Нагадуємо, що 25 листопада 2014 року вступив в силу Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів" від 14.10.2014 №1701-VII.
До 25 травня 2015р. всі підприємства (крім державних та комунальних) зобов’язані надати державному реєстратору інформацію про свого кінцевого власника.За невиконання цього обов’язку передбачена відповідальність у вигляді штрафу до 17 000 грн. При цьому, штрафувати будуть не підприємство, а особисто його керівника.
Так, Спілка нечуючих юристів звертає увагу своїх клієнтів, на те, що нещодавно Верховною Радою України були прийняті законодавчі акти, спрямовані, зокрема, на боротьбу з корупцією та створення механізмів, що зроблять більш прозорою структуру власності.
Основною метою прийнятих законів є встановлення механізму розв’язання проблеми виявлення фізичної особи – кінцевого вигодоодержувача (кінцевий бенефіціарний власник (контролер)) юридичних осіб та запобігання можливості легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, оскільки всі юридичні особи приватного права зобов’язані вказувати кінцевого бенефіціарного власника (контролера) – фізичну особу при реєстрації та зміні власності юридичної особи.    

Хто повинен реєструвати кінцевого бенефіціарного власника?

В жовтні 2014 року до законодавства було введено поняття “кінцевий вигодоодержувач підприємства”, яке потім законодавець перейменував у термін “кінцевий бенефіціарний власник (контролер) юридичної особи”. Відповідно до ст.64-1 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), усі підприємства, крім державних та комунальних підприємств, зобов’язані встановлювати свого кінцевого бенефіціарного власника, регулярно оновлювати і зберігати інформацію про нього та надавати її державному реєстратору, у випадках та в обсязі, передбачених законом. Цей обов’язок розповсюджується не тільки на новостворені підприємства, але й на ті, що зареєстровані раніше.
Передбачено, що юридичні особи, зареєстровані до набрання чинності Законом від 14.10.2014р. №1701-VII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів”, подають державному реєстратору відомості про свого кінцевого вигодоодержувача, у тому числі кінцевого вигодоодержувача їх засновника, якщо засновник – юридична особа, упродовж шести місяців з дня набрання чинності законом. Закон набрав чинності 25 листопада 2014 р., тобто до 25.05.2015р. юридичні особи повинні розкрити інформацію про своїх кінцевих вигодоодержувачів.
Натомість деякі експерти вважають, що існуючі юрособи не мають обов’язку подавати відомості про своїх кінцевих бенефіціарних власників або вигодоодержувачів, тому що немає закону, який би зобов'язував діючі підприємства до 25 травня 2015р. подавати до держреєстру дані про своїх “кінцевих бенефіціарних власників (контролерів)”. Згаданий вище пункт 2 перехідних положень до Закону №1701 не зобов'язує діючі юридичні особи це робити, тому що саме кінцеві бенефіціарні власники жодного разу не згадані в даній нормі Закону, натомість в ній йде мова про кінцевих вигодоодержувачів! Тому навряд чи когось можна змусити виконувати вимоги неіснуючого закону або притягнути до відповідальності за невиконання неіснуючої норми.

Хто звільняється від обов’язку подавати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника?

Закон передбачає і загальні виключення з правила – звільняються від обов’язку подавати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності політичні партії, творчі спілки та їх територіальні осередки, адвокатські об’єднання, торгово-промислові палати, державні органи, органи місцевого самоврядування та їх асоціації.
 
Чи повинні реєструвати кінцевого бенефіціарного власника громадські об'єднання?

За своєю суттю громадське об'єднання (ГО) - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. ГО (організація чи спілка) може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. ГО без статусу юрособи, за визначенням, не повинне реєструвати кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи.
ГО зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку (ст.1 Закону України “Про громадські об'єднання”). Як вказано вище, свого кінцевого бенефіціарного власника зобов’язані встановлювати (подавати інформацію про нього до держреєстру) тільки підприємства (ст.64-1 ГКУ). Підприємство, згідно зі ст.62 ГКУ, - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади (органом місцевого самоврядування) або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності. За своїм визначенням ГО зі статусом юридичної особи не є підприємством. Отже, будь-яке громадське об'єднання не має обов’язку реєструвати кінцевого бенефіціарного власника.
Разом з цим, відповідно до ч.7 ст.23 Закону України “Про громадські об'єднання”, громадські об’єднання зобов’язані, зокрема, зберігати інформацію та відомості, достатні для ідентифікації згідно з вимогами закону кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), у тому числі засновників, керівників, керівних органів та довірених осіб. Ця інформація не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом. Інших обов’язків щодо кінцевих бенефіціарних власників в спеціальному Законі “Про громадські об'єднання” не міститься! Це зайвий раз підтверджує, що наразі громадські об'єднання зобов’язані зберігати інформацію про своїх кінцевих бенефіціарних власників, але не повинні подавати цю інформацію до держреєстру окремо і спеціально. Про кінцевих бенефіціарних власників можна повідомити під час щорічного підтвердження відомостей про юрособу.
 
Хто такий кінцевий бенефіціарний власник?

Відповідно до ст.1 Закону від 14.10.2014р. №1702-VII “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”, кінцевий бенефіціарний власник (контролер) – це фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб. Вплив може здійснюватися, зокрема, шляхом:
-реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою,
-права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності,
-права давати обов’язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління,
-прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов’язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.
При цьому кінцевим бенефіціарним власником не вважається особа, яка є агентом, номінальним утримувачем (власником) або є посередником щодо такого права.
Якщо підсумувати, то кінцевим бенефіціарним власником (контролером) може бути фізична особа, яка не тільки обов’язково володіє часткою у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу компанії, але яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність компанії у спосіб, визначений Законом. Таку думку висловив Держфінмоніторинг, яка міститься в Протоколі засідання Робочої групи з розгляду проблемних питань суб’єктів первинного фінансового моніторингу – небанківських установ від 5 березня 2015 року. Також в Протоколі зазначено, що кінцевий бенефіціарний власник (контролер) у юридичної особи може бути і відсутній.
До того ж, існує роз’яснення, що якщо бенефіціарів немає, то і форму 4 подавати не треба. Таке роз’яснення для керівників головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в областях та м.Києві 14.05.2015р. та для державних реєстраторів юросіб та фізосіб-підприємців зробив директор департаменту державної реєстрації МЮ.
 
Як зареєструвати?

Кінцевого бенефіціарного власника уповноважена особа вказує в реєстраційній картці під час реєстрації юридичної особи(форма №1) згідно з Законом від 15.05.2003р. №755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”. При зміні кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) та/або власників істотної участі юридичної особи, державному реєстратору подається (надсилається поштовим відправленням з описом вкладення) за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнена реєстраційна картка про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі (її форма №4 міститься на сайті ЄДР). При цьому якщо документи надсилаються державному реєстратору поштовим відправленням, справжність підпису заявника на реєстраційній картці (заяві, повідомленні) повинна бути нотаріально засвідчена (ч.2 ст.8 Закону). Але в деяких органах Міністерства юстиції наголошують, що приймають форму 4 і супровідну заяву зі звичайним підписом директора, які надіслані поштою.
Надання будь-яких інших документів для цих цілей законом не передбачено!
 
Де може знадобитися?

Наявність інформації і документів про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) може знадобитися, наприклад, під час виконання фінансових операцій. Суб’єкт первинного фінансового моніторингу (а це - банки, страховики, кредитні спілки та інші фінансові установи; платіжні організації, оператори поштового зв’язку; філії або представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які надають фінансові послуги на території України; нотаріуси, адвокати, адвокатські бюро та об’єднання, аудитори, аудиторські фірми тощо) під час ідентифікації та верифікації з метою встановлення кінцевого бенефіціарного власника витребовує у клієнта - юридичної особи інформацію та/або документи, що підтверджують наявність структури власності такого клієнта, дані, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів). Про це йдеться в частинах 7 та 9 ст.9 Закону “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”.
При цьому суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі, коли неможливо встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), або якщо виникли сумніви стосовно того, що особа виступає від власного імені (ч.1 ст.10 Закону).
Відповідно до ст. 64 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, у разі ненадання клієнтом (особою, представником клієнта) документів, необхідних для встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), банківська установа, зокрема, зобов’язана відмовити у відкритті банківського рахунку.
Отже, кожна юрособа стикається з необхідністю проводити фінансові операції в банківських установах, а також час від часу звертається до інших суб’єктів первинного фінансового моніторігнгу. Тому мати документи, в яких міститься інформація про кінцевих бенефіціарних власників або про їх відсутність, необхідно усім юридичним особам.
 
Відповідальність

За неподання державному реєстратору інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи встановлена адміністративна відповідальність керівника юридичної особи або особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), - у вигляді штрафу від 5100 до 8500 грн. (ст.166-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Адмінпротоколи про вказане правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи суб'єктів державного фінансового моніторингу.
Увага! Адміністративна відповідальність встановлена лише за неподання інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи. Проте за подання такої інформації після 25 травня 2015 року відповідальність не встановлена! Тим більше, в законах з’явилася плутанина в поняттях “вигодоодержувач” та “бенефіціар”, що дає можливість для неоднозначного трактування обов’язків щодо подання інформації (докладніше – дивіться вище).
Статтею 205-1 Кримінального кодексу України встановлена відповідальність за умисне подання документів, які містять завідомо неправдиві відомості, державному реєстратору. Міра покарання за це протиправне діяння – штраф від 8500 до 17000 грн., або арешт на строк від 3 до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 2 років (повторне скоєння такого злочину буде каратися значно суворіше). Тобто подання реєстраційної картки з неправдивими відомостями про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи цілком підходить під наведений склад злочину.
В процесі досудового слідства (ця категорія злочинів віднесена до компетенції органів внутрішніх справ) треба буде довести, що заявник умисно вказав неправдиву інформацію у документах, які подані до ЄДР. Але як перевірити достовірність поданої інформації, і хто це буде робити - поки що невідомо. Довести, хто саме є кінцевим бенефіціарним власником, на практиці буде доволі складно (тому є багато причин).

21 травня 2015 року Верховна Рада продовжила на чотири місяці термін подання державному реєстратору інформації про кінцевих вигодоотримувачів юридичних осіб. Таким чином, Форму 4 потрібно надати держреєстратору до 25 вересня 2015 року.
Отже, поки що передбачена тільки адміністративна відповідальність керівника підприємства, а чи може відмова від надання такої інформації вплинути на подальшу господарську діяльність підприємства - на сьогоднішній день залишається незрозумілим. Також ж залишається незрозумілим механізм перевірки достовірності даних, які подаються для внесення держреєстр у випадку, коли кінцевий вигодоодержувач не є формальним власником юридичної особи.
Дивлячись на сказане, хвилюватися про відповідальність за неподання, несвоєчасне подання інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи поки немає підстав. Але законослухняним керівникам підприємств виконати вимогу законів все ж треба. Наприклад, під час підтвердження відомостей про юрособу, які подаються державному реєстратору щорічно.