 Професійна етика працівника міліції побудована на концепції формування почуття обов'язку щодо захисту прав і свобод громадян, їх власності і недоторканності, поваги до їхніх прав. Професійна етика формується на підставі окремих елементів деяких аспектів інших видів культур (правової, моральної, духовної, інтелектуальної, фізичної, професійної), а також службового етикету, міліцейського гуманізму, милосердя, етики ненасильства.
Основними правилами професійної етики працівника міліції є: ввічливість, коректність, тактовність, скромність, простота, доцільність.
Професійна етика співробітника міліції відображає реальне становище його в суспільстві: співробітник міліції наділений державною владою, від імені держави охороняє правопорядок, застосовує примусові санкції до правопорушників громадського порядку тощо. Міліція - складова частина державного апарату, її діяльність регламентується законодавчими актами, відповідно до яких складаються специфічні риси моральної свідомості співробітника міліції, покликаного забезпечувати єдність норм права і моралі в суспільстві.
Практичні відносини співробітників органів внутрішніх справ вельми поширені і багатогранні. Це, насамперед, внутрішньослужбові відносини співробітників різного рівня службової ієрархії й різних профілів діяльності. Це відносини співробітників кожної окремої служби з населенням, як основна сфера праці, де професійно-етична культура, такт і навички особливої морально підкріпленої адміністративної діяльності мають важливе значення. Справа в тому, що у сфері впливу міліції перебуває велика маса людей. Серед них зустрічаються особи з деформованими моральними устоями, з антисуспільними установками в психології, з перекрученими долями або особи, які потрапили в трагічні обставини; ці люди, як правило, знаходяться у збудженому або безпорадному стані, стані потрясіння й дуже часто в сильному стані сп'яніння, що є причиною конфліктів з оточуючими й вчинення опору міліції. У цих випадках такт, коректність, гуманне, поважне й справедливе ставлення до такої людини виступають найважливішими й дієвими умовами взаєморозуміння та довіри до представника закону.
Однак, як показує досвід, саме в такій ситуації найчастіше зустрічаються порушення етичних норм з боку працівників міліції.
Працівникам міліції доводиться постійно зустрічатися з різного роду потворними явищами, з пороками, порушниками правил й норм громадянського життя. Кожному співробітнику необхідно виробити в собі
свого роду "імунітет" до негативних впливів, здібність протистояти їм. Такий "імунітет" буде міцним за умови, якщо працівник усвідомлює необхідність своєї роботи, благородність своєї місії в боротьбі за нову людину, викорінення з нашого життя всіх негативних явищ.
Люди бажають бачити в працівникові міліції достойного представника влади, людину досвідчену, висококультурну, професійно грамотну, благородну, яка розуміє людське горе, поважає людей, готова в кожну хвилину допомогти їм, огородити від злочинних посягань, спроможна бути об'єктивним в тих випадках, коли необхідно вжити рішучих заходів.
 Сучасний працівник міліції повсякденно втручається в складні сфери людських взаємин, виступаючи в ролі арбітра в гострих конфліктних ситуаціях, впливаючи на долі багатьох людей. Тому він не може бути необ'єктивною, брутальною й недоброзичливою, морально недосвідченою людиною. Обов'язкова якість співробітника - уміти обрати необхідний тон розмови не тільки в спілкуванні з населенням, але й з порушниками громадянського порядку: тримати себе коректно, з гідністю, належною представнику влади, не проявляти гордовитості й надмірності, виражати вимоги владно, але не бурхливо й подразливо.
Але які би не були докладні посібники, статути й правила, вони не можуть служити рецептом на всі випадки в житті й принесуть необхідні плоди лише тоді, коли люди, на яких вони розраховані, мають багату загальну духовну культуру, глибокі внутрішні моральні переконання, що стали не тільки звичкою, але й необхідністю.
Естетичні почуття в працівника міліції проявляються у своєрідній формі як протидія знищенню красоти. Одним із важливих засобів формування таких почуттів є мистецтво, яке вчить бачити прекрасне не тільки в художніх творах, але й у житті. Воно допомагає проникнути в людську душу, у мотиви вчинків.
Професійна майстерність співробітника міліції перебуває в прямій відповідності від глибини його духовної культури. Це потребує від нього постійної праці над розвитком свого кругозору, поглибленням емоційної культури. Етичне й естетичне у свідомості й діях співробітника міліції повинні бути органічно поєднані.
Обов'язок співробітника міліції - виробити вміння відрізнити, коли те чи інше порушення скоєно необмірковано, з незнання, а коли - свідомо, зі злим наміром, у провокаційних цілях. У першому випадку слід дати порушнику доброзичливі роз'яснення, пораду, у другому - необхідно, проявивши витримку й такт, рішуче припинити неправомірні дії'.
При виявленні протиправних дій співробітник міліції повинен насамперед вимагати їх припинення й дотримання встановленого громадського порядку.
Висунуті до правопорушника вимоги повинні безпосередньо випливати з чинних нормативно-правових актів, бути обґрунтованими, справедливими й зрозумілими, висловлюватися у ввічливій, тактичній та переконливій формі.
 Вживаючи заходів до недопущення та припинення серйозних порушень громадського порядку, необхідно діяти рішуче, але спокійно й коректно. Від поведінки співробітника міліції залежить ставлення до даних випадків оточуючих людей. Брутальне поводження навіть з порушниками може викликати негативну реакцію в оточуючих. Правомірні й рішучі дії отримують підтримку. Використання сили повноважними особами по підтриманню правопорядку повинно мати винятковий характер, хоч воно припускає, що посадові особи по підтриманню правопорядку можуть бути уповноваженими на застосування сили, котра є розумно необхідною за даних обставинах у цілях попередження злочинності або при проведенні правомірного затримання правопорушників, підозрюваних правопорушників чи при наданні допомоги при такому затриманні, не може застосовуватись сила, яка переважає необхідні для цих цілей межі.
Адміністративне затримання за своїм характером і засобом впливу є примусовою мірою, тобто воно здійснюється всупереч волі та бажанню осіб, щодо яких застосовується. Понад усе правопорушник намагається ухилитися від відповідальності, сховатися від працівників міліції та інших посадових осіб правоохоронних органів. Іноді він активно протидіє затриманню, чинить опір. Залежно від поведінки порушника використовуються прийоми та засоби виконання адміністративного затримання. Вони можуть бути психічні та фізичні. Так, працівник міліції вимагає від порушника припинення протиправної поведінки, проясняючи неправомірність такої поведінки, попереджує про відповідальність за злісну непокору його законним вимогам, в установлених законодавством випадках використовує фізичну силу, спеціальні засоби.
 Адміністративне затримання порушника є засобом попередження, Співробітники міліції в межах адміністративного затримання вживають щодо правопорушників таких заходів впливу:
-вимоги припинити правопорушення;
-безпосередній фізичний вплив на злісних порушників (фізичне їх затримання з метою позбавлення можливостей скоєння небезпечних для оточуючих дій), застосування прийомів самбо, технічних засобів та інших законних заходів, котрі в момент здійснення злісного правопорушення, буйства чи безчинства є єдиним засобом припинення правопорушення;
-вилучення речей і документів, що є знаряддям правопорушення, знайдених при затриманні, особистому огляді чи огляді речей;
-заборона експлуатації транспорту у випадках його технічної несправності, загрози безпеці руху,
-усунення від керування транспортним засобом осіб, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння;
-входження до жилих та інших помешкань громадян, а також установ, підприємств та організацій для попередження правопорушень які загрожують громадському порядку і безпеці людей. Якщо вимога відчинити двері не буде виконана, працівники органів внутрішніх справ мають право силою відчинити її (бажано в присутності понятих).
Для припинення протиправної поведінки повинні вибиратися заходи впливу, необхідні для усунення шкідливих наслідків.
При зближенні з правопорушником з метою визначення обставин чи застосування заходів впливу необхідно стежити за можливістю активного опору за допомогою предметів (також і підручних речей).
Порушники в контакті з працівником органів внутрішніх справ нерідко проявляють нахабність, брутальність, припускають образу особистості та інші прояви ворожнечі, що, однак, не виправдовує застосування до порушників недозволених прийомів впливу. Працівник не повинен змінювати заходи впливу, керуючись особистими ворожими почуттями до порушника, котрий висловлює свою незгоду з прийнятим рішенням і виражає незадоволення, стежити, які дії можуть бути вчинені порушником з метою ухилення від затримання, які можливі форми опору.
При улагодженні конфліктів співробітник міліції повинен відновити порушений правопорядок і, якщо необхідно, заручитися сприянням оточуючих громадян. Перед тим, як прийняти рішення про затримання й доставляння порушника, необхідно обдумати правомірність своїх дій. Брутальності й провокаційним діям особи, яка затримується, слід протиставити коректність, витримку, спокійність та обмірковані рішення. Слід бути в таких випадках зібраним і уважним.
Якщо порушник на зроблені йому зауваження реагує збуджено, треба дати йому час заспокоїтись, а потім, пославшись на відповідні закони, постанови та інші нормативно-правові акти, запропонувати йому для запобігання негативним наслідкам припинити протиправні дії. Співробітник міліції не повинен вступати з громадянином у суперечки та у своїх діях керуватися особистими неприязними почуттями до правопорушника. Потрібно намагатися усунути можливість вступу в конфлікт осіб, котрі не беруть у ньому участі, переглянути міри особистої безпеки, діяти владно, упевнено, рішуче, не застосовуючи, однак брутальності та образи, намагатися розрядити обстановку і по можливості використовувати допомогу населення.
Правопорушнику необхідно надати можливість пояснення негативних дій. Тільки після цього може бути прийняте рішення про форму впливу: застосувати встановлені законом або адміністративним актом міри примусового впливу чи обмежитися зауваженням. Зауваження та вплив на порушника слід робити з урахуванням конкретних обставин. Припускаючи пояснення й оцінку неправомірної поведінки громадянина в індивідуальному порядку, слід попереджувати скупчення перехожих.
При затриманні порушника в місцях масового скупчення людей необхідно правильно оцінити настрій оточуючих, з'ясувати їх можливе реагування на дії по затриманню. Якщо громадяни відкрито обурюються поведінкою порушника й вимагають застосування до нього відповідних мір впливу, працівник міліції, використовуючи допомогу й підтримку самих же громадян, повинен швидко й рішуче провести затримання, ізолювати порушника й не дати йому можливості апелювати до оточуючих. Невжиття заходів, повільність або нерішучість у такій ситуації можуть викликати небажану реакцію громадян і щодо працівника міліції.
 Якщо обставини, які складаються, не дозволяють провести термінове затримання, а необхідність в ізоляції порушника очевидна, то співробітник міліції повинен залучити на свій бік оточуючих, авторитетно й правдиво роз'яснити присутнім суть протиправних дій порушника й переконати їх у тому, що дії, які використовуються, направлені на забезпечення громадською порядку, захист інтересів і прав громадян.
При затриманні правопорушника в присутності громадян співробітнику міліції слід проявляти максимум витримки й спокою, не допускати брутальності, демонстративного застосування фізичної сили як до затримуваного, так і до громадян, при їх спробі заважати затриманню; не слід виказувати погрози про застосування зброї, вступати в суперечки з оточуючими.
Якщо родичі, які знаходяться з правопорушником, або його близькі, здійснюють спробу завадити затриманню, необхідно роз'яснити їм протиправність поведінки затримуваного та законність вжитих міліцією заходів, у тактичній формі запросити їх до міліції або під слушним приводом усунути їх з місця скоєння проступку.
Затримання адміністративних правопорушників у жилих приміщеннях, які здійснюються поза викликом чи сигналом громадян, є складною дією, яка вимагає безпосередньої підготовки. Насамперед необхідно запросити посадову особу ЖЕУ, представника громадськості. Затримання правопорушників у жилих приміщеннях проводиться у випадках, коли обставини не дозволяють його відкладання (безчинність хулігана, групове пияцтво, можливість застосування порушниками зброї у хуліганських чи злочинних цілях та інше). Перед входом у приміщення бажано хоча б трохи знати, чим у даний момент зайняті особи, які підлягають затриманню (розпивання спиртних напоїв, гра в карти та інше),
У всіх випадках затримання громадян у місцях масового скупчення людей співробітник міліції повинен намагатися, щоб провести його без ускладнення обставин. Якщо заздалегідь передбачається небажаний розвиток подій, то необхідно обмежитися встановленням особи порушника, його місця проживання або роботи, а затримання провести в більш зручний момент. При неможливості своїми силами припинити протиправні дії та ізолювати порушників необхідно запросити по рації, телефону або інших каналах зв'язку допомогу сусідніх нарядів міліції або представників громадськості.
При вчиненні опору й відмові порушника йти до міліції слід бути готовим у необхідних випадках і в установленому законом порядку застосувати силу та спеціальні засоби, включаючи прийоми самбо, використовувати допомогу посадових осіб державних і громадських органів, громадян.
При пересуванні з затриманим необхідно уникнути багатолюдних вулиць, прохідних дворів, парків та лісних масивів. Якщо затриманого садять у машину необхідно дотримуватися заходів безпеки, які виключають можливість нападу правопорушників на співробітника міліції та осіб, які його супроводжують, ретельно стежити за тим, щоб затриманий не міг навмисно викинутися з транспорту під час руху.
Особлива ретельність та обачність необхідна при затриманні осіб, які вчинили правопорушення побутового характеру. Якщо порушник виражає погрозу використати ніж, сокиру, рушницю або інші знаряддя нападу, то слід запросити в чергового по органу внутрішніх справ підкріплення.
Адміністративне затримання є жорсткою мірою впливу, і законодавство чітко визначає підставу, порядок його здійснення. Крім того, застосування цієї примусової міри законодавство відносить до компетенції лише визначених державних органів та їх посадових осіб. Така нормативна регламентація створює передумови для дотримання закону при реалізації адміністративного затримання.
|
