юридичними особами приватного права, які відповідно до свого статуту мають право надавати правову допомогу, договори про надання на постійній або тимчасовій основі первинної правової допомоги на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Порядок та критерії залучення органами місцевого самоврядування юридичних осіб приватного права до надання безоплатної первинної правової допомоги затверджуються Міністерством юстиції України.
Органи місцевого самоврядування можуть залучати до надання безоплатної первинної правової допомоги адвокатів або інших фахівців у відповідній галузі права (ч.7 ст.12 Закону).

Надання безоплатної вторинної правової допомоги (розділ ІІІ Закону)
Безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.
Безоплатна вторинна правова допомога включає: складання документів процесуального характеру, захист від обвинувачення, здійснення представництва інтересів осіб в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами.

Право на вторинну безоплатну правову допомогу мають наступні категорії осіб:
-малозабезпечені особи, якщо середньомісячних доход їхньої сім’ї нижчий суми прожиткового мінімуму (на всі види правових послуг);
-інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб (на всі види правових послуг);
-діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, безпритульні діти, діти, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім’ї (на всі види правових послуг);
-особи, до яких застосовано адміністративне затримання або адміністративний арешт (на представництво їх інтересів та складання процесуальних документів);
-підозрювані у вчинені злочину особи, які затримані органами дізнання та слідства (на захист від обвинувачення);
-особи, до яких як запобіжний захід обрано взяття під варту (на захист від обвинувачення);
-особи, у справах яких відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу України участь захисника є обов'язковою (на захист від обвинувачення та складання процесуальних документів).
Так, відповідно до Кримінального процесуального кодексу України участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов'язковою:
1)у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років, - з моменту визнання особи підозрюваною чи пред'явлення їй обвинувачення;
2)у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист, - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад;
3)у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;
4)коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;
5)при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру - з моменту встановлення факту наявності у особи душевної хвороби;
6)при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру - з моменту першого допиту неповнолітнього.
-особи, на яких поширюється дія Закону України від 08.07.2011 №3671-VI "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту” (на всі види правових послуг);
-ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань (на всі види правових послуг стосовно питань, пов'язаних з їх соціальним захистом);
-особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (на представництво їх інтересів та складання процесуальних документів протягом розгляду справи в суді);
-особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку (на представництво їх інтересів та складання процесуальних документів протягом розгляду справи в суді);
-особи, реабілітовані відповідно до законодавства України (на представництво їх інтересів та складання процесуальних документів стосовно питань, пов'язаних з реабілітацією);
-громадяни держав, з якими Україна уклала відповідні міжнародні договори про правову допомогу, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також іноземці та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів, учасником яких є Україна, якщо такі договори зобов'язують держав-учасниць надавати певним категоріям осіб безоплатну правову допомогу.

Суб’єктами надання безоплатної вторинної допомоги є :
1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги,
2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом та на тимчасовій основі на підставі договору.

Слід зазначити, що центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги далі – центри), до 01.01.2013 будуть утворені Міністерством юстиції України при головних управліннях юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Діяльність Центру буде  поширюватися на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Під час виконання функцій з надання безоплатної вторинної правової допомоги центри будуть взаємодіяти із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Повноваження центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги:
-приймати рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги;
-забезпечувати складення процесуальних документів за зверненням суб'єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу;
-забезпечувати участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства та в розгляді кримінальної справи в суді у випадках, коли участь захисника є обов'язковою; у розгляді справи про адміністративне правопорушення тощо;
-забезпечувати здійснення представництва інтересів суб'єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
-видавати  доручення для підтвердження повноважень захисника або повноважень адвоката для здійснення представництва інтересів особи в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами та інші повноваження.

Звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги подаються особами, які досягли повноліття до спеціалізованих органів з надання такої допомоги або до територіального органу юстиції за місцем фактичного проживання незалежно від реєстрації та місця перебування особи.
Звернення, що стосуються дітей, подаються їх законними представниками за місцем фактичного проживання дитини або її законних представників незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи, а щодо осіб, визнаних судом недієздатними, або дієздатність яких обмежена судом – їх опікунами або піклувальниками за місцем фактичного проживання таких осіб або їх опікунів чи піклувальників незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
Разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правової допомоги особа або законний представник особи повинні подати документи, що підтверджують належність особи або осіб, стосовно яких звертається законний представник, до однієї з вразливих категорій осіб, передбачених ч.1 ст.14 Закону. Центр зобов’язаний протягом 10 днів з дня надходження звернення прийняти рішення щодо надання безоплатної вторинної допомоги.
Якщо особа подала звернення до територіального органу юстиції, цей орган зобов’язаний протягом 3 днів з дня подання звернення надіслати його до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, діяльність якого поширюється на територію відповідної адміністративно – територіальної одиниці. Центр протягом 7 днів після отримання звернення приймає рішення щодо надання безоплатної вторинної допомоги.
Відповідно до ч.6 ст.19 Закону у разі отримання від особи, яка провадить дізнання, слідчого чи суду запиту про призначення захисника Центр зобов'язаний призначити захисника протягом 24 годин з моменту надходження запиту.
Окрім того, у ч.1 ст.21 Закону закріплено, що після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги Центр призначає адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом.
Під час призначення адвоката враховуються його спеціалізація, досвід роботи, навантаження, складність справ, у яких адвокат бере участь.
Повноваження адвоката як захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді, для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення та представництва інтересів осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами підтверджуються дорученням Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Відповідно до ч.1 с.22 Закону у разі неможливості надання безоплатної вторинної правової допомоги адвокатом, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом, Центр укладає договір з адвокатом, включеним до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору про її надання.
У договорі про надання безоплатної вторинної правової допомоги зазначаються обсяг правової допомоги, строк, протягом якого така допомога надаватиметься, та розмір плати.

Адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу, може бути замінено з наступних випадків:
-хвороба адвоката;
-недотримання ним порядку надання безоплатної вторинної правової допомоги;
-неналежне виконання адвокатом своїх зобов'язань за умовами договору;
виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом, чи Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору.
Під час заміни одного адвоката іншим забезпечується безперервність надання безоплатної вторинної правової допомоги (ч.3 ст.24 Закону).

Також, згідно зі ст.20 Закону Центр може прийняти рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги, яка перелічує підстави для відмови, а саме:
-особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених ч.1 ст.14 Закону;
-особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу;
-вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними;
-особі раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога з одного і того ж питання;
-особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правової допомоги.

У ч.1 ст.23 Закону встановлені підстави припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги, а саме:
-обставини чи підстави, за наявності яких особа була віднесена до категорій осіб, передбачених ч.1 ст.14 Закону, припинили своє існування;
-особа користується захистом іншого захисника (захисників) у справі, за якою їй призначено захисника відповідно до Закону;
-особа використала всі національні засоби правового захисту в справі;
-встановлено факт подання особою неправдивих відомостей або фальшивих документів, що стали підставою для віднесення особи до категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, та прийняття рішення про надання їй безоплатної вторинної правової допомоги.

Особі, якій раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога відповідно до цього Закону та яка втратила підстави для отримання такої допомоги, правова допомога може надаватися на загальних підставах.
У разі припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги у зв’язку з встановленням факту подання особою неправдивих відомостей або фальшивих документів, то така особа зобов'язана відшкодувати вартість фактичних витрат, пов'язаних з наданням допомоги.

Права та обов’язки суб’єктів надання безоплатної вторинної правової допомоги

Права суб’єктів надання безоплатної вторинної правової допомоги:
-здійснювати захист при провадженні дізнання, досудового слідства, розгляді кримінальної справи в суді на підставі доручення Центру;
-брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення на підставі доручення Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
-представляти права і законні інтереси осіб, які потребують безоплатної вторинної правової допомоги, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами на підставі доручення Центру;
-запитувати і отримувати документи та інші матеріали або їх копії, необхідні у зв'язку з наданням безоплатної вторинної правової допомоги в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
-збирати відомості з метою використання їх під час захисту прав і законних інтересів осіб, які мають право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги;
-ознайомлюватися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях з необхідними для забезпечення ефективного правового захисту документами, крім тих, що є державною таємницею;
-на належну оплату діяльності з надання безоплатної вторинної правової допомоги тощо.

Обов’язки суб’єктів надання безоплатної вторинної правової допомоги:
-неухильно дотримуватися вимог Конституції України, цього Закону, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів;
-надавати якісно та в необхідному обсязі безоплатну вторинну правову допомогу;
-приймати до провадження справи осіб, які потребують безоплатної вторинної правової допомоги, відповідно до договорів, укладених з Центром;
-не розголошувати конфіденційну інформацію про особу, яка стала відомою у зв'язку з наданням безоплатної вторинної правової допомоги;
-інші обов’язки, передбачені Законом України від 19.12.1992  №2887-XII "Про адвокатурута адвокатську діяльність”.

Звертаємо Вашу увагу! Відмова органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, установи, службових та посадових осіб  у наданні безоплатної первинної правової допомоги, а також рішення Центру  можуть бути оскаржена в установленому законом порядку до суду.
Відповідно до ст.31 Закону дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду звернень про надання безоплатної правової допомоги, надання неякісної правової допомоги можуть бути оскарженні до суду та в адміністративному порядку.
Особи, які подали за відомо неправдиві відомості або фальшиві документи, що стали підставою для віднесення їх до категорії осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, несуть відповідальність у порядку встановленому законодавством  (ч.2 ст.32 Закону).
Даний Закон набрав чинності з 24.07.2011, крім розділу III щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги, який набиратиме чинність поетапно починаючи з 01.01.2013  після створення та початку діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Зазначені центри з 01.01.2013 забезпечать надання правової допомоги лише особам, до яких застосовано адміністративне затримання чи адміністративний арешт; підозрюваним у вчиненні злочину особи, які затримані органами дізнання та слідства; особам, до яких як запобіжний захід обрано взяття під варту; особам, у справах яких відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України участь захисника є обов'язковою (п.3 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення” Закону).
Іншим особам надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечується поетапно починаючи з 01.01.2014.
З 01.01.2017 безоплатна вторинна правова допомога надається в повному обсязі всім категоріям осіб, передбаченим ст.14 Закону.