Продовження.

Якими пільгами користуються особи з інвалідністю?

На підставі Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” особи з інвалідністю можуть мати наступні пільги:
Жилі приміщення, займані особами з інвалідністю або сім’ями, у складі яких вони є, під’їзди, сходові площадки будинків, в яких мешкають люди з інвалідінстю, мають бути обладнані спеціальними засобами і пристосуваннями відповідно до індивідуальної програми реабілітації, а також телефонним зв’язком.
Обладнання зазначених жилих приміщень здійснюється органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, у віданні яких знаходиться житловий фонд.
Обладнання індивідуальних жилих будинків, в яких проживають люди з інвалідністю, здійснюється підприємствами, установами і організаціями, з вини яких настала інвалідність, а в інших випадках відповідними органами місцевого самоврядування. У разі невідповідності житла вимогам, визначеним висновком медико-соціальної експертизи, і неможливості його пристосування до потреб людини з інвалідністю, може провадитись заміна жилої площі.
Органи місцевого самоврядування забезпечують виділення земельних ділянок особам з інвалідністю із захворюваннями опорно-рухового апарату під будівництво гаражів для автомобілів з ручним керуванням поблизу місця їх проживання.
(Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, стаття 30).
Місцеві органи державної влади зобов’язані забезпечувати людям з інвалідністю необхідні умови для вільного доступу і користування культурно-видовищними закладами і спортивними спорудами, для занять фізкультурою і спортом, а також забезпечувати надання спеціального спортивного інвентаря.
Люди з інвалідністю користуються переліченими послугами безкоштовно або на пільгових умовах згідно з рішеннями органів місцевого самоврядування за участю громадських організацій інвалідів.
(Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, стаття 34).
Інваліди забезпечуються засобами спілкування, що полегшують їх взаємодію між собою та з іншими категоріями населення. Порядок і умови такого забезпечення передбачаються місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування за участю громадських організацій інвалідів. Інваліди першої та другої груп мають право на позачергове і пільгове встановлення квартирних телефонів за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів.
Порядок і умови встановлення телефонів інвалідам визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів. Інвалідам першої, другої груп і сім’ям, у складі яких є два або більше інвалідів, оплата послуг електрозв’язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів за почасовим (похвилинним, посекундним) обліком їх тривалості встановлюється тільки за їх згодою. Інвалідам першої, другої груп і сім’ям, у складі яких є два або більше інвалідів, оплата послуг електрозв’язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів за почасовим (похвилинним, посекундним) обліком їх тривалості встановлюється тільки за їх згодою. Інвалідам першої, другої груп по зору надається право безплатного користування радіотрансляційною точкою.
(Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, стаття 35).
Інвалідам і дітям-інвалідам надаються безоплатно або на пільгових умовах послуги з соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечота калоприймачі тощо) на підставі індивідуальної програми реабілітації, автомобілі за наявності відповідного медичного висновку.
Інваліди, які отримують пенсію, що не перевищує мінімального розміру пенсії, або державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії, діти-інваліди мають право на безплатне придбання лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування. Інваліди першої і другої груп мають право при амбулаторному лікуванні на придбання лікарських засобів за рецептами лікарів з оплатою 50 відсотків їх вартості.
Інваліди і діти-інваліди за наявності медичних показань мають право на безплатне забезпечення санаторнокурортними путівками. Порядок та умови забезпечення інвалідів і дітейінвалідів лікарськими, технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, санаторнокурортними путівками, автомобілями, а також переліки технічних та інших засобів реабілітації і виробів медичного призначення визначає Кабінет Міністрів України.
Після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім’ї може бути переданий у їх власність у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім’ї померлого інваліда, дитини-інваліда в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
(Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, стаття 38).
Транспортне обслуговування інвалідів здійснюється на пільгових умовах. Інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метрополітену і таксі), а також всіма видами приміського транспорту. Діти-інваліди та інваліди першої, другої груп по зору і з ураженням опорно-рухового апарату та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів зазначених категорій (не більше одного супроводжуючого), мають право на безплатний проїзд також у метро. Інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда або дитину-інваліда), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня.
Пільгове перевезення інвалідів здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до Закону України “Про транспорт”. Категорії інвалідів та дітей-інвалідів і порядок їх транспортного обслуговування на пільгових умовах визначає Кабінет Міністрів України. Пільговий проїзд надається за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищував величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, збільшену на коефіцієнт 1,1 у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
(Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, стаття 38-1).
Пільги, зберігаються за інвалідами та дітьми-інвалідами незалежно від виду виплачуваної пенсії або допомоги, призначеної замість пенсії.
У випадках, коли іншими нормативно-правовими актами передбачені норми, що підвищують встановлений цим Законом рівень соціального захисту інвалідів, застосовуються положення тих нормативно-правових актів, які визначають найбільший рівень соціального захисту інвалідів.
Якщо інвалід має право на одну і ту ж пільгу за Законом “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” і одночасно за іншим нормативно-правовим актом, пільга йому надається лише за одним з них за його вибором (незалежно від підстави встановлення пільги).
(Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, стаття 38-2).

Які пільги мають інваліди війни?
Згідно статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантїї їх соціального захисту” від 22.10.1993, №3551 інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги:
1) безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів;
2) позачергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів), безплатне забезпечення іншими протезами і протезноортопедичними виробами;
3) безоплатне позачергове забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад або одержання замість путівки грошової компенсації. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсацій визначаються Кабінетом Міністрів України.
Інваліди війни забезпечуються путівками відповідно органами соціального захисту населення, охорони здоров’я, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону України та іншими органами за місцем перебування на обліку або за місцем роботи.
4) 100-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю);
5) 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювально площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метрів на сім’ю.
Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб надається 100-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім’ю);
6) 100-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;
7) безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутріта міжобласних незалежно від відстані та місця проживання. Це право поширюється і на особу, яка супроводжує інваліда I групи;
8) позачерговий безплатний капітальний ремонт власних жилих будинків і квартир та першочерговий поточний ремонт жилих будинків і квартир у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
9) позачергове обслуговування амбулаторно-поліклінічними закладами, а також позачергова госпіталізація. Ліквідація госпіталів для інвалідів Великої Вітчизняної війни здійснюється лише за погодженням з Кабінетом Міністрів України;
10) позачергове безплатне встановлення квартирних телефонів і позачергове користування всіма послугами зв’язку. Абонементна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів, а для інвалідів Великої Вітчизняної війни та війни з Японією зі 100-процентною знижкою від затверджених тарифів;
11) користування при виході на пенсію (незалежно від часу виходу на пенсію) чи зміні місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;
12) право на щорічне медичне обстеження і диспансеризацію із залученням необхідних спеціалістів;
13) позачергове працевлаштування за спеціальністю відповідно до підготовки та висновків медико-соціальної експертизи. Праця інвалідів війни регулюється відповідними нормами законодавства України про працю і соціальний захист інвалідів;
14) переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємств, установ, організацій;
15) виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності працюючим інвалідам війни в розмірі 100-процентної середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;
16) виплата працюючим інвалідам допомоги по тимчасовій непрацездатності до 4 місяців підряд або до 5 місяців протягом календарного року, а також допомоги по державному соціальному страхуванню за весь період перебування в санаторії з урахуванням проїзду туди і назад у разі, коли для лікування не вистачає щорічної і додаткової відпусток;
17) використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік;
18) позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих Рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а інваліди І групи з числа учасників бойових дій на території інших країн протягом року.
Органи державної виконавчої влади, виконавчі комітети місцевих Рад зобов’язані надавати допомогу інвалідам війни у будівництві індивідуальних жилих будинків. Земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва відводяться зазначеним особам у першочерговому порядку;
19) одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з погашенням її протягом 10 років починаючи з п’ятого року після закінчення будівництва. Зазначені позики надаються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України;
20) першочергове право на вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів, кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів, стоянок для транспортних засобів та їх технічне обслуговування, до садівницьких товариств, на придбання матеріалів для індивідуального будівництва і садових будинків. Гаражі, стоянки для транспортних засобів інвалідів війни, які мають медичні показання на забезпечення транспортом, як правило, споруджуються поблизу будинків.
21) інвалідам I і II груп надається право безплатного проїзду один раз на рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, а особам, які супроводжують інвалідів I групи (не більше одного супроводжуючого), 50-процентна знижка вартості проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту.
Інвалідам III групи надається право безплатного проїзду один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом незалежно від наявності залізничного сполучення або проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту з 50-процентною знижкою вартості проїзду.
Інвалідам війни та особам, які супроводжують у поїздках інвалідів І групи (не більше одного супроводжуючого), надається право користування міжміським транспортом зазначених видів у період з 1 жовтня по 15 травня з 50-процентною знижкою вартості проїзду без обмеження кількості поїздок.
22) позачергове безоплатне забезпечення автомобілем (за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем) на термін експлуатації до 10 років (з наступною заміною на новий), виплата компенсації на бензин (пальне), ремонт, технічне обслуговування автомобілів або на транспортне обслуговування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
23) звільнення від сплати податків, зборів і мита всіх видів та земельного податку;
24) звільнення від орендної плати за нежилі приміщення, що орендуються інвалідами війни під гаражі для спеціальних засобів пересування (автомобілів, мотоколясок, велоколясок тощо) та безплатне надання для цих засобів гаражів-стоянок незалежно від їх форми власності;
25) позачергове влаштування до закладів соціального захисту населення, а також обслуговування службами соціального захисту населення вдома. У разі неможливості здійснення такого обслуговування закладами соціального захисту населення відшкодовуються витрати, пов’язані з доглядом за цим інвалідом, в порядку і розмірах, встановлених чинним законодавством;
26) позачергове обслуговування підприємствами, установами, організаціями служби побуту, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту;
27) право на позачергове забезпечення продовольчими товарами поліпшеного асортименту та промисловими товарами підвищеного попиту згідно з переліком та нормами, що встановлюються Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Для продажу цих товарів створюються спеціалізовані салони-магазини, секції, відділи та інші види пільгового торговельного обслуговування. Продаж товарів здійснюється за соціально доступними цінами за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Магазини, секції, відділи та інші торговельні підприємства, що обслуговують інвалідів та ветеранів війни, звільняються від сплати податку на добавлену вартість.
Пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, надаються інвалідам війни та членам їх сімей, які проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.
Площа житла, на яку нараховується 100-процентна знижка плати, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання).
Якщо в складі сім’ї є особи, які мають право на знижку плати в розмірі, меншому ніж 100 процентів, спочатку обчислюється в максимально можливому розмірі 100 процентів відповідна знижка плати.
Інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються:
-інвалідам I групи у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,
-II групи 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,
-III групи 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Кабінетом Міністрів України затверджено розпорядження від 05.05.2010, №1010-р “Деякі питання забезпечення житлом інвалідів Великої Вітчизняної війни I групи” і Постанову вiд 12.05.2010, №354 “Про затвердження Порядку використання у 2010 році коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом інвалідів Великої Вітчизняної війни I групи, які протягом тривалого строку перебувають у черзі на отримання житла”.

Які пільги мають особи з інвалідністю у забезпеченні житлом?
Інваліди війни, чорнобильці 1 категорії, інваліди праці мають право на позачергове забезпечення житлом на нижніх поверхах та в будинках з ліфтом (ст.45 Житлового кодексу України, ст.20 п.10 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; ст.18 п.18 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”).
Право на позачергове отримання житла і матеріальну допомогу на його благоустрій мають (якщо за висновком МСЕК самостійно себе обслуговують і можуть самостійно жити) молоді інваліди-сироти після закінчення інтернату (ст.46 Житлового кодексу України). Додатковою житловою площею, кімнатою можуть бути забезпечені інваліди, діагноз яких входить до “Переліку захворювань, які дають право особам які страждають на ці захворювання, на позачергове отримання житлової площі” (наказ МОЗ СРСР від 28.03.1983, №330, додаток №1 п.3) та переліку хронічних захворювань при яких особи, які хворіють на це захворювання, не можуть проживати в комунальних квартирах або в одній кімнаті з членами своєї сім’ї (Наказ Міністерства охорони здоров’я УРСР №52 від 08.02.85р., п.IV).
Інваліди та сім’ї, в яких є діти-інваліди, мають переважне право на поліпшення житлових умов в порядку, передбаченому чинним законодавством.
(Закон “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, статті 29, 30).

Які пільги у “ветеранів праці”?
“Ветеранами праці” визнаються також інваліди I і II груп, які одержують пенсії по інвалідності, якщо вони мають стаж роботи не менше 15 років. “Ветеранам праці” надаються такі пільги:
1) користування при виході на пенсію чи зміні місця роботи поліклініками, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;
2) першочергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування із дорогоцінних металів);
3) переважне право на забезпечення санаторнокурортним лікуванням, а також на компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України;
4) щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів;
5) першочергове обслуговування в лікувальнопрофілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;
6) використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік;
7) переважне право на забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом;
8) першочергове одержання позики на індивідуальне (кооперативне) житлове будівництво з погашенням її протягом 10 років починаючи з п’ятого року після закінчення будівництва, а також першочергове одержання позики для будівництва або придбання дачних будинків і благоустрою садових ділянок;
9) переважне право на вступ до садівницьких товариств (кооперативів), кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів;
10) переважне право на встановлення домашніх телефонів;
11) звільнення від плати за землю та сплати земельного податку;
12) безплатний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі), автомобільним транспортом загального користування (за винятком таксі) в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів в межах області (Республіки Крим) за місцем проживання.
(Закон “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, статті 6, 7).

На яких умовах призначається допомога по безробіттю?
Застрахованим особам, які втратили роботу з незалежних від них обставин і визнані в установленому порядку безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу з безробіття залежно від страхового стажу. Право на допомогу з безробіття зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалася в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна.
Поважними причинами є:
-навчання в професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання;
-строкова військова служба;
-здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 18 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду, а також за перестарілим, який досяг 80-річного віку;
-інші поважні причини, передбачені законодавством України. Застрахованим особам, які втратили роботу з незалежних від них обставин і визначені в установленому порядку безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, допомога з безробіття визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу.

Яке значення має індивідуальна програма реабілітації для особи з інвалідністю?
Чи обов’язкове оформлення індивідуальної програми реабілітації для кожної людини з інвалідністю?
Індивідуальна програма реабілітації – комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, термінів реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання видів діяльності, визначених у рекомендаціях медико-соціальної експертної комісії
(Закон України “Про реабілітацію інвалідів в Україні”, стаття 1).
Індивідуальна програма реабілітації інваліда розробляється відповідно до Державної типової програми реабілітації інвалідів для повнолітніх інвалідів медикосоціальною експертною комісією, для дітей-інвалідів лікарсько-консультативними комісіями лікувальнопрофілактичних закладів. Визначення конкретних обсягів, методів і термінів проведення реабілітаційних заходів, які повинні бути здійснені щодо інваліда, дитини-інваліда, кошторис витрат за рахунок бюджетних коштів чи загальнообов’язкового державного соціального страхування, а також контроль за виконанням індивідуальної програми реабілітації інваліда в межах своїх повноважень здійснюють медико-соціальні експертні комісії (лікарсько-консультаційні комісії лікувальнопрофілактичних закладів щодо дітей-інвалідів), органи праці та соціального захисту населення, служби зайнятості, реабілітаційні установи, розпорядники відповідних коштів.
Обсяг реабілітаційних заходів, що передбачається індивідуальною програмою реабілітації інваліда, не може бути меншим від передбаченого Державною типовою програмою реабілітації інвалідів.
Індивідуальна програма реабілітації інваліда є обов’язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, установами, організаціями, в яких працює або перебуває інвалід, дитина-інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності. Індивідуальна програма реабілітації має для інваліда, дитини-інваліда рекомендаційний характер. Інвалід (законний представник дитини-інваліда) має право відмовитися від будь-якого виду, форми та обсягу реабілітаційних заходів, передбачених його індивідуальною програмою реабілітації, або від усієї програми в цілому. Інвалід (законний представник дитини-інваліда) самостійно вирішує питання про вибір та забезпечення конкретними засобами чи послугами реабілітації, включаючи засоби пересування, вироби медичного призначення, друковані видання зі спеціальним шрифтом, звукопідсилювальну апаратуру, санаторно-курортне лікування тощо в межах його індивідуальної програми реабілітації.
Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда, порядок її фінансування та реалізації затверджується Кабінетом Міністрів України.
(Закон України “Про реабілітацію інвалідів в Україні”, стаття 23).

Як оскаржити рішення МСЕК?
У разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або інвалід має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров’я.
Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров’я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.
Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до Міністерства охорони здоров`я України (МОЗ). МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.
В особливо складних випадках Центральна медикосоціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науководослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м.Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м.Вінниця).
Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер. Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.
(Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009, №1317, пп.23-25).

Які органи забезпечують інвалідів та дітей-інвалідів технічними засобами реабілітації та виробами медичного призначення?
Облік інвалідів та інших осіб, які мають право на безоплатне забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (далі облік), ведуть органи праці та соціального захисту населення районної, районної у мм.Києві та Севастополі держадміністрації, виконкому міської, районної у місті ради (далі місцеві органи праці та соціального захисту населення) за місцем реєстрації проживання осіб.
Місцевий орган праці та соціального захисту населення має право як виняток взяти на облік в установленому Мінпраці порядку інваліда та іншу особу не за місцем реєстрації їх проживання.
Для взяття на облік до місцевого органу праці та соціального захисту населення подається заява, заповнена інвалідом та іншою особою або їх законним представником за формою, що затверджується Мінпраці (далі заява про взяття на облік).
Разом із заявою про взяття на облік пред’являються такі документи інваліда:
-паспорт або свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років);
-довідка про реєстрацію з місця проживання;
-висновок МСЕК про встановлення інвалідності для інвалідів (для дітей-інвалідів висновок ЛКК) у разі, коли особа вперше звертається до місцевих органів праці та соціального захисту населення або змінюється група і причина інвалідності;
-індивідуальна програма реабілітації (для інваліда та дитини-інваліда) або висновок ЛКК щодо забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (для інших осіб, інвалідів, група інвалідності яких встановлена до 1 січня 2007 р. як безстрокова або строк дії якої не закінчився);
-посвідчення про взяття на облік (для бездомних громадян);
-копію пенсійного посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги, що виплачується за місцем пенсії;
-довідка про присвоєння ідентифікаційного номера для осіб, які досягли 18-річного віку (за наявності номера).
Особам, які через релігійні переконання відмовилися від присвоєння ідентифікаційного номера, необхідно пред’явити паспорт з позначкою про наявність права здійснювати платежі без нього; довідка про реєстрацію місця проживання для дітейінвалідів, дітей віком до 16 років та осіб, паспорти яких не містять відомостей про реєстрацію місця проживання (крім бездомних громадян); копія посвідчення, яке підтверджує статус особи, що має право на пільги відповідно до законодавства (для ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і ветеранів державної пожежної охорони).
Законний представник інваліда чи іншої особи подає документи, що підтверджують його особу та повноваження законного представника.
Для отримання технічних засобів реабілітації для інвалідів по зору з числа членів УТОС із зазначеними документами та копією членського квитка може звернутися представник первинної організації зазначеного товариства.
Представник первинної організації УТОС повинен мати при собі документи, що підтверджують його особу та повноваження.
(Постанова Кабінету Міністрів України від 05.04.2012р. №321 “Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення, переліку таких засобів”).

Куди слід звертатися для оформлення путівки на санаторно-курортне лікування для дитини-інваліда/ дорослого з інвалідністю?
Органи праці та соціального захисту населення забезпечують за рахунок коштів державного бюджету безплатними путівками до санаторно-курортних закладів:
-інвалідів усіх категорій за рахунок коштів, передбачених Мінпраці;
-осіб, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, та осіб, зазначених у статтях 6-1 6-4 Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”, за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам;
-ветеранів війни у санаторіях, що належать до сфери управління Мінпраці, та за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.
Зазначені особи повинні за зареєстрованим місцем проживання перебувати на обліку в органах праці та соціального захисту населення для санаторно-курортного лікування.
Працюючі особи та особи, що не досягли встановленого законодавством пенсійного віку, забезпечуються путівками за місцем основної роботи або за місцем обліку в органах праці та соціального захисту населення на підставі довідки з місця роботи про те, що їм не видавалася безплатна путівка протягом попереднього року (для осіб, що забезпечуються путівками один раз на два роки, протягом двох попередніх років).
Особи, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також члени їх сімей одержують путівки в поліклініці або за місцем останньої роботи.
Осіб, що проживають в інтернатних установах системи Мінпраці, інвалідів, що навчаються на денному відділенні у навчальних закладах, путівками забезпечують органи праці та соціального захисту населення відповідно до цього Порядку.
Осіб, інвалідність яких пов’язана з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, забезпечує путівками Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, на підставі висновку МСЕК про необхідність лікування за прямими наслідками виробничої травми чи професійного захворювання.
Органи охорони здоров’я забезпечують путівками ветеранів війни на лікування у госпіталях, а також санаторнокурортними путівками інвалідів, ветеранів війни із захворюванням на туберкульоз та дітей-інвалідів до досягнення 18-річного віку (згідно з медичними показаннями за наявності відповідних профільних санаторно-курортних бюджетних закладів).

Чи має право на водіння автомобілем людина з інвалідністю?
Право на водіння автомобіля встановлюється висновком МСЕК на підставі Переліку медичних показань на право одержання інвалідами автомобілів з ручним керуванням затвердженого наказом МОЗ України від 23.01.1995 року №13, зареєстрований у Мінюсті 10.02.1995 року за №34/570. Особи з інвалідінстю різних нозологій можуть бути допущені до водіння автомобіля зі звичайним керуванням, якщо пройдуть відповідну медичну комісію.

Де і як особа з інвалідністю може пройти навчання та здати іспити на право водіння автомобілем (в т.ч. з ручним керуванням)?
Згідно з “Порядком забезпечення інвалідів автомобілями”, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006, №999 із змінами та доповненнями інваліди забезпечуються автомобілями за місцем постійної прописки органами соціального захисту на підставі висновку обласної, центральної міської МСЕК, акту про наявність медичних показань на забезпечення автомобілем та відсутність протипоказань до керування автомобілем.
Автомобілі та посвідчення на право керування автомобілем надаються, продаються інвалідам, діагноз яких входить до переліку медичних показань на отримання інвалідами автомобілів з ручним керуванням, затвердженого Міністерством охорони здоров’я України від 23.01.1995 р. №13. Навчання керуванню автомобілем, включаючи безплатний проїзд до місця навчання і назад, харчування, надання квартири для іногородніх проводяться за рахунок коштів державного бюджету, або винуватців заподіяння каліцтва (п.7 “Порядку”).

Чи може особа з інвалідністю встановити гараж поблизу місця проживання?
Органи місцевого самоврядування забезпечують виділення земельних ділянок інвалідам із захворюваннями опорно-рухового апарату під будівництво гаражів для автомобілів з ручним керуванням поблизу місця їх проживання.
(Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, стаття 30).
З заявою потрібно звернутись до адміністрації за місцем проживання з поданням документів, що підтверджують захворювання опорно-рухового апарату та що автомобіль обладнано ручним керуванням.

Що таке “пандус” і які документи потрібні для дозволу на його будівництво?
“Пандус” або “аппарель” похила поверхня, що дублює сходи, збудована на підставі ДБН В.2.2-9-99 для пересування осіб, які користуються колісними кріслами та для переміщення вантажів за допомогою технічних засобів.
У відповідності до норм співвідношення між висотою та довжиною пандуса у середині будинку, споруди не більше як 1 до 10 м., та зовні – 1 до 12 м. Ширина пандуса при односторонньому русі повинна бути не менше 1,2 м. На початку і в кінці кожного підйому пандуса слід влаштовувати горизонтальні площадки завширшки не менше ширини пандуса і завдовжки не менше 1,5 м. По зовнішніх бокових краях пандуса і площадок слід передбачати бортики завширшки не менше 0,05 м. Якщо довжина пандуса більша 1,5 м., обов’язкова наявність поручня на висоті 0,7 і 0.9 м.
Держбудом затверджені державні будівельні норми В.2.2-9-99 “Громадські будинки і споруди”, Додаток Г (обов’язковий) “Нормалі планувальних елементів житлових і громадських будівель з урахуванням можливості використання їх інвалідами” та внесені зміни до норм “Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень”, ДБН “Культурно-видовищні та заклади дозвілля”, “Архітектурно-технічні та санітарногігієнічні стандарти соціального житла”.
Узагальнюючим нормативним документом із зазначеної проблеми є державні будівельні норми „Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення”, які набули чинності з 1 травня 2007 року. Всі державні будівельні норми мають окремий розділ „Вимоги до потреб інвалідів”.
Для отримання дозволу на переобладнання і перепланування приміщень необхідно подати до райдержадміністрації:
1.Заяву на ім’я голови райдержадміністрації;
2.Копію з поверхового плану будинку (копію з генплану ділянки домоволодіння) завірену в БТІ;
3.Висновок ЖЕК (ЖБК, товариства власників) про можливість та доцільність намічуваних робіт;
4.Довідку про згоду сусідів, завірену ЖЕК.
За результатами роботи міжвідомчої комісії складається протокол, на підставі якого заявником проводиться підготовка проектної документації на перепланування, переобладнання жилих, нежилих і підсобних приміщень у жилих будинках незалежно від форми власності. Виконана проектна документація погоджується замовником з:
1.Відділом капітального будівництва та архітектури районної державної адміністрації;
2.Районною санепідемстанцією;
3.Районним органом пожежного нагляду;
4.При необхідності іншими службами (службою газового господарства та ін.).
У разі позитивного рішення, заявнику надається дозвіл на проведення робіт за розпорядженням райдержадміністрації.
Роботи по встановленю пандусу встановлюються за рахунок власника житла.

На який термін видаються інвалідні візки?
Для користування може видаватися одна кімнатна на 4 роки і одна дорожня коляски на 3 роки одночасно. Може видаватись коляска з електроприводом на 8 років користування.
Для отримання направлення на протезування або засобів на пересування та реабілітації необхідно надати до управління праці та соціального захисту:
-заяву про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації за формою, що затверджується Мінпраці (далі - заява);
-копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;
-паспорт або свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років);
-висновок МСЕК про встановлення інвалідності (для дітей-інвалідів – висновок ЛКК);
-індивідуальну програму реабілітації (для інваліда та дитини-інваліда);
-висновок ЛКК для забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (для інших осіб);
-копію пенсійного посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії;
-копію посвідчення, яке підтверджує статус особи, що має право на пільги відповідно до законодавства.
(Постанова Кабінету Міністрів України від 05.04.2012, №321 “Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення, переліку таких засобів”).

Як пасажир з інвалідністю, що пересувається на візку може замовити спеціальний вагон для подорожжі по залізниці?
Замовити спеціалізований вагон можна звернувшись особисто до начальника чи чергового будьякого вокзалу залізниці або написавши заяву на ім`я заступника начальника залізниці начальника пасажирської служби, з викладенням особистих данних, бажаної дати та маршруту поїздки. До заяви необхідно додати ксерокопію посвідчення інваліда.
Телефони для замовлення спеціальних вагонів:
Львівська залізниця:. . . . . . . . . . . . (032)226-46-43
Південно-Західна залізниця: . . . . . ..(044)465-46-87
Південна залізниця: . . . . . . . . . . . . (057)724-46-43
Донецька залізниця: . . . . . . . . . . . . (062)319-46-43
Одеська залізниця: . . . . . . . . . . . . .(0472)27-46-43
Придніпровська залізниця:. . . . . . ...(0562)33-04-78

Якщо під час подорожі людина з інвалідністю потребує допомоги під час посадки/висадки на транспорті (залізниця, авіація, автомобільний транспорт, в т.ч. громадський міський) до кого звертатись?
При необхідності людина з інвалідністю може звернутися до чергового по вокзалу, або до власника транспортного засобу.
Підприємства та організації, що здійснюють транспортне обслуговування населення, зобов’язані забезпечити спеціальне обладнання транспортних засобів, вокзалів, аеропортів та інших об’єктів, яке б дало змогу особам з інвалідністю безперешкодно користуватися їх послугами.
У тих випадках, коли діючі транспортні засоби не можуть бути пристосовані для використання особами з інвалідністю, органи місцевого самоврядування створюють інші можливості для їх пересування. При проектуванні і створенні нових засобів пересування, реконструкції і будівництві аеропортів, залізничних вокзалів і автовокзалів, морських і річкових портів обов’язково передбачається можливість їх використання людьми з інвалідністю.
(Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, стаття 28).
Для супроводу людей з інвалідністю на вокзалах, в аеропортах, на автобусних станціях повинні працювати “служби супроводу”. Якщо такі служби відсутні, то черговий по станції, вокзалу, аеропорту організовує супровід особи з інвалідністю силами працівників МВС, медичних працівників.

Якими нормативно-правовими документами гарантується забезпечення права людей з інвалідністю на доступ до інформації?
Право людей з інвалідністю на доступ до інформації гарантовано законодавством України. Зокрема, Законом України “Про інформацію”, стаття 9.
“Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків передбачених законами України”.
“Інвалідам по слуху забезпечується доступ до засобів масової інформації шляхом титрування та здійснення сурдоперекладу на дактильно – жестову мову глухих інформаційних і тематитичних телепрограм, кіно, відеофільмів у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України”.
(Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, стаття 23).

Далі буде.

Григоренко В., офіс-менеджер СНЮ