Спілка нечуючих юристів / Union of the Deaf Lawyers
Ми раді вітати Вас на інформаційно-правовому сайті "Спілка нечуючих юристів / Union of the Deaf Lawyers" (Kyiv, Ukraine). Цей сайт для всіх, хто цікавиться питаннями права людей з інвалідністю зі слуху в Україні. (Сайт створено 19.I.2007 та поновлено сторінку 30.03.2013)
ЛАСКАВО ПРОСИМО НА САЙТ !
П`ятниця, 29.03.2024, 10:08
Меню сайту
Категорії розділу
Спілка [65]
Правові новини [216]
Правознавство [144]
Адвокатура [101]
Кримінал [84]
Консультація [75]
Судова медицина [21]
Країна глухих [105]
Адміністратор [10]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Посилання
Довідник
 
Головна » 2014 » Червень » 25 » Громадські об’єднання адвокатів і суддів та їх місце в структурі громадянського суспільства
02:27
Громадські об’єднання адвокатів і суддів та їх місце в структурі громадянського суспільства

У статті проаназовано організаційно-правові аспекти функціонування громадських об'єднань адвокатів і суддів. Розкрито їх місце в структурі громадянського суспільства. Досліджено історичні аспекти становлення громадських правничих товариств в Україні. Здійснено класифікацію громадських об'єднань адвокатів та юристів. З'ясовано особливості структурної побудови та правового статусу громадських об'єднань адвокатів. Виокремлено види громадських об'єднань суддів, розкрито основні форми їх діяльності.

Послідовною й незворотньою тенденцією останніх років є посилення ролі громадянського суспільства в Україні, яким надано потужний імпульс руху країни в напрямі європейської інтеграції та впровадження стандартів правової держави.
Одним із ключових елементів громадянського суспільства є громадські об'єднання, завдяки яким кожна людина на добровільній колективній основі може реалізувати й захистити широкий спектр власних інтересів. Серед існуючих громадських об'єднань особлива роль належить громадським об'єднанням, що репрезентують інтереси незалежних правових співтовариств (адвокатура, судова влада), адже вони через своїх членів можуть найбільш юридично кваліфіковано захищати як професійні, так і загальносуспільні інтереси. Незважаючи на активну роботу деяких із цих об'єднань, наукове узагальнення практики діяльності багатьох із них не проводилося, їх місце і роль у реалізації корпоративних і громадських інтересів залишається не до кінця з'ясованим, що стримує розвиток потенціалу цих об'єднань.
Деякі аспекти зазначеної проблематики були предметом наукового аналізу в працях В.Д.Бринцева, Т.В.Варфоломеєвої, Т.Б.Вільчик, І.Ю.Гловацького, В.В.Городовенка, А.В.Іванцової, Л.М.Москвич, І.В.Назарова, В.О.Попелюшка, М.В.Руденка, О.Д.Святоцького, В.В.Сердюка, С.Я.Фурси, О.Г.Яновської та інших учених, проте спеціальних досліджень, проведених з урахуванням оновленого законодавства, недостатньо. Окремо хотілося б відзначити дослідження І.Ю.Гловацького, який висвітлив історико-правові передумови розвитку сучасних громадських об'єднань адвокатів, при цьому його творчий доробок обмежується періодом початку Другої світової війни (1939р.).
Метою статті є дослідження фактичних й організаційно-правових основ діяльності громадських об'єднань адвокатів і суддів, визначення їх місця в структурі громадянського суспільства.
Згідно із Законом України "Про громадські об'єднання" від 22 березня 2012 року №4572 громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
За організаційно-правовою формою громадське об'єднання утворюється як громадська організація (її засновниками та членами (учасниками) є фізичні особи) або громадська спілка (її засновниками є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи).
Серед принципів утворення й діяльності громадських об'єднань закон визначає добровільність, самоврядність, вільний вибір території діяльності, рівність перед законом, відсутність майнового інтересу їх членів (учасників), прозорість, відкритість та публічність.
Важливим є наведене у вказаному вище законодавчому акті застереження стосовно того, що його дія не поширюється на суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення саморегулівних організацій та організацій, що здійснюють професійне самоврядування. До останніх належать органи адвокатського та суддівського самоврядування.
Розглянемо послідовно організаційно-правові аспекти діяльності громадських об'єднань адвокатів та суддів.
