Спілка нечуючих юристів / Union of the Deaf Lawyers
Ми раді вітати Вас на інформаційно-правовому сайті "Спілка нечуючих юристів / Union of the Deaf Lawyers" (Kyiv, Ukraine). Цей сайт для всіх, хто цікавиться питаннями права людей з інвалідністю зі слуху в Україні. (Сайт створено 19.I.2007 та поновлено сторінку 30.03.2013)
ЛАСКАВО ПРОСИМО НА САЙТ !
Субота, 18.11.2017, 00:00
Меню сайту
Категорії розділу
Спілка [38]
Правові новини [124]
Правознавство [117]
Адвокатура [88]
Кримінал [51]
Консультація [35]
Країна глухих [76]
Адміністратор [12]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

free web counter
Довідник
 
Посилання
Події
Календар
«  Червень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 44
Головна » 2013 » Червень » 22 » Конвенція ООН про права інвалідів (2 частина) (повний текст)
13:31
Конвенція ООН про права інвалідів (2 частина) (повний текст)

Продовження - 2 частина. Початок статті дивитися тут: 1 частина.

Стаття 25. Здоров'я
Держави-учасниці визнають, що люди з інвалідністю мають право на найвищий досяжний рівень здоров'я без дискримінації на підставі інвалідності. Держави-учасниці вживають всіх належних заходів для забезпечення доступу людей з інвалідністю до послуг сфери охорони здоров'я, що враховують тендерну специфіку, а також до реабілітації за станом здоров'я. Зокрема, держави-учасниці:
а) забезпечують людям з інвалідністю ту саму низку, якість та рівень безкоштовних чи недорогих послуг і програм з охорони здоров'я, що й іншим особам, включаючи у сфері сексуального і репродуктивного здоров'я та за лінією запропонованих населенню державних програм охорони здоров'я;
b) надають ті послуги у сфері охорони здоров'я, що є необхідними людям з інвалідністю безпосередньо через їх інвалідність, включаючи ранню діагностику, та в належних випадках - корекцію та послуги, покликані звести до мінімуму і попередити  подальше виникнення інвалідності, включаючи дітей та літніх людей.
с) організовують ці послуги в сфері охорони здоров'я якнайближче до місць безпосереднього проживання цих людей, включаючи сільські райони;
d) вимагають, щоб спеціалісти охорони здоров'я надавали людям з інвалідністю послуги тієї ж якості, що й іншим особам, включаючи на еонові вільної та інформованої  згоди за допомогою, з поміж іншого, підвищення обізнаності про права людини,   гідність, самостійність та потреби людей з інвалідністю за рахунок освіти та прийняття етичних стандартів для державної та приватної охорони здоров'я;
e) забороняють дискримінацію відносно людей з інвалідністю під час надання медичного страхування та страхування життя, якщо останнє дозволено національним правом, та передбачає, що воно надається на справедливій та розумній основі;
f) не допускають дискримінаційної відмови в охороні здоров'я або послугах в цій сфері або ж отримані їжі або рідин через інвалідність.

Стаття 26. Абілітація та реабілітація
1.Держави-учасниці вживають, також і за підтримки з боку інших людей з інвалідністю, ефективних і належних заходів для того, щоб надати людям з інвалідністю  можливість для досягнення і збереження максимальної незалежності, повних    фізичних, розумових, соціальних і професійних здібностей та повного включення та залучення в усі аспекти життя. З цією метою держави-учасниці організовують,   зміцнюють та розширюють комплексні абілітаційні та реабілітаційні послуги та програми, зокрема у сфері охорони здоров'я, зайнятості та соціального обслуговування, таким чином, щоб ці послуги та програми:
а)починали реалізовуватись якнайраніше та були засновані на багатопрофільній оцінці потреб та сильних сторін індивіду;
b) сприяли залученню та включенню в спільноту та в усі аспекти життя суспільства, мали добровільний характер та були доступні для людей з інвалідністю якнайближче до місць їх безпосереднього проживання, включаючи сільські райони;
2.Держави-учасниці заохочують розвиток початкової та подальшої освіти спеціалістів та персоналу, які працюють у сфері абілітаційних та реабілітаційний послуг.
3.Держави-учасниці заохочують наявність, знання та використання допоміжних пристроїв та технологій, що відносяться до абілітації та реабілітації та призначених для людей з інвалідністю.

Стаття 27. Праця та зайнятість
1. Держави-учасниці визнають право людей з інвалідністю на працю нарівні з іншими; воно включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку людина з інвалідністю вільно обрала або на яку вона вільно погодилася, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними і доступними для людей з інвалідністю. Держави-учасниці забезпечують та заохочують реалізацію права на працю, включаючи для тих осіб, які отримують інвалідність під час трудової діяльності, шляхом ухвалення, також і в законодавчому порядку, належних заходів, спрямованих, зокрема, на таке:
а) заборону дискримінації на підставі інвалідності відносно всіх питань, що стосуються усіх форм зайнятості, включаючи умови прийняття на роботу, найму і зайнятості, збереження роботи, просування по службі і безпечних і здорових умов праці;
b) захист прав людей з інвалідністю нарівні із іншими на справедливі і сприятливі умови праці, включаючи рівні можливості і рівну винагороду за працю рівної цінності, безпечні і здорові умови праці, включаючи захист від домагань, і задоволення скарг.
с) забезпечення того, шоб люди з інвалідністю могли здійснювати свої трудові та профеоюзні права нарівні з іншими;
d) надання людям з інвалідністю можливості ефективного доступу до загальних програм технічної та професійної орієнтації, служб працевлаштування та до професійного і безперервного навчання;
e) розширення на ринку праці можливостей для працевлаштування людей з інвалідністю та їх просування по службі, а також надання допомоги у пошуку, отриманні, збереженні та поновленні роботи;
f) розширення можливостей для індивідуальної трудової діяльності, підприємництва, розвитку кооперативів та організації власної справи;
g) найму людей з інвалідністю в державному секторі;
h) стимулювання найму людей з інвалідністю в приватному секторі за допомогою належних стратегій і заходів, які можуть включати програми позитивних дій, стимули та інші заходи;
і) забезпечення людям з інвалідністю розумного пристосування робочого місця;
j) заохочення набуття інвалідами досвіду роботи в умовах відкритого ринку праці;
k) заохочення професійної та кваліфікаційної реабілітації, збереження робочих місць і повернення на роботу для інвалідів.
2. Держави-учасниці забезпечують, щоб інваліди не утримувалися у рабстві або у підневільному стані та були захищені нарівні з іншими від примусової чи обов'язкової праці.

Стаття 28. Достатній рівень життя та соціальний захист
1.Держави-учасниці визнають право людей з інвалідністю на достатній рівень життя для них самих та їхніх сімей, що включає достатнє харчування, одяг і житло, а також на безперервне покрашення умов життя та вживають належних заходів для забезпечення и заохочення реалізації цього права без дискримінації на підставі інвалідності.
2.Держави-учасниці визнають право людей з інвалідністю на соціальний захист та на користування цим правом без дискримінації на підставі інвалідності та вживають належних кроків для забезпечення и заохочення реалізації цього права, включаючи заходи:
а) із забезпечення рівного доступу до отримання чистої води і забезпечення доступу до належних і недорогих послуг, пристроям та іншої допомоги для задоволення потреб, пов'язаних з інвалідністю.
b) із забезпечення інвалідів, зокрема, жінок, дівчат і літніх людей з інвалідністю доступом до програм соціального захисту і програм скорочення масштабів бідності;
с) із забезпечення інвалідів та їх сімей, що проживають в умовах бідності, доступу до допомоги з боку держави з метою покриття витрат пов'язаних з інвалідністю, включаючи належну освіту, консультування, фінансову допомогу і тимчасовий патронажний догляд;
d) із забезпечення доступу до програм державного житла;
e) із забезпечення інвалідів доступом до пенсійних виплат і програм.

Стаття 29. Участь у політичному та суспільному житті
Держави-учасниці гарантують людям з інвалідністю політичні права і можливості користуватися ними нарівні з іншими та зобов'язуються:
а) забезпечувати, щоб люди з інвалідністю могли ефективно і всесторонньо брати участь, прямо або опосередковано через вільно обраних представників, в політичному і суспільному житті нарівні з іншими, а також мали право і можливість голосувати і бути обраними, зокрема, шляхом:
і) забезпечення того, щоб процедури, примішення і матеріали для голосування підходили, були доступними і легкими для розуміння і використання;
іі) захисту права інвалідів на участь в таємному голосуванні на виборах і публічних референдумах без залякування і на висування своїх кандидатур для виборів, на фактичні обіймання посад і виконання усіх публічних функцій на всіх рівнях державної влади - за сприянням використання допоміжних та нових технологій, там де цс доречно;
ііі) гарантування вільного волевиявлення інвалідів як виборців і з цією метою - задоволення, коли це необхідно, їх прохань про надання їх будь-якою особою за їх вибором допомоги з голосуванням;
b) активно сприяти створенню оточення, в якому люди з інвалідністю могли б ефективно і всебічно брати участь в управлінні державними справами без дискримінації і нарівні з іншими, та заохочувати їх участь в державних справах, включаючи:
і) участь у неурядових організаціях та об'єднаннях, робота, що пов'язана з державним і політичним життям країни, включаючи діяльність політичних партій та керівництво ними;
іі) створювати організації інвалідів і вступ до них з тим, щоб представляти   інвалідів на міжнародному, національному. регіональному і місцевому рівні.

Стаття З0. Участь в культурному житті, проведення дозвілля та відпочинку та заняття спортом
1. Держави-учасниці визнають право людей з інвалідністю нарівні з іншими в культурному житті та вживають всіх належних засобів для забезпечення того, щоб люди з інвалідністю:
а) мали доступ до витворів культури в доступних форматах;
b) мали доступ до телевізійних програм, фільмів, театру та інших культурних заходів в доступних форматах;
с) мали доступ до таких місць культурних заходів чи послуг, як театри, музеї, кінотеатри, бібліотеки та туристичні послуги, а також мали найбільшою можливою   мірою доступ до пам'ятників та об'єктів, що мають національне культурне значення.
Держави-учасниці вживають всіх належних заходів для того, щоб надати людям з    інвалідністю можливість розвивати та використовувати свій творчий, художній та   інтелектуальний потенціал - не лише заради свого блага, а заради збагачення всього суспільства.
Держави-учасниці вживають відповідно до міжнародного права всіх кроків для забезпечення того, щоб закони про захист прав інтелектуальної власності не ставали невиправданим чи дискримінаційним бар'єром для доступу людей з інвалідністю до витворів культури.
Люди з інвалідністю мають право нарівні із іншими на визнання і підтримку їхньої особливої культурної і мовної самобутності, включаючи мови жестів та культуру глухих.
Для того, щоб наділити людей з інвалідністю можливістю брати участь нарівні із іншими у проведенні дозвілля і відпочинку та в спортивних заходах, держави-учасниці вживають належних заходів:
а) для заохочення та пропаганди якомога повнішої участі людей з інвалідністю у загальнопрофільних спортивних заходах на всіх рівнях;
b) для забезпечення того, щоб люди з інвалідністю мали можливість організовувати спортивні і дозвільні заходи спеціально для людей з інвалідністю, розвивати їх та брати участь в них, та для сприяння у зв'язку з цим тому, щоб їм нарівні із іншими надавалась належна освіта, підготовка і ресурси;
с) для забезпечення того, щоб люди з інвалідністю мали доступ до спортивних, рекреаційних і туристичних об'єктів;
d) для забезпечення того, щоб діти з інвалідністю мали рівний з іншими дітьми доступ до участі в іграх, в проведенні дозвілля і відпочинку та в спортивних заходах, включаючи заходи в рамках шкільної системи;
e) Для забезпечення того, щоб люди з інвалідністю мали доступ до послуг тих, хто займається організацією дозвілля, туризму, відпочинку і спортивних заходів.

Стаття 31. Статистика та збирання даних
1. Держави-учасниці зобов'язуються проводити збирання належної інформації, включаючи статистичні та дослідницькі дані, що дозволяють їх розробляти і реалізовувати стратегії задля виконання цієї Конвенції. В процесі збирання та зберігання цієї інформації необхідно:
а) дотримуватися юридично встановлених гарантій, включаючи законодавство про захист даних, щоб забезпечити конфіденційність та недоторканість приватного життя людей з інвалідністю;
b) дотримуватися міжнародно визнаних норм, що стосуються захисту прав людини і основоположних свобод, а також етичних принципів під час збирання і використання статистичних даних.
2.Збирання відповідно до цієї статті інформації дезагрегується відповідним чином і використовується для сприяння оцінці того, як держави-учасниці виконують свої зобов'язання за цією Конвенцію, а також для виявлення і усунення перешкод на які наштовхуються люди з інвалідністю під час реалізації своїх прав.
3.Держави-учасниці беруть на себе відповідальність за поширення цих статистичних даних і забезпечують їх доступність для людей з інвалідністю та інших осіб.

Стаття 32. Міжнародна співпраця
1. Держави-учасниці визнають важливість міжнародної співпраці та її заохочення для підтримки національних зусиль з реалізації мети і завдань цієї Конвенції та вживають у зв'язку з цим всіх належних і ефективних заходів на міждержавному рівні, а там де це доречно -у партнерстві з відповідними міжнародними і регіональними організаціями і громадянським суспільством, зокрема, організаціями людей з інвалідністю. Такі заходи могли б, зокрема, включати:
а) забезпечення того, щоб міжнародна співпраця, включаючи міжнародні програми розвитку, охоплювали людей з інвалідністю та були б для них доступними;
b) полегшення та підтримку зміцнення існуючих можливостей, включаючи шляхом взаємного обміну інформацією, досвідом, програмами та передовими напрацюваннями;
с) сприяння співпраці в сфері досліджень і доступу до науково-технічних знань;
d) надання, там де це доречно, техніко-економічної допомоги, включаючи шляхом полегшення доступу до доступних і допоміжних технологій та шляхом взаємного обміну ними, а також за допомогою передачі технологій.
2. Положення цієї статті не торкаються обов'язків кожної держави-учасниці з виконання своїх зобов'язань згідно з цією Конвенцією.

Стаття 33. Національна реалізація і моніторинг
1.Держави-учасниці відповідно до свого організаційного устрою призначають в уряді одну чи декілька інстанцій, що відають питаннями, пов'язаними з реалізацією цієї Конвенції, та належним чином вивчають можливість встановлення чи призначення в уряді координаційного механізму для сприяння належній робеті в різних секторах та на різних рівнях.
2.Держави-учасниці відповідно до свого правового та адміністративного устрою підтримують, зміцнюють, призначають чи встановлюють у себе структуру, що включає там, де це доречно, один чи декілька механізмів, для заохочення, захисту і моніторингу за реалізацією цієї Конвенції. Призначаючи або встановлюючи такі механізми держави-учасниці приймають до уваги принципи, що стосуються статусу і функціонування національних установ, що займаються захистом і заохоченням прав людини.
3.Громадянське суспільство, зокрема люди з інвалідністю та організації, що їх представляють, повною мірою залучаються в процес спостереження та беруть участь у ньому.

Стаття 34. Комітет з прав інвалідів
Засновується Комітет з прав інвалідів (далі іменований “Комітет”) який виконує функції, передбачені нижче.
В момент набуття чинності цією Конвенцію до складу Комітету входять дванадцять експертів. Після ще шістдесяти ратифікацій Конвенції чи приєднання до неї склад членів Комітету збільшується на шість осіб, досягаючи максимуму - вісімнадцяти членів.
Члени Комітету виступають в особистій якості та мають високі моральні якості та визнану компетенцію та досвід у сфері, що охоплена цією Конвенцією. Під час висування своїх кандидатів державам-учасницям пропонується  належним чином враховувати положення, сформульоване в пункті 3 статті 4 цієї Конвенції.
4.Члени Комітету обираються державами-учасницями, причому приділяється   увага справедливому географічному розподілу, представництву різних форм цивілізації і основних правових систем, збалансованій представленості статей і участі експертів-людей з інвалідністю.
5.Члени Комітету обираються таємним голосуванням із списку кандидатів, висунутих  державами-учасницями з поміж своїх громадян, на засіданнях Конференції держав-учасниць. на цих засіданнях, на яких дві третини держав-учасниць складають
кворум, обраними до складу Комітету є ті кандидати, які отримали найбільшу кількість  голосів та абсолютну кількість голосів присутніх представників держав-учасниць та тих, хто брав участь в голосуванні.
6.Перші збори проводяться не пізніше ніж через шість місяців від дня набрання чинності цією Конвенцією. Принаймні за чотири місяці до дати кожних виборів Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй звертається до держав-учасниць із листом, пропонуючи їх подати кандидатури упродовж двох місяців. Після чого. Генеральний секретар укладає список в алфавітному порядку усіх висунутих в такий спосіб кандидатур із зазначенням держав-учасниць, які їх висунули та направляє його державам-учасницям цієї Конвенції.
7.Члени Комітету обираються на чотирирічний строк. Вони мають право бути   переобраними тільки один раз. Проте, строк повноважень шести із членів, яких обирають на перших виборах, спливає в кінці дворічного періоду; негайно після перших виборів імена цих перших шести членів визначаються жеребкуванням головуючим на засіданні, про яке йдеться у пункті 5 цієї статті.
8.Обрання шести додаткових членів Комітету приурочується до звичайних виборів, що регулюються відповідними положеннями цієї статті.
9.Якщо який-небудь член Комітету помирає або уходить у відставку або заявляє, що більше не може виконувати свої обов'язки з будь-якої причини, дєржава-учасниця, що висунула кандидатуру нього члена, призначає на решту строку повноважень іншого експеота, що володіє кваліфікацією і відповідає вимогам, що передбачені у відповідних положеннях цієї статті.
10.Комітет встановлює свої власні правила процедури.
11.Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй надає необхідний персонал і матеріальні засоби доля ефективної реалізації Комітетом своїх функцій відповідно до цієї Конвенції та скликає його першу нараду.
12.Члени Комітету, заснованого відповідно до цієї Конвенції, отримують   затверджену Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй винагороду із коштів Організації Об'єднаних Націй в порядку та на умовах, що встановлюються Асамблеєю із врахуванням важливості обов'язків Комітету.
13.Члени Комітету мають право на пільги, привілеї та імунітети експертів у відрядженнях у справах Організації Об'єднаних Націй, що встановлені у відповідних розділах Конвенції про привілеї та імунітети Об'єднаних Націй.

Стаття 35. Доповіді держав-учасниць
1.Кожна держава-учасниця подає Комітету через Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй всеохоплюючу доповідь про заходи, вжиті для реалізації своїх  зобов'язань за цією Конвенцією, та про прогрес, досягнутий в цьому напрямку, упродовж двох років після набрання цією Конвенцією чинності для відповідної держави-учасниці.
2.Після цього держави-учасниці подають наступні доповіді не рідше ніж один раз на чотири роки, а також тоді, коли про це просить Комітет.
3.Комітет встановлює настанови, що визначають зміст доповідей.
4.Державі-учасниці, яка надала Комітету всеохоплюючу першу доповідь, не потрібно повторювати в своїх наступних доповідях раніше надану інформацію. Державам-учасницям пропонується подумати над тим, щоб робити підготовку доповідей Комітету відкритим і прозорим процесом, та належним чином враховувати положення, сформульоване у пункті 3 статті 4 цієї Конвенції.
5.В доповідях можна вказувати фактори і труднощі, що впливають на ступінь виконання зобов'язань за цією Конвенцією.

Стаття 36. Розгляд доповідей
1. Кожна доповідь розглядається Комітетом, який виносить по ній пропозиції та загальні рекомендації, що видаються йому доречними, та направляє їх відповідній державі-учасниці. Держава-учасниця може у порядку відповіді направити Комітету будь-яку інформацію за своїм вибором. Комітет може запитувати у держав-учасниць додаткову інформацію, що стосується реалізації цієї Конвенції.
2.Коли держава-учасниця істотно запізнюється із поданням доповіді, Комітет може повідомити відповідну державу-учасницю про те, що якщо упродовж трьох місяців після цього повідомлення відповідна доповідь не буде подана, необхідно буде розглянути питання про реалізацію цієї Конвенції у цій державі-учасниці на основі достовірної інформації, що є в розпорядженні Комітету. Комітет пропонує відповідні державі-учасниці взяти участь у такому розгляді. Якщо держава-учасниця в порядку відповіді надасть відповідну доповідь, застосовуються положення пункту 1 цієї статті.
3.Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй  надаєдоповіді у розпорядження всіх держав-учасниць.
4.Держави-учасниці забезпечують широкий доступ до своїх доповідей для  громадськості у себе в країні та полегшують ознайомлення з пропозиціями та загальними рекомендаціями, що стосуються цих доповідей.
5.Коли Комітет вважає це доречним, він направляє доповіді держав-учасниць спеціалізованим установах, фондам і програмам Організації Об'єднаних Націй, а також іншим компетентним органам, щоб ті звернули увагу на висловлене там прохання про технічні консультації або допомогу, або на вказівку, що міститься там на необхідність в  останніх, разом із зауваженнями і рекомендаціями Комітету (якщо такі є) з приводу цих прохань чи вказівок.

Стаття 37. Співпраця між державами-учасницями і Комітетом
1.Кожна держава-учасниця співпрацює із Комітетом та надає його членам допомогу у виконанні ними свого мандату.
2.У своїх стосунках із державами-учасницями Комітет належним чином враховує  шляхи и засоби нарощування національних можливостей з реалізації цієї Конвенції, а також за допомогою міжнародної співпраці.

Стаття 38. Відносини Комітету з іншими країнами
Для сприяння ефективній реалізації цієї Конвенції та заохочення міжнародної співпраці у сфері охопленій нею:
а) спеціалізовані установи та інші органи Організації Об'єднаних Націй мають право бути представленими під час розгляду питання про реалізацію таких положень цієї Конвенції, які підпадають під їх мандат. Коли Комітет вважає це доречним, він може запропонувати спеціалізованим установам та іншим компетентним органам надати експертний висновок стосовно реалізації Конвенції у сферах, що підпадають під їх відповідні мандати. Комітет може запропонувати спеціалізованим установам та іншим органам Організації Об'єднаних Націй подати доповіді про реалізацію Конвенції у сферах, що відносяться до їх діяльності.
b) під час виконання свого мандату Комітет консультується, коли це доречно, із іншими відповідним органами, заснованими відповідно до міжнародних договорів з прав людини, на предмет того, щоб забезпечити узгодженість в їх відповідних керівних принципах подання доповідей, а також у пропозиціях та загальних рекомендаціях, які вони виносять та, щоб уникнути дублювання і паралелізму під час реалізації ними своїх функцій.

Стаття 39. Доповідь Комітету
Комітет раз на два роки подає Генеральній Асамблеї та Економічній і Соціальній Раді доповідь про свою діяльність та може робити пропозиції та загальні рекомендації, що грунтуються на розгляді отриманих від дсржав-учасниць доповідей та інформації. Такі пропозиції та загальні рекомендації включаються до доповіді Комітету разом із коментарями (якщо такі є) держав-учасниць.

Стаття 40. Конференція держав-учасниць
1.Держави-учасниці регулярно збираються на Конференцію держав-учасниць для розгляду будь-якого питання, що стосується реалізації цієї Конвенції.
2.Не пізніше ніж через шість місяців після набрання чинності цією Конвенцією Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй скликає Конференцію держав-учасниць. Наступні наради скликаються Генеральним секретарем один раз на два роки або за рішенням Конференції держав-учасниць.

Стаття 41. Депозитарій
Депозитарієм цієї Конвенції є Геніальний секретар Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 42. Підписання
Ця Конвенція відкрита до підписання усіма державами і організаціями регіональної інтеграції в Центральних установах Організації Об'єднаних Націй в Нью-Йорку з 30 березня 2007 року.

Стаття 43. Згода на обов'язковість
Ця Конвенція підлягає ратифікації державами, що її підписали та офіційному затвердженню організаціями регіональної інтеграції. Вона відкрита для приєднання до неї будь-якої державою або організацією регіональної інтеграції, що не підписали цю Конвенцію.

Стаття 44. Організації регіональної інтеграції
1.”Організація регіональної інтеграції” означає створену суверенною державою певного регіону організацію, якій її дєржави-член передали компетенцію стосовно питань, що регулюються цією Конвенцією. Такі організації вказують у своїх документах про офіційне підтвердження або приєднання, обсяг своєї компетенції стосовно питань, що регулюються цією Конвенцією. В подальшому вони повідомляють депозитарій про будь-які істотні зміни в обсязі їх компетенції.
2.Посилання в цій Конвенції на «держави-учасниці» стосуються таких організацій в межах їх компетенції.
3.Для потреб пункту 2 статті 45 і пунктів 2 ІЗ статті 47 цієї Конвенції жоден документ, зданий на зберігання організацією регіональної інтеграції, не зараховується.
4.У питаннях, що належать до їх компетенції, організації регіональної інтеграції можуть реалізувати своє право голосу на Конференції держав-учасниць із кількістю голосів, що дорівнює кількості їх держав-членів. Які є учасниками цієї Конвенції. Така організація не реалізує своє право голосу, якщо своє право реалізує будь-яка з її держав-членів, чи навпаки.

Стаття 45. Набрання чинності
1.Ця Конвенція набирає чинності на тридцятий день після здачі на зберігання двадцятої ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.
2.Для кожної держави чи організації регіональної інтеграції, що ратифікують цю Конвенцію, офіційно підтверджують її чи приєднуються до неї після здачі на зберігання двадцятого такого документу, Конвенція набирає чинності на тридцятий день після здачі ними на зберігання свого такого документу.

Стаття 46. Застереження
1.Застереження, що не узгоджуються із об'єктом і метою цієї Конвенції, не припускаються.
2.Застереження можуть бути зняті у будь-який час.

Стаття 47. Зміни та доповнення
1.Будь-яка держава може запропонувати зміни чи доповнення до цієї Конвенції та подати їх Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй. Генеральний секретар повідомляє будь-які зімни чи доповнення державам-учасницям, і звертається із проханням повідомити його, чи виступають вони за проведення конференції держав-учасниць для розгляду цих пропозицій та прийняття по них рішення. У випадку, якщо упродовж чотирьох місяців від дати такого повідомлення не менше третини держав-учасниць висловляться за проведення такої конференції, Генеральний секретар скликає конференцію під егідою Організації Об'єднаних Націй. Будь-яка зміна чи доповнення, схвалена більшістю у дві третини присутніх держав-учасниць та, що беруть участь у голосуванні, направляється Генеральним секретарем Асамблеї Організації Об'єднаних Націй для затвердження, а потім усім державам-учасницям для прийняття.
2.Зміна чи доповнення, схвалена і затверджена відповідно до пункту 1 цієї статті, набирає чинності на тридцятий день після того, як кількість зданих на зберігання документів про прийняття досягне двох третин від кількості держав-учасниць на дату схвалення цієї зімни чи доповнення. В подальшому, зміна чи доповнення набирає чинності для будь-якої держави-учасниці на тридцятий день після здачі нею на зберігання свого документа про прийняття, зміна чи доповнення є обов'язковими тільки для тих держав-учасниць, які її прийняли.
3. Якщо Конференція держав-учасниць прийме консенсусом відповідне рішення, схвалена і затверджена відповідно до пункту 1 цієї статті зміна або доповнення, що стосується виключно статей 34, 38, 39 і 40, набирає чинності для всіх держав-учасниць на тридцяти день після того, як кількість зданих на зберігання документів про прийняття досягне двох третин від кількості держав-учасниць на дату схвалення цієї зміни чи доповнення.

Стаття 48. Денонсація
Держава-учаениця може денонсувати цю Конвенцію за допомогою письмового повідомлення Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй. Денонсація набирає чинності через рік після дати отримання Генеральним секретарем такого повідомлення.

Стаття 49. Доступний формат
Необхідно забезпечити наявність тексту цієї Конвенції в доступних форматах.

Стаття 50. Автентичні тексти
Тексти цієї Конвенції англійською, арабською, іспанською, китайською, російською і французькою мовами є однаково автентичними.

НА ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО нижчепідписані повноважні представники, належним чином на те уповноважені своїми відповідними урядами, підписали цю Конвенцію.

 

ФАКУЛЬТАТИВНИЙ ПРОТОКОЛ
до Конвенції про права інвалідів

Держави-учасники дійсного Протоколу погодилися про нижченаведене:

Стаття 1
1. Держава - учасник цього Протоколу ("держава-учасник") визнає компетенцію Комітету з прав інвалідів ("Комітет") приймати і розглядати повідомлення від осіб та груп осіб, перебувають під його юрисдикцією, які заявляють, що стали жертвами порушення цими державами-учасницями положень Конвенції або від їх імені.
2. Повідомлення не приймається Комітетом, якщо воно стосується держави - учасниць Конвенції, яка не є учасницею цього Протоколу.

Стаття 2
Комітет вважає повідомлення неприйнятними, якщо:
a) повідомлення є анонімними;
b) повідомлення є зловживанням правам на подання таких  повідомлень або не узгоджується із положеннями Конвенції;
c) це ж питання вже розглядалося Комітетом або розглядається в рамках іншої процедури міжнародного  провадження врегулювання;
d) вичерпані всі наявні внутрішні засоби захисту. Це правило не застосовується, коли застосування засобів захисту невиправдано  або навряд чи створить дієвий ефект;
e) воно є явно необґрунтованим або недостатньо аргументованим або
f) факти, що є предметом повідомлення, мали місце до набуття цим Протоколом чинності для відповідної держави- учасниці, якщо тільки ці факти не тривають і після згаданої дати.

Стаття 3
Із врахуванням положень статті 2 цього Протоколу Комітет в конфіденційному порядку доводить будь-які надані йому повідомлення до відома держави-учасниці. У шестимісячний строк повідомлення держава-учасниця надає Комітету письмові пояснення або заяви із уточненням питання або засобу захисту (якщо такий є), який, можливо було застосовано цією державою.

Стаття 4
1. У будь-який момент між отриманням повідомлення та винесенням визначення по суті Комітет може направити відповідній державі-учасниці для негайного розгляду прохання про вживання цією державою-учасницею тимчасових заходів, що можуть бути необхідними для того, щоб уникнути завдання можливої невиправної шкоди або жертвам ймовірного порушення.
2. Коли Комітет здійснює своє дискреційне право відповідно до  пункту 1 цієї статті, це не означає, що він прийняв рішення відносно прийнятності по суті повідомлення.

Стаття 5
Під час розгляду повідомлення відповідно до цього Протоколу Комітет проводить закриті засідання після вивчення повідомлення Комітет направляє свої пропозиції і рекомендації (якщо такі є) відповідній державі-учасниці та заявнику.

Стаття 6
1. Якщо Комітет отримає достовірну інформацію, що вказує на істотні або систематичні порушення державою-учасницею прав, встановлених у цій Конвенції, він пропонує цій державі-учасниці співпрацювати у вивченні цієї інформації і з цією метою надати зауваження з приводу відповідної інформації.
2. Із врахуванням будь-яких зауважень, які можуть бути подані відповідною державою-учасницею, а також будь-якої у нього достовірної інформації Комітет може доручити одному або своїм декільком членам провести розслідування та негайно подати Комітету доповідь у тих випадках, коли це виправдано, та за згодою держави- учасниці розслідування може включати відвідання її території.
3. Після вивчення результатів такого розслідування Комітет доправляє ці результати відповідній державі-учасниці разом із будь-якими коментарями та рекомендаціями.
4. Упродовж шести місяців від моменту отримання результатів, коментарів і рекомендацій, доправлених Комітетом, держава-учасниця надає йому свої зауваження.
5. Таке розслідування проводиться в конфіденційному порядку, і на всіх етапах процесу передбачається звертання до держави-учасниці за співпрацею.

Стаття 7
1. Комітет може запропонувати відповідній державі-учасниці включити свою доповідь, передбачену статтею 35 Конвенції, відомості про будь-які заходи, вжиті в порядку відповіді на розслідування, проведене відповідно до статті 6 цього Протоколу.
2. У разі необхідності Комітет може із закінченням шестимісячного строку, про який йдеться у пункті 4 статті 6, запропонувати відповідній державі-учасниці поінформувати його про заходи, вжиті в порядку відповіді на таке розслідування.

Стаття 8
Кожне держава-учасниця може в момент підписання цього Протоколу, його ратифікації чи приєднання до нього заявити, що не визнає компетенцію Комітету, передбачену у статтях 6 і 7.

Стаття 9
Депозитарієм цього Протоколу є Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 10
Цей Протокол відкритий для підписання державами і організаціями регіональної інтеграції, що підписали Конвенцію в Центральних установах Організації Об'єднаних Націй в Нью-Йорку з 30 березня 2007 року.

Стаття 11
Цей Протокол підлягає ратифікації  його державами, що підписали його, які ратифікували Конвенцію або приєдналися до неї. Він підлягає офіційному підтвердженню  організаціями регіональної інтеграції, що підписали його і які офіційно підтвердили Конвенцію або приєдналися до неї. Він відкритий до приєднання до будь-якою державою або організацію регіональної інтеграції, які ратифікували Конвенцію, офіційно підтвердили її або приєдналися до неї і які не підписали цей Протокол.

Стаття 12
1. "Організація регіональної інтеграції" означає створену суверенними державами певного регіону організацію, який її держави-члени передали компетенцію стосовно питань, що регулюються Конвенцією і цим Протоколом. Такі організації вказують у своїх документах про офіційне підтвердження чи приєднанні, обсяг своєї компетенції стосовно питань, що регулюються Конвенцією і цим Протоколом. В подальшому вони інформують депозитарій про будь-які істотні зміни у обсязі їх компетенції.
2. Посилання в цьому Протоколі на "держави-учасниці" стосуються таких організацій в межах їх компетенції.
3. Для потреб пункту 1 статті 13 і пункту 2 статті 15 один документ, зданий на зберігання організацією регіональної інтеграції, не зараховується.
4. У питаннях, що стосуються їх компетенції, організації регіональної інтеграції можуть реалізовувати своє право голосу на нараді держав- учасниць із кількості їх держав-членів, які є учасниками цього Протоколу. Така організація не реалізує свого права голосу, якщо своє право реалізує будь-яка з її держав-членів, і навпаки.

Стаття 13
1. За умови набрання чинності цією Конвенцією цей Протокол на тридцятий день після здачі на зберігання десятої ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.
2. Для кожної держави або організації регіональної інтеграції, що ратифікують Протокол, офіційно підтверджують його або приєднують до нього після здачі на зберігання десятого такого документа, Протокол набирає чинності на тридцятий день після здачі ними на зберігання свого такого документа.

Стаття 14
1. Застереження, що не узгоджуються із об'єктом і метою цього Протоколу, не припускаються.
2. Застереження можуть бути зняті у будь-який час.

Стаття 15
1. Кожне держава-учасниця може запропонувати зміну чи доповнення до цього Протоколу та подати її Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй. Генеральний секретар повідомляє будь-як запропоновані зміни і доповнення державам-учасницям, і звертається із проханням повідомити його, чи виступають вони за проведення наради держав-учасниць для розгляду цих пропозицій та прийняття по них рішень. У випадку, якщо упродовж чотирьох місяців від дати такого повідомлення не менш третини держав-учасниць висловляться за проведення такої наради, Генеральний секретар скликає нараду під егідою Організації Об'єднаних Націй. Будь-яка зміна чи доповнення, схвалена більшістю у дві третини присутніх держав-учасниць та, що беруть участь у голосуванні, направляється Генеральним секретарем Асамблеї Організації Об'єднаних Націй для затвердження, а потім усім державам-учасницям для прийняття.
2. Зміна чи доповнення, схвалена і затверджена відповідно до  пункту 1 цієї статті, набирає чинності на тридцятий день після того, як кількість зданих на зберігання документів про прийняття досягне двох третин від кільеості держав-учасниць на дату схвалення цієї зміни чи доповнення. В подальшому, зміна чи доповнення набирає чинності  для будь-якої держави-учасниці на тридцятий день після здачі нею на зберігання свого документа про прийняття. Зміна та доповнення є обов'язковими тільки для тих держав-учасниць, які її прийняли.

Стаття 16
Держава-учасниця може денонсувати цей Протокол за допомогою письмового повідомлення Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй. Денонсація набирає сили  через рік після дати отримання Генеральним секретарем такого повідомлення.

Стаття 17
Необхідно забезпечити наявність тексту цього Протоколу в доступних форматах.

Стаття 18
Тексти цього Протоколу на англійською, арабською, іспанською, китайською, російською і французькою мовами є однаково автентичними.

НА ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО нижчепідписані повноважні представники, належним чином на те уповноважені своїми відповідними урядами, підписали цей Протокол.


24 вересня 2008 року
Україна підписала Конвенцію ООН про права інвалідів та Факультативний протокол до неї.

 

Категорія: Правознавство | Переглядів: 900 | Додав: Admin | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Посилання
Довідник
Кіно з субтитрами
Архів записів
АФОРИЗМИ: **Судиться - не богу молиться: поклоном не відбудеш. **На суд витрачають багато коштів. **Суди, суди, та поглядай сюди. **З багатим не судись, а з сильним не борись. **Суд і прямий, та суддя кривий. **Відсутній - завжди винен. **З суддею не спор, а з тюрмою не лайся. **Суддя в суді, що риба в воді. **Суддя - що кравець: як захоче, так і покрає. **У судді і брат в неправді буде винуватим. **Правдивий суддя, що цегляна стіна. **Коли карман сухий, то і суддя глухий. **Суддя, що подарунки бере, перед суддею (на лаві підсудних) буде. **Архирей не бог, а прокурор не правда. **Секретар суда з ділом, як душа з тілом. **В суді правди не шукають. **Перо в суді, що сокира в лісі. **Як в кишені сухо, то і в суді глухо. **Правда твоя, мужичок, але полізай у мішок. **У суд ногою, а в гаманець рукою. **У кого карман повніший, у того й суд правіший. **Набий віз людей, та повези у суд віз грошей, то й прав будеш. **Не йди в суд з одним носом а йди з приносом. З грішми. **Тому довго суд тягнеться, що винуватий нравиться. **Тоді виграю справу, як ляжу на лаву. **Тяганина в судах. **В своїй справі сам не суддя. **Сам собі ніхто не суддя. **Самому судить - не розсудить. **Самосуд - не суд. **Самосуд - сліпий суд. **Як судять громадою, то й невинному дістається. **Хто судиться, той нудиться. **Найгірше в світі, це судиться та лічиться. **Справу вести,- не постіл плести. **Як почнеться тяганина, то не раз упріє Україна. **Суд не яма - стій прямо. **Із суда, що з ставка, сухий не вийдеш. **Хто ходить по судах, то про того йде негарна слава. **На суді, що на воді, не втонеш, то замочишся. **Краще втопиться, чим судиться. **Тяжба - петля, а суд - шибениця. **Хоч і праве діло, а в кишені засвербіло. **Витрати грошей на судові справи. **З суда грошей не носять. **Тяжба - не гроші, а потрава - не хліб. **В копицях -не сіно, а в суді - не гроші. **В лісі -не дуги, а в суді - не гроші. **Суд та діло собака з’їла. **Судді - рибка, а прохачеві - луска. **Поли вріж (поступись своїм) та тікай, а суда не затівай. **Суд завів, став гол, як сокіл. **Не ходи до суду, бо хліба не буде. **Від злодія біда, від суда - нужда. **Дере коза лозу, а вовк козу, а вовка мужик, а мужика пан, а пана юриста, а юристу чортів триста. **Поганий мир, краще всякого суда. **Краще матер'яний мир, чим ремінний суд. **З казною судиться, то краще втопиться. **З казною не судись - своїм поступись. **Хто бореться з морозом, у того завжди вуха померзлі. **Коза з вовком тягалась, та тільки шкура зосталась. **Великий та багатий - рідко винуватий. **Захищається рак клешнею, а багач мошною. **У скотинки - рожки, а у багатого грошики. **У святих отців не знайдеш кінців. **Уміння приховувати свої вчинки. **На старців суда нема. **Голий голого не позива. **З голого, що з мертвого. **На нема і суда нема. **Не треба з тим дружиться, хто любить судиться. **Правди не судять. **Ідучи в суд хваляться обидва, а з суда - один. **До справи два, а по справі - один. **До суда два скачуть, а після суда один скаче, а другий плаче. **Справа - справою, а суд по формі. **Діло - ділом, пиво - пивом, а суд по формі. **Не спіши карати, спіши вислухати. **Суд скорий рідко бува справедливий. **Без розсуду не твори суду. **Краще десять винуватців простить, чим одного невинного наказати. **Винуватого кров - вода, а невинного - біда. **Неправий суд - гірше розбою.**