Історичними попередниками діяльності сучасних громадських об'єднань адвокатів виступили утворене галицькими адвокатами у 1883 році Об'єднання адвокатів у Львові та заснований у 1931 році Союз адвокатів-захисників судового округу Львівського апеляційного суду. Щоправда, перше об'єднання проіснувало недовго й було розпущено у 1886 році через "байдужість і небажання працювати в товаристві адвокатів", а друга організація не змогла набути широкої професійної підтримки.
Більш помітний слід у становленні професійного громадського руху залишила діяльність Українського Горожанського Комітету (грудень 1918 рік - жовтень 1921 рік), у складі якого активно функціонувала секція правових порад для населення. З посиленням у 1919р. політичного переслідування польською окупаційною владою національно свідомих українців, проти яких почали масово фабрикуватися кримінальні справи, група патріотично налаштованих адвокатів утворила на базі секції Колегію українських оборонців з метою спеціалізованого захисту інтересів українських обвинувачених у кримінальних провадженнях, передусім, політичного характеру. Захист адвокати здійснювали в основному безкоштовно, з почуття солідарності зі співвітчизниками, більшість із яких перебувала у крайній нужді. Особливістю роботи Колегії українських оборонців було колективне обговорення й узгодження тактики захисту в групових справах.
З ліквідацією польською адміністрацією Українського Горожанського Комітету діяльність Колегії українських оборонців не припинилася, отримавши подальший розвиток у межах найбільш потужної української громадської організації адвокатів довоєнного періоду - Союзу Українських Адвокатів у Львові (далі - СУА), Статут якого затверджено 5 травня 1923 року.
Статтею 2 Статуту СУА товариства було окреслено такі завдання: а) боронити права, інтереси й достоїнства адвокатського звання; б) удержувати станові й товариські взаємини між українськими адвокатами та українськими кандидатами адвокатури; в) давати собі взаїмну поміч у справах адвокатського звання; г) дбати про зріст числа українських членів адвокатського звання дорогою заохоти та матеріяльної помочі в укінченню студій; д) давати матеріяльну поміч оставшим без заосмотрення немічним українським адвокатам і кандидатам адвокатури, і такуж поміч удовам і сиротам по українських адвокатах і кандидатах адвокатури; е) брати участь у законотворчій праці держави, оцінюючи на зазив компетентних чинників проекти законів та даючи ініціятиву до проектів нових законів; є) брати посередну участь у юрисдикції, оцінюючи і критикуючи юдикатуру та інтерпретуючи позитивне законодавство.
У складі товариства існувало чотири категорії членства: почесні члени; члени добродії; українські адвокати як звичайні члени; українські кандидати адвокатури й оборонці для карних справ, як надзвичайні члени.
Органами СУА були: Загальні Збори, Виділ і Контрольна Комісія. Для вирішення спорів між членами при СУА функціонував Мировий Суд.
Основні питання внутрішньої діяльності товариства віднесено до компетенції Звичайних Загальних Зборів, зокрема, вони щорічно: а) полагоджують звіти Виділу і Контрольної Комісії; б) вибирають президента і віце-президента з-поміж адвокатів, постійно замешкалих у Львові і 10 членів Виділу, та Контрольну Комісію на один рік, а кандидати адвокатури з-поміж себе одного делегата для береження інтересів кандидатів адвокатури; в) іменують почесних членів і членів добродіїв; г) ухвалюють підвижку або знижку вписового і вкладок; д) ухвалюють зміну статуту й розв'язання Союза; е) рішають про внесення Виділу і такі внески членів, які на шість днів перед Загальними Зборами зголошено Виділови на письмі; є) розпоряджають капіталом резервового фонду. Виділ складався з президента, віце-президента, 10 членів і одного делегата кандидатів адвокатури, вибраних Загальними Зборами на один рік з-поміж себе Виділ вибирав другого віце-президента, секретаря, скарбника і господаря, та заступників трьох останніх. На Контрольну Комісію, що складалася з трьох членів, покладено обов'язок перевіряти касові книги й касу Союзу, щорічно звітувати про це перед Загальними Зборами.
У процесі розбудови регіональних органів було утворено делегатури (місцеві осередки) СУА, зокрема, у 1928 р. вони функціонували в Перемишлі, Самборі, Дрогобичу, Стрию, Сяніку, Тернополі, Чорткові, Бережанах, Золочеві, Коломиї, Станиславові, Рівному. Першим президентом СУА був обраний С.Федак, з 1928р. його безсмінним провідником став К.Левицький. Найбільш активними членами Союзу, імена яких назавжди увійшли до літопису найкращих представників української адвокатури, є С.Баран, М.Волошин, Л.Ганкевич, М.Глушкевич, А.Горбачевський, О.Надрага, Т.Окуневський, Є.Олесницький, В.Охрімович, А.Чайковський, С.Шухевич та інші. Станом на 1937 рік з 480 адвокатів-українців 336 осіб були членами СУА.
Серед адвокатів Східної Галичини більшість складали представники польської та єврейської національностей, які визначальним чином впливалина формування керівного складу регіональних палат адвокатів. Завдяки СУА було впроваджено практику попереднього обговорення й узгодженнякандидатур від українських адвокатів на майбутніх виборах до органів самоврядування що дозволяло отримати належне представництво національних інтересів на рівні регіональних палат адвокатів.
Клич "Свій до свого", впровадженню в життя якого Союз послідовно сприяв протягом усього часу свого існування, був закликом до українського населення Галичини звертатися до українських адвокатів як надійних захисників особистих і національних інтересів.
Слід позитивно оцінити роботу СУА щодо підвищення професійного рівня й національної свідомості українських адвокатів, розширення застосування рідної мови в судочинстві, консолідації вітчизняної адвокатури й мобілізації значної кількості правників для забезпечення захисту українських патріотів у кримінальних справах політичної спрямованості в 20-30-ті рр. XX ст., видання професійного журналу "Життя і право" (1928-1939 рр.) тощо.
Серед проблем, які не оминули діяльність СУА, слід відзначити індиферентність і пасивність частини членів організації; економічні труднощі, пов'язані з несплатою членських унесків. Певною мірою це пов'язано з високою конкуренцією та тяжким матеріальним становищем більшості представників адвокатського корпусу. Віддане служіння громадській справі могло призвести до того, що сім'я адвоката залишиться без засобів до існування. Так, під час проведення загальних зборів Делегатури СУА у м. Стриї її багаторічний очільник Р.Домбчевський зазначив, що не матиме змоги присвятити багато часу роботі на користь Делегатури через тяжке матеріальне положення. На хронічну перетворилася проблема сплати внесків на забезпечення роботи Союзу. У 1937 році з 336 членів СУА внески не сплатило 219 адвокатів.
Рішенням Виділу СУА з 11 квітня 1930 року при Союзі засновано секцію кандидатів адвокатури. У 1937 році кількість її членів становила 136 осіб. Положення аплікантів було дуже скрутним і нужденним. На одному зі щорічних зібрань представник секції аплікантів Ю.Старосольський висловив побажання до СУА, щоб впливали на своїх членів, зокрема, приймали аплікантів українців, ставилися до них відповідно до гідності адвокатського стану, за можливістю винагороджували аплікантів та, щоб кожний товариш адвокат використав право патронату.
Поряд із СУА, найбільш масовою національною громадською правовою організацією першої половини XX ст. стало засноване 18 квітня 1909 року Товариство українсько-руських правників у Львові. Окрім адвокатів, організація об'єднала у своїх лавах суддів, нотаріусів та представників інших правничих професій.
Першим головою ТУРП став професор Львівського університету С.Дністрянський. Під його проводом уживалися заходи протидії дискримінації українських юристів, здійснювалася значна просвітницька й перекладацька діяльність, видавався "Правничий Вістник".
Завдяки зусиллям членів організації 25 березня 1914 року у Львові було проведено I з'їзд українських правників.
Під час Першої світової війни роботу Товариства було припинено, проте з обранням у грудні 1920 року його новим керівником судді Р.Чайковського діяльність ТУРП набула нового імпульсу. У Товаристві діяли станова судейська, нотаріальна, організаційна та відчитова комісії.
До пріоритетних завдань Товариства відомий адвокат О.Надрага відносив надання допомоги членам у підвищенні кваліфікації за фахом (відчити, бібліотеки, читальні) та оборона станових інтересів членів (станові комісії).
У 1929р. кількість членів товариства становила 257 правників. Цього ж року разом із СУА почалося спільне редагування й видавництво журналу "Життя і право", заслуховування членами обох товариств та обговорення доповідей з актуальних питань правозастосування.
Попри ентузіазм окремих правників, ТУРП не оминула проблема браку активності членів організації5 та значної заборгованості зі сплати внесків на потреби товариства.
У сучасних умовах громадські об'єднання адвокатів і правників утворені великим розмаїттям організацій. Зазвичай, вони утворюються й можуть бути класифіковані за територіальною (ГО "Сумська обласна колегія адвокатів", ГО "Кіровоградська міська колегія адвокатів", ГО "Мукачівська міська асоціація адвокатів"), національною (ГО "Німецька спілка адвокатів в Україні", Ліга кримськотатарських юристів "Ініціум", ГО "Австрійсько-український союз юристів"), віковою (ГО "Союз молодих юристів", всеукраїнська молодіжна громадська організація "Український національних союз молодих юристів") чи релігійною ознаками (ГО "Асоціація християн-юристів України", МГО "Союз православних юристів в ім'я Архистратига Божого Михаїла"), залежно від напряму спеціалізації (громадська спілка "Авто-адвокат", ГО "Об'єднання адвокатів, які надають безоплатну правову допомогу", ГО "Союз імміграційних адвокатів та консультантів України", ВГО "Асоціація Юристів Міжнародного Права", ГО "Асоціація юристів фондового ринку") чи приналежності до категорії осіб з особливими потребами (ГО "Спілка нечуючих юристів", ГО "Товариство інвалідів-юристів"). Існують об'єднання й загальноправозахисної спрямованості (ГО "Народний адвокат", ГО "Правозахисна група "Адвокат" тощо).
Незважаючи на широку палітру зареєстрованих громадських об'єднань, про більшість з них (у тому числі зі всеукраїнським статусом - ВГО "Український Союз адвокатів", ВГО "Ліга народних адвокатів" тощо) широкому загалу мало що відомо. Очевидно, що частина з них існує лише на папері, тому ми розглянемо діяльність основних громадських об'єднань, що набули авторитет і вплив у професійному середовищі.
З моменту набуття незалежності України першою суто адвокатською громадською організацією стала утворена 22 вересня 1990 року Спілка адвокатів України (далі - САУ). Завдяки активному сприянню САУ було прийнято Закон України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 року. За цим законом Спілка стала єдиною громадською організацією, що отримала право делегувати своїх представників до складу регіональних КДКА (дві особи) та ВККА при Кабінеті Міністрів України (одна особа).
В умовах ідеологічної та професійної невизначеності, яка виникла з розпадом СРСР й позбавленням адвокатури щільної державної "опіки", САУ взяла на себе роль провідника реформ в адвокатурі, поставивши своєю метою об'єднання зусиль адвокатів України в сприянні формуванню демократичної правової держави; підвищення ролі й авторитету адвокатури в українському суспільстві, рівня захисту та надання правової допомоги фізичним і юридичним особам, у тому числі іноземним; сприяння досягненню адвокатурою повної самостійності й самоврядування, реформуванню українського законодавства та його гармонізації з законодавством Європейського Союзу, професійному розвитку адвокатів, підвищенню їх кваліфікації та поширенню правил адвокатської етики, розвитку й поглибленню міжнародних зв'язків адвокатів; захист законних інтересів членів САУ; удосконалення законодавчого регулювання діяльності адвокатури; поширення історичних традицій української адвокатури.
Органами САУ є: З'їзд (вищий керівний орган), Рада (вищий керівний орган у період між з'їздами), Правління (виконавчий орган, до складу якого входять Президент, перший віце-президент, віце-президенти та голови постійних комісій), постійні й тимчасові Комісії (законопроектна, молодіжна, з професійної майстерності, із захисту прав та законних інтересів членів, з соціальних питань тощо), Ревізійна комісія, Секретаріат та інші структури для здійснення цілей і завдань. На обласному рівні функціонують регіональні відділення САУ.
Статутом організації допускається індивідуальне (адвокати), колективне (колективи адвокатських об'єднань і асоціацій) і почесне (учені-юристи, провідні громадські діячі, особи, які займаються адвокатською діяльністю за межами України) членство. У 2011 році в лавах Спілки перебувало три з половиною тисячі спілчан.
Важко переоцінити внесок САУ у розвиток адвокатської професії. Завдяки зусиллям Спілки послідовно здійснювалися заходи щодо забезпечення дотримання гарантій адвокатської діяльності й професійних прав конкретних адвокатів, розробки нового закону про адвокатуру та внесення змін до чинного законодавства, опрацювання Правил адвокатської етики, упровадження спрощеної системи оподаткування, реалізації програм "Дистанційне та стаціонарне підвищення кваліфікації адвокатів" та "Сприяння облаштуванню робочого місця адвоката в судах та організації роботи сучасного офісу адвоката", посилення кримінальної відповідальності за злочини проти адвоката (ст.ст.397-400 КК України).
Позитивно зарекомендувала себе практика проведення спільних засідань САУ і ВККА при Кабінеті Міністрів України.
САУ дотепер є єдиною організацією від України, що має статус члена-спостерігача ССВЕ.
На жаль, діяльність САУ не була позбавлена організаційних труднощів. Перші "дзвіночки" пролунали вже наприкінці 90-х, коли на одному із засідань Правління САУ серед проблем було зазначено те, що "реальна ініціативна робота Спілки поступово перемістилася з регіональних відділень до центрального апарату; багато з відділень можна охарактеризувати як бездіяльні; деякі з них на порушення рішень III З'їзду Спілки адвокатів досі не зареєстровані; голови відділень часто не ведуть належної роботи серед членів відділень щодо рішень та ініціатив Правління; членські внески сплачуються нерегулярно й не усіма членами; низка рішень Правління не виконується, а головне - часто не ведеться необхідна для адвокатів правозахисна, навчальна та інша робота".
Не оминули спілку й передвиборчі "баталії", зумовлені бажанням окремих адвокатів бути обраними до КДКА за квотою САУ. Після недопуску охоронним агентством групи адвокатів на звітно-виборні збори (26.12.2009р.) Харківського відділення САУ навіть викликалася слідчо-оперативна група міліції.
Однією зі світових тенденцій розвитку громадських правових організацій є створення універсальних товариств, що об'єднують юристів різного профілю (ІВА, АВА, ША, АЦА та ін.). У руслі цього тренду 30 листопада 2002 року відбувся установчий з'їзд ВГО "Асоціація правників України" (далі - АПУ). Та хоча асоціація відкрита для всіх правових професій, головну "скрипку грають " у ній саме адвокати.
На сьогодні АПУ займає лідируючі позиції серед правничих організацій за кількістю та якістю заходів, динамікою, географією й масштабами розвитку. Актив асоціації складає 4500 правників, більше третини з яких - студентська молодь, об'єднана в межах Ліги студентів АПУ.
В основу розробки Статуту АПУ закладено модель Американської асоціації юристів (АВА), що значною мірою визначило її сучасний, креативний і фахово різнобічний стиль роботи, у тому числі у неформальній обстановці. Органами асоціації є:
- Правнича Асамблея (вищий орган асоціації, що має статус з'їзду);
- Піклувальна Рада (консультативно-дорадчий орган асоціації);
- Правління (постійно діючий колегіальний орган управління);
- Президент (вища посадова особа асоціації, очолює Правління);
- Виконавчий директор (одноособовий адміністративно-виконавчий орган асоціації);
- Виборча комісія (орган, що відповідальний за проведення виборів);
- Ревізійна комісія (орган, що контролює фінансово-господарську діяльність асоціації).
Основу структури професійної співпраці складають: секції (судді; науковці та освітяни; державні службовці; нотаріуси; працівники прокурорських, слідчих органів, органів МВС та СБУ; юрисконсульти; адвокати та правники-практики); комітети (усього 23 комітети, зокрема, з корпоративного права, з процесуального права, з фондового ринку, з аграрного права тощо); форуми (партнерів юридичних фірм, здоров'я правника, жінок-юристів та ін.)
В асоціації склалася демократична практика проголошення передвиборчих програм кандидатами на вищі виборні посади. Не в останню чергу завдяки впровадженню процедури рейтингового пакетного голосування (п.п.11.4, 11.8 Статуту) на виборах Президента і віце-Президента АПУ вдається уникати різкого протистояння між охочими до влади претендентами.
Заслуговує на поширення позитивний досвід передачі функцій адміністрування професійному менеджеру - виконавчому директорові асоціації. Таке розмежування "політичного" керівництва, що здійснюється найбільш авторитетними адвокатами, і суто управлінської роботи, що проводиться ефективним організатором, дозволяє істеблішменту асоціації краще зосередитися на вирішенні стратегічних питань.
Асоціація постійно доводить свою здатність мобілізовуватися й ефективно захищати права своїх членів, інтереси суспільства та української державності, про що свідчить активна робота над реформуванням законодавства, ініціатива зі створення Центру правової допомоги учасникам мирних протестів, які постраждали внаслідок подій на Майдані, надання правової допомоги учасникам АТО3, підтримка в проведенні Всеукраїнського дня безоплатної правової допомоги та інших заходів "рго Ьопо", цілодобова робота "гарячої лінії" АПУ тощо. Додаткові можливості альтернативного вирішення спорів надає Третейський суд при АПУ.
Позиціонуючи себе як організацію нового формату, АПУ вдалося за допомогою фандрайзингу, партнерських програм та інших сучасних інструментів забезпечити формування бездифіцитного бюджету (більше 4 млн. гривень), де питома вага членських унесків складає лише близько 10 %. Ефективне господарювання й прозорі, у тому числі тендерні механізми витрачання коштів, сприяють їх активному використанню на користь членів усієї юридичної громади.
О. Кібенко піддає критиці неформальну практику окремих юридичних фірм, де вступ до АПУ вважається обов'язковим. Безумовно, очікувати віддачі від примусово втягненої особи можна не завжди. В основі залучення нових членів має бути свідомий вибір і бажання працювати.
Предметом багаторічної полеміки між Асоціацією правників України, що більшою мірою представляє інтереси бізнес-адвокатури, та Спілкою адвокатів України, яка в основному репрезентує т.зв."класичних" адвокатів, стала концепція нового закону про адвокатуру. Ключові розходження стосувалися питань уніфікації професії, організаційних форм адвокатської діяльності, структури професійної організації адвокатури та обов'язкового членства в ній. У 2008 році навіть було підписано Меморандум про концептуальні положення щодо реформування законодавства про адвокатуру, погоджені САУ та АПУ, який, щоправда, реалізувати так і не вдалося.
Проводячи історичні паралелі, звернімо увагу, що в 20-30 рр. Минулого століття Союз Українських Адвокатів й Товариство українсько-руських правників у Львові змогли порозумітися, тож і сучасним правникам, передусім, адвокатам слід спільно працювати на загальне благо адвокатури.
8 квітня 2006 року громадське поле поповнилося новою організацією всеукраїнського рівня - Асоціацією адвокатів України (далі - ААУ). Виникнувши як суспільний запит адвокатів нової генерації1, які не хотіли"збереження монопольного впливу на її (адвокатури - С.І.) розвиток і функціонування з боку окремої групи адвокатів чи однієї громадської організації", ААУ поклала в основу свого розвитку підходи, сформовані практикою діяльності АПУ. Асоціації мають дуже схожі статути, чимало адвокатів є членами обох організацій. Органами асоціації є з'їзд, правління, президент, виконавчий директор, ревізійна комісія, наглядова рада.
Виправдовуючи свою назву, ААУ надає можливість долучитися до своїх лав правникам, які не мають адвокатського свідоцтва, лише як почесним членам. Поряд із ініціативною роботою3 прихильників асоціації, частині її членів властива "традиційна" для громадських організацій проблема низької активності.
18 грудня 2009 року відбулися установчі збори ВГО "Рада адвокатів України" (далі - ВГО "РАУ"), назва якої нині збігається з однойменним центральним органом адвокатського самоврядування.
Органами ВГО "РАУ" є з'їзд, правління, голова правління, ревізійна комісія. Організацією пред'являються суворі етичні вимоги до своїх членів, яких може бути виключено з її лав не тільки через накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, але й будь-якого іншого дисциплінарного стягнення (ст.4 Статуту), наприклад, попередження.
Частина адвокатів і суддів є членами утвореної 15 травня 1991 року ВГО "Союз юристів України", який складається з індивідуальних та колективних членів, а також прийнятих до Союзу на правах асоціацій, легалізованих в Україні громадських об'єднань. Для набуття індивідуального членства в основному достатньо мати юридичну освіту або навчатися в юридичних навчальних закладах (ст.11 Статуту).
Союз має розгалужену мережу центральних органів (з'їзд, рада, виконавчий комітет, центральна ревізійна комісія), у тому числі, одноособових керівних осіб (голова, перші заступники, заступники). Первинні організації створюються за галузево-виробничим або територіальним принципом.
Інтеграційні прагнення членів юридичного співтовариства обумовили утворення 22 березня 2010 року Всеукраїнської юридичної ради, до складу якої увійшли представники Союзу юристів України, Української асоціації прокурорів, Світового конгресу українських юристів, Асоціації судців України та Союзу адвокатів України. Щоправда, вагомого ефекту від такого об'єднання досягти не вдалося.
Підсумовуючи, слід зазначити, що громадські організації адвокатів знайшли свою нішу в професійному житті корпорації. Із цього приводу висловлювалися великі сумніви. У них було широке поле для діяльності в умовах відсутності репрезентативних органів адвокатського самоврядування. З набуттям чинності Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012р., та закріпленням за органами адвокатського самоврядування більшості повноважень представницького характеру, громадським організаціям, на думку частини юристів, нічим буде займатися. Цього не сталося, хоча дублювання уникнути не вдалося. Так, у багатьох організаціях створено "гарячі лінії", "групи швидкого реагування" на порушення прав їх членів, які доцільно було б інтегрувати між собою та органами адвокатського самоврядування, що зміцнить їх кадровий потенціал та розширить територіальне охоплення (різні організації мають відмінні можливості у тому чи іншому районі/місті).
Специфічне призначення громадських правових організацій у сучасн их умовах усвідомлюється адвокатами через необхідність моніторингу й фахового контролю діяльності органів адвокатського самоврядування, виявлення й узагальнення недоліків у їхній роботі, поширення передового досвіду; поглиблення співробітництва з органами адвокатського самоврядування, у т.ч. шляхом делегування до їх складу своїх членів;сприяння включенню своїх представників до громадських рад (колегій) при державних органах та ін.
Усі проблемні питання професійного життя, що перебувають поза компетенцією органів адвокатського самоврядування, але турбують адвокатську спільноту, можуть бути сферою спрямування зусиль громадських організацій. Виступаючи суспільним помічником і контролером, громадські об'єднання адвокатів перебувають в "авангарді" інститутів громадянськогосу спільства. Завдяки загартованому в юридичних баталіях кадровому складу громадські об'єднання адвокатів спроможні дієво обстоювати корпоративні інтереси й одночасно сприяти реалізації потреб суспільства загалом.
На відміну від адвокатських організацій, кількість громадських об'єднань суддів є порівняно незначною й характеризується меншою активністю. Утворені в основному за ознакою територіальності (ГО "Асоціація суддів Вінницької області", ГО "Асоціація суддів Харківської області", ГО "Спілка суддів у відставці Автономної Республіки Крим", ГО-клуб суддів "Одеське судове зібрання" тощо) чи спеціалізації (ГО "Асоціація слідчих суддів України", ГО "Асоціація суддів Конституційного Суду України" тощо).
На загальнодержавному рівні слід відзначити ВГО "Асоціація суддів України" (до 2007р. організація мала назву "Всеукраїнська незалежна суддівська асоціація"), ВГО "Асоціація суддів та працівників судів України", ВГО "Судова асоціація України "Фундація сприяння правосуддю".
Практична діяльність громадських об'єднань суддів, зазвичай, полягає в проведенні заходів, спрямованих на зміцнення незалежності суддів, обговорення законопроектів і поточних проблем чинного законодавства; співробітництво з органами суддівського самоврядування, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Вищою радою юстиції України, Державною судовою адміністрацією України й критичний аналіз їх роботи; підвищення професійної кваліфікації суддів та організацію обміну досвідом з суддями інших країн; задоволення інформаційних, культурно-просвітницьких та інших потреб працівників суддівського корпусу та захист спільних інтересів своїх членів; участь у роботі громадської ради при Державній судовій адміністрації України та інших органах державної влади; підвищення авторитету судової влади та належне здійснення судової реформи.
Отже, громадські об'єднання адвокатів і суддів є потужним передовим загоном громадянського суспільства, ефективно обстоюючи не тільки вузькопрофесійні інтереси, але й загальний запит української громади щодо послідовного реформування правової системи країни, утвердження справедливого балансу інтересів особи й держави.
Перспективним напрямом подальших наукових досліджень є аналіз організаційно-правових проблем узаємодії національних і міжнародних громадських об'єднань юридичного профілю.

С.О. Іваницький

Джерело: Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О.Дідоренка, 3-4’ 2014

 

Категорія: Правознавство | Переглядів: 2840 | Додав: Admin | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Меню співзасновника
 
 
Посилання
Новини
Події
Кіно з субтитрами
Календар
«  Червень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
Опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 98
Архів записів
АФОРИЗМИ: **Судиться - не богу молиться: поклоном не відбудеш. **На суд витрачають багато коштів. **Суди, суди, та поглядай сюди. **З багатим не судись, а з сильним не борись. **Суд і прямий, та суддя кривий. **Відсутній - завжди винен. **З суддею не спор, а з тюрмою не лайся. **Суддя в суді, що риба в воді. **Суддя - що кравець: як захоче, так і покрає. **У судді і брат в неправді буде винуватим. **Правдивий суддя, що цегляна стіна. **Коли карман сухий, то і суддя глухий. **Суддя, що подарунки бере, перед суддею (на лаві підсудних) буде. **Архирей не бог, а прокурор не правда. **Секретар суда з ділом, як душа з тілом. **В суді правди не шукають. **Перо в суді, що сокира в лісі. **Як в кишені сухо, то і в суді глухо. **Правда твоя, мужичок, але полізай у мішок. **У суд ногою, а в гаманець рукою. **У кого карман повніший, у того й суд правіший. **Набий віз людей, та повези у суд віз грошей, то й прав будеш. **Не йди в суд з одним носом а йди з приносом. З грішми. **Тому довго суд тягнеться, що винуватий нравиться. **Тоді виграю справу, як ляжу на лаву. **Тяганина в судах. **В своїй справі сам не суддя. **Сам собі ніхто не суддя. **Самому судить - не розсудить. **Самосуд - не суд. **Самосуд - сліпий суд. **Як судять громадою, то й невинному дістається. **Хто судиться, той нудиться. **Найгірше в світі, це судиться та лічиться. **Справу вести,- не постіл плести. **Як почнеться тяганина, то не раз упріє Україна. **Суд не яма - стій прямо. **Із суда, що з ставка, сухий не вийдеш. **Хто ходить по судах, то про того йде негарна слава. **На суді, що на воді, не втонеш, то замочишся. **Краще втопиться, чим судиться. **Тяжба - петля, а суд - шибениця. **Хоч і праве діло, а в кишені засвербіло. **Витрати грошей на судові справи. **З суда грошей не носять. **Тяжба - не гроші, а потрава - не хліб. **В копицях -не сіно, а в суді - не гроші. **В лісі -не дуги, а в суді - не гроші. **Суд та діло собака з’їла. **Судді - рибка, а прохачеві - луска. **Поли вріж (поступись своїм) та тікай, а суда не затівай. **Суд завів, став гол, як сокіл. **Не ходи до суду, бо хліба не буде. **Від злодія біда, від суда - нужда. **Дере коза лозу, а вовк козу, а вовка мужик, а мужика пан, а пана юриста, а юристу чортів триста. **Поганий мир, краще всякого суда. **Краще матер'яний мир, чим ремінний суд. **З казною судиться, то краще втопиться. **З казною не судись - своїм поступись. **Хто бореться з морозом, у того завжди вуха померзлі. **Коза з вовком тягалась, та тільки шкура зосталась. **Великий та багатий - рідко винуватий. **Захищається рак клешнею, а багач мошною. **У скотинки - рожки, а у багатого грошики. **У святих отців не знайдеш кінців. **Уміння приховувати свої вчинки. **На старців суда нема. **Голий голого не позива. **З голого, що з мертвого. **На нема і суда нема. **Не треба з тим дружиться, хто любить судиться. **Правди не судять. **Ідучи в суд хваляться обидва, а з суда - один. **До справи два, а по справі - один. **До суда два скачуть, а після суда один скаче, а другий плаче. **Справа - справою, а суд по формі. **Діло - ділом, пиво - пивом, а суд по формі. **Не спіши карати, спіши вислухати. **Суд скорий рідко бува справедливий. **Без розсуду не твори суду. **Краще десять винуватців простить, чим одного невинного наказати. **Винуватого кров - вода, а невинного - біда. **Неправий суд - гірше розбою.